ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 вересня2021 року
м. Київ
справа № 761/1651/16-к
провадження № 51-2568км21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду:
головуюча Стефанів Н.С.,
судді: Голубицький С.С.,
Яновська О.Г.,
секретар судового засідання Безкровний С.О.,
учасники судового провадження:
прокурор Чабанюк Т.В.,
виправданий ОСОБА_1,
захисник Подосінов А.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисника Подосінова А.О. в інтересах ОСОБА_1 та прокурора, який брав участь у розгляді провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Київського апеляційного суду від 15 березня 2021 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015100000000131, стосовно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився в с. Вахнівка Липовецького району Вінницької області, проживає в м. Києві,
виправданого за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 375 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їхподали
У касаційній скарзі захисник Подосінов А.О., посилаючись на істотне порушення кримінального процесуального закону танеправильне застосування законуУкраїни про кримінальну відповідальність,виклав вимогу до суду касаційної інстанції (далі - Суд) про скасування ухвали стосовно ОСОБА_1 та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
Свою вимогу захисник мотивує тим, що ухвала суду апеляційної інстанції не ґрунтується на вимогах Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), постановлена за межами повноважень апеляційного суду та не відповідає усталеній практиці Верховного Суду з цього питання.
Указує на те, що відповідно до ч. 3 ст. 409 КПК України суд апеляційної інстанції не вправі скасувати виправдувальний вирок лише з мотивів істотного порушення прав обвинуваченого.Посилається на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 11 грудня 2019 року (справа № 153/1289/18, провадження № 51-2675км19), відповідно до якого закриття судом справи за декриміналізацією на підставі п. 4 ч. 1 ст. 284 КПК України має нереабілітуючий характер, з урахуванням того, що її застосуванням фактично констатується причетність особи до вчинення кримінально-караного діяння. При цьому суд не вправі закрити кримінальне провадження за наявності підстав, передбачених указаним законом, якщо обвинувачений наполягає на своєму виправданні. Тому апеляційний суд не вправі був з власної ініціативи закривати кримінальне провадження стосовно ОСОБА_1 на підставі ст. 284 КПК України, проти чого в судовому засіданні заперечували всі сторони провадження.
Також захисник посилається на висновок Великої Палати Верховного Суду (далі - Велика Палата) від 13 січня 2021 року (справа № 0306/7567/12, провадження № 13-73кс19), яким визнано, що офіційна констатація невідповідності правової норми Конституції України анулює її юридичну силу, що за змістом та наслідками є рівнозначним виключенню такої норми на законодавчому рівні. При цьому Велика палата залишила без зміни ухвалу апеляційного суду у вказаній справі в частині закриття провадження за відсутністю в діях суддіскладу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 375 КК України. Однак апеляційний суд у провадженні стосовно ОСОБА_1 не ухвалив рішення щодо оскаржуваного вироку, і з ухвали не вбачається, чи набрав виправдувальний вирок законної сили.
Зазначає, що порядок та дії суду касаційної інстанції у разі втрати юридичної сили нормою Особливої частини КК України визначено у правовому висновку, викладеному в ухвалі Касаційного кримінального суду від 01 березня 2021 року (справа № 703/2432/17, провадження № 51-1025кмп20), згідно з яким касаційне провадження, відкрите закасаційною скаргою, в якій ставиться питання про погіршення становища особи, на виправдувальний вирок, у разі втрати юридичної сили нормою Особливої частини КК України підлягає закриттю.Таке рішення, на думку захисника, мав прийняти апеляційний суд щодо апеляційних скарг прокурора та представника потерпілого.
У касаційній скарзі прокурор,посилаючись на істотне порушення кримінального процесуального закону, виклав вимогу до Суду про скасування ухвали стосовно ОСОБА_1 та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
Свої доводи прокурормотивує тим, що у зв`язку з набранням чинності на момент апеляційного перегляду провадження рішення Конституційного Суду України від 11 червня 2020 року № 7-р/2020 (справа № 1-24/2020 (393/20) вирок стосовно ОСОБА_1 підлягав скасуванню, а кримінальне провадження - закриттю на підставі п. 4 ч. 1 ст. 284 КПК України, проте апеляційний суд лише закрив провадження, не зазначивши в резолютивній частині ухвали підстави закриття. Указавши в ухвалі, що "КПК України не передбачено ухвалення виправдувального вироку з підстав "недоведеності складу злочину в діянні особи", апеляційний суд фактично визнав вирок незаконним, але рішення про його скасування не прийняв.
Посилається на те, що суд апеляційної інстанції відкрив апеляційне провадження за апеляційними скаргами прокурора, представника потерпілого та захисника, проте в ході апеляційного розгляду не перевірив доводів апеляційних скарг, не дав їм оцінки, не вислухав висловлення сторін по скаргах та не ухвалив по ним ніякого рішення, чим порушив вимоги статей 405, 419 КПК України.
Указує, що всупереч вимогам закону на цей час у провадженні стосовно ОСОБА_1 існують два судових рішення: виправдувальний вирок і ухвала про закриття кримінального провадження, які є взаємовиключними і протилежними, також не вбачається, чи набрав виправдувальний вирок законної сили.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 27 листопада 2020 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 375 КК України (в редакції Закону України №2341-ІІІ від 05 квітня 2001 року), та виправдано його за цим обвинуваченням за недоведеністю складу вказаного злочину в його діянні.
Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався у постановленні ним як суддею Печерського районного суду м. Києва 14 січня 2014 року в інших особистих інтересах завідомо неправосудних судових рішень - постанов у судових справах № 757/793/14-п та № 757/788/14-п про притягнення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ст. 122-2 Кодексу України про адміністративне правопорушення за викладених у виправдувальному вироку обставин.
За ухвалою Київського апеляційного суду від 15 березня 2021 року кримінальне провадження стосовно ОСОБА_1 за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 375 КК України, закрито.
Як зазначив у мотивувальній частині ухвали апеляційний суд,обвинувачення, яке висунуто ОСОБА_1 у цьому кримінальному провадженні, є незаконним та безпідставним, оскільки Рішенням Конституційного Суду України від 11 червня 2020 року №7-р/2020 ст. 375 КК України визнана неконституційною і втратила чинність на день розгляду кримінального провадження апеляційним судом. Рішення про закриття кримінального провадження на підставі рішення Конституційного Суду України про неконституційність ст. 375 КК України і втрати нею чинності констатує відсутність злочинності та караності діяння за змістом нового кримінального закону і відповідно не тягне для особи будь-яких кримінально-правових наслідків, навпаки, спрямоване на захист прав цієї особи і не погіршує становище обвинуваченого ОСОБА_1 у цьому кримінальному провадженні.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні виправданий і захисник підтримали касаційну скаргу сторони захисту та не заперечували проти задоволення касаційної скарги прокурора, прокурор підтримала касаційні скарги.
Мотиви Суду
Щодо погіршення становища виправданої особи внаслідок закриття провадження у зв`язку з декриміналізацією закону
Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти, що пом`якшують або скасовують відповідальність, мають зворотну дію в часі.
Згідно з ч. 1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що:
1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа;
2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим;
3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу.
За змістом п. 4 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо набрав чинності закон, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою, тобто застосуванням цієї норми фактично констатується причетність особи до вчинення діяння, яке було кримінально-караним до усунення новим кримінальним законом злочинності і караності інкримінованого їй діяння.
На підставі аналізу вищевказаних норм Суд дійшов висновку, що посилання в оскаржуваній ухвалі на те, що закриття кримінального провадження на підставі рішення Конституційного Суду України про неконституційність ст. 375 КК України не погіршує становище ОСОБА_1, виправдувальний вирок стосовно якого ухвалений до набрання чинності вказаним рішенням, є не обґрунтованим і таким, що суперечить вимогам закону, оскільки ухвалення виправдувального вироку для обвинуваченого у будь-якому разі є більш сприятливим.
Зазначене узгоджується з висновками Великої Палати, викладеними у постанові від 13 січня 2021 року (справа № 0306/7567/12, провадження № 13-73кс19). Так, Велика Палата, посилаючись на прийняття Конституційним Судом України рішення про неконституційність відповідної норми КК України, у постанові вказала, що втрата чинності нормою Особливої частини КК України означає, що передбачені нею дії або бездіяльність вже не містять ознак діяння, за яке цим Кодексом встановлювалася кримінальна відповідальність. Велика Палата погодилась з рішенням апеляційного суду про закриття кримінальної справи на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України 1960 року, оскільки висновок про відсутність у його діях складу злочину, з огляду на ретроспективність юридичних наслідків декриміналізації, відповідає засаді законності.
Тому доводи у касаційній скарзі прокурора про те, що апеляційний суд мав скасувати виправдувальний вирок стосовно ОСОБА_1 та закритикримінальне провадження на підставі п. 4 ч. 1 ст. 284 КПК України, є необгрунтованими.