ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 0840/3918/18
адміністративне провадження № К/9901/29944/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білоуса О.В.,
суддів - Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л.,
за участю секретаря судового засідання Носенко Л.О.,
представників позивача - Литвиненко Н.М., Литвиненко С.І.,
представника відповідача - Воронкової Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області (правонаступником якого є Головне управління ДПС у Запорізькій області, як відокремлений підрозділ ДПС) на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 8 жовтня 2020 року у справі за позовом Приватного підприємства "Птахофабрика Прилуцького" до Головного управління ДФС у Запорізькій області (правонаступником якого є Головне управління ДПС у Запорізькій області, як відокремлений підрозділ ДПС) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
УСТАНОВИВ:
У вересні 2018 року ПП "Птахофабрика Прилуцького" (далі - Підприємство) звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Запорізькій області від 17 травня 2018 року №0007021409, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з екологічного податку у розмірі 12 836 419 грн та за штрафними фінансовими санкціями у розмірі 3 209 104,75 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним, оскільки відповідно до пункту 240.5 статті 240 ПК України ПП "Птахофабрика Прилуцького" не є платником екологічного податку.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2019 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 8 жовтня 2020 року, позов задоволено.
Не погоджуючись із зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ГУ ДПС у Запорізькій області подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати, а в задоволенні позову відмовити.
У зв`язку з реорганізацією податкового органу та згідно із статтею 52 КАС України, допущено заміну відповідача ГУ ДПС у Запорізькій області на його правонаступника - ГУ ДПС у Запорізькій області, як відокремлений підрозділ ДПС.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача та представника відповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що уповноваженими особами контролюючого органу була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства з екологічного податку за звітні періоди IV квартал 2014 року, І квартал 2015 року, ІІ квартал 2015 року, III квартал 2015 року, IV квартал 2015 року, І квартал 2016 року, II квартал 2016 року, ІІІ квартал 2016 року, IV квартал 2016 року, І квартал 2017 року, II квартал 2017 року, ІІІ квартал 2017 року.
За результатами проведеної перевірки складено акт від 26 січня 2018 року №44/08-01-14-09/33210187.
За висновками акту перевірки, позивачем порушено вимоги пункту 246.3 статті 246 ПК України, в результаті чого занижено екологічний податок в періоді, що перевірявся, на загальну суму 16 361 247,27 грн, у тому числі:
- за 2014 рік - 1 791 305,92 грн: IV квартал 2014 року - 1 791 305,92 грн;
- за 2015 рік - 5 352 348,57 грн: І квартал 2015 року - 733 521,86 грн; ІІ квартал 2015 року - 953 303,88 грн; ІІІ квартал 2015 року - 1 070 469,72 грн; IV квартал 2015 року - 1 595 053,14 грн;
- за 2016 рік - 5 641 043,76 грн; І квартал 2016 року - 2 240 223,12 грн; II квартал 2016 року - 1 130 233,05 грн; ІІІ квартал 2016 року -1 133 606,88 грн; IV квартал 2016 року - 1 136 980,71 грн;
- за І-ІІІ квартали 2017 року - 3 576 549,02 грн: І квартал 2017 року- 1 237 905,40 грн; ІІ квартал 2017 року - 1 182 736,23 грн; ІІІ квартал 2017 року - 1 155 907,39 грн.
Позивач подавав заперечення на акт перевірки, за результатами розгляду яких висновки акту залишено без змін.
На підставі акту перевірки від 26 січня 2018 року №44/08-01-14-09/33210187 податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 17 травня 2018 року №0007021409, яким Підприємству збільшено суму грошового зобов`язання з екологічного податку у розмірі 12 836 419 грн та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 3 209 104,75 грн, на загальну суму 16 045 523,75 грн.
За наслідками розгляду скарги платника податків, ДФС України прийнято рішення, відповідно до якого скаргу залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 17 травня 2018 року №0007021409 - без змін.
Позивач, вважаючи податкове повідомлення-рішення від 17 травня 2018 року №0007021409 протиправним, звернувся до суду з позовом про його скасування.
Задовольнивши позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач не є платником екологічного податку за розміщення відходів (пташиного посліду) у перевіряємому періоді, а отже йому безпідставно донараховано податкові зобов`язання з екологічного податку та застосовано штрафні санкції оскарженим податковим повідомленням-рішенням.
Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, податковим органом в акті перевірки зроблено висновки про порушення позивачем пункту 246.3 статті 246 ПК України у зв`язку з тим, що пташиний послід є відходом, а оскільки його клас небезпечності не встановлено, то повинна застосовуватись ставка податку встановлена за розміщення відходів І класу небезпечності. Пташиний послід не є вторинною сировиною, а є відходом, у розумінні положень Закону України "Про відходи", а тому не підпадає під визначення пункту 240.5 статті 240 ПК України. За висновками відпов