ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 160/12251/20
адміністративне провадження №К/9901/19150/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Губської О.А.,
суддів: Білак М.В., Мартинюк Н.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради про визнання бездіяльності протиправною, провадження по якій відкрито
за касаційними скаргами ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2021 року, постановлену у складі судді Серьогіної О.В. та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2021 року, ухвалену у складі колегії суддів: Семененка Я.В. (доповідач), Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю.,
І. Суть спору
1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради, у якому просив:
1.1. визнати протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради, яка виявилася у не належному застосуванні управлінської функції при розгляді заяви позивача від 08.01.2020 вх. С-10 і не підкоренню ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 29 Конституції України, ст. 42, 43 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я";
1.2. визнати протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради, яка виявилася у не винесенні за результатами розгляду звернення під 08.01.2020 вх. С-10 рішення, постанови, тобто правового акту та у порушенні управлінської функції відповідно п. 18, 19 ч. 1 ст. 4 КАС України і ст 3, 19, ч. 3 ст. 32, ст. 34, 49 Конституції України та зазначити закон вимоги якого порушено ним згідно ст. 249 КАС України;
1.3. визнати протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради, яка виявилася у не вжитті заходів для забезпечення права на отримання інформації, у відмові подати клопотання Криворізькому міському голові, а саме просити вжити заходи до начальника управління охорони здоров`я м.Кривого Рогу Мурашко К.В., який не видав наказ до 08.01.2020, щодо забезпечення ОСОБА_1, як онкохворої людини, безкоштовними медикаментами для лікувально-профілактичних заходів згідно постанови Кабінету Міністрів України від 17.08.1998р. № 1303 та який використовує бюджетні кошти не за призначенням після розгляду заяви від 08.01.2020 вх. С-10 до правової позиції ст. 3, 22, ч. 3 ст. 32, ст. 34, 68 Конституції України;
1.4. визнати протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради, яка виявилася у порушенні права на свободу від шкоди, спричиненої неналежним функціонуванням системи місцевого самоврядування, у не вжитті заходів до усунення причин, що породжують подання заяви від 08.01.2020 вх С-10.
ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
2. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2020 року позовну заяву залишено без руху, з підстав не відповідності її вимогам ч.3 ст.161 КАС України та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду оригіналу квитанції про сплату судового збору. При цьому, судом відмовлено в задоволенні заявленого позивачем клопотання про звільнення від сплати судового збору з огляду на не надання ним достатніх доказів на підтвердження свого скрутного фінансового становища.
3. Так, на підтвердження своїх аргументів щодо скрутного матеріального становища позивачем при зверненні до суду з позовною заявою надано довідку Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривий Ріг ради № 4858 від 01.09.2020, відповідно до якої загальна сума виплат позивачу як непрацюючій працездатній особі, яка доглядає за особою з інвалідністю І групи за період вересень 2018 року серпень 2020 року склала 797,22 грн.
4. На виконання вимог ухвали суду позивач подав заяву від 03 лютого 2021 року, в якій знов просив звільнити його від сплати судового збору у зв`язку з тим, що він є членом малозабезпеченої сім`ї з доходом менше рівня прожиткового мінімуму. До заяви позивач додав довідку Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривий Ріг ради № 958 від 27.01.2021 про суму отриманої ним компенсації по догляду за інвалідом І групи за період з січня 2019 року по грудень 2019 року, вказуючи, що дана довідка відображає його доходи за попередній рік.
4.1. Разом з тим, доказів, про які зазначено в ухвалі суду першої інстанції від 07.10.2020, на підтверження того, що компенсаційна виплата по догляду за особою з інвалідністю І групи є єдиним джерелом доходу, а також інших доказів щодо тяжкого матеріального стану позивачем не надано.
5. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2021 року позовну заяву, у зв`язку з не усуненням її недоліків, повернуто позивачу, відповідно до п.1 ч.4 ст.169 КАС України.
6. Приймаючи рішення про повернення позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що надана позивачем довідка УПСЗН сама по собі не може бути розцінена як достатній доказ на підтвердження скрутного матеріального становища позивача, оскільки не містить відомостей про майновий стан заявника, який може мати інші джерела доходу (вклади, нерухоме та рухоме майно, грошові допомоги та компенсації, тощо). Доказів, що вказана виплата є єдиним доходом, а також інших доказів щодо тяжкого матеріального стану, заявником не надано.
7. Позивач оскаржив це рішення в апеляційному порядку.
8. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2021 року ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2021 року залишено без змін.
9. Ухвалюючи таке рішення, суд виходив з правомірності повернення позовної заяви з причини не усунення недоліків позовної заяви, у відповідності до п.1 ч.4 ст.169 КАС України. Крім того, зазначено, що звільнення від сплати судового збору є правом, а не обов`язком суду, а позивачем, окрім довідки УПСЗН, жодних інших документів на підтвердження скрутного матеріального становища не було надано.
9.1. Разом з тим, з наданої позивачем довідки УПСЗН не вбачається сума отриманого ним сукупного доходу за попередній календарний рік. Така довідка не підтверджує відсутність у позивача іншого доходу для сплати судового збору, а лише встановлює факт отримання ним щомісячної компенсаційної виплати. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху суд першої інстанції зазначав, що достатнім доказом для підтвердження скрутного майнового становища позивача, серед іншого, може бути довідка про доходи з органів державної податкової служби за останні 12 місяців. Таких доказів позивачем суду першої інстанції не надано.
ІІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
10. Не погоджуючись з такими рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій посилаються на неправильне застосування норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду і кваліфікувати її як типову справу.
11. Свої вимоги скаржник мотивує тим, що судовий збір не повинен перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права.
11.1. Позивач також зазначає, що зазначена йому компенсація призначається згідно законодавства при вимозі, що він не буду зареєстрований у центрі занятості і не буде працевлаштованим, саме це свідчить про відсутність іншого джерела доходу заробітку, що є достатнім для звільнення від судового збору і в цьому полягає неправильність, неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та саме це доводить про фінансові труднощі. З огляду на це, суд апеляційної інстанції надумано, бездоказово хибно вважає, що він порушує закон відповідно до якого йому призначена компенсація і має інше джерело доходу і безпідставно вважає аргументованими вимоги про надання інших даних про доходи, яких у нього взагалі не може бути, бо їх перевіряє УПЗН, який видав довідку про доходи.
12. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу вказує на її безпідставність і просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої та апеляційної інстанції без змін.
IV. Джерела права й акти їх застосування
13. Відповідно до частин першої-третьої статті 169 КАС України суддя, установивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, установлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
14. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд у такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
15. Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, установлений судом, вона вважається поданою в день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу.
16. Пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України встановлено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліків позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
17. Відповідно до частини першої статті 133 КАС України суд, ураховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх сплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
18. Згідно з частиною другою статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
19. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України від 08 липня 2011 року №3674-VI "Про судовий збір" (далі - Закон №3674-VI).
20. Статтями 1 та 2 Закону №3674-VI передбачено, що судовий збір справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом, і включається до складу судових витрат. Платниками цього платежу є: громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи-підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
21. Частинами першою-другою статті 8 Закону №3674-VI установлено, що, ураховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення в справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи - за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.