ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2021 року
м. Київ
справа №420/334/19
адміністративне провадження № К/9901/10908/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Калашнікової О.В.,
суддів: Білак М.В., Губської О.А.,
розглянувши в письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу №420/334/19
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2020 року (ухвалену у складі колегії суддів головуючого - Ступакової І.Г. суддів: Бітова А.І., Лук`янчук О.В.)
УСТАНОВИВ:
I. Суть спору
1. ОСОБА_1 ( далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду із позовом до Головного управління Національної поліції в Одеській області (далі - ГУ НП в Одеській області, відповідач), в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ ГУ НП в Одеській області від 13 лютого 2018 року №417 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників СУ ГУ НП в Одеській області" в частині пункту 1 щодо накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби капітана поліції ОСОБА_1 ; визнати протиправним та скасувати наказ ГУ НП в Одеській області від 13 березня 2018 року №379 о/с в частині звільнення капітана поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції за пунктом 6 частиною 6 статті 77 ЗУ "Про Національну поліцію"; поновити капітана поліції ОСОБА_1 (0041877) на посаді старшого слідчого в особливо важливих справах відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого управління ГУ НП в Одеській області або на рівнозначній посаді; допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 (0041877) на службі в поліції на посаді старшого слідчого в особливо важливих справах відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого управління ГУ НП в Одеській області або на рівнозначній посаді; стягнути з ГУ НП в Одеській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.
2. Позовні вимоги мотивовано тим, що оскаржувані накази від 13 лютого 2018 року № 417 та від 13 березня 2018 року № 379 о/с прийнято з порушенням встановленої законом процедури, безпідставно, упереджено та вони є такими, що підлягають скасуванню в частині звільнення, оскільки під час їх прийняття іі на даний час відсутній вирок суду, або інший процесуальний документ, який би підтверджував вину позивача у вчиненні будь-якого протиправного діяння, а тому звільнення позивача суперечить принципу презумпції невинуватості, встановленому статтею 62 Конституції України.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
3. 07 листопада 2015 року позивач проходив службу в поліції на посаді старшого слідчого в особливо важливих справах відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого управління ГУ НП в Одеській області з присвоєнням спеціального звання "капітан поліції".
4. В подальшому, у лютому 2018 року ГУ НП в Одеській області прийнято наказ за №417 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників СУ ГУНП в Одеській області", за грубе порушення вимог ст.7 Дисциплінарно статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року №3460-IV, стаття 8, підпунктів 1, 2 пункту 1 статті 18 ЗУ "Про Національну поліцію", статей 40, 41, 91, частини 1 статей 92, 93, частини 1 статті 218, статті 104 та 234 КПК України, Присяги поліцейського, пункту першого розділу другого Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 9.11.2016р. за №1179, пункту 5 розділу 2, підпункту 2 пункту 1, пункту 6 розділу 2 Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах поліції заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, затвердженої наказом МВС України від 06 листопада 2015 року №1377, пункту 1.3, 1.4 розділу 2 Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого наказом Генеральної прокуратури України від 17 серпня 2012 року №69, підпункту 3 пункту 8 розділу 2 Інструкції з організації взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами Національної поліції України в запобіганні кримінальним правопорушенням, їх виявленні та розслідуванні, затвердженої наказом МВС України від 7 липня 2017 року за №575, розділу другого Інструкції з діловодства в системі Національної поліції України, затвердженої наказом Національної поліції України від 20 серпня 2016 року №414 та Положення про слідче управління Головного управління Національної поліції в Одеській області, затвердженого наказом ГУНП в Одеській області від 29 грудня 2016 року №3381, що виразилось у перевищенні повноважень слідчого, не реєстрації отриманої інформації у відношенні громадян ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які перевозили грошові кошти у особливо великих розмірах, для перевірки їх законного походження, вступі у неділові стосунки з капітанами поліції ОСОБА_8, ОСОБА_9 і працівниками прокуратури Одеської області для незаконного присвоєння цих коштів, незаконному збиранні інформації у відношенні вказаних громадян, розробці схеми для вчинення кримінальних правопорушень, не складанні 18 вересня 2017 року протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від гр. ОСОБА_10, не попередженні останнього про кримінальну відповідальність, передбачену статтею 383 КК України, невжитті дієвих заходів щодо направлення за підсудністю кримінальних проваджень за №120171600000000782, №120171600000000516 до СВ Приморського ВП в м. Одесі ГУ НП, не проведені по цим провадженням відповідних слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій, не реєстрації доручення про проведення слідчих (розшукових) дій від 06червня 2017 року, введенні в оману під час інструктажу 8 червня 2017 року працівників управління "КОРД" ПОП та 18 жовтня 2017 року працівників батальйону поліції особливого призначення ГУ НП щодо незаконних дій вказаних громадян, безпідставному проведенні обшуку у квартирі АДРЕСА_1, заподіянні матеріальної шкоди транспортним засобам, підкиданні до об`єктів обшуків зброї та боєприпасів, не фіксації у протоколах обшуків вилучених грошових коштів, незаконному присвоєнні цих коштів та неповідомленні про вказані порушення безпосередньому керівництву, що призвело до внесення відомостей до ЄРДР, оголошення підозри про вчинення кримінального правопорушення, що набуло суспільного резонансу та негативно вплинуло на формування громадської думки щодо стану правопорядку та діяльності поліції, рівня довіри населення до поліції, відповідно до статті 2, пункту 8, статті 12, статті 13 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року №3460-IV, на ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.
5. У зв`язку із реалізацією вказаного дисциплінарного стягнення, 13 березня 2018 року ГУ НП в Одеській області прийнято наказ за №379 о/с, яким капітана поліції ОСОБА_1, старшого слідчого в особливо важливих справах відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого управління ГУ НП в Одеській області, звільнено зі служби в поліції з 13 березня 2018 року за пунктом 6 частиною першою статті 77 Закону України "Про Національну поліцію".
6. Позивач вважає вказані накази протиправними та незаконними, у зв`язку із чим звернувся в суд із цим позовом.
ІІІ КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
7. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2019 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ ГУ НП в Одеській області за №417 від 13 лютого 2018 року.
Визнано протиправним та скасовано наказ ГУ НП в Одеській області за №379 о/с від 13 березня 2018 року в частині звільнення капітана поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію".
Зобов`язано ГУ НП в Одеській області поновити капітана поліції ОСОБА_1 на посаді старшого слідчого в особливо важливих справах відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СУ ГУ НП в Одеській області або на рівнозначній посаді.
Стягнуто з ГУ НП в Одеській області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 59 619,77 грн.
Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді старшого слідчого в особливо важливих справах відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СУ ГУ НП в Одеській області або на рівнозначній посаді та стягнення грошового забезпечення за один місяць.
8. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що реалізація дисциплінарного стягнення, у вигляді звільнення зі служби за порушення службової дисципліни, є окремою підставою для звільнення, яка не пов`язана із порушенням кримінальної справи та набрання чинності вироком суду. А наявність кримінального провадження, відкритого стосовно особи, яка проходить службу в поліції, не виключає можливості застосування стосовно цієї особи наслідків, передбачених пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України 02 липня 2015 року № 580-VIII "Про Національну поліцію" у разі встановлення під час службового розслідування невиконання чи неналежного виконання поліцейським службової дисципліни. Також, суд першої інстанції вважав, що позивач не пропустив строк на звернення із позовом в суд.
9. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2019 року апеляційну скаргу ГУНП в Одеській області задоволено частково, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2019 року скасовано та прийнято по справі нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 залишено без розгляду на підставі пункту 8 частини 1 статті 240 КАС України.
10. Постановою Верховного Суду від 20 лютого 2020 року скасовано постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2019 року та направлено справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
11. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2020 року апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Одеській області задовольняючи частково, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2019 року скасовано, позов ОСОБА_1 залишено без розгляду.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ (ЗАПЕРЕЧЕНЬ)
12. У касаційній скарзі скаржник вказує на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
13. Касаційну скаргу позивач обґрунтовує тим, що суд апеляційної інстанції не врахував висновків Верховного Суду, що призвело до порушення норм процесуального права, яке полягає у невірному визначенні моменту початку перебігу строку звернення до суду, що призвело до неправильного вирішення питання щодо дотриманням ОСОБА_1 строку звернення до суду. Зазначає, що саме з дати вручення наказу та трудової книжки потрібно рахувати строк.
14. Ухвалою Верховного Суду від 09 вересня 2020 року відкрито провадження за вищевказаною касаційною скаргою. Підставою відкриття касаційного провадження стало оскарження судових рішень зазначених у частині 2 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України та посилання скаржником у касаційній скарзі на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
15. Від відповідача до суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні касаційної скарги позивача, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.
V. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
16. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
17. Частиною п`ятою статті 122 КАС України встановлено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
18. За приписами частини третьої статті 122 КАС України встановлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
19. Відповідно до вимог статті 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
20. Частиною третьою статті 123 КАС України встановлено, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
21. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
22. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
23. Судами попередніх інстанцій встановлено, що на позивача наказом №417 від 13 лютого 2018 року накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, звільнено позивача - 13 березня 2018 року. До суду позовна заява надійшла лише 21 січня 2019 року.
24. Суд першої інстанції під час розгляду справи та вирішуючи клопотання відповідача про залишення позову без розгляду відмовив у його задоволенні погодившись з доводами позивача про те, що йому було вручено копію наказу № 417 приблизно 14 лютого 2018 року у Державні установі "Одеський установі виконання покарань (№ 21)" Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України, під час дії у відношенні нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
25. Суд апеляційної інстанції повторно вирішуючи питання пропуску строку на звернення до суду з адміністративним позовом знову прийшов до висновку про пропуск позивачем строку, також суд апеляційної інстанції наголосив, що позивачем не зазначено та з матеріалів справи не вбачається обставин, що заважали б йому та могли бути об`єктивними перешкодами для звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів у передбачений законом строк.
26. Верховний Суд погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.
27. Відповідно до частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
28. Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
29. Відтак, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
30. Таким спеціальним строком для звернення до адміністративного суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п`ятою статті 122 КАС України. Цією нормою встановлені скорочені строки звернення до адміністративного суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, які, у свою чергу, не ставлять під сумнів саму суть права доступу до суду, а переслідують легітимну мету якнайскорішого поновлення порушених прав добросовісного позивача. Водночас не порушується пропорційність між застосованими законодавцем засобами (строком звернення до суду за захистом порушеного права протягом одного місяця з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів) та метою звернення до суду. При цьому порівняльний аналіз словоформ "дізналася" та "повинна була дізнатися" дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав.
31. За визначенням, наведеним у пункті 17 частини першої статті 4 КАС України, публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
32. Відповідно до частини першої статті 233 КЗпП України, якою врегульовано питання строків звернення до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за вирішенням трудових спорів, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.
33. Не погоджуючись з правомірністю наказів від 13 лютого 2018 року №417 та від 13 березня 2018 року №379 о/с ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про їх скасування 21 січня 2019 року.
34. На підставі частин першої та другої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
35. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
36. Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
37. Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС певних процесуальних дій.
38. Відтак початок перебігу строків звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
39. Водночас слід зазначити, що строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи розпочинає свій перебіг лише за умови, що остання була реально обізнаною з фактом їх порушення оспорюваними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень.
40. Так, за висновками Європейського суду з прав людини, загалом прийнятним вважається встановлення в національному законодавстві процесуальних обмежень та вимог з метою належного здійснення правосуддя; проте вони не повинні підривати саму суть права на доступ до суду (рішення Європейського суду з прав людини від 16 грудня 1992 року у справі "Хаджіанастасіу проти Греції", пункти 32-37).
51. При цьому очікується, що заявник продемонструє уважне ставлення до дотримання процесуальних вимог національного законодавства, наприклад до строків для подання адміністративного позову (рішення Європейського суду з прав людини від 7 вересня 1999 року у справі "Йодко против Литви (Jodko v. Lithuania).
52. Неможливість звернутися до суду з даним позовом у встановлені приписами КАС України строки, позивач пояснює тим, що ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 01 грудня 2017 року до нього, як підозрюваного у кримінальному провадженні №42017160000001457, було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 59 днів, з 01 грудня 2017 року по 29 січня 2018 року.
52.1 Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 24 січня 2018 року продовжено ОСОБА_1 строк тримання під вартою на 60 діб, тобто до 24 березня 2018 року.
52.2 Надалі запобіжний захід у вигляді тримання під вартою безперервно продовжувався.
52.3 Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 19 жовтня 2018 року відмовлено у задоволені клопотання прокурора про продовження відносно позивача запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Обрано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком на 60 діб, тобто до 18 грудня 2018 року.
53. За таких обставин, позивач зазначає, що у нього не було можливості оскаржити спірні накази ГУНП в Одеській області, що і призвело до порушення процесуальних строків.
54. Також скаржник зазначає, що лише 14 січня 2019 року ГУНП в Одеській області надало ОСОБА_1 витяг з Наказу від 13 березня 2018 року №379 о/с та трудову книжку тому скаржник вважає, що для обчислення строку звернення до суду з позовом про поновлення на роботі має застосовуватись частина перша статті 233 Кодексу законів про працю України, якою визначено місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки
55. Доводи касаційної скарги про те, що для обчислення строку звернення до суду з позовом про поновлення на роботі має застосовуватись частина перша статті 233 Кодексу законів про працю України, якою визначено місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки є необґрунтованими, оскільки цей спір виник з приводу проходження та звільнення з публічної служби, а тому до спірних відносин застосовуються положення КАС України, якими встановлено спеціальні строки звернення до адміністративного суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
56. Такий висновок щодо пріоритету спеціального законодавства, в частині звернення з позовом щодо проходження публічної служби, викладений у постанові Верховного Суду від 16 жовтня 2020 року у справі №640/18439/19.
57. Верховний Суд зауважує, що частиною другою статті 122 КАС України чітко визначено момент, з яким пов`язано початок відліку строку звернення до адміністративного суду, а саме з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
58. Поняття "особа повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
59. Таким чином, доводи скаржника, що строк звернення до суду слід було обчислювати з дати вручення йому копії наказу про звільнення або видачі трудової книжки, а не з дати коли він дізнався або повинен був дізнатися про звільнення з роботи є безпідставними.
60. Тобто, вирішення питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом не ставиться в залежність від порядку отримання наказів, а вирішується з огляду на факт, коли він дізнався або повинен був дізнатись про порушення такого права.
61. Крім того, Суд уважає за необхідне зазначити, що ні наявність кримінального провадження, ні перебування під вартою не унеможливлюють звернення позивача до суду за захистом своїх прав через представника у встановлений законом строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатись про порушення такого права.
62. На виконання висновків Верховного Суду щодо необхідності встановлення чи існували об`єктивні причини, які б свідчили про неможливість отримувати позивачем інформації та копії документів, пов`язаних із застосованим дисциплінарним стягненням, шляхом листування з роботодавцем або шляхом отримання юридичних послуг під час дії відносно нього запобіжних заходів, судом апеляційної інстанції встановлено, що під час дії запобіжного заходу у вигляді тримання від вартою у позивача був захисник (адвокат), який надавав йому правову допомогу, в тому числі шляхом оскарження в апеляційному порядку ухвали слідчого судді Приморського районного суду м.Одеси від 07 грудня 2017 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
63. Судом апеляційної інстанції встановлено, що з ухвал Приморського районного суду м. Одеси у кримінальному провадженні №42017160000001457 від 26 жовтня 2017 року, в якому позивач має статус підозрюваного, вбачається з у період з 01 грудня 2017 року по 19 жовтня 2018 року у ОСОБА_1 захисник не змінювався.
64. В той же час, при зверненні з позовом до суду позивач не заперечував про те, що він був обізнаний з Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України", в тому числі щодо порядку і строків реалізації наказу від 13 лютого 2018 року №417 про притягнення до дисциплінарної відповідальності. Крім того, у зв`язку з прийняттям наказу від 13 березня 2018 року №379 о/с позивачу припинено виплату грошового забезпечення, яке проводилося щомісячно. А відтак, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду апеляційної інстанції, що про своє звільнення позивач був обізнаний ще в березні 2018 року.
65. Слід зауважити, що законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб`єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.
66. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановлено строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.
67. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
68. Із урахуванням установлених у цій справі фактичних обставин, часу, що минув, а також пропорційності та юридичної визначеності, Верховний Суд погоджується із позицією суду апеляційної інстанції про те, що зазначені позивачем обґрунтування не дозволяють зробити висновок про поважність причин пропуску строку звернення до адміністративного суду з цим позовом.
69. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.
70. Згідно із частиною першою статті 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
71. Відповідно до пункту 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу, якими передбачено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
72. Зважаючи на викладене, скасування рішення суду першої інстанції та залишення судом апеляційної інстанції позову без розгляду ґрунтується на вимогах процесуального закону.
73. Застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду за практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням права на доступ до суду.
74. Міркування і твердження, викладені у касаційній скарзі, не спростовують правильності правових висновків суду апеляційної інстанції, викладених в оскаржуваній постанові.
75. З огляду на наведене, касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2020 року - залишенню без змін.