ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2021 року
м. Київ
справа №825/1943/18
адміністративне провадження № К/9901/2195/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.,
розглянув у попередньому судовому засіданні справу
за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інекс Реал"
на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.12.2018 (колегія у складі суддів Степанюка А.Г., Епель О.В., Шурка О.І.)
у справі № 825/1943/18
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інекс Реал"
до Управління Державної служби України з питань праці у Чернігівській області
про визнання протиправними дій та визнання протиправним і скасування припису.
І. РУХ СПРАВИ
1. У травні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Інекс Реал" звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Державної служби України з питань праці у Чернігівській області про:
- визнання протиправними дій Відповідача щодо винесення припису №25-01-006/0122 від 23.04.2018 в частині "...працівники ТОВ "Інекс Реал" допускаються до роботи без укладення трудового договору, без оформлення наказу чи розпорядженням про прийом їх на роботу та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття їх на роботу...";
- визнання протиправним та скасування припису №25-01-006/0122 від 23.04.2018, а саме в частині "...працівники ТОВ "Інекс Реал" допускаються до роботи без укладення трудового договору, без оформлення наказу чи розпорядженням про прийом їх на роботу та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття їх на роботу...".
2. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.08.2018 позов задоволено. Крім того, стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці на користь ТОВ "Інекс Реал" судові витрати на правничу допомогу в сумі 10052,61 грн.
3. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.12.2018 апеляційну скаргу Управління Державної служби України з питань праці у Чернігівській області задоволено частково; рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.08.2018 змінено із зазначеннями підстав для задоволення позовних вимог, викладених у мотивувальній частині постанови; в іншій частині рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.08.2018 залишено без змін.
4. 16.01.2019 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга позивача, у якій із посиланням на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права просив скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.12.2018 та залишити в силі рішення суду першої інстанції в частині мотивів задоволення позову.
5. Ухвалою Верховного Суду від 24.01.2019 відкрито касаційне провадження.
6. Сторони просили про розгляд справи за їхньої участі, однак відповідно до ч.1 ст. 343 КАС України попередній розгляд справи проводиться без повідомлення учасників справи.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
7. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у зв`язку із надходженням на адресу Управління Держпраці у Чернігівській області листа Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 30.03.2018 №4048/04-03 Управлінням Держпраці у Чернігівській області видано наказ від 17.04.2018 №117 "Про проведення контрольних заходів", який передбачав проведення інспекційного відвідування, в тому числі і позивача.
8. На підставі наказу Управління від 17.04.2018 № 117 та направлення на проведення контрольного заходу від 17.04.2018 № 417 головному державному інспектору відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Кульбако О.П. доручено провести інспекційне відвідування позивача на предмет додержання законодавства про працю страхувальниками, у яких застраховані особи виконували роботи (надавали послуги) за цивільно-правовими договорами.
9. В період з 19.04.2018 по 20.04.2018 включно Головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Кульбакою О.П. проводилось інспекційне відвідування Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНЕКС РЕАЛ".
10. За результатами перевірки було складено акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю №25-01-006/0187 від 20.04.2018, в якому зроблено висновок про порушення позивачем вимог ч. 3 ст. 24 КЗпП України, ч. 1 ст. 115 КЗпП України, ст.148 КЗпП України.
11. Перевіркою встановлено, що працівники ТОВ "Інекс Реал" допускаються до роботи без укладення трудового договору, без оформлення наказу чи розпорядженням про прийом їх на роботу та без., повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття їх на роботу
12. За результатами перевірки інспектором Управління Держпраці у Чернігівській області (далі - інспектор Держпраці) винесено припис № 25-01- 006/0122 від 23.04.2018, пунктом другим якого зобов`язано директора ТОВ "ІНЕКС РЕАЛ" усунути виявлені порушення.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
13. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що припис про усунення виявлених порушень, винесено не на підставі та не в межах наданих відповідачу повноважень. Позивач наполягає, що перевірка, проведена управлінням Держпраці була позаплановою. Підстав для проведення позапланової перевірки у відповідача не було. Висновки Управління Держпраці за результатами такої перевірки є незаконними. Позивач наполягав на тому, що з усіма зазначеними в акті перевірки особами були укладені цивільно-правові угоди та вони не були штатними працівниками підприємства, а тому з боку позивача відсутнє порушення вимог трудового законодавства, а відтак припис є протиправним та підлягає скасуванню.
IV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
14. Задовольняючи позов, суд першої інстанції вказав на те, що відповідачем не було надано належних і допустимих доказів наявності підстав для перевірки, визначених Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", а також не доведено існування передумов для її проведення, у зв`язку з чим висновки перевірки не можуть вважатися підставою для застосування негативних наслідків для суб`єкта господарювання. Крім того, в порушення вимог чинного законодавства оскаржуваний припис було складено до закінчення строку для подачі заперечень на акт перевірки. За своїм змістом укладені між ТОВ "Інекс Реал" та фізичними особами договори мають ознаки цивільно-правових, що свідчить про безпідставність винесення оскаржуваного припису.
15. Суд апеляційної інстанції, змінивши мотиви задоволення позову, частково не погодився з такими висновками та зазначив, що оскільки у даному випадку головним державним інспектором було проведено інспекційне відвідування з питань додержання позивачем законодавства про працю на підставі п.п. 6 п. 5 Порядку №295, а саме - за інформацією Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, викладеною у листі від 30.03.2018 №4048/04-03, безпідставними є висновки суду першої інстанції щодо відсутності у Відповідача повноважень на проведення інспекційного відвідування у межах спірних правовідносин.
Аналіз укладених між ТОВ "Інекс Реал" та громадянами ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 договорів та складених на їх виконання актів прийняття робіт дають підстави для висновку, що останні перебувають поза межами правового регулювання цивільного законодавства, адже, по-перше, містять фіксований розмір вартості послуг без застереження щодо їх обсягу та змісту, по-друге, не включають у себе відомості щодо об`єкта, на якому здійснюється проведення будівельно-монтажних робіт, по-третє, не визначають порядок надання таких послуг.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
16. Як на підставу касаційного оскарження позивач покликається на те, що суд апеляційної інстанції дійшов неправильних висновків стосовно необхідності змінити мотиви задоволення позову з огляду на таке:
А) відповідач не спростував факту відсутності підстав для проведення перевірки, оскільки контролюючий захід здійснено без дотримання вимог Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", адже проведення інспекційного відвідування на підставі інформації Пенсійного фонду України є незаконним;
Б) зафіксовані в акті перевірки фізичні особи жодного разу не зверталися до ТОВ "Інекс Реал" як до роботодавця, не подавали відповідних заяв, з ними не оформлювалися жодні притаманні трудовим відносинам документи, а також вказані особи не виконували трудові обов`язки. Крім того, наголошує, що за цивільно-правовими договорами не вирішувалося питання організації трудової діяльності. Звертає увагу на помилковість висновків про присвоєння табельних номерів та про відомості системи ведення бухгалтерського обліку " 1С" в якості підтвердження саме трудових відносин з фізичними особами, адже вказаний у даній системі код обліку таких осіб вказує на цивільно-правових характер правовідносин, що, у свою чергу, підтверджується направленими звітами до контролюючих органів. Крім іншого, безпосередньо у договорах вказано, що останні не є трудовими.
17. 29.03.2021 надійшов відзив від відповідача, в якому останній зазначає про правомірність рішення суду апеляційної інстанції з огляду на те, що з договорів про надання послуг вбачаються ознаки саме трудових відносин: не визначено результат роботи та обсяг; угоди складень за типової формою; розрахунки в більшості випадків відбуваються за кожен місяць; роботи виконувалися в трудовому колективі згідно з графіком роботи закладу. Враховуючи зазначене, позивач порушив норми трудового законодавства, допустивши до роботи працівників без оформлення трудових договорів.
18. Під час проведення перевірки позивач не надав додатки договорів, а в долучених до позовної заяви додатках не співпадає предмет з основним договором.
VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
19. Верховний Суд перевірив правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у межах доводів касаційної скарги щодо зміни судом апеляційної інстанції мотивів задоволення позову та дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення з таких мотивів.
20. За приписами ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
21. Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 50 Закону України "Про зайнятість населення" роботодавцям забороняється застосовувати працю громадян без належного оформлення трудових відносин, вчиняти дії, спрямовані на приховування трудових відносин.
22. Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України).
23. Згідно з ч. 1 ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
24. Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
25. За змістом ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
26. Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.
27. У постанові від 14.05.2020 у справі № 640/1099/19 Верховний Суд зазначив таке:
"19. З аналізу чинного законодавства вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва.
Характерними ознаками трудових відносин є:
- систематична виплата заробітної плати за процес праці (а не її результат);
- підпорядкування правилам внутрішнього трудового розпорядку;
- виконання роботи за професією (посадою), визначеною Національним класифікатором України ДК 003:2010 "Класифікатор професій", затвердженим наказом Держспоживстандарту від 28.07.2010 №327;
- обов`язок роботодавця надати робоче місце;
- дотримання правил охорони праці на підприємстві, в установі, організації тощо.
20. Взаємовідносини фізичної особи і суб`єкта господарювання можуть виникати як на підставі трудового, так і на підставі цивільно-правового договору. При цьому сторони цивільно-правової угоди укладають договір в письмовій формі згідно з вимогами ст. 208 Цивільного кодексу України.
Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у ст. 626 Цивільного кодексу України. Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
21. З аналізу наведених норм, Верховний Суд зазначає, що основними ознаками трудового договору, є: праця юридично несамостійна, протікає в рамках певного підприємства, установи, організації (юридичної особи) або в окремого громадянина (фізичної особи); шляхом виконання в роботі вказівок і розпоряджень власника або уповноваженого ним органу; праця має гарантовану оплату; виконання роботи певного виду (трудової функції); трудовий договір, як правило, укладається на невизначений час; здійснення трудової діяльності відбувається, як правило, в складі трудового колективу; виконання протягом встановленого робочого часу певних норм праці; встановлення спеціальних умов матеріальної відповідальності; застосування заходів дисциплінарної відповідальності; забезпечення роботодавцем соціальних гарантій.
Зокрема, відповідальність працівника за трудовим договором регулюється лише імперативними нормами (КЗпП України та інших актів трудового законодавства), що не можуть змінюватися сторонами у договорі, а відповідальність виконавця послуг у цивільно-правових відносинах визначається в договорі, а те, що ним не врегулюване - чинним законодавством України.
22. Зі співставлення трудового договору з цивільно-правовим договором, відмінним є те, що трудовим договором регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації діяльності залишається поза його межами, метою договору є отримання певного результату. Виконавець за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ним ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №820/1432/17, 06.03.2019 у справі №802/2066/16-а, 13.06.2019 у справі №815/954/18.
23. Верховний Суд вважає за необхідне наголосити на такому.
Згідно із ст. ст. 1, 2 Цивільного кодексу України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом. Учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.
Відповідно до норм Цивільного кодексу України діє принцип свободи договору.
За приписами ст. 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
24. Отже, відносини, що виникають з цивільно-правового договору про надання послуг, не є тотожними з трудовими правовідносинами, а укладання цивільно-правового договору про надання послуг не свідчить про наявність трудових відносин між замовником та наданими виконавцем фізичними особами і може обумовлюватися свободою договору, визначеною Цивільним кодексом України. При цьому у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню".
28. З урахуванням вищенаведених висновків Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що зі змісту договорів, укладених між ТОВ "Інекс Реал" та громадянами ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, вбачається, що останні мають ознаки трудових договорів з огляду на те, що в тексті вищезазначених договорів вказано, що виконавець виконує будівельно-монтажні роботи на об`єктах та зобов`язується виконувати виробничі завдання, поставлені Замовником ТОВ "Інекс Реал" в строк, визначений договором. Крім того, в актах виконаних робіт зазначено: "виконані будівельно-монтажні роботи на об`єктах". Жодним пунктом договору не встановлено обсяг виконуваної роботи у вигляді конкретних фізичних величин, які підлягають вимірюванню, що повинні були бути відображені в акті їх приймання. Не містяться у них і відомості щодо того, який саме конкретний результат роботи повинні передати виконавці замовникові, не визначено переліку завдань роботи, її видів, кількісних і якісних характеристик.
29. Також договори, укладені між ТОВ "Інекс Реал" та громадянами ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, містять фіксований розмір вартості послуг без застереження щодо їх обсягу та змісту та не включають у себе відомості щодо об`єкта, на якому здійснюється проведення будівельно-монтажних робіт, не визначають порядок надання таких послуг.
30. Судом апеляційної інстанції було встановлено, що попри фіксовану у п. 3.1 вказаних договорів суму оплати робіт, яка повинна здійснюватися за наслідками підписання сторонами акту прийняття робіт, її виплата здійснювалася етапами фактично щомісячно, що підтверджує трудовий характер правовідносин, а не цивільно-правовий. Обставини систематичності проведення виплат підтверджуються, поряд з іншим, наявними у матеріалах справи відомостями на виплату грошей (т. 1 а.с. 249, 250, 252) розрахунково-платіжними відомостями №НЗП-000001 за січень 2018 року, №НЗП-000003 за лютий 2018 року та №НЗП-000005 за березень 2018 року, даними податкових розрахунків за 1 квартал 2018 року.
31. Враховуючи зазначене, Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про фактичне укладення між сторонами трудових договорів, а не договорів підряду, за яким саме підрядник організовує трудову діяльність і виконує її на власний ризик.
32. Постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295 затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок №295), який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування).
33. Пунктом 2 Порядку №295 передбачено, що державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань.
34. Відповідно до пп. 6 п. 5 Порядку №295 інспекційні відвідування проводяться, зокрема, за інформацією Пенсійного фонду України та його територіальних органів про працівників, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року, а також про роботодавців, у яких 30 і більше відсотків працівників працюють на умовах цивільно-правових договорів.
Рішення про доцільність проведення відповідних заходів з підстав, визначених підпунктами 5-7 цього пункту та пунктом 31 цього Порядку, приймає керівник органу контролю, його заступник.
35. Судами попередніх інстанцій встановлено, що інспекційне відвідування ТОВ "Інекс Реал" було здійснене працівниками Управління Держпраці у Чернігівській області у зв`язку з отриманням від Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області інформації про перелік страхувальників, в яких застраховані особи виконували роботи (надавали послуги) за цивільно-правовими договорами (т. 1 а.с. 130-131), у зв`язку з чим Відповідач набув право на здійснення контролюючого заходу.
36. На час проведення інспекційного відвідування Порядок №295 скасований не був, а тому Відповідач мав діяв в межах передбачених законодавством.
37. За правилами частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
38. За вказаних обставин, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення рішень судів першої та апеляційної інстанцій без змін.
Керуючись ст. 243, 341, 345, 349, 350, 356, 359 КАС України, Суд -