ПОСТАНОВА
Іменем України
28 вересня 2021 року
Київ
справа №805/2092/18-а
адміністративне провадження № К/9901/63387/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Бучик А.Ю.,
суддів: Мороз Л.Л., Стародуба О.П.,
розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Управління державного архітектурно-будівельного контролю Маріупольської міської ради на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2018 року (колегія суддів у складі: Ястребової Л.В., суддів Компанієць І.Д., Міронової Г.М.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Маріупольської міської ради, Маріупольської міської ради, третя особа - ОСОБА_2, про визнання незаконним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В:
Позивач, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління архітектурно-будівельного контролю Маріупольської міської ради, Маріупольської міської ради, третя особа ОСОБА_3, в якому просила визнати незаконним та скасувати наказ Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Маріупольської міської ради № 158 від 21.12.2017; зобов`язати Управління державного архітектурно-будівельного контролю Маріупольської міської ради відновити запис про реєстрацію Декларації про початок виконання будівельних робіт за 3 ДЦ 082143070210 від 03.11.2014 на об`єкт - Автостоянка з будівництвом сторожки, гаражу, вбиральні, навісу, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та декларації про готовність об`єкта до експлуатації за № ДЦ 142143140293 від 10.11.2014 року на об`єкт - Автостоянка з будівництвом сторожки, гаражу, вбиральні, навісу, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 у єдиному реєстрі документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення та доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів.
В обґрунтування позову зазначила, що наказ є незаконним, оскільки перевірки щодо встановлення недостовірності даних у деклараціях не проводились, про прийняття наказу ОСОБА_3 не повідомляли, наказ прийнятий після закінчення виконання підготовчих та будівельних робіт. Також не зазначено, які саме недостовірні дані вказані у деклараціях, які стали підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 09 липня 2018 року у задоволенні позову відмовлено повністю.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2018 року рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09 липня 2018 року скасовано та ухвалено нове про часткове задоволення позову.
Скасовано наказ Управління державного архітектурно-будівельного контролю Маріупольської міської ради "Про скасування декларації про початок виконання будівельних робіт та декларації про готовність об`єкта до експлуатації" від 21 грудня 2017 року.
У задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання Управління державного архітектурно-будівельного контролю Маріупольської міської ради відновити скасований наказом Управління державного архітектурно-будівельного контролю від 21.12.2017 за № 158 запис у Єдиному реєстрі документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову, скасування та анулювання зазначених документів щодо декларації про початок виконання будівельних робіт, зареєстрованій 03.11.2014 за № ДЦ 082143070210 та декларації про готовність об`єкта до експлуатації, зареєстрованій 10.1.2014 року за № ДЦ 142143140293 відмовлено.
Не погодившись з указаним судовим рішенням, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційну скаргу, зокрема, обґрунтовано тим, що суди при вирішенні спору дійшли помилкових висновків без урахування фактичних обставин даної справи та з безпідставним ігноруванням положень законодавства. Відповідач також наголошував, що законодавцем взагалі не вказано на необхідність проведення будь - яких перевірок при прийнятті рішення відносно скасування декларацій.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просив відмовити у задоволенні касаційної скарги повністю.
Ухвалою Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.
У зв`язку з відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю - доповідача, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Як установлено судом апеляційної інстанції, рішенням Маріупольської міської ради від 28.03.2014 № 6/38-4378 ОСОБА_2 погодили розробку проекту землеустрою по відводу земельної ділянки по АДРЕСА_1 .
03.11.2014 Департаментом Державної архітектурно - будівельної інспекції у Донецькій області зареєстрована декларація про початок виконання будівельних робіт за № ДЦ 082143070210 від 03.11.2014 на об`єкт - автостоянка з будівництвом сторожки, гаражу, вбиральні, навісу, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
10.11.2014 Департаментом Державної архітектурно - будівельної інспекції у Донецькій області зареєстрована декларація про готовність об`єкта до експлуатації за № ДЦ 142143140293 від 10.11.2014 на об`єкт - автостоянка з будівництвом сторожки, гаражу, вбиральні, навісу, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Маріупольської міської ради від 21.04.2015 № 6/47-5371 затверджений проект землеустрою по відводу земельної ділянки по АДРЕСА_1 фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2 та ГБК "Східний - Авто -1".
28.05.2015 між Маріупольською міською радою (орендодавець), ФОП ОСОБА_2 та ГБК "Східний - Авто - 1" (орендар) укладений договір оренди земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 0,3297 га строком на десять років.
27.08.2015 між ОСОБА_2 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) укладений договір купівлі - продажу на праві приватної власності нерухомого майна у вигляді нежитлової будівлі за номером 51-б, за літ. А-1, А2-п - сторожка з підвалом загальною площею 44,1 кв.м., літ. А1, А 1 - п - гараж з підвалом загальною площею 56,2 кв.м., літ. В 1 - навіс загальною площею 41,0 кв.м., літ Б - 1 - вбиральня, № 1 - замощення, № 1 - ворота, № 2 - паркан, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Як встановлено судом, рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 27.08.2010 у справі № 2-6680/2010 за ОСОБА_2 визнане право власносі на самочинно збудовані нежитлові будівлі: сторожку (літ. А-1), гараж (літ. А-1) загальною площею 58,0 кв.м., вбиральню (літ. Б-1), навіс (літ. В-1), огорожу № 1,2, замощення 1 загальною площею 3184 кв.м., які розташовані по АДРЕСА_1 .
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 17.09.2014 рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 27.08.2010 та ухвала апеляційного суду Донецької області від 11.03.2014 скасовані, справа передана на новий розгляд до суду першої інстанції.
Разом з цим, 21.12.2017 Управлінням Державного архітектурно - будівельного контролю прийнятий наказ № 158 про скасування декларації про початок виконання будівельних робіт, зареєстрованої 03.11.2014 року за № ДЦ 082143070210 та декларації про готовність об`єкту до експлуатації, зареєстрованої 10.11.2014 року за № ДЦ 142143140293 на об`єкт "Автостоянка з будівництвом сторожки, гаражу, вбиральні, навісу" за адресою: вул. Київська, 51б, у зв`язку з встановленням недостовірних даних, наведених у деклараціях, та підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом.
Позивачка, не погодившись із таким рішенням відповідача, звернулася до суду із даним позовом.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, дійшов висновку, що оскільки під час перевірки виявлений факт недостовірності даних, наведених у деклараціях, що є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, приймаючи наказ про скасування декларації про початок виконання будівельних робіт та декларації про готовність об`єкта до експлуатації, відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством. Такого висновку суд дійшов, виходячи з того, що внаслідок скасування ухвалою Вищого адміністративного суду від 17.09.2014 рішень судів попередніх інстанцій про визнання права власності на самочинно збудовані нежитлові будівлі наявні підстави вважати об`єкт самочинним будівництвом.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду виходила з того, що контролюючими органами повинні бути проведені перевірки з прийняттям відповідних рішень, однак, як установлено судом, приписи Порядку N 553 відповідачем не дотримано.
Верховний Суд, враховуючи доводи та вимоги касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Повноваження ДАБІ України у спірних правовідносинах врегульовані Законом №3038 та Законом №208/94-ВР.
Згідно з положеннями статті 41 Закону №3038 Державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.
Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється на об`єктах будівництва у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.
Відповідно до пункту 1 Порядку № 553, затвердженого постановою КМУ від 23 травня 2011, закріплено, що Цей Порядок визначає процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями (далі - суб`єкти містобудування) вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.
Пунктом 5 указаного Порядку передбачено, що Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.
Згідно з пунктом 7Порядку № 553 Позаплановою перевіркою вважається перевірка, що не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю.
Підставами для проведення позапланової перевірки є: подання суб`єктом містобудування письмової заяви про проведення перевірки об`єкта будівництва або будівельної продукції за його бажанням; необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об`єкта до експлуатації, протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів; виявлення факту самочинного будівництва об`єкта; перевірка виконання суб`єктом містобудівної діяльності вимог приписів органів державного архітектурно-будівельного контролю; вимога головного інспектора будівельного нагляду Держархбудінспекції щодо проведення перевірки за наявності підстав, встановлених законом; звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб`єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності; вимога правоохоронних органів про проведення перевірки.
Строк проведення позапланової перевірки не може перевищувати десяти робочих днів, а у разі потреби може бути одноразово продовжений за письмовим рішенням керівника відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю чи його заступника не більше ніж на два робочих дні.
Під час проведення позапланової перевірки посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю зобов`язана пред`явити службове посвідчення та надати копію направлення для проведення позапланової перевірки.
Пунктом 9 указаного Порядку закріплено, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у присутності суб`єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об`єкт будівництва.
У разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, щодо якого неможливо встановити суб`єкта містобудування, який будує чи збудував такий об`єкт, перевірка проводиться із залученням представників органів місцевого самоврядування та органів Національної поліції. Документи, оформлені за результатами такої перевірки, надсилаються до відповідного органу внутрішніх справ для встановлення особи суб`єкта містобудування.
Пунктом 11 Порядку № 553 визначено, що посадові особи інспекцій під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю мають право: Посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час проведення перевірки мають право: 1) безперешкодного доступу до місць будівництва об`єктів та до об`єктів, що підлягають обов`язковому обстеженню; 2) складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону; 3) у разі виявлення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, містобудівних умов та обмежень, затвердженого проекту або будівельного паспорта забудови земельної ділянки видавати обов`язкові для виконання приписи щодо: усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил; зупинення підготовчих та будівельних робіт. Підготовчі та будівельні роботи, які не відповідають вимогам законодавства, будівельним нормам, стандартам і правилам, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без набуття права на їх виконання, підлягають зупиненню до усунення порушень законодавства у сфері містобудівної діяльності; 4) проводити перевірку відповідності виконання підготовчих та будівельних робіт вимогам будівельних норм, стандартів і правил, затвердженим проектним вимогам, рішенням, технічним умовам, своєчасності та якості проведення передбачених нормативно-технічною і проектною документацією зйомок, замірів, випробувань, а також ведення журналів робіт, наявності у передбачених законодавством випадках паспортів, актів та протоколів випробувань, сертифікатів та іншої документації; 5) проводити перевірку відповідності будівельних матеріалів, виробів і конструкцій, що використовуються під час будівництва об`єктів, вимогам стандартів, норм і правил згідно із законодавством; 7) залучати до проведення перевірок представників центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, експертних та громадських організацій (за погодженням з їх керівниками), фахівців галузевих науково-дослідних та науково-технічних організацій; 8) одержувати в установленому законодавством порядку від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, фізичних осіб інформацію та документи, необхідні для здійснення державного архітектурно-будівельного контролю. Забороняється витребовувати у суб`єктів містобудування інформацію та документи податкової, фінансової звітності, щодо оплати праці, руху коштів та інші, не пов`язані із здійсненням державного архітектурно-будівельного контролю; 9) вимагати у випадках, визначених законодавством, вибіркового розкриття окремих конструктивних елементів будинків і споруд, проведення зйомки і замірів, додаткових лабораторних та інших випробувань будівельних матеріалів, виробів і конструкцій; 10) забороняти за вмотивованим письмовим рішенням експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих в експлуатацію; 11) здійснювати фіксування процесу проведення перевірки з використанням фото, аудіо- та відеотехніки.
Відповідно до пункту 14 Порядку № 553 суб`єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, зобов`язаний: допускати посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю до проведення перевірки за умови дотримання ними порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю; одержувати примірник припису органу державного архітектурно-будівельного контролю за результатами здійсненого планового чи позапланового заходу; виконувати вимоги органу державного архітектурно-будівельного контролю щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності; надавати документи, пояснення в обсязі, який він вважає необхідним, довідки, відомості, матеріали з питань, що виникають під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю.
Пунктом 16 Порядку № 553 передбачено, що За результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком.
У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, крім акта перевірки, складається протокол, видається припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил або припис про зупинення підготовчих та/або будівельних робіт (далі - припис).
У приписі обов`язково встановлюється строк для усунення виявлених порушень згідно з додатком (пункт 17 Порядку № 553).
Відповідно до пункту 18 Порядку № 553 керівникові кожного суб`єкта містобудування, щодо якого складений акт перевірки, або його уповноваженій особі надається по одному примірнику такого акта. Один примірник акта перевірки залишається в органі державного архітектурно-будівельного контролю.
Акт перевірки підписується посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю, яка провела перевірку, та керівником суб`єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, або його уповноваженою особою, в останній день перевірки.
Завірена належним чином копія акта, складеного посадовими особами органу державного архітектурно-будівельного контролю за результатами проведеної на об`єкті будівництва перевірки, щодо невиконання приписів, виданих органом державного архітектурно-будівельного контролю генеральному підряднику (підряднику), стосовно порушень вимог нормативно-правових актів, будівельних норм та нормативних документів у сфері містобудівної діяльності, затверджених проектних рішень під час будівництва об`єктів та/або зупинення підготовчих та будівельних робіт надсилається до апарату Держархбудінспекції як органу ліцензування для прийняття відповідного рішення.
Пунктом 19 Порядку № 533 також передбачено, що припис складається у двох примірниках. Один примірник припису залишається в органі державного архітектурно-будівельного контролю, а інший надається суб`єкту містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль.
Припис підписується посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю, яка провела перевірку.
Якщо суб`єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, не погоджується з актом перевірки, він підписує його із зауваженнями, які є невід`ємною частиною такого акта.
У разі відмови суб`єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, підписати акт перевірки та припису, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю робить у акті відповідний запис.
У разі відмови суб`єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, від отримання акта та припису, вони надсилаються йому рекомендованим листом з повідомленням (п. 21 Порядку №553).
Зміст наведених норм свідчить, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у формі планових і позапланових перевірок, за його результатами посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю складається акт перевірки, а у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності. Перевірка проводиться у присутності суб`єкта містобудівної діяльності або його представника.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 810/3517/17, від 22.10.2018 у справі № 153/876/17, від 10.07.2019 у справі № 521/17659/17.
Як установлено судом апеляційної інстанції, підставою для прийняття наказу № 158 від 21.12.2017 стала службова записка начальника відділу контролю управління державного архітектурно-будівельного контролю Маріупольської міської ради за наслідками розгляду заяви гаражно-будівельного кооперативу "Східний-авто-1" щодо здійснення перевірки достовірності даних вказаних у декларації про початок виконання будівельних робіт "Автостоянка з будівництвом сторожки, гаражу, вбиральні, навісу" за адресою АДРЕСА_1.
Проте відомості про наявність відповідного акту, складеного за результатами такої перевірки, в матеріалах справи відсутні.
Крім того, як у наказі про скасування декларації про початок виконання будівельних робіт та декларації про готовність об`єкта до експлуатації, так і у надісланому позивачу повідомленні не зазначено, які саме недостовірні дані, наведені у деклараціях, стали підставою вважати самочинним будівництвом.
Колегія суддів звертає увагу, що згідно з усталеною правовою позицією, неодноразово висловленою, зокрема, у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №821/1157/16, від 04.02.2019 у справі №807/242/14, лише дотримання умов та порядку прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, може бути підставою для визнання правомірними дій контролюючого органу щодо їх проведення. У свою чергу порушення контролюючим органом вимог щодо призначення та проведення перевірки призводить до відсутності правових наслідків такої.
Таким чином, у випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Схожу правову позицію висловив Верховний Суд і в постанові від 26.02.2020 у справі №826/7847/17, де зазначив, що нормами Закону №3038-VI та Порядку №553, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок проведення позапланового заходу державного архітектурно-будівельного контролю. Лише їх дотримання може бути належною підставою для проведення позапланової перевірки та оформлення її результатів, які створюють для суб`єкта містобудування юридичні наслідки. Невиконання органами державного архітектурно-будівельного контролю вимог законодавця щодо порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю призводить до визнання перевірки незаконної та відсутності правових наслідків такої.
З огляду на те, що Державна архітектурно-будівельна інспекція України при проведенні позапланового заходу діяла не у спосіб, що встановлений законодавством України, чинним на момент виникнення спірних правовідносин, оскаржуваний наказ про визначення позивачу правових наслідків такої перевірки суд апеляційної інстанції правомірно визнав протиправним та скасував. При цьому відповідачем не надано доказів правомірності своїх дій та рішень.
Враховуючи порушення відповідачем процедури проведення позапланової перевірки, що тягне відсутність правових наслідків такої, Суд не приймає до уваги доводи касаційної скарги щодо обставин самого порушення.
Також колегією суддів апеляційного суду слушно зазначено, що посилання судом першої інстанції на скасування Вищим спеціалізованим судом рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя про визнання права власності на самочинно збудовані нежитлові будівлі, як недостовірні дані, не є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, оскільки у відповідних деклараціях відсутні посилання на рішення судів.
З огляду на викладене Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції в частині визнання незаконним та скасування наказу.
Не дають підстав для скасування рішення суду апеляційної інстанції в цій частині також інші, зазначені у касаційній скарзі, аргументи позивача, позаяк вони не применшують і не змінюють основних правових висновків та мотивів судів.
Суд також звертає увагу на те, що здійснюючи судочинство Європейський суд з прав людини в рішенні від 18 липня 2006 р. у справі "Проніна проти України" зазначив, що за змістом пункту 1 статті 6 Конвенції суди зобов`язані обґрунтувати свої рішення, проте це не може сприйматись як вимога давати детальну відповідь на кожен довод. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру ухвалюваного рішення (CASE OF Svetlana Vladimirovna PRONINA against Ukraine (Application no. 63566/00)).
Що стосується вимоги про зобов`язання відповідача відновити запис про реєстрацію Декларацій у Єдиному реєстрі документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення та доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, Верховний Суд зазначає наступне.
Враховуючи те, що позовна вимога про зобов`язання відновити запис про реєстрацію декларації про готовність об`єктів до експлуатації є похідною від вищевказаної первісної вимоги, а також з метою повного захисту прав, свобод, інтересів позивача від можливих порушень з боку відповідача та з метою уникнення повторних звернень до суду, дана позовна вимога також підлягає задоволенню.
З огляду на викладене, рішення суду апеляційної інстанції в частині відмови у зобов`язанні поновити відповідний запис підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про задоволення вказаної позовної вимоги.
Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
За правилом ч.ч. 1, 2 ст. 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Таким чином, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду апеляційної інстанції частковому скасуванню.
Керуючись ст.ст. 345, 349, 350, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -