ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 вересня 2021 року
м. Київ
справа №440/2130/21
адміністративне провадження № К/9901/18271/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Калашнікової О.В., Соколова В.М.,
розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 440/2130/21
за позовом ОСОБА_1 до Медичної (військово-лікарської) комісії Державної установи "Територіальне медичне об`єднання МВС України по Полтавській області", Державної установи "Територіальне медичне об`єднання МВС України по Полтавській області" про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 17 березня 2021 року, постановлену суддею Чесноковою А.О.
та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2021 року, ухвалену колегією суддів у складі: головуючого судді Мінаєвої О.М., суддів Макаренко Я.М., Калиновського В.А.,
УСТАНОВИВ:
Суть спору
1. 12 березня 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Медичної (військово-лікарської) комісії Державної установи "Територіальне медичне об`єднання МВС України по Полтавській області" (далі - відповідач 1, М(ВЛ)К ДУ "ТМО МВС України по Полтавській області"), Державної установи "Територіальне медичне об`єднання МВС України по Полтавській області" (далі - відповідач 2, ДУ "ТМО МВС України по Полтавській області"), де просив:
1.1. визнати протиправною бездіяльність М(ВЛ)К ДУ "ТМО МВС України по Полтавській області" щодо невжиття відповідних заходів реагування по обставинах, викладених у зверненні ОСОБА_1 від 25 грудня 2020 року з урахуванням відповіді від ДУ "ТМО МВС України по Полтавській області" за вих. № 625 від 09 березня 2021 року;
1.2. визнати протиправною бездіяльність ДУ "ТМО МВС України по Полтавській області" щодо неналежного розгляду звернення ОСОБА_1 від 25 грудня 2020 року з урахуванням відповіді від ДУ "ТМО МВС України по Полтавській області" за вих. № 625 від 09 березня 2021 року;
1.3. визнати протиправною бездіяльність ДУ "ТМО МВС України по Полтавській області" щодо невжиття відповідних заходів реагування по обставинах, викладених у зверненні ОСОБА_1 від 25 грудня 2020 року з урахуванням відповіді від ДУ "ТМО МВС України по Полтавській області" за вих. № 625 від 09 березня 2021 року;
1.4. визнати протиправною бездіяльність ДУ "ТМО МВС України по Полтавській області" щодо неперенаправлення за належністю відповідному органу чи посадовій особі, звернення ОСОБА_1 від 25 грудня 2020 року до повноважень якої входить вирішення викладених питань у зверненні - згідно вимог пункту 3 статті 7 Закону України "Про звернення громадян" з урахуванням відповіді від ДУ "ТМО МВС України по Полтавській області" за вих. № 625 від 09 березня 2021 року;
1.5. визнати протиправними дії ДУ "ТМО МВС України по Полтавській області" щодо повернення звернення ОСОБА_1 від 25 грудня 2020 року разом з додатками без вжиття заходів реагування з урахуванням відповіді від ДУ "ТМО МВС України по Полтавській області" за вих. № 625 від 09 березня 2021 року;
1.6. зобов`язати М(ВЛ)К ДУ "ТМО МВС України по Полтавській області" повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 25 грудня 2020 року за наявними медичними матеріалами та вжити заходів реагування з урахуванням обставин встановленим судом та рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2021 року у справі № 440/146/21 та подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення;
1.7. зобов`язати ДУ "ТМО МВС України по Полтавській області" повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 25 грудня 2020 року за наявними медичними матеріалами та вжити заходів реагування з урахуванням обставин встановлених судом та у рішенненні Полтавського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2021 року справа № 440/146/21 і подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення;
1.8. зобов`язати М(ВЛ)К ДУ "ТМО МВС України по Полтавській області" направити матеріали ОСОБА_1 для встановлення медико-соціальною експертною комісією ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням службових обов`язків, як колишньому працівникові міліції, якому заподіяно ушкодження здоров`я під час прийняття участі в Антитерористичній операції на сході України з урахуванням рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2021 року у справі № 440/146/21 і подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення;
1.9. зобов`язати ДУ "ТМО МВС України по Полтавській області" направити матеріали ОСОБА_1 для встановлення медико-соціальною експертною комісією ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням службових обов`язків, як колишньому працівникові міліції, якому заподіяно ушкодження здоров`я під час прийняття участі в Антитерористичній операції на сході України з урахуванням рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2021 року у справі № 440/146/21 і подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2. Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 17 березня 2021 року, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2021 року, відмовлено у відкритті провадження у адміністративній справі відповідно до пункту 2 частини першої статті 170 КАС України.
3. Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що спір у цій справі є тотожним спору у справі № 440/146/21, оскільки виник між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Крім того, суди попередніх інстанцій зазначили, що вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні за новим позовом розгляду не підлягають. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції
4. 19 травня 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, у якій скаржник просить скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 17 березня 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2021 року і прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
5. У касаційній скарзі скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій не враховано, що у даній справі існує інший спір, а саме розгляд ДУ "ТМО МВС України по Полтавській області" заяви ОСОБА_1 від 25 грудня 2020 року (вх.№33/37-К-101 від 30 грудня 2020 року), відповідь на яку викладено у новому листі відповідача від 09 березня 2021 року № 625.
5.1. Скаржник наголошує на тому, що у відповіді від 09 березня 2021 року № 625 відповідач 2 повторно протиправно посилаючись на статтю 7 Закону України "Про звернення громадян" повернув позивачу його заяву з відповідними додатками. Звертає увагу на те, що судами попередніх інстанцій не встановлено обставин та фактів, що мають значення для справи, що є порушенням статей 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
6. 19 травня 2021 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Єресько Л.О., судді Калашнікова О.В., Соколов В.М.
7. Ухвалою Верховного Суду від 08 червня 2021 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
8. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 27 вересня 2021 року закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження у відповідності до вимог пункту 5 частини 1 статті 340 та статті 345 КАС України.
Позиція інших учасників справи
9. 29 червня 2021 року від ДУ "ТМО МВС України по Полтавській області" надійшов відзив на касаційну скаргу, де відповідач 2 посилається на не обґрунтованість доводів даної касаційної скарги та просить її відхилити, а рішення прийняті судами попередніх інстанцій залишити без змін. Вказують на те, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2021 року у справі № 440/146/21 частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 та зобов`язано ДУ "ТМО МВС України по Полтавській області" повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25 грудня 2020 року, зареєстровану 30 грудня 2020 року № 33/37-К-101. За результатами повторного розгляду ДУ "ТМО МВС України по Полтавській області" надано повторну відповідь від 09 березня 2021 року вих. № 625. Отримавши дану відповідь, 12 березня 2021 року ОСОБА_1 звертається до суду з даним позовом з проханням розглянути його звернення від 25 грудня 2020 року з урахуванням рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2021 року у справі № 440/146/20. Тому, на думку відповідача 2, спір у цій справі є тотожним спору у справі № 440/146/21, оскільки виник між тими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. При цьому, звертають увагу на те, що вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які прийняті на виконання рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.
10. Від відповідача 1 відзиву на касаційну скаргу не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.
Оцінка висновків судів, рішення яких переглядається, та аргументів учасників справи
11. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених у статті 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, виходить із такого.
12. Відповідно до ухвали Верховного Суду від 08 червня 2021 року касаційне провадження у справі відкрито з метою перевірки доводів касаційної скарги про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, зокрема, пункту 2 частини першої статті 170 КАС України, що є підставою касаційного оскарження згідно з частиною другою статті 328 КАС України.
13. Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, Верховний Суд дійшов таких висновків.
14. Зі змісту позовних вимог у цій справі слідує, що ОСОБА_1 оскаржує дії М(ВЛ) КДУ "ТМО МВС України по Полтавській області", ДУ "ТМО МВС України по Полтавській області" щодо порядку розгляду його звернення від 25 грудня 2020 року, а підставою позову - негода із відповіддю ДУ "ТМО МВС України по Полтавській області" від 09 березня 2021 року № 625, наданої на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2021 року у справі № 440/146/21.
15. Як свідчать матеріали справи, рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2021 року у справі № 440/146/21 позов ОСОБА_1 до М(ВЛ) КДУ "ТМО МВС України по Полтавській області", ДУ "ТМО МВС України по Полтавській області" про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправними дії та бездіяльність ДУ "ТМО МВС України по Полтавській області" щодо неналежного розгляду заяви, невжиття відповідних заходів реагування по обставинах, викладених у заяві ОСОБА_1 від 25 грудня 2020 року вх. №33/37-К-101 від 30 грудня 2020 року та повернення заяви ОСОБА_1 від 25 грудня 2020 року разом з додатками без вжиття заходів реагування; зобов`язано ДУ "ТМО МВС України по Полтавській області" повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25 грудня 2020 року вх. № 33/37-К-101 від 30 грудня 2020 року з урахуванням доданих до неї медичних матеріалів та вжити заходів реагування, з урахуванням висновків суду та встановлених обставин; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
16. На виконання цього рішення суду, відповідач 2 повторно розглянув заяву позивача від 25 грудня 2020 року та надав позивачу відповідь № 625 від 09 березня 2021 року.
17. Тож при зверненні до суду із цим позовом позивач обґрунтовує його підстави фактичною незгодою із діями відповідача, спрямованими на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2021 року у справі № 440/146/21.
18. У контексті наведеного колегія суддів уважає за необхідне зазначити, що відповідно до статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02 червня 2016 року (далі - Закон № 1404-VIII).
19. Згідно з положеннями частини першої статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
20. В частині першій статті 11 Закону № 1404-VIII йдеться про те, що державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
21. З аналізу вищезазначених законодавчих норм слідує, що не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом № 1404-VIII.
22. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 686/23317/13-а та 16 лютого 2019 року у справі № 816/2016/17.
23. Згідно статті 382 КАС України визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, до них належать: зобов`язання суб`єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення та інше.
24. Відповідно до вимог статті 383 КАС України особа-позивач на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.
25. Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
26. Верховний Суд звертає увагу, що вищезазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
27. Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
28. Статтею 129-1 Конституції України регламентовано, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
29. Судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
30. Верховний Суд звертає увагу, що у разі незгоди із рішеннями, діями чи бездіяльністю, вчиненими відповідачами на виконання судового рішення у справі №440/2130/21, позивач може скористатися процесуальним механізмом судового контролю та після набрання рішенням законної сили звернутися до суду першої інстанції із відповідною заявою про визнання таких рішень, дій чи бездіяльності протиправними відповідно до статті 383 КАС України, а не подавати новий адміністративний позов.
31. Відповідно, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатися до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не подавати новий адміністративний позов.
32. Така правова позиція висловлена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 806/2143/15, від 17 квітня 2019 року у справі № 355/1648/15-а, від 21 серпня 2019 року у справі №295/13613/16, від 22 серпня 2019 року у справі № 522/10140/17 та від 21 листопада 2019 року у справі № 802/1933/18-а, від 24 вересня 2020 року у справі № 640/15623/19.
33. Водночас варто враховувати, що за правовою позицією, сформованою Верховним Судом у постанові від 21 березня 2019 року у справі № 805/1458/17-а обов`язковою передумовою для подання заяви у порядку статті 383 КАС України є звернення рішення суду до примусового виконання, оскільки повноваження щодо вчинення дій щодо примусового виконання рішення суду, в тому числі і щодо перевірки його виконання, належать передусім до повноважень виконавців, а звернення до суду в порядку статті 383 КАС України є виключною мірою, якщо позивачем було вичерпано усі можливі механізми на стадії примусового виконання рішення суду.
34. Суди попередніх інстанцій ухвалюючи оскаржувані рішення, обґрунтовано виходили з того, що у справі № 440/146/21 та справу № 440/2130/21 зміст позовних вимог, предмет спору та суть спірних правовідносин є аналогічними, спірні правовідносини виникли між тими самими учасниками (позивачем та відповідачами).
35. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у провадженні цього або іншого суду є справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
36. Таким спором відповідно до наведеної норми визначаються позови, у яких збігаються сторони, предмет і підстави, тобто коли позови повністю тотожні за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, якими обґрунтовується звернення до суду.
37. З урахуванням зазначеного Верховний Суд дійшов висновку, що учасники справи, предмет та підстави двох позовів є тотожними, відмінність полягає лише в тому, що позивач просить врахувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2021 року у справі № 440/146/21, на виконання якого відповідачем 2 надано відповідь від 09 березня 2021 року № 625.
38. Водночас Верховний Суд зауважує, що за фактичної тотожності основних позовних вимог зміна підстави позову через незгоду з рішенням, дією чи бездіяльністю, вчиненої суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду у попередній справі, процесуальні механізми реалізації якої описані Судом вище, не можна вважати іншими позовними вимогами.
39. Слід підкреслити, що у цій справі судами попередніх інстанцій встановлено, що станом на дату звернення позивача до суду з цим позовом рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2021 року у справі № 440/146/21 не набрало законної сили, оскільки справа перебувала на стадії апеляційного перегляду.
40. Відтак колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку щодо наявності передбаченої пунктом 4 частини першої статті 170 КАС України підстави для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, а саме якщо у провадженні цього або іншого суду є справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
41. З огляду на викладене, судами попередніх інстанцій помилково застосовано у цій справі положення пункту 2 частини першої статті 170 КАС України, оскільки станом на момент виникнення спірних правовідносин рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2021 року у справі № 440/146/21 не набрало законної сили у зв`язку з апеляційним переглядом. За таких обставин відсутні правові підстави вважати наявними рішення або постанови суду, які б набрали законної сили, у спорі між тими самими сторонами про той самий предмет і з тих самих підстав, як це передбачено пунктом 2 частини першої статті 170 КАС України.
42. З урахуванням зазначеного Верховний Суд дійшов висновку про те, що суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, ухвалив по суті правильне рішення щодо відмови у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1, однак мотиви таких рішень Верховний Суд вважає помилковими з огляду на необхідність застосування в цій справі пункту 4 частини першої статті 170 КАС України.