Кабінет Міністрів України та Федеральний Уряд Республіки Австрія (далі - Договірні Сторони),

з метою розвитку і зміцнення відносин між Україною та Республікою Австрія,

висловлюючи стурбованість поширенням міжнародної злочинності, яка загрожує безпеці та іншим суттєвим інтересам України та Республіки Австрія,

декларуючи прагнення до посилення співробітництва у сфері протидії міжнародній злочинності,

на підставі Єдиної конвенції про наркотичні засоби від 30 березня 1961 року з поправками, унесеними до неї згідно з Протоколом від 25 березня 1972 року про поправки до Єдиної конвенції про наркотичні засоби 1961 року, Конвенції про психотропні речовини від 21 лютого 1971 року та Конвенції про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин від 20 грудня 1988 року, а також Резолюції Генеральної асамблеї ООН від 14 грудня 1990 року № 45/123 щодо міжнародного співробітництва в боротьбі з організованою злочинністю та Конвенції ООН проти транснаціональної організованої злочинності від 15 листопада 2000 року, уключаючи Протокол проти незаконного ввозу мігрантів по суші, морю і повітрю, що доповнює Конвенцію ООН проти транснаціональної організованої злочинності від 15 листопада 2000 року та Протокол про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, і покарання за неї, що доповнює Конвенцію ООН проти транснаціональної організованої злочинності від 15 листопада 2000 року,

відповідно до норм законодавства держав Договірних Сторін,

домовилися про таке:

1. Договірні Сторони зобов'язуються в рамках положень національного законодавства своїх держав зміцнювати співробітництво компетентних органів для попередження, виявлення і розслідування злочинів, а також надавати одна одній професійну допомогу.

2. Співробітництво поширюється, у першу чергу, на боротьбу з організованою злочинністю, передусім у наступних сферах:

a) злочини проти життя, здоров'я і особистої свободи особи;

b) тероризм, уключаючи його фінансування;

c) торгівля людьми в усіх її проявах та організація незаконного переправлення осіб через державний кордон;

d) виготовлення та розповсюдження предметів порнографічного характеру, що містять дитячу порнографію;

e) незаконне виготовлення, ввезення, вивезення, перевезення, пересилання та обіг, що включає придбання, зберігання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин та їх прекурсорів;

f) незаконні виробництво, зберігання, торгівля, а також контрабанда зброї, боєприпасів, вибухових, ядерних, радіоактивних, хімічних і біологічних речовин;

g) викрадення, незаконна торгівля та контрабанда предметів, що мають культурну та історичну цінність;

h) злочини проти власності, зокрема, пов'язані з незаконним заволодінням та незаконною торгівлею транспортними засобами;

i) виготовлення та розповсюдження підробленої національної валюти держав Договірних Сторін чи іноземної валюти;

j) підроблення безготівкових платіжних засобів та цінних паперів, а також їх використання;

k) підроблення офіційних, зокрема ідентифікаційних документів фізичної особи та їх використання;

і) злочини у сфері господарської діяльності та легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом;

m) комп'ютерна злочинність (злочини у сфері використання комп'ютерів, автоматизованих систем та комп'ютерних мереж);

n) злочини проти інтелектуальної власності;

о) корупційні правопорушення, злочини у сфері службової діяльності.

3. Ця Угода не стосується співробітництва у сферах екстрадиції та надання правової допомоги в кримінальних провадженнях, якщо запит та його виконання належать до компетенції органів юстиції Договірних Сторін, а також співробітництва у фіскальних питаннях.

1. Компетентними органами, відповідальними за співробітництво в рамках цієї Угоди, відповідно до національного законодавства держав Договірних Сторін є:

a. Для Української Договірної Сторони:

- Міністерство внутрішніх справ;

- Міністерство доходів і зборів;

- Служба безпеки;

- Адміністрація Державної прикордонної служби;

- Державна служба фінансового моніторингу.

b. Для Австрійської Договірної Сторони:

- Федеральний міністр внутрішніх справ.

2. Договірні Сторони повідомляють одна одну про зміни, що відбулися в компетенції чи в назві компетентних органів, зазначених у пункті 1 цієї статті, дипломатичним шляхом.

3. Після набрання чинності цією Угодою Договірні Сторони обміняються адресами, номерами телефонів та факсів компетентних органів, зазначених у пункті 1 цієї статті, а також іншою інформацією, необхідною для виконання цієї Угоди.

Відповідно до цієї Угоди співробітництво між компетентними органами Договірних Сторін здійснюється, зокрема, у наступних формах:

1. Обмін інформацією.

2. Взаємна підтримка у здійсненні розшуку осіб та предметів, установленні особистості та ідентифікація невстановлених трупів.

3. Координації спільних дій, направлених на попередження та боротьбу зі злочинністю.

4. Формування спільних робочих груп.

5. Обмін досвідом у сфері боротьби зі злочинністю, а також стажування та навчання працівників.

6. Регулярний обмін інформаційними та аналітичними матеріалами щодо форм і проявів торгівлі людьми, організації незаконного переправлення осіб через державний кордон, у тому числі базуючись на досвіді фахівців з дослідження документів.

1. Запити про надання сприяння і відповіді на них передаються в письмовій формі. У невідкладних випадках допускається направлення запитів в усній формі з негайним письмовим підтвердженням. Передача запитів і відповідей у письмовій формі здійснюється поштовими відправленнями або з використанням технічних засобів передачі інформації, дозволених національним законодавством держав Договірних Сторін. Якщо є сумніви в достовірності чи змісті запиту, можливо запитати додаткове підтвердження.

2. Запити надсилаються мовою запитуючої Договірної Сторони з додаванням перекладу на мову запитуваної Договірної Сторони або англійською мовою. Відповіді на запит надсилаються в якомога стислі строки мовою запитуваної Договірної Сторони з додаванням перекладу на мову запитуючої Договірної Сторони або англійською мовою.

3. У запиті про надання сприяння зазначається:

a) найменування запитуючого компетентного органу та запитуваного компетентного органу;

b) мета запиту, його обґрунтування та відомості, необхідні для його виконання;

c) перелік питань, на які необхідно одержати відповідь, або заходів, які необхідно здійснити;

d) бажані терміни виконання запиту.

4. Компетентні органи Договірних Сторін можуть інформувати один одного в окремих випадках без відповідного запиту в разі, якщо наявна інформація може бути важлива в боротьбі з загрозами громадській безпеці і громадському порядку або в попередженні і боротьбі зі злочинами.

5. Якщо запитуваний компетентний орган не має повноважень на виконання цього запиту, він передає запит компетентному органу своєї Договірної Сторони.

6. Якщо запитуваний компетентний орган Договірної Сторони потребує додаткової інформації для виконання запиту, він може звернутися до запитуючого компетентного органу іншої Договірної Сторони для її отримання.

1. Якщо одна з Договірних Сторін вважає, що виконання запиту про допомогу або іншого заходу співробітництва може загрожувати суверенітету, безпеці, громадському порядку або іншим важливим інтересам її держави, або він суперечить національному законодавству її держави, вона може повністю чи частково відмовитися від виконання запиту або іншого заходу співробітництва або обумовити умови його виконання.