ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 580/6122/20
адміністративне провадження № К/9901/21250/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів: Губської О.А., Калашнікової О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу
за касаційною скаргою Черкаської обласної прокуратури
на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 05 січня 2021 року (головуючий суддя - Паламар П.Г.)
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2021 року (головуючий суддя - Пилипенко О.Є., судді: Глущенко Я.Б., Собків Я.М.)
у справі №580/6122/20
за позовом Першого заступника керівника Смілянської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області
до Сунківської сільської ради Смілянського району Черкаської області
про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії.
I. ПРОЦЕДУРА
1. У грудні 2020 року Перший заступник керівника Смілянської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Сунківської сільської ради Смілянського району Черкаської області щодо невжиття заходів направлених на усунення порушень вимог протипожежної безпеки в діяльності дошкільного навчального закладу №27 "Ромашка";
- зобов`язати Сунківську сільську раду Смілянського району Черкаської області на черговій сесії Сунківської сільської ради розглянути питання щодо виділення коштів на усунення порушень протипожежної безпеки в Дошкільному навчальному закладі №27 "Ромашка", які встановлені приписом Смілянського районного відділу Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області за №46 від 28 січня 2020 року.
2. Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 05 січня 2021 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2021 року, позовну заяву повернуто позивачу.
3. У поданій касаційній скарзі Черкаська обласна прокуратура із посиланням на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
II. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ.
4. Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що Перший заступник керівника Смілянської місцевої прокуратури не набув права на звернення до суду з позовом в інтересах держави щодо зобов`язання відповідача вжити в межах компетенції заходи направлені на усунення порушень протипожежної безпеки, що зафіксовані у акті перевірки та приписі, які складені за підсумками перевірки, проведеної відділом УДСНС у Черкаській області, відповідно, він не наділений адміністративною процесуальною дієздатністю в цьому спорі.
III. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
5. В обґрунтування касаційної скарги, скаржник послався на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, неврахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах та безпідставне використання висновку Верховного суду викладеного у справі №587/430/16-ц.
6. Зазначає, що Смілянською місцевою прокуратурою визначено позивачем уповноважений державою орган здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, а саме - Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області.
7. Тобто, у вказаному спорі, прокурор не набув статус самостійного позивача як у справі №587/430/16-ц, що розглядалась Великою Палатою Верховного Суду, а тому правовідносини у цій справі та справі, що переглядалась Верховним Судом, не є подібними.
8. Тоді як Великою Палатою Верховного Суду 26 травня 2020 року винесено постанову у справі №912/2385/18 як раз щодо правової проблеми застосування статті 23 Закону України "Про прокуратуру" у справах, де прокурор діє в інтересах держави в особі органу. У вказаній постанові зроблено висновок, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.
9. Крім того, Верховний Суд у постанові від 16 грудня 2020 року у справі №369/11060/17 дійшов висновку, що суд вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи.
10. На думку скаржника, у даному випадку суд, застосовуючи положення статті 53 КАС України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру", повинен був не аналізувати стан реалізації Управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області функції з виявлення порушень, а надати оцінку виконання ним вимог закону щодо звернення до суду із позовом про усунення таких порушень.
11. Скаржник посилається на те, що відповідач свідомо тривалий час ігнорує правила пожежної безпеки у навчальному закладі, а Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області незважаючи на наявність повноважень, з позовними заявами спрямованих на усунення виявлених порушень не звертається.
12. Зазначає, що на виконання вимог статті 53 КАС України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру" Смілянською прокуратурою 24 вересня 2020 року №33-2980вих-20 скеровано лист Управлінню Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області про те, що порушення зафіксовані у приписі від 28 січня 2020 року №46 (тобто протягом 8 місяців) залишаються неусунутими та встановлювалось чи буде орган контролю звертатись до суду, у разі відсутності реагування прокурор просив зазначити причини.
13. Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області 2 жовтня 2020 року №6801-5278/14 надало відповідь, що керівника закладу освіти притягнуто до адміністративної відповідальності, як наслідок з позовом суб`єкт владних повноважень звертатись не буде.
14. Проте, як зазначає скаржник, вказані заходи адміністративного впливу жодним чином, як і внесений припис, не усунули порушення норм протипожежної безпеки у закладі, створеному для навчання дітей.
15. 12 жовтня 2020 року прокуратурою повторно скеровано лист №33-3817 на адресу позивача щодо наявних тривалих порушень пожежної безпеки та необхідність звернення до суду з відповідним позовом. При цьому роз`яснено, що враховуючи невжиття заходів представницького характеру прокурор звернеться з таким документом реагування в інтересах Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області.
16. Також, скаржник послався на правову позицію викладену в постанові Верховного Суду від 16 квітня 2019 року у справі №910/3486/18, відповідно до якої представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.
17. Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду у справі №755/10947/17 від 30 січня 2019 року, наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
18. Одночасно в постанові об`єднаної палати касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 7 грудня 2018 року у справі №924/1256/17 зазначено, що наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.
19. Вважає, що в даному випадку прокурор чітко дотримався процедури, визначеної у статті 23 Закону України "Про прокуратуру" щодо інформування органу контролю про наявність порушень вимог чинного законодавства та необхідність звернення до суду, з`ясування причин бездіяльності. Проте, причини органом зазначені не були, як і не реалізовано право на оскарження наявності підстав для представництва.
IV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
20. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити таке.
21. Касаційне провадження у справі відкрите з підстави оскарження судового рішення, зазначеного в частині другій статті 328 КАС України, та посилання позивача на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права.
22. Спірні правовідносини у справі склались з приводу наявності у Першого заступника керівника Смілянської місцевої прокуратури адміністративної процесуальної дієздатності щодо звернення до суду з цим позовом.
23. Згідно з частиною першою статті 43 КАС України здатність мати процесуальні права та обов`язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами).
24. Частина друга статті 43 КАС України визначає адміністративну процесуальні дієздатність, як здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки, у тому числі доручати ведення справи представникові. Адміністративна процесуальна дієздатність належить фізичним особам, які досягли повноліття і не визнані судом недієздатними, а також фізичним особам до досягнення цього віку у спорах з приводу публічно-правових відносин, у яких вони відповідно до законодавства можуть самостійно брати участь.
25. За змістом частини третьої статті 43 КАС України здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їх посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам).
26. Тобто, адміністративна процесуальна дієздатність, у структурі правосуб`єктності, є способом особи своїми діями набувати адміністративні процесуальні права і здійснювати адміністративні процесуальні обов`язки. Функціональний зв`язок двох названих категорій у структурі адміністративної процесуальної правосуб`єктності полягає в тому, що адміністративна процесуальна дієздатність є засобом здійснення адміністративної процесуальної правоздатності. Якщо розглядати конкретні адміністративно-процесуальні суб`єктивні права та обов`язки, то їх місце у складі адміністративної процесуальної правосуб`єктності визначається тим, що вони не є виробленими правоздатністю та дієздатністю, а належать суб`єкту права (права) та покладаються на нього (обов`язки) відповідно до законодавчих приписів.
27. До таких прав, зокрема, належить і право прокурора, у визначених законом випадках, звертатися до суду в інтересах держави.
28. Згідно зі статтею 131-1 Конституції України прокуратура здійснює: 1) підтримання публічного обвинувачення в суді; 2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; 3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
29. Частиною третьою статті 5 КАС України встановлено, що до суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право.
30. Відповідно до частини третьої статті 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
31. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу (частина четверта статті 53 КАС України).
32. Зазначене дає підстави вважати, що за позовом поданим в інтересах держави прокурор може виступати позивачем лише за умов відсутності органу уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах або якщо такий орган не має повноважень для звернення до суду.
33. Відповідно до частини першої статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року №1697-VII "Про прокуратуру" (далі - Закон №1697-VII) установлено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
34. Відповідно до частини третьої статті 23 Закону №1697-VII прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
35. Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
36. Згідно з частиною четвертою статті 53 КАС України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.
37. За правилами пункту 12 частини першої статті 67 Кодексу цивільного захисту України до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей.
38. Згідно із частиною другою статті 68 цього Кодексу у разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.
39. Конституція України та ординарні закони не визначають перелік випадків, за яких прокурор здійснює представництво в суді, однак встановлюють критерії, орієнтири й умови, коли таке представництво є можливим. Таке право виникає там і тоді, коли прокурор діє в інтересах громадян, які за певних очевидних і об`єктивних причин не здатні захистити свої порушені або оспорюванні права чи реалізувати процесуальні повноваження. Здійснювати захист інтересів держави в адміністративному суді прокурор може винятково за умови, коли захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
40. Існування інтересу і необхідність його захисту має базуватися на справедливих підставах, які мають бути об`єктивно обґрунтовані (доведені) і переслідувати законну мету. Право на здійснення представництва інтересів держави у суді не є статичним, тобто не має обмежуватися тільки означенням того, у чиїх інтересах діє прокурор, а спонукає і зобов`язує обґрунтовувати існування права на таке представництво або, інакше кажучи, пояснити (показати, аргументувати), чому в інтересах держави звертається саме прокурор, а не органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи, які мають компетенцію на звернення до суду, але не роблять цього, або ж звертається в інтересах громадян, які за віком, станом здоров`я чи соціально-правовим статусом самі не спроможні захистити свої права. Таке обґрунтування повинно основуватися на підставах, за якими можна виявити (простежити) інтерес того, на захист якого відбувається звернення до суду, і водночас ситуацію в динаміці, коли суб`єкт правовідносин, в інтересах якого діє прокурор, неспроможний сам реалізувати своє право на судовий захист.
41. Для представництва у суді інтересів держави прокурор за законом має визначити й описати не просто передумови спору, який потребує судового вирішення, а виокремити ті ознаки, за якими його можна віднести до виняткового випадку, повинен обґрунтувати, що відбулося порушення або існує загроза порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.
42. У цій справі судами попередніх інстанцій установлено, що прокурор за поданим у цій справі позовом не може мати статус позивача, відповідно не має адміністративної процесуальної дієздатності для звернення до суду з цим позовом.
43. Прокурор, як посадова особа державного правоохоронного органу, з метою реалізації встановлених для цього органу конституційних функцій має право звертатися до адміністративного суду із позовною заявою про захист прав, свобод та інтересів громадянина чи держави (стаття 55 Конституції України), але не на загальних підставах, а тільки тоді, коли для цього були виняткові умови, і на підставі визначеного законом порядку такого звернення.
44. Отже, виключними випадками, за наявності яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття "інтерес держави".
45. Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року у справі №1-1/99, "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
46. Державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.
47. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
48. Оскільки "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини).
49. Відтак, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації. Тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
50. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20 травня 2019 року у справі №826/15338/18, від 25 квітня 2018 року у справі №806/1000/17, від 19 липня 2018 року у справі №822/1169/17.
51. Судами попередніх інстанцій обґрунтовано проаналізовано повноваження органів Державної служби з надзвичайних ситуацій (далі - ДСНС) та установлено, що на підставі статей 67 та 68 Кодексу цивільного захисту України (далі - КЦЗ України) саме органи ДСНС уповноважені звертатися до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств.
52. Отже, здійснення захисту інтересів держави у сфері пожежної та техногенної безпеки покладено на органи ДСНС, які у визначений законом спосіб реалізують свої повноваження у цій сфері суспільних відносин.
53. Застосування заходів реагування, визначених статтями 67, 68 КЦЗ України, є законом установлений спосіб спонукання відповідних суб`єктів господарювання усунути виявлені органи ДСНС порушення у сфері техногенної та пожежної безпеки.
54. Надання органам ДСНС права звернення до адміністративного суду лише з вимогами про застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи суб`єктів господарювання свідчить про виключність судового способу захисту цих суспільних інтересів у випадку створення загрози життю та/або здоров`ю людей, тоді як в інших випадках передбачено застосування заходів адміністративного примусу.
55. Предметом цього позову є визнання протиправною бездіяльність Сунківської сільської ради Смілянського району Черкаської області щодо невжиття заходів, направлених на усунення порушень вимог протипожежної безпеки в діяльності дошкільного навчального закладу №27 "Ромашка", та зобов`язання на черговій сесії Сунківської сільської ради розглянути питання щодо виділення коштів на усунення порушень протипожежної безпеки в Дошкільному навчальному закладі №27 "Ромашка", які встановлені приписом Смілянського районного відділу Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області за №46 від 28 січня 2020 року.
56. Визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов`язання його в межах компетенції вжити заходи, направлені на усунення порушень протипожежної безпеки, є фактично спонуканням Сунківської сільської ради Смілянського району Черкаської області усунути порушення протипожежної безпеки в Дошкільному навчальному закладі №27 "Ромашка", які встановлені приписом Смілянського районного відділу Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області за №46 від 28 січня 2020 року, а не захист інтересів держави.
57. Таким чином, законодавством установлено порядок забезпечення виконання вимог органів ДСНС про усунення порушень в сфері пожежної безпеки саме шляхом звернення органів ДСНС до суду з предметом позову, визначеним статтями 67, 68 КЦЗ України, а не шляхом покладення на Сунківську сільську раду Смілянського району Черкаської області обов`язку вжити в межах компетенції заходи, направлені на усунення порушень пожежної безпеки в Дошкільному навчальному закладі №27 "Ромашка", які встановлені приписом Смілянського районного відділу Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області за №46 від 28 січня 2020 року.
58. Судами встановлено, що Управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області у період з 13 по 14 квітня 2018 року було проведено перевірку щодо додержання Дошкільним навчальним закладом № 27 "Ромашка" с. Сунки Смілянського району Черкаської області вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки (складено Акт перевірки № 123 від 14 червня 2018 року), крім того 28 січня 2020 року проведено позапланову перевірку щодо додержання Дошкільним навчальним закладом № 27 "Ромашка" с. Сунки Смілянського району Черкаської області вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки (складено Акт № 46 від 28 січня 2020 року), винесено припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, складено протокол відносно директора ДНЗ № 27 про накладення адміністративного стягнення та притягнуто останню до адміністративної відповідальності.
59. Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що Управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області здійснюються повноваження у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки, що, власне виключає протиправну бездіяльність, а доказів зворотнього прокуратурою не надано.
60. З огляду на встановлені обставини, доводи касаційної скарги про неврахування судами попередніх інстанцій висновку викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18, який стосується правової проблеми застосування статті 23 Закону України "Про прокуратуру" у справах, де прокурор діє в інтересах держави в особі органу є необґрунтованими, оскільки правовідносини у вказаній справі та у справі, що розглядається не є тотожними.
61. Натомість, твердження скаржника про безпідставне використання апеляційним судом висновку Верховного суду викладеного у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц знайшли своє підтвердження, оскільки у цій справі, підставою для представництва інтересів держави, прокурор зазначив відсутність органу до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави, в той час, як у справі, що розглядається такий орган був зазначений самим прокурором, тому правовідносини у вказаних справах, не є подібними.
62. Водночас, у подібних правовідносинах Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію про те, що представництво інтересів держави прокурором у суді не повинно мати за мету підміну суб`єкта виконання владних управлінських функцій, а - спонукати до виконання - у разі неналежного виконання таких функцій суб`єктом владних повноважень, якого представлятиме прокурор у суді.
63. Отже, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень у належний спосіб, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону, не здійснює захисту або робить це неналежно, або такий орган взагалі відсутній.
64. З урахуванням зазначеного, а також завдань і функцій прокуратури у правовій державі та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, підстави та порядок звернення прокурора до адміністративного суду в порядку його представництва інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено та окремо від реалізації права на звернення до суду самого суб`єкта владних повноважень.
65. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що у цій справі не було передбачених законом виключних випадків, коли прокурор може звернутися до суду за захистом інтересів держави.
66. Враховуючи те, що порушення, на яке звернув увагу скаржник не вплинуло на правильність висновків під час вирішення спору у цій справі, то в силу частини другої статті 350 КАС України, не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.
67. Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
68. Відповідно до частини четвертої статті 351 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
69. Ураховуючи наведене, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про повернення позовної заяви позивачу. Однак, оскільки рішення апеляційного суду містить помилкові мотиви, що не вплинуло на результат розгляду цієї справи, то в частині цих мотивів рішення апеляційного суду підлягає зміні, виклавши його у редакції цієї постанови.
70. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 345, 350, 351, 356 КАС України, Верховний Суд