Постанова
Іменем України
21 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 495/8147/17
провадження № 51-753км21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Шевченко Т.В.,
суддів Антонюк Н.О., Бущенка А.П.,
за участю: секретаря судового засідання Михальчука В.В.,
прокурора Подоляка М.С.,
засудженого ОСОБА_1,
розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Одеського апеляційного суду від 12 листопада 2020 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017160240002112, щодо
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженця та жителя м. Києва,
засудженого за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 342, ч. 2 ст. 345 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 09 листопада 2018 року ОСОБА_1 засуджено до покарання у виді позбавлення волі:
- за ч. 2 ст. 342 КК - на строк 2 роки;
- за ч. 2 ст. 345 КК - на строк 4 роки.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів остаточно визначено засудженому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладено обов`язки, передбачені ст. 76 КК.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 12 листопада 2020 року вирок суду щодо ОСОБА_1 скасовано в частині визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК, та закрито кримінальне провадження в цій частині на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) у зв`язку з відсутністю в діянні обвинуваченого складу кримінального правопорушення.
Виключено з резолютивної частини вироку абзац другий щодо застосування положень ч. 1 ст. 70 КК.
Звільнено ОСОБА_1 від покарання, призначеного за ч. 2 ст. 342 КК, на підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК у зв`язку із закінченням строків давності.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 20 липня 2017 року приблизно о 14:10, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, вчинив супротив діям працівників поліції, які прибули для реагування у зв`язку з телефонним повідомлення ОСОБА_2, яка мешкає на АДРЕСА_1, щодо протиправних дій з боку квартирантів. Оскільки ОСОБА_1 не реагував на заспокоювання поліції та поводився зухвало, то лейтенант поліції ОСОБА_3 по телефону викликав підкріплення.
Прибувши за місцем виклику приблизно о 14:30, додатковий наряд поліції допоміг подолати опір ОСОБА_1 та помістив його до салону службового транспорту, куди також помістили і його співмешканку ОСОБА_4, яка, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, теж чинила супротив працівникам поліції.
ОСОБА_1, діючи з хуліганських спонукань та мотивів явної неповаги до суспільства, не бажаючи виконувати вимоги працівників поліції, раптово вийшов із службового автомобіля та умисно, з метою заподіяння побоїв працівнику поліції під час виконання ним службових обов`язків підбіг до сержанта поліції ОСОБА_5 і завдав йому кулаком правої руки один удар в обличчя, після чого зімкнув свої руки на шиї потерпілого та почав її здушувати, припинивши свої злочинні дії тільки після застосування до нього працівниками поліції заходів фізичного впливу.
Згідно із довідкою прийомного покою Комунального закладу "Білгород-Дністровська міськрайонна багатопрофільна лікарня" від 20 липня 2017 року № 820, у потерпілого ОСОБА_5 виявлено забій м`яких тканин (голови), набряк м`яких тканин (шиї).
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність ознак спричинення потерпілому ОСОБА_5 побоїв, тому скасував вирок про засудження ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 345 КК і закрив кримінальне провадження за відсутністю в діянні останнього складу цього кримінального правопорушення.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу щодо ОСОБА_1 на підставах істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону про кримінальну відповідальність. Вважає, що апеляційний суд не дав належної оцінки доказам у кримінальному провадженні, внаслідок чого безпідставно дійшов висновку про відсутність у діянні ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК. Вказує, що поза увагою суду залишилося те, що діями останнього ОСОБА_5 був спричинений фізичний біль, а крім того, ОСОБА_1 продовжував здушувати його шию, доки не втрутилися інші працівники поліції, що було небезпечним для життя і здоров`я потерпілого. Вважає за необхідне призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Захисник Богачов А.Б. подав заперечення, в якому просить залишити касаційну скаргу прокурора без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_1 без зміни.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор підтримав касаційну скаргу, ОСОБА_1 заперечував щодо її задоволення.
Мотиви Суду
Відповідно до вимог ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень можуть бути лише істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412 - 414 КПК.
Зокрема, відповідно до ст. 413 КПК неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є: незастосування судом закону, який підлягає застосуванню; застосування закону, який не підлягає застосуванню; неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту; призначення більш суворого покарання, ніж передбачено відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність.
Положеннями ст. 412 КПК передбачено, що істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Згідно із ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
У касаційній скарзі прокурором не оспорюються висновки суду про доведеність винуватості та правильність кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 342 КК, як і рішення апеляційного суду про звільнення засудженого від покарання за цей злочин на підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК у зв`язку із закінченням строків давності.
Що стосується доводів прокурора про неправильне застосування апеляційним судом закону про кримінальну відповідальність та необґрунтоване закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 345 КК, то суд касаційної інстанції дійшов такого.
Статтею 345 КК передбачено відповідальність за погрозу або насильство щодо працівника правоохоронного органу.
Основним безпосереднім об`єктом злочину є нормальна діяльність правоохоронних органів, їх авторитет, а додатковим обов`язковим об`єктом - психічна та фізична недоторканність працівників правоохоронних органів або їх близьких родичів. Об`єктивна сторона злочину може бути виражена у погрозі знищенням чи пошкодженням майна, вбивством, застосуванні насильства, незалежно від того, чи є погроза дійсною і реальною, а також у заподіянні побоїв, спричиненні тілесних ушкоджень, що пов`язане із виконанням працівником правоохоронного органу службових обов`язків.
ОСОБА_1 обвинувачувався у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК, його дії кваліфікувалися як умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу побоїв у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків.
Суд апеляційної інстанції визнав, що в діянні ОСОБА_1 немає складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК. При цьому, пославшись на висновок експерта № 225 від 21 липня 2017 року, вказав на те, що потерпілому ОСОБА_5 не було заподіяно тілесних ушкоджень, а отже, у діях ОСОБА_1 відсутні ознаки спричинення останньому побоїв.
На переконання колегії суддів, висновок апеляційного суду про відсутність у діях обвинуваченого складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК, є передчасним, оскільки зроблений без урахування таких обставин.
Потерпілий ОСОБА_5, свідки ОСОБА_2, ОСОБА_6 пояснили про обставини, за яких ОСОБА_1 застосував насильство до працівника правоохоронного органу у зв`язку з виконанням ним службових обов`язків, а саме завдав ОСОБА_5 удар в обличчя та душив його.
Наведені показання не були визнані недостовірними апеляційним судом. Крім того, вони об`єктивно підтверджуються медичними документами, які були досліджені судами першої та апеляційної інстанцій відповідно: довідкою прийомного покою Комунального закладу "Білгород-Дністровська міськрайонна багатопрофільна лікарня" від 20 липня 2017 року № 820, виданою потерпілому ОСОБА_5 про те, що у нього наявний забій м`яких тканин (голови), набряк м`яких тканин (шиї); висновком експерта № 225 від 21 липня 2017 року, згідно з яким станом на 21 липня 2017 року в ОСОБА_5 не виявлено видимих тілесних ушкоджень, а локальний набряк м`яких тканин шиї, про який вказано в наданій медичній довідці, неможливо розглядати як тілесне ушкодження.
Те, що набряк та забій м`яких тканин отримані потерпілим ОСОБА_5 за обставин, які були встановлені судом першої інстанції, і саме внаслідок дій ОСОБА_1, не спростовано жодними доказами. Не були ці обставини поставлені під сумнів й апеляційним судом.
Що стосується доводів апеляційного суду про відсутність у діях ОСОБА_1 ознак спричинення побоїв потерпілому, оскільки останньому не було завдано неодноразово численних ударів, то, на переконання колегії суддів, цей підхід є формальним і таким, що перешкоджає виконанню завдання кримінального провадження.
З урахуванням встановлених судом обставин (спричинення працівникові поліції удару в обличчя та здушування його за шию під час виконання ним службових обов`язків) висновок апеляційного суду про те, що потерпілому не завдавалися побої, оскільки він не отримав тілесних ушкоджень, є непереконливим, тому що відсутність тілесних ушкоджень у працівника поліції не є підставою для встановлення відсутності в діях обвинуваченого складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК. Адже об`єктивна сторона цього злочину становить дії, пов`язані як із заподіянням тілесних ушкоджень, так і з побоями.
Треба зазначити, що законодавцем передбачено спеціальну норму (ст. 345 КК), якою визначено відповідальність навіть за погрозу застосування насильства щодо працівника правоохоронного органу у зв`язку з виконанням ним службової діяльності, оскільки це має не тільки негативний вплив на психічне та фізичне здоров`я працівника, а й перешкоджає нормальній діяльності правоохоронних органів та підриває їх авторитет. За таких обставин тлумачення цієї норми, до якого вдався суд апеляційної інстанції, не можна вважати таким, що відповідає її точному змісту.
Таким чином, рішення суду апеляційної інстанції про необхідність закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_1 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК є передчасним і не обґрунтованим належним чином.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку про те, що порушення вимог кримінального процесуального закону, допущені судом апеляційної інстанції під час розгляду кримінального провадження, є такими, що істотно вплинули на правильність прийнятого рішення і потягли неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що є підставою для скасування ухвали апеляційного суду в частині закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 345 КК.
При новому апеляційному розгляді суду необхідно відповідно до вимог статей 94, 95, 439 КПК, положень глави 31 КПК дослідити обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінити кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, після чого ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд