Постанова
Іменем України
23 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 234/15778/20
провадження № 51-2317 км 21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Маринича В.К.,
суддів Бущенка А.П., Лагнюка М.М.,
за участю:
секретаря судового засідання Андрієнко М.В.,
прокурора Вараниці В.М.,
захисника в режимі відеоконференції Боброва С.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора Ткачук В.О. на ухвалу судді Донецького апеляційного суду від 26 березня 2021 року у кримінальному провадженні № 12020050390002200 від 10 серпня 2020 року за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 ),
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України.
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Краматорського міського суду Донецької області від 16 лютого 2021 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він на початку травня 2020 року придбав у невідомої особи насіння конопель, яке посадив на території свого домоволодіння на АДРЕСА_1 . При цьому 11 серпня 2020 року ОСОБА_1 обірвав листя та суцвіття з куща конопель, які він посадив у травні, та приніс їх додому. Згодом ОСОБА_1, впевнившись, що листя конопель висохли, перетер їх руками до дрібної фракції та поклав у себе в будинку.
11 серпня 2020 року в період часу з 18:34 по 20:31 під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_1 працівниками поліції було виявлено та вилучено дві рослини, які мають анатомо-морфологічні ознаки рослини роду конопель, екстракт канабісу та мікрочастини рослини роду конопель загальною масою у перерахунку на суху речовину 0,029 г, а також 5,99 г і 0,95 г (у перерахунку на суху речовину) особливо небезпечного наркотичного засобу - канабісу, які останній незаконно, умисно придбав та зберігав для особистого вживання без мети збуту.
Ухвалою Донецького апеляційного суду від 26 березня 2021 року відмовлено прокурору Ткачук В.О. у відкритті апеляційного провадження за її апеляційною скаргою на підставах, передбачених ч. 4 ст. 399 КПК України.
Вимоги, викладені у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У своїй касаційній скарзі прокурор Ткачук В.О., посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий судовий розгляд у суді апеляційної інстанції. Обґрунтовуючи свої вимоги, зазначає, що в апеляційній скарзі вона наводила доводи щодо неправильної кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_1, а саме ставила питання про необхідність зменшення останньому обсягу обвинувачення і виключення кваліфікуючої ознаки - придбання наркотичного засобу, однак суд апеляційної інстанції уваги на вказані аргументи не звернув і безпідставно відмовив у відкритті апеляційного провадження.
Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу прокурора не надходило.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник Бобров С.В. та прокурор Вараниця В.М. підтримали касаційну скаргу та просили її задовольнити в повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню на таких підставах.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України однією з підстав для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
За ч. 2 ст. 438 КПК України у зв`язку з наявністю підстави, зазначеної у п.1 ч. 1 вказаної статті, суд касаційної інстанції має керуватися ст. 412 цього Кодексу.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, не погоджуючись з вироком Краматорського міського суду Донецької області від 16 лютого 2021 року, прокурор Ткачук В.О. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просила вирок місцевого суду в частині кримінально-правової кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_1 змінити та виключити з обвинувачення кваліфікуючу ознаку - придбання наркотичного засобу.
Ухвалою Донецького апеляційного суду від 26 березня 2021 року прокурору Ткачук В.О. відмовлено у відкритті апеляційного провадження за її апеляційною скаргою на підставах, передбачених ч. 4 ст. 399 КПК України.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України.
Судове рішення є актом реалізації судової влади. Якість судового рішення - це один із основних критеріїв ефективності правосуддя. Судове рішення високої якості - це рішення, яке досягає правильного результату - наскільки це дозволяють надані судді матеріали - у справедливий, швидкий, зрозумілий та недвозначний спосіб. Оцінка якості кожного рішення повинна здійснюватися тільки через використання права оскарження, установленого законом.
Ухвала апеляційного суду - це рішення вищого суду стосовно законності й обґрунтованості вироку, ухвали, що перевіряються в апеляційному порядку. Вона повинна відповідати тим же вимогам, що і вирок суду першої інстанції, тобто бути законною, обґрунтованою і вмотивованою.
Законність ухвали апеляційного суду - це його сувора відповідність приписам матеріального та процесуального права. Законною може бути лише та ухвала суду апеляційної інстанції, яка постановлена при неухильному дотриманні процесуального закону на всіх стадіях кримінального процесу.
Проте, на переконання колегії суддів, ухвала апеляційного суду про повернення апеляційної скарги прокурора цим вимогам не відповідає з огляду на таке.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позицій, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Частиною 2 ст. 394 КПК України передбачено, що судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 цього Кодексу.
Згідно із ч. 4 ст. 399 КПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження лише, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, або судове рішення оскаржене виключно з підстав, з яких воно не може бути оскарженим згідно з положеннями статті 394 цього Кодексу.
Як видно зі змісту ухвали апеляційного суду, суддя, пославшись на те, що прокурором Ткачук В.О. оскаржено вирок Краматорського міського суду Донецької області від 16 лютого 2021 року щодо ОСОБА_1 виключно на підставах, на яких це судове рішення відповідно до вимог ч. 4 ст. 399 КПК України не може бути оскаржено, відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою прокурора згідно з положеннями ч. 2 ст. 394 КПК України.
При цьому поза увагою апеляційного суду залишилося те, що в апеляційній скарзі прокурор наводив доводи щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме вважав за необхідне виключити з обвинувачення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 309 КК України кваліфікуючу ознаку - придбання наркотичного засобу.
25 липня 2017 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) постановив рішення у справі "Ростовцев проти України", яке набуло статусу остаточного 25 жовтня 2017 року, щодо порушення ст. 2 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, що полягає в порушенні національними судами суті права заявника на подання апеляційної скарги.
Це судове рішення мотивовано тим, що апеляційна скарга заявника стосувалася питання правової кваліфікації дій, у вчиненні яких він зізнався (п. 32). ЄСПЛ у п. 33 рішення зазначив, що апеляційний суд прямо посилався на правову кваліфікацію дій заявника як на одну з підстав неможливості оскарження вироку, а Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ погодився з його висновками.
Крім того, ЄСПЛ зауважив, що позиція національних судів у кримінальній справі заявника прямо суперечить тлумаченню відповідних положень законодавства урядом України і наведеній практиці, згідно з якою поняття "обставини", використане під час відповідного провадження на національному рівні, поширюється лише на фактичні обставини справи та не містить їхньої кримінально-правової кваліфікації. На думку ЄСПЛ, не можна стверджувати, що заявник повинен був передбачати, що, не оспорюючи фактів, установлених у судовому засіданні, він таким чином відмовився від можливості оскарження обвинувального вироку щодо себе, у зв`язку з неправильною кваліфікацією його дій.
Водночас відповідно до правового висновку щодо правозастосування, який міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 лютого 2018 року (справа № 756/5578/15-к, провадження № 13-3зво18), національне законодавство, зокрема ч. 2 ст. 394 КПК, встановлює обмеження щодо можливості апеляційного оскарження судового рішення лише на підставі заперечення обставин, які ніким не оспорювалися і дослідження яких суд визнав недоцільним. Право на оскарження рішення суду на підставі неправильної кваліфікації дій указаним Кодексом не обмежується. Тобто норми КПК не містять обмежень щодо оскарження в апеляційному порядку кримінально-правової кваліфікації дій, зокрема й у тих кримінальних провадженнях, у яких під час судового розгляду суд першої інстанції застосував ч. 3 ст. 349 КПК і визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорювалися.
За таких обставин колегія суддів вважає, що вирок місцевого суду, ухвалений у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, може бути оскаржений в апеляційному порядку у зв`язку з неправильною кваліфікацією дій обвинуваченої особи, а тому рішення суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження на підставах, передбачених ч. 4 ст. 399 КПК України, є необґрунтованим.
Аналогічний висновок зробив Верховний Суд у постановах від 19 грудня 2018 року в справі № 730/811/17 (провадження № 51-6923км18), 16 жовтня 2019 року в справі № 447/1479/18 (провадження № 51-3850км19), 29 жовтня 2019 року в справі № 486/528/18 (провадження № 51-94км19), 31 жовтня 2019 року в справі № 484/555/17 (провадження № 51-8547км18), 27 листопада 2019 року в справі № 211/5318/18 (провадження № 51-3067км19), 21 січня 2021 року в справі № 165/2663/19(провадження № 51-2328км20).
З урахуванням наведеного Верховний Суд вважає, що на стадії прийняття апеляційної скарги суд апеляційної інстанції допустив порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, оскільки ставить під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення, що відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України є підставою для його скасування.
Отже, доводи, викладені в касаційній скарзі прокурора, щодо незаконності оскаржуваного рішення є обґрунтованими і підлягають задоволенню, ухвала апеляційного суду - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого суду необхідно врахувати наведене і на стадії прийняття апеляційної скарги діяти відповідно до вимог ст. 398 КПК України.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Верховний Суд