ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
29 вересня 2021 року
справа № 540/1898/19
адміністративне провадження № К/9901/29743/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р. Ф.(суддя-доповідач),
суддів: Олендера І. Я., Юрченко В. П.
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі
на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 6 грудня 2019 року у складі судді Войтовича І. І.,
та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2020 року у складі суддів Шляхтицького О. І., Семенюка Г. В., Домусчі С. Д.,
у справі №540/1898/19
за позовом фізичної особи підприємця - ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
УСТАНОВИВ:
12 вересня 2019 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - платник податків, позивач у справі) звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, правонаступником якого є Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (далі - податковий орган, відповідач у справі), про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги та рішення.
Херсонський окружний адміністративний суд рішенням від 6 грудня 2019 року адміністративний позов задовольнив частково, визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 2 травня 2019 року №0019471305, №0019451305, визнав протиправною та скасував вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0002091305 від 2 травня 2019 року, визнав протиправним та скасував рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0004961305 від 2 травня 2019 року.
П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 26 травня 2020 року залишив апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі без задоволення, а рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 6 грудня 2019 року без змін.
9 листопада 2020 року до Верховного Суду як суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, яка ухвалою колегії суддів у складі судді доповідача ОСОБА_2, суддів Гімона М.М., Усенко Є.А. від 30 листопада 2020 року залишена без руху у зв`язку з відсутністю належним чином оформленого документа про сплату судового збору, а також з мотивів, що, звертаючись із касаційною скаргою скаржник зазначив, що вона подається на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). При цьому заявник посилається на не врахування висновку Верховного Суду викладеного у справі № 807/250/18, однак предметом розгляду даної були відмінні обставини.
Ухвалою від 29 грудня 2020 року Верховний Суд після усунення відповідачем недоліків касаційної скарги відкрив провадження за його касаційною скаргою на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 6 грудня 2019 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2020 року у справі № 540/1898/19 на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України та витребував справу № 540/1898/19 з Херсонського окружного адміністративного суду.
25 січня 2021 року справа № 540/1819/19 надійшла до Верховного Суду.
Рішенням Вищої ради правосуддя №1942/0/15-21 від 07 вересня 2021 року, суддю ОСОБА_2 звільнено з посади судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
На підставі чого, проведено повторний автоматизований розподіл судової справи, яким визначено для розгляду вказаної справи колею суддів - головуючий суддя - Ханова Р. Ф., судді - Гончарова І. А., Олендер І. Я.
У зв`язку з перебуванням судді Гончарової І. А. у відпустці, 28 вересня 2021 року здійснено повторний автоматизований розподіл, визначено колегію суддів - головуючий суддя - Ханова Р. Ф., судді -Олендер І. Я., Юрченко В. П.
Підставою для відкриття касаційного провадження у справі № 540/1898/19 є припис пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, посилаючись на які скаржник вважає, що судами попередніх інстанцій винесені рішення без врахування висновку щодо подібних правовідносин, викладеного в постанові Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі № 807/250/18.
Позивач відзив на касаційну скаргу відповідача до Суду не надав, що не перешкоджає розгляду касаційної скарги по суті.
Згідно із частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам постанова суду апеляційної інстанції не відповідає.
Звертаючись до суду з касаційною скаргою, скаржник наполягає на тому, що згідно з правовою позицію, викладеною в постанові Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі № 807/250/18, витрати, пов`язані із здійсненням господарської діяльності, амортизаційні відрахування, нараховані на основні засоби (вантажні автомобілі) відносяться до основних засобів подвійного призначення, а тому витрати на їх утримання не включаються до складу валових витрат.
Необхідність застосування зазначеного висновку Верховного Суду скаржник обґрунтував тим, що предметом розгляду є включення до складу витрат, витрат подвійного призначення (запчастини, сервісне обслуговування та ремонт вантажних автомобілів, акумулятори та шини), тобто позивачем включено до складу витрат амортизаційні відрахування, нараховані на основні засоби. Так як у справі №807/250/18 предметом розгляду було правовірність включення суми амортизаційних відрахувань, нарахованих на основні засоби, тому такі правовідносини є подібними.
Скаржник вважає, що фізичні особи підприємці на загальній системі оподаткування не мають права включати до складу витрат, пов`язаних з провадженням господарської діяльності, витрати на утримання вантажних транспортних засобів, зокрема технічне обслуговування і ремонт, оскільки такі операції належать до утримання основних засобів, а тому відповідно до підпункту 177.4.5 пункту 177.4 статті 177 ПК України, витрати на таке утримання не можуть включатися до складу витрат.
Ураховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Предметом цього касаційного перегляду є застосування положень пункту 177.2, підпункту 177.4.5 пункту 177.4 статті 177 ПК України.
Суди попередніх інстанції встановили, що на підставі акта перевірки від 05 квітня 2019 року за № 215/21-22-13-06/2752506053, складеного за результатами проведення документальної планової виїзної перевірки діяльності позивача з питань, зокрема, дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2018 року, яким, серед інших, встановлено порушення приписів підпункту 177.2, статті 177, підпункту 177.4.5 пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, що призвело до завищення валових витрат на суму 522472,61 гривень, заниження чистого оподатковуваного доходу всього на суму 522472,61 гривень, заниження суми податку на доходи фізичних осіб на суму 94045,06 гривень, заниження суми єдиного внеску з чистого оподаткованого доходу на суму 114943,97 гривень, заниження податку на додану вартість на суму 1228 гривень та заниження військового збору на суму 7837,09 гривень.
5 травня 2019 року керівник податкового органу на підставі висновків акта перевірки виніс, податкові повідомлення-рішення від 5 травня 2019 року № 0019471305, яким позивачу визначено грошове зобов`язання за платежем військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 11 755,64 гривень, у тому числі за податковим зобов`язанням 7837,09 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 3918,55 гривень;
- податкове повідомлення - рішення № 0019451305, яким позивачу, визначено грошове зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 141067,61 гривень, у тому числі за податковим зобов`язанням 94045,07 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 47022,54 гривень.
- податкове повідомлення - рішення № 0019481305, яким позивачу, визначено грошове зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт) послуг в сумі 1535,00 гривень, у тому числі за податковим зобов`язанням 1228,00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 307,00 гривень.
- вимогу від 02 травня 2019 року № Ф-0002091305, якою позивача зобов`язано сплатити суму боргу з єдиного внеску в розмірі 114943,94 гривень.
- рішення від 02 травня 2019 року № 0004961305 про застосування до позивача штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 16359,33 гривень.
Суди попередніх інстанцій установили, що в межах цього спору дослідженню підлягають обставини щодо правомірності включення фізичною особою-підприємцем до складу документально підтверджених витрат, пов`язаних з господарською діяльністю, витрат утримання основних засобів, а саме вантажних транспортних засобів.
Суди, здійснюючи системний аналіз положень пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України, у розумінні якого об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця, аналіз положень підпункту 177.4.5 пункту 177.4 статті 177 цього Податкового кодексу України, за яким не вк