ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 640/17982/18
адміністративне провадження № К/9901/10722/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білоуса О.В.,
суддів - Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л.,
за участю секретаря судового засідання Носенко Л.О.,
представника позивача Кобець Р.Ю.,
представника відповідача Рибак А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 7 жовтня 2019 року (головуючий суддя Каракашьян С.К.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року (головуючий суддя Файдюк В.В., судді Мєзєнцев Є.І., Чаку Є.В.) у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у м. Києві, правонаступником якого є Головне управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги та рішення,
У С Т А Н О В И В:
У листопаді 2018 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФО-П ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві), в якому, просив визнати протиправними та скасувати від 26 липня 2018 року: податкове повідомлення-рішення № 0086324204 від 26 липня 2018 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 1266 260 грн (у тому числі за податковими зобов`язаннями - 1 013008 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 253252 грн); податкове повідомлення-рішення № 0086424204, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "військовий збір" на 1188398,39 грн (у тому числі за податковими зобов`язаннями - 792 265,59 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 396132,80 грн); податкове повідомлення-рішення № 0086404204, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування" на 14260 780,61 грн (у тому числі за податковими зобов`язаннями - 9507187,07 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 4753593,54 грн); податкове повідомлення-рішення № 0086234204, яким зменшено розмір від`ємного значення з податку на додану вартість на 6093376 грн; вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-214 зі сплати єдиного внеску у сумі 203749,48 грн); рішення № 0086574204, яким застосовано штрафні санкції за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 32 391,98 грн.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 7 жовтня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, ФО-П ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Головне управління ДФС у м. Києві до Верховного Суду надіслало клопотання, в якому просило суд допустити заміну відповідача у цій справі з Головного управління ДФС у м. Києві на Головне управління ДПС у м. Києві.
Також від Головного управління ДПС у м. Києві до Верховного Суду надійшло клопотання, в якому останнє просило суд допустити заміну відповідача у цій справі з Головного управління ДПС у м. Києві на Головне управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС.
Відповідно до статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, у зв`язку з реорганізаціями податкового органу та на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020 року №893 "Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби", Наказу Державної податкової служби України від 30 вересня 2020 року №529 "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби", згідно зі статтею 52 КАС України, вважає за необхідне задовольнити клопотання відповідачів та допустити заміну відповідача у цій справі з Головного управління ДФС у м. Києві на Головне управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС.
Заслухавши суддю-доповідача, заслухавши представників сторін, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що контролюючим органом на підставі статей 20,77,82 Податкового кодексу України (далі - ПК України), пункту 2 частини першої статті 13 Закону України від 8 липня 2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №2464), відповідно до наказу ГУ ДФС у м. Києві від 17 січня 2018 року №758, з урахуванням наказу від 9 лютого 2018 року №2286, а також направлень від 8 травня 2018 року №1853/26-15-42-04, №1852/26-15-42-04, виданих ГУ ДФС у м. Києві, плану - графіка проведення планових виїзних перевірок суб`єктів господарювання на 2018 рік, проведена документальна планова виїзна перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) за період з 1 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року, а також єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 1 січня 2011 року по 31 грудня 2017 року ФО-П ОСОБА_1, за результатами якої 6 червня 2018 року складено Акт №2631/26-15-42-04/ НОМЕР_1 (далі - Акт перевірка).
На підставі Акта перевірки ГУ ДФС у м. Києві 26 липня 2018 року прийнято:
податкове повідомлення-рішення № 0086324204 від 26 липня 2018 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 1266260 грн (у тому числі за податковими зобов`язаннями - 1013008 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 253252 грн);
податкове повідомлення-рішення № 0086424204, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "військовий збір" на 1188398,39 грн (у тому числі за податковими зобов`язаннями - 792265,59 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 396132,80 грн);
податкове повідомлення-рішення №0086254204 про зменшення від`ємного значення з податку на додану вартість;
податкове повідомлення-рішення № 0086404204, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування" на 14 260 780,61 грн (у тому числі за податковими зобов`язаннями - 9507187,07 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 4753593,54 грн);
податкове повідомлення-рішення № 0086234204, яким зменшено розмір від`ємного значення з податку на додану вартість на 6093376 грн;
вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-214 зі сплати єдиного внеску у сумі 203 749,48 грн);
рішення № 0086574204, яким застосовано штрафні санкції за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 32 391,98 грн.
Не погоджуючись із вказаними вище рішеннями, прийнятими ГУ ДФС у м. Києві 26 липня 2018 року, позивач звернувся до суду з цим позовом про визнання їх протиправними та про їх скасування.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди першої та апеляційної інстанцій виходили з наступних мотивів з чим погоджується колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, враховуючи наступне.
Згідно частин першої та другої статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Так, підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Відповідно до пункту 85.2 статті 85 ПК України, платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.
За приписами пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Згідно із пунктом 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Згідно із пунктом 201.1 статті 201 вказаного Кодексу, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
За приписами частин першої та другої статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон № 996-XIV) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Податкове законодавство не встановлює чіткий перелік первинних документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші операції. Водночас, відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, визначені частинами першою та другою статті 9 Закону № 996-XIV, повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.
Відповідно до підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 ПК України, платниками податку є, зокрема, фізичні особи - резиденти, які отримують доходи з джерела їх походження в Україні.
Підпунктом 164.2.1 пункту 164.2 статті 164 ПК України визначено, щодо загального місячного (річного) опдатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).
Згідно із підпунктом 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента-юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом цього Кодексу.
За приписами підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.
У відповідності до пунктів 171.1 та 171.2 статті 171 ПК України, особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку. Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є: а) податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні; б) платник податку - для іноземних доходів та доходів, джерело виплати яких належить особам, звільненим від обов`язків нарахування, утримання або сплати (перерахування) податку до бюджету.
Згідно із абзацами "а", "б" пункту 176.2 статті 176 ПК України, особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані: своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду.
Отже, з аналізу наведених норм чинного законодавства вбачається, що обов`язок сплати податків та зборів, які донараховані відповідачем за результатами перевірки, пов`язаний з нарахуванням та виплатою заробітної плати працівникам, має податковий агент.
За приписами підпунктів 1.1-1.4 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 ць