Постанова
Іменем України
28 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 466/8198/18
провадження № 61-7011св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради,
особа, яка подала апеляційну та касаційну скарги, - ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради, про зобов`язання вчинити дії
за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 22 березня 2021 року у складі колегії суддів: Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І., Савуляка Р. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила зобов`язати відповідача демонтувати самовільно встановлену глуху огорожу між суміжними земельними ділянками на АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 ; привести огорожу між цими земельними ділянками у попередній стан у виді металевої сітки.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилалася на те, що вона є власником земельної ділянки площею 0,0558 га на АДРЕСА_2 . Ця земельна ділянка межує із земельною ділянкою ОСОБА_2 . Межа проходить по встановленій огорожі із металевої сітки. Незважаючи на наявність огорожі, відповідачка у 2018 році самочинно, без згоди позивачки та без наявності дозвільних документів, встановила двохметрову глуху огорожу, що порушує норми освітлення та вентиляції в належному їй будинку. За це порушення постановою адміністративної комісії при Шевченківській районній адміністрації від 04 жовтня 2018 року № 20/18 ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 152 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн. Своїми діями відповідачка порушує права суміжних землевласників, не виконує обов`язків, передбачених ЗК України. У добровільному порядку відповідачка відмовляється здійснити демонтаж вказаної огорожі. У зв`язку з цим просила позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Шевченківський районний суд міста Львова рішенням від 20 лютого 2019 року позов задовольнив. Зобов`язав ОСОБА_2 демонтувати самовільно встановлену глуху огорожу між суміжними земельними ділянками на АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, привести огорожу між цими земельними ділянками у попередній стан у виді металевої сітки. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що особа, яка має намір влаштувати огорожу, повинна отримати дозвіл (розпорядження голови районної адміністрації) на проведення таких робіт, однак відповідачка такого дозволу не отримувала. Самовільно встановлена огорожа не відповідає вимогам Положення про порядок влаштування огорож у місті Львові, затвердженого рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 09 вересня 2011 року № 834, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами. Відповідачка не дотрималась принципу добросусідства, порушила норми земельного законодавства, благоустрою території, в результаті чого порушено права позивачки як землевласника.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Львівський апеляційний суд постановою від 24 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишив без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 20 лютого 2019 року залишив без змін. Вирішив питання про розподіл судових витрат.
Постанову апеляційний суд мотивував тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.
У жовтні 2019 року ОСОБА_3 як особа, яка не брала участі у справі, звернулася до апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 20 лютого 2019 року.
Львівський апеляційний суд ухвалою від 11 листопада 2019 року відкрив апеляційне провадження в справі за апеляційною скаргою ОСОБА_3 .
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Львівський апеляційний суд ухвалою від 22 березня 2021 рокузакрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 20 лютого 2019 року.
Апеляційний суд мотивував ухвалу тим, що рішенням Шевченківського районного суду міста Львова від 20 лютого 2019 року питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_3 не вирішувалися, а тому апеляційне провадження за її апеляційною скаргою на це судове рішення підлягає закриттю.
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи
У квітні 2021 року ОСОБА_3 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просила скасувати ухвалу Львівського апеляційного суду від 22 березня 2021 року, а справу передати на новий розгляд.
Як на підставу касаційного оскарження судових рішень у цій справі посилалася на пункт 8 частини першої статті 411 ЦПК України - суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
Касаційна скарга мотивована неврахуванням апеляційним судом того, що незалучення ОСОБА_3 до участі у справі як співвласника земельної ділянки, з приводу якої виник спір і підлягали встановленню обставини спору між сторонами, призвело до того, що при розгляді справи місцевий суд взагалі не встановив, за якою юридичною адресою знаходиться земельна ділянка, на якій встановлено огорожу, за якою адресою знаходиться будинковолодіння, що розташоване на цій ділянці і хто є власниками земельної ділянки та будинковолодіння, хто переробив раніше існуючу огорожу. Львівський апеляційний суд не виправив помилки районного суду і своєю постановою від 24 вересня 2019 року залишив без змін це рішення, дійшовши помилкового висновку, що це рішення не стосується прав і обов`язків ОСОБА_3 . Однак відсутність у мотивувальній та резолютивній частинах інформації про ОСОБА_3 не свідчить про те, що такий висновок суду апеляційної інстанції є правильним. Твердження апеляційного суду, що права ОСОБА_3 не порушуються, оскільки спір стосується не порушення меж земельної ділянки, а порушення правил благоустрою, за недотримання яких до відповідальності притягнуто ОСОБА_2, є безпідставними, оскільки суд першої інстанції зобов`язав ОСОБА_2 демонтувати огорожу, яка споруджена ними спільно із ОСОБА_2 і 1/2 частина цієї огорожі належить ОСОБА_3 . Таким чином, суд вирішив спір про права, свободи та інтереси ОСОБА_3 . У спірному випадку немає жодного значення, на кого накладено адміністративне стягнення, оскільки сам факт покладання обов`язку із демонтажу огорожі на одного із співвласників - ОСОБА_2, без встановлення правовідносин з іншими співвласниками, безумовно свідчить про порушення прав та інтересів інших співвласників земельної ділянки.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 травня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
27 травня 2021 року справа № 466/8198/18 надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи
Апеляційний суд встановив, що, подаючи апеляційну скаргу, ОСОБА_3 як особа, яка не брала участі в справі, посилалася на те, що вона є співвласником земельної ділянки, на якій споруджена огорожа, і надавала дозвіл та кошти на спорудження огорожі. Зазначала, що металева сітчаста огорожа знаходиться на встановленій межі та станом на сьогодні не була демонтована, а тому суд неправильно встановив фактичні обставини справи. Вважає, що зведену металеву конструкцію не можна вважати парканом, та стверджує, що вона знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 4610137500:07:003:0131 на АДРЕСА_3, а не на межі. Підтвердженням цього є витяг з технічної документації із землеустрою від 18 грудня 2009 року з відповідним описом меж землекористувачів, актом встановлення та узгодження меж земельної ділянки від 20 червня 2008 року. Наголошує, що демонтаж металевої сітки між суміжними ділянками неможливий, оскільки ОСОБА_1 здійснила забудову з розміщенням однієї із стін будови на фундаменті металевої сітки, тому існують ризики руйнування самовільно збудованого нерухомого майна на земельній ділянці на АДРЕСА_4 .
Закриваючи апеляційне провадження, апеляційний суд виходив з того, що рішенням Шевченківського районного суду міста Львова від 20 лютого 2019 року питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_3 не вирішувалися, оскільки спір стосується не порушення меж земельної ділянки, а порушення пункту 20.1.24 Правил благоустрою міста Львова, за порушення яких до адміністративної відповідальності притягнуто ОСОБА_2 . Крім цього, співвласниками ділянки, на межі яких розміщена спірна огорожа, є ОСОБА_1 та ОСОБА_2, оскільки ОСОБА_3 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5, однак ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не надали ні адміністративній комісії Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, ні суду погодження ОСОБА_1 на облаштування огорожі чи металевої конструкції між їхніми земельними ділянками. Ураховуючи те, що ОСОБА_3 не визнана винною в облаштуванні металевої огорожі з порушенням вимог, дотримання яких є обов`язковим для такого облаштування, доказів щодо спільного облаштування огорожі адміністративній комісії чи суду ОСОБА_2 не надавала, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність порушення прав ОСОБА_3 як співвласника земельної ділянки, межі якої не порушено та не оспорюються.
Таким чином, ОСОБА_3 не є учасником справи, оскаржуваним рішенням суду її права та обов`язки не вирішувались.