ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 826/5003/17
адміністративне провадження № К/9901/45034/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - судді Мороз Л.Л.,
суддів - Бучик А.Ю., Рибачука А.І.,
розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу №826/5003/17
за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство з додатковою відповідальністю "Глобус" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, про визнання протиправним та скасування розпорядження, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 червня 2017 року, ухвалену у складі головуючого судді Смолія І.В., та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2017 року, постановлену у складі колегії суддів головуючого судді Сорочко Є.О., Земляної Г.В., Мельничука В.П.,
в с т а н о в и в:
У квітні 2017 року Товариство з додатковою відповідальністю "Страхове товариство з додатковою відповідальністю "Глобус" (далі також - ТДВ "СТОВ "Глобус", позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (далі також - Нацкомфінпослуг, відповідач) про визнання протиправним та скасування розпорядження Нацкомфінпослуг №635 від 21.03.2017 про застосування заходу впливу до ТДВ "СТОВ "Глобус".
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що висновки відповідача про допущення ТДВ "СТОВ "Глобус" порушення вимог абзаців першого та другого пункту 36.2, пункту 36.5 статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон №1961-IV), зокрема, щодо здійснення розрахунку страхового відшкодування без проведення експертизи у встановленому законодавством порядку, за відсутності згоди між страховиком та потерпілим про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування; щодо невиконання страховиком обов`язку протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування та виплатити його; щодо несплати пені за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та є безпідставними.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 червня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2017 року, позов задоволено.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 07 листопада 2016 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу марки "Subaru Forester", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, та транспортного засобу марки "Opel Аstra", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, цивільно-правова відповідальність якого застрахована в ТДВ "СТОВ "Глобус", що має ознаки страхового випадку.
08 листопада 2016 року представник потерпілої особи ОСОБА_1 - Губа Андрій Олексійович звернувся до позивача з заявою про здійснення страхового відшкодування за відновлювальний ремонт пошкодженого внаслідок дорожньо -транспортної пригоди наземного транспортного засобу "Opel Аstra", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, в якій просив перерахувати суми страхового відшкодування на рахунок ФОП ОСОБА_2, який буде здійснювати відновлювальний ремонт.
17 січня 2017 року ТДВ "СТОВ "Глобус" визнано випадок страховим, про що складено страховий акт №ЦВ-ЦВ-595, відповідно до якого затверджено суму страхового відшкодування у розмірі 15959,51грн.
18 січня 2017 року ТДВ "СТОВ "Глобус" здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 15969,51 грн. без врахування сум ПДВ, на рахунок ФОП ОСОБА_2, як особі, що здійснювала відновлювальний ремонт наземного транспортного засобу, що підтверджується платіжним дорученням від 18 січня 2017 року №12603.
29 листопада 2016 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу марки "Mersedes-Benz", державний реєстраційний номер НОМЕР_3, та транспортного засобу марки "Honda Civiс", державний реєстраційний номер НОМЕР_4, цивільно-правова відповідальність якого застрахована в ТДВ "СТОВ "Глобус", що має ознаки страхового випадку.
30 листопада 2016 року представник потерпілої особи ОСОБА_3 - Губа Андрій Олексійович звернувся до позивача із заявою про здійснення страхового відшкодування за відновлювальний ремонт пошкодженого внаслідок дорожньої пригоди наземного транспортного засобу "Honda Civiс", державний реєстраційний номер НОМЕР_4, та просив перерахувати суми страхового відшкодування на рахунок ФОП ОСОБА_2, який буде здійснювати відновлювальний ремонт.
ТДВ "СТОВ "Глобус" визнано випадок страховим, про що складено страхові акти №ЦВ-ЦВ-828 від 23 січня 2017 року, № ЦВ-ЦВ -828/1 від 17 лютого 2017 року, згідно яких затверджено суму страхового відшкодування у розмірі 32638,91грн. та 251,39 грн. відповідно.
Позивачем 24 січня 2017 року здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 32638,91 грн. без врахування сум ПДВ, на рахунок ФОП ОСОБА_2, як особі, що здійснювала відновлювальний ремонт наземного транспортного засобу, про що свідчить платіжне доручення від 24 січня 2017 року №12890.
Окрім того, 20 лютого 2017 року здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 251,39 грн. без врахування сум ПДВ, на рахунок ФОП ОСОБА_2, як особі, що здійснювала відновлювальний ремонт наземного транспортного засобу (платіжне доручення від 20 лютого 2017 року №14058).
Нацкомфінпослуг на підставі звернення Губи А.О., поданого в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_3, проведено перевірку дотримання ТДВ "СТОВ "Глобус" вимог законодавства в сфері надання фінансових послуг, за результатами якої складено акт про правопорушення, вчинені ТДВ "СТОВ "Глобус" на ринку фінансових послуг №215/13-5/15 від 02 березня 2017 року. Відповідач дійшов висновку, що позивачем здійснено розрахунок страхового відшкодування без проведення експертизи у встановленому законодавством порядку, за відсутності згоди між страховиком та потерпілим про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування; не в повному обсязі здійснено виплату страхового відшкодування та не сплачено пеню за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування, чим порушено вимоги абзаців першого та другого пункту 36.2, пункту 36.5 статті 36 Закону №1961-IV.
21 березня 2017 року Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг прийнято Розпорядження №635, яким зобов`язано Товариство з додатковою відповідальністю "Страхове Товариство з додатковою відповідальністю "Глобус" усунути порушення та вжити заходів для усунення причин, що сприяли вчиненню порушення та повідомити Нацкомфінпослуг з наданням підтверджуючих документів у термін включно до 11.04.2017.
Вважаючи вказане розпорядження протиправним та таким, що прийнято з порушенням вимог чинного законодавства, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що, подавши заяви про страхове відшкодування, потерпілі та позивач дійшли згоди про розмір страхового відшкодування та спосіб здійснення страхового відшкодування. Окрім того, ФОП ОСОБА_2, якому позивач перерахував спірне страхове відшкодування, не є платником ПДВ, а тому страхове відшкодування має бути виплачено без урахування суми ПДВ. Рішення обґрунтовано також й тим, що позивачем виплату страхових відшкодувань на рахунок ФОП ОСОБА_2 було здійснено в межах строку, визначеного абз.1,2 п.36.2 ст. 36 Закону №1961-ІV.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своїх вимог заявник посилається не неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, та порушення норм матеріального та процесуального права.
Позивач в письмовому відзиві на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які він просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними.
Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення скарги з огляду на таке.
Частиною 2 ст. 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 5 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Відповідно до статті 6 цього Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та або майну потерпілого.
Приписами статті 22 Закону № 1961-IV визначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.
Згідно зі статтею 29 Закону № 1961-IV у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Порядок подачі потерпілою особою заяви про страхове відшкодування, прийняття страховиком рішення про здійснення виплати страхового відшкодування та його виплати регулюються статтями 35 і 36 Закону № 1961-IV.
Зокрема, відповідно до абзаців першого та другого пункту 36.2 статті 36 Закону №1961-IV страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.
Пунктом 36.5 статті 36 Закону № 1961-IV передбачено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Як вже зазначалось у цій постанові, потерпілі особи звернулись із заявою до ТДВ "СТОВ "Глобус" про здійснення страхового відшкодування за відновлювальний ремонт пошкоджених внаслідок дорожньої пригоди наземних транспортних засобів "Opel Аstra", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, "Honda Civiс", державний реєстраційний номер НОМЕР_4, та просили перерахувати суми страхового відшкодування на рахунок фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, який буде здійснювати відновлювальний ремонт.
Страховиком було здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 15969,51 грн та у розмірі 32638,91 грн, 251,39 грн відповідно без врахування сум ПДВ на рахунок фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 як особи, яка здійснювала відновлювальний ремонт наземного транспортного засобу.
Тобто, позивачем при здійснені виплати страхового відшкодування суму виплати зменшено на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість.
Абзацом другим пункту 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV встановлено, що якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.
Відповідно до пункту 36.4 цієї ж статті, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов`язані з відшкодуванням збитків. Виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється шляхом безготівкового розрахунку.
Водночас, підпунктом 196.1.3 пункту 196.1 статті 196 Податкового кодексу України визначено, що не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість операції з надання послуг із страхування, співстрахування або перестрахування особами, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності відповідно до закону, а також пов`язаних з такою діяльністю послуг страхових (перестрахових) брокерів та страхових агентів.
Операції з надання послуг зі страхування, в тому числі пов`язані з оплатою страхових послуг страхувальником на користь страховика та компенсацією останнім збитків, понесених потерпілим при настанні страхового випадку, не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість, у зв`язку з чим, за загальним правилом, як при визначенні розміру страхових платежів, так і при визначенні розміру матеріального збитку чи страхової виплати, підлягаючої до відшкодування страхувальнику чи безпосередньо потерпілій особі, податок на додану вартість не нараховується, окремим рядком не виділяється та страховики не є платниками податку на додану вартість по таких операціях.
Податкові зобов`язання з податку на додану вартість виникають у платника податку на додану вартість, який здійснює операції з постачання товарів чи послуг (товарно-матеріальних цінностей і послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об`єкта), оскільки такі операції є об`єктом оподаткування податком на додану вартість відповідно до положень пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України.
Отже, у разі, якщо страхові суми не перераховуються безпосередньо потерпілому (позивачу), а спрямовуються на придбання у платника податку на додану вартість послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об`єкта чи товарно-матеріальних цінностей, які мають бути використані в процесі його ремонту (запчастини та інші витратні матеріали тощо), то розрахунок суми виплат на таке придбання здійснюється з урахуванням сум податку на додану вартість, які включаються до вартості й виділяються окремим рядком у розрахункових документах.
Натомість, у разі, якщо придбання послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об`єкта чи товарно-матеріальних цінностей, які мають бути використані в процесі його ремонту, здійснюється у неплатника податку на додану вартість, то розрахунок сум виплати страхового відшкодування повинен здійснюється без урахування сум податку на додану вартість.
Судами встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_2 не є платником податку на додану вартість, що, в свою чергу, підтверджує відсутність підстав для сплати податку на додану вартість у вартості придбаних послуг з відновлювального ремонту пошкодженого внаслідок страхового випадку транспортного засобу.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 19 листопада 2020 року (справа №808112017) та від 7 квітня 2021 року ( справа №826745417).
Не знайшли свого підтвердження й посилання відповідача на порушення позивачем пункту 36.5 статті 36 Закону № 1961-IV, оскільки, як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, позивачем здійснено виплату страхових відшкодувань у межах строку, визначеного абзацами 1, 2 п. 36.2 ст. 36 зазначеного Закону.
Доводи касаційної скарги не спростовують мотивів, покладених судами в основу оскаржуваних рішень, й не свідчать про неправильне застосування ними норм матеріального права або ж порушення процесуальних норм, а фактично зводяться лише до переоцінки встановлених судами обставин справи, що, в свою чергу, не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.
Відповідно до ст. 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд