ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 160/8332/20
адміністративне провадження № К/9901/21073/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів: Губської О.А., Калашнікової О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 05 травня 2021 року (головуючий суддя - Шальєва В.А., судді: Білак С.В., Олефіренко Н.А.)
у справі №160/8332/20
за позовом ОСОБА_1
до військової частини А1451
про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії.
I. ПРОЦЕДУРА
1. 21 липня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просить:
- визнати протиправними дії щодо виплати не в повному обсязі індексації грошового забезпечення у період з 05 липня 2016 року по 05 липня 2019 року;
- зобов`язати нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 05 липня 2016 року по 05 липня 2019 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) в період з 05 липня 2016 року по 28 лютого 2018 року - січень 2008 року, а в період з 01 березня 2018 року по 05 липня 2019 року - березень 2018 року з урахуванням абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.
2. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2020 року позов задоволено. Визнано протиправними дії військової частини А1451 щодо виплати не в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 05 липня 2016 року по 05 липня 2019 року включно. Зобов`язано військову частину А1451 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 05 липня 2016 року по 05 липня 2019 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) в період з 05 липня 2016 року по 28 лютого 2018 року - січень 2008 року, а в період з 01 березня 2018 року по 05 липня 2019 року - березень 2018 року з урахуванням абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.
3. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 05 травня 2021 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено постанову, якою позов залишено без розгляду.
4. У поданій касаційній скарзі позивач із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
5. Ухвалою Верховного Суду від 15 червня 2021 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. Судами встановлено, що ОСОБА_1 з 05 липня 2016 року по 05 липня 2019 року проходив військову службу у військовій частині А1451.
7. Відповідно до наказу командира військової частини А1451 (по особовому складу) від 14 червня 2019 року № 17-РС старшого солдата ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас за підпунктом "а" пункту 2 частини 5 (у зв`язку із закінченням строку контракту) статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".
8. Наказом командира військової частини А1451 (по стройовій частині) від 05 липня 2019 року №147 позивача виключено зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення та направлено для зарахування на військовий облік до Шевченківського районного ТЦК та СП м. Дніпро.
9. 21 травня 2020 року позивач звернувся до військової частини А1451 із заявою, в якій, зокрема, просив нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 05 липня 2016 року по 28 лютого 2018 року; провести перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення (враховуючи суму фіксовану суму індексації за березень 2018 року) за період з 01 березня 2018 року по 05 липня 2019 року.
10. На вказану заяву відповідач повідомив позивача листом про відсутність підстав для виплати індексації, посилаючись на телеграму Департаменту фінансів №248/1485 від 26 березня 2018 року, Правила проведення індексації грошових доходів населення, визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.
IIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ.
11. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що всупереч Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Закону України від 03 липня 1991 року №1282-ХІІ "Про індексацію грошових доходів населення", постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення" відповідачем за період з 01 березня 2018 року по 05 липня 2019 року не виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення.
12. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та залишаючи позовну заяву ОСОБА_1 без розгляду, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем пропущено місячний строк звернення до суду з позовом і підстави для його поновлення відсутні.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
13. ОСОБА_1 у своїй касаційній скарзі не погоджується з рішенням суду апеляційної інстанції.
14. В обґрунтування касаційної скарги зазначив, що суми гарантійних і компенсаційних виплат, а також виплат, пов`язаних з індексацією заробітної плати працівників, входять до складу фонду додаткової заробітної плати згідно з абзацом першим пункту2.2 та підпункту 2.2.7 пункту 2.2 Інструкції за статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13 січня 2004 року №5, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за №114/8713.
15. Згідно з частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
16. У зв`язку з цим, позивач вважає, що індексація заробітної плати, а в розглядуваному випадку - грошового забезпечення військовослужбовця, є його складовою та не підлягає обмеженню звернення до суду будь-яким строком, оскільки таке обмеження є перешкодою доступу до правосуддя та порушенням рішення Конституційного Суду України від 12 квітня 2012 року №9-рп/2012.
17. Аналогічний висновок зроблений Верховним Судом, зокрема, у постанові від 13 квітня 2021 року у справі №814/48/18 та від 17 березня 2021 року у справі №815/6557/16.
18. На думку позивача, звернення до суду з цим позовом не обмежується будь-яким строком, оскільки індексація грошового забезпечення, яку він просить виплатити на його користь, включається до фонду заробітної плати, на що вказала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 серпня 2019 року у зразковій справі №620/4218/18.
19. Серед іншого скаржник також зазначив, що апеляційний суд не врахував правові висновки Верховного Суду викладені у постановах: від 24 вересня 2020 року у справі №806/2883/17, від 11 липня 2019 року у справі №814/2789/16, від 01 грудня 2019 року у справі №823/726/16, від 13 січня 2020 року у справі №814/1007/16.
20. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу не погоджується з касаційною скаргою позивача, вважає її необґрунтованою та просить залишити її без задоволення, а рішення апеляційного суду - без змін.
21. Наголошує на правильності висновку суду апеляційної інстанції, при цьому зазначає, що спірні правовідносини пов`язані зі звільненням саме з публічної служби, тому під час обчислення строку звернення до суду із позовом цієї категорії застосуванню підлягають виключно положення КАС України, як норм спеціального процесуального закону.
22. Відповідач наголошує, що вказана категорія спорів (звільнення з публічної служби та здійснення при цьому повного розрахунку) відрізняється від інших трудових спорів спеціальним суб`єктом таких відносин - службовцем публічної служби.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
23. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити таке.
24. Касаційне провадження у справі відкрите з підстави оскарження судового рішення, зазначеного в частині третій статті 328 КАС України, та посилання позивача на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
25. Спірні правовідносини виникли у зв`язку з виплатою позивачу індексації грошового забезпечення у меншому розмірі, ніж вважає позивач, через застосування при розрахунку індексації неправильного базового місяця.
26. На стадії касаційного провадження спірним є питання щодо застосування до спірних правовідносин строку звернення до суду з позовом.
27. Перевіряючи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права в частині застосування до спірних правовідносин строку звернення до суду з позовом, суд зазначає.
28. Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
29. Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
30. Аналіз зазначених норм дає підстави зробити висновок, що шестимісячний строк звернення до суду в адміністративному судочинстві є загальним і застосовується, якщо інше не встановлено цим Кодексом або іншими законами.
31. Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
32. Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
33. Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п?ятою статті 122 КАС України.
34. Водночас, у зазначених положеннях КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.
35. Умови проходження більшості видів публічної служби, зокрема й у питаннях щодо оплати праці, регулюються як спеціальним законодавством, так і загальними нормами трудового законодавства, тобто нормами законодавства про працю.
36. Водночас частиною першою статті 233 КЗпП України, яка регулює строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів, встановлено норму про те, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
37. Разом із цим, частиною другою цієї статті встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
38. Отже, право на заробітну плату не обмежується будь-яким строком щодо судового захисту і такий висновок прямо випливає з указаної норми.
39. Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
40. Згідно з частиною першою статті 2 Закону України від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон №2232-ХІІ) військовою службою є державна служба особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язана із захистом Вітчизни. У зв`язку з особливим характером військової служби військовослужбовцям надаються передбачені законом пільги, гарантії та компенсації.
41. Відповідно до положень статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів (абзац перший частини першої).
До складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (частина друга).
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Індексація грошового забезпечення військовослужбовцям здійснюється в порядку та розмірах, установлених законодавством (частина третя).
42. Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03 липня 1991 року №1282-ХІІ "Про індексацію грошових доходів населення" (далі - Закон №1282-ХІІ).
43. Положеннями статті 1 Закону №1282-XII передбачено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
44. Згідно зі статтею 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
45. Відповідно до статті 6 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.
46. З метою реалізації вказаного Закону Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 17 липня 2003 року №1078 "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення" (далі - Порядок №1078).
47. Відповідно до пункту 1 цього Порядку він визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.
48. Пунктом 2 Порядку №1078 визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців.
49. Статтею 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05 жовтня 2000 року № 2017-III (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) індексацію доходів населення, яка встановлюється задля підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі статтею 19 цього Закону, є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
50. Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що індексація є складовою заробітної плати (додатковою заробітною платою) і у разі порушення законодавства про оплату праці в частині її виплати працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому індексації заробітної плати без обмеження будь-яким строком, як це передбачено частиною другою статті 233 КЗпП України. До того ж на військовослужбовців поширюється дія КЗпП України, в тому числі вказаної статті, у тих випадках, коли спеціальним законодавством не врегульовані особливості щодо строку звернення до суду з позовом про стягнення належного військовослужбовцю суми грошового забезпечення.
51. Така правова позиція була неодноразово висловлена Верховним Судом при вирішенні подібних правовідносин, а саме у постанові від 24 вересня 2020 року (справа №806/2883/17), від 11 липня 2019 року (справа №814/2789/16), від 01 грудня 2019 року (справа №823/726/16), від 13 січня 2020 року (справа №814/1007/16).
52. У зв`язку з цим, твердження в касаційній скарзі про неврахування апеляційним судом правових висновків Верховного Суду, викладених у вказаних вище постановах, знайшли своє підтвердження.
53. З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про застосування до спірних правовідносин строку звернення до суду, встановленого частиною п`ятою статті 122 КАС України, внаслідок чого скасував рішення суду першої інстанції та залишив позов без розгляду.
54. Крім того, посилання апеляційного суду на правовий висновок, викладений Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду в постанові від 11 лютого 2021 року у справі №240/532/20, Верховний Суд вважає необґрунтованим, оскільки предметом розгляду у вказаній справі було стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, в той час, як предметом розгляду у справі що розглядається є невиплата в повному обсязі індексації грошового забезпечення, яка є складовою грошового забезпечення, а тому спірні правовідносини не є тотожними та виникли за різних обставин.
55. Водночас, в касаційній скарзі позивач також послався на постанову Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у зразковій справі №620/4218/18, висновки в якій, на його думку, підтверджують те, що звернення до суду з цим позовом не обмежується будь-яким строком, оскільки індексація грошового забезпечення, яку він просить виплатити на його користь, включається до фонду заробітної плати. Проте таке посилання не можна визнати обґрунтованим, оскільки у вказаному судовому рішенні спірним питанням було ненарахування та невиплата грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, тоді як у справі, що розглядається спірним питанням є невиплата в повному обсязі індексації грошового забезпечення, тому спірні правовідносини не є тотожними та виникли за різних обставин.
56. Враховуючи наведене, колегія суддів констатує, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми процесуального права, внаслідок чого дійшов помилково висновку про наявність підстав для залишення позову без розгляду, що призвело до постановлення незаконного судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі.
57. Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
58. Отже, оскільки оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції перешкоджає подальшому провадженню у справі та позбавляє права особи на апеляційне оскарження судового рішення, а також не відповідає вимогам законності та обґрунтованості, то вона підлягає скасуванню.
59. За таких підстав, касаційна скарга підлягає задоволенню, а справа направленню до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
60. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 345, 353, 356 КАС України, Верховний Суд