ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 240/10904/19
адміністративне провадження № К/9901/24853/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І. В.,
суддів Шишова О. О., Яковенка М. М.
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2020 року у складі судді Майстренко Н.М. та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2020 року у складі колегії суддів: Кузьмишина В. М., Сушко О. О., Сапальова Т. В. у справі № 240/10904/19 за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
1. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління ДФС у Житомирській області, в якому просила:
- визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28 травня 2019 року № 0013751304 про збільшення ФОП ОСОБА_1 суми грошового зобов`язання з мита на товари, що ввозяться на територію України суб`єктами підприємницької діяльності на 3 389 940, 61 грн - основного зобов`язання та 847 485,15 грн - штрафних санкцій;
- визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Житомирській області від 28 травня 2019 року № 0013761304 про збільшення ФОП ОСОБА_1 суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 7 457 869, 34 грн основного зобов`язання та 1 864 467, 34 грн штрафних санкцій;
2.1. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2020 року позовні вимоги задоволено.
2.2. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2020 року апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.
3. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:
3.1. Відповідно до протоколу від 30 червня 2018 року № 0517/12500/18 про порушення митних правил, при здійсненні митного огляду двох місць ручної поклажі (валізи та рюкзака) пасажира, який прибув рейсом № ТК459, громадянина України ОСОБА_1, було виявлено ювелірні вироби із золота 585 проби різних найменувань вагою 51,6 кг.
3.2. Відповідно до рахунку-фактури від 28 червня 2018 року № 592143, наданої пасажиром, вартість частини ювелірних виробів становить 479 239, 60 доларів США, що на дату ввезення та митного огляду (на 30 червня 2018 року) за курсом Національного банку України (1 долар США = 26,18917000 грн.) становить 12 550 887, 36 грн. Відповідно до рахунку-фактури від 29 червня 2018 року № АНК2018000000163 вартість іншої частини ювелірних золотих виробів становить 698 394, 38 євро, що на дату ввезення та митного огляду (на 30 червня 2018 року) за курсом Національного банку України (1 євро = 30, 56799900 грн) становить 21 348 518,71 грн. Загальна вага всіх золотих виробів складає 51,6 кг з упаковкою.
3.3. Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 22 жовтня 2018 року у справі № 760/27125/18 в рамках досудового розслідування внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32018110130000026 від 02 липня 2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 212 Кримінального кодексу України, надано дозвіл на проведення співробітниками Головного управління ДФС у Житомирській області позапланової документальної невиїзної перевірки з питань дотримання ФОП ОСОБА_1 вимог податкового, митного та іншого законодавства.
3.4. Головним управлінням ДФС у Житомирській області на підставі ухвали Солом`янського районного суду міста Києва від 22 жовтня 2018 року № 1-кс/760/13633/18 (справа 760/27125/18), наказів Головного управління ДФС у Житомирській області від 26 листопада 2018 року № 2572, від 29 грудня 2018 року № 2815 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, митного та іншого законодавства за період з 01 січня 2017 року по 30 вересня 2018 року, за результатами якої складено акт перевірки від 10 січня 2019 року № 14/06-30-13-04/ НОМЕР_1 .
3.5. Перевіркою встановлено порушення позивачем, зокрема, вимог: статтей 49, 51, частин першої та другої статті 52, статтей 53 та 57, пункту 1 частини першої статті 279, частини першої, третьої статті 296, частини восьмої статті 374 Митного кодексу України (із змінами та доповненнями), внаслідок чого не нараховано мито на товари, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності, у сумі 3 389 940, 61 грн; частини першої та третьої статті 296, частини восьмої статті 374 Митного кодексу України (із змінами та доповненнями), пункту 187.8 статті 187, пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України від (із змінами та доповненнями), внаслідок чого не нараховано податок на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів, що підлягає сплаті до бюджету, у сумі 7 457 869, 34 грн.
3.6. На підставі акту перевірки Головним управлінням ДФС у Житомирській області були прийняті податкові повідомлення-рішення від 30 січня 2019 року № 0001491305 та № 0001501305 про визначення сум грошових зобов`язань за платежами: мито у розмірі 4 237 425,76 грн та ПДВ у розмірі 9 322 336,68 грн.
3.7. За наслідками процедури адміністративного оскарження вказані податкові повідомлення-рішення були скасовані рішенням Державної фіскальної служби України від 04 квітня 2019 року № 15768/6/99-99-11-06-03-25. Правовою підставою для їх скасування стала відсутність на дату винесення податкових повідомлень-рішень про донарахування митних платежів вироку суду, який набрав законної сили, як це передбачено частиною тринадцятою статті 354 Митного кодексу України.
3.8. У той же час, відповідно до наявних у матеріалах справи платіжних доручень від 03 квітня 2019 року № 1, № 2 та від 19 квітня 2019 року № 3 ФОП ОСОБА_1 було сплачено 2 559 300 грн, 1 678 125,76 грн та 9 322 336, 68 грн грошових зобов`язань, визначених податковими повідомленнями-рішеннями від 30 січня 2019 року.
3.9. Кримінальне провадження № 32018110130000026, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02 липня 2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 212 Кримінального кодексу України, закінчилось постановленням 06 травня 2019 року Бориспільським міськрайонним судом Київської області ухвали у справі № 359/3711/19 (провадження № 1-кп/359/363/2019), яка набрала законної сили 14 травня 2019 року, про закриття цього кримінального провадження відносно ОСОБА_1 у зв`язку зі сплатою ним податків, зборів (обов`язкових платежів) та відшкодуванням шкоди, завданої державі їх несвоєчасною сплатою.
3.10. У подальшому, на підставі акту перевірки від 10 січня 2019 року, проведеної в рамках кримінального провадження, контролюючим органом прийнято аналогічні податкові повідомлення-рішення від 28 травня 2019 року, які є предметом оскарження у даній адміністративній справі: № 0013751304, яким ФОП ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання з мита на товари, що ввозяться на територію України суб`єктами підприємницької діяльності, в сумі 3 389 940, 61 грн основного зобов`язання та застосовано штрафні санкції у розмірі 847 485, 15 грн; № 0013761304, яким ФОП ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 7 457 869, 34 грн та застосовано штрафні санкції у розмірі 1 864 467, 34 грн.
3.11. Позивач, уважаючи вказане рішення відповідача протиправним, звернувся до суду з адміністративним позовом з метою захисту своїх порушених прав.
4. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції зазначив, що станом на 28 травня 2019 року позивач не мав зобов`язань зі сплати мита на товари, що ввозяться на територію України суб`єктами підприємницької діяльності, та з податку на додану вартість, оскільки такі зобов`язання були погашені ним, що підтверджено змістом ухвали Бориспільського міськорайонного суду Київської області від 06 травня 2019 року справі № 359/3711/19.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
5. Відповідачем подано касаційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
5.1. Касаційна скарга аргументована неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Підставою для касаційного перегляду скаржником указано пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Зокрема, відповідач зазначає, що судом апеляційної інстанції не було враховано висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 27 січня 2015 року у справі № 21-494а14. Крім того, скаржник уважає, що оскільки рішенням суду в кримінальній справі було встановлено порушення ОСОБА_1 вимог митного законодавства, наявні підстави для застосування наслідків, визначених чинним законодавством.
6. У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити оскаржувані судові рішення без змін, як такі, що є законними та обгрунтованими, а касаційну скаргу відповідача - без задоволення.
7. Ухвалою Верховного Суду від 24.09.2021 замінено Головне управління ДПС у Житомирській області (ЄДРПОУ 43142501) правонаступником Головним управлінням ДПС у Житомирській області на правах відокремленого підрозділу ДПС України (ЄДРПОУ 44096781).
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
8. Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України та Податковим кодексом України (далі - ПК України).
9. При цьому, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
10. Згідно з частиною першою статті 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
11. Відповідно до підпункту 20.1.4, підпункту 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення; визначати у порядку, встановленому цим Кодексом, суми податкових та грошових зобов`язань платників податків.
12. Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
13. Тобто, ПК України визначає загальну процедуру здійснення повноважень контролюючого органу щодо проведення перевірок платників податків, визначаючи підстави для таких перевірок, та обумовлюючи те, що самостійне визначення контролюючим органом грошових зобов`язань може мати місце лише у випадку існування факту заниження податкових зобов`язань такого платника.
14. Відповідно до статті 111 ПК України за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються такі види юридичної відповідальності: фінансова; адміністративна, кримінальна.
15. Фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами.
16. Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що положеннями ПК України передбачено різні види відповідальності за порушення законів з питань оподаткування, застосування якої відбувається як у порядку, визначеному ПК України, так і у порядку, визначеному іншими законами.
17. Як встановлено судами попередніх інстанцій та не заперечується сторонами, що у спірних правовідносинах мало місце притягнення ФОП ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності.
18. Указане свідчить, що застосуванню підлягають норми законодавства, які містить свої особливості у вирішенні питання визначення та сплати податкових зобов`язань.
19. Відповідно до частини тринадцятої статті 354 Митного кодексу України у разі якщо грошове зобов`язання розраховується органом доходів і зборів за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінального процесуального закону, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не виноситься до дня набрання законної сили відповідним вироком суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу доходів і зборів передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку, для використання матеріалів відповідно до вимог кримінального процесуального закону. Статус матеріалів перевірки та висновків органу доходів і зборів визначається кримінальним процесуальним законом.
20. Згідно зі статтею 99 Кримінального процесуального кодексу України (з відповідними змінами та доповненнями) документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об`єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. До документів, за умови наявності в них відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, можуть належати: висновки ревізій та акти перевірок.
21. За приписами підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності, у тому числі, рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанови органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.
22. Як підтверджено матеріалами адміністративної справи, кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 було закрито у зв`язку зі сплатою ним податків, зборів (обов`язкових платежів). У межах процедури притягнення платника податків до кримінальної відповідальності за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, було визначено суму грошових зобов`язань ФОП ОСОБА_1 зі сплати податку на додану вартість та мита. Крім того, було встановлено, що 19 квітня 2019 року ОСОБА_1 у повному обсязі сплачено мито на товари, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності, в сумі 3 389 940, 61 грн, податок на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів на суму 7 457 869, 34 грн, в загальній сумі 10 847 810, 00 грн основного платежу, а також 847 485,15 грн та 1 864 467, 34 грн штрафних санкцій, що підтверджується платіжними дорученнями ФОП ОСОБА_1 від 03 квітня 2019 року та від 19 квітня 2019 року, а також листом Державної казначейської служби України у Житомирській області від 24 квітня 2019 року
23. Тобто, позивач сплатив податки, збори (обов`язкові платежі), а також відшкодував шкоду, завдану державі їх несвоєчасною сплатою, що є підставою для звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності та закриття відносно нього кримінального провадження.
24. Указані факти викладено в ухвалі Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06 травня 2019 року у справі № 359/3711/19.
25. Відповідно до частини третьої статті 242 КАС України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
26. Згідно з частиною першою статті 72 цього Кодексу доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
27. Частиною першою статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу (частина перша статті 77 Кодексу).
28. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина четверта статті 78 КАС України).
29. Крім того, положеннями частини шостої статті 78 КАС України врегульовано, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
30. Водночас, згідно з частиною четвертою статті 212 Кримінального кодексу України особа, яка вчинила діяння, передбачені частинами першою, другою, або діяння, передбачені частиною третьою цієї статті, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона до притягнення до кримінальної відповідальності сплатила податки, збори, а також відшкодувала шкоду, завдану державі їх несвоєчасною сплатою.
31. Відтак, з огляду на те, що ухвалою Бориспільського міськорайонного суду Київської області від 06 травня 2019 року у справі № 359/3711/19 встановлено факт сплати податків ОСОБА_1, суди попередніх інстанцій обгрунтовано вважали, що ці обставини не підлягають доказуванню при розгляді справи та мають враховуватись при прийнятті рішення у ній.
32. Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 10.09.2019 у справі № 1140/2403/18.
33. Колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій стосовно відсутності у позивача зобов`язань зі сплати мита на товари, що ввозяться на територію України суб`єктами підприємницької діяльності, та з податку на додану вартість, оскільки такі зобов`язання були ним погашені.
34. Твердження скаржника про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема неврахування висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 27 січня 2015 року у справі № 21-494а14 є такими, що не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанцій.
35. Зокрема, зі змісту рішення суду касаційної інстанції, на яке посилається відповідач убачається, що однією із умов, за яких контролюючий орган може винести податкове повідомлення-рішення є підтвердження судовим рішенням у кримінальній справі несплати підозрюваним податкових зобов`язань.
36. Проте, у справі, що переглядяється, підставою для закриття кримінального провадження є сплата ОСОБА_1 податків, зборів (обов`язкових платежів) та відшкодування шкоди, завданої державі їх несвоєчасною сплатою.
37. Отже, висновок Верховного Суду, наведений у постанові від 27 січня 2015 року у справі № 21-494а14, на нібито неврахування якого судами попередніх інстанцій вказує скаржник, стосується інших правовідносин, відмінних від тих, що є предметом розгляду цієї адміністративної справи.
38. Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права та встановлених судами попередніх інстанцій обставин, підтверджених наявними в матеріалах справи доказами, колегія суддів погоджується з висновками судів першої інстанції та апеляційної інстанцій, що контролюючий орган приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення діяв всупереч та не у відповідності до вимог чинного законодавства.
39. Верховний Суд звертає увагу, що згідно з частиною першою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
40. Частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержавнням норм матеріального і процесуального права.
41. Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи в межах касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм законодавства, колегія суддів уважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
42. Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 КАС України, суд, -