РІШЕННЯ
Іменем України
21 вересня 2021 року
Київ
справа №9901/325/20
адміністративне провадження № П/9901/325/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів: Данилевич Н.А., Єресько Л.О., Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,
за участю:
секретаря судового засідання - Грінкевич А.І.
позивача - ОСОБА_1,
представника позивача - Жмайло Н.В.,
представника відповідача - Нарольської Т.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання незаконним та скасування рішення щодо звільнення з посади судді, поновлення на посаді,
ВСТАНОВИВ:
Зміст позовних вимог
1. У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Вищої ради правосуддя, в якому просила суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Вищої ради правосуддя №2643/0/15-20 від 17.09.2020 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області на підставі п. 3 ч. 6 ст. 126 Конституції України;
- поновити ОСОБА_1 на посаді судді Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області з 17.09.2020.
Стислий виклад доводів позивача та заперечень відповідача
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне рішення прийнято відповідачем з порушенням чинного законодавства України, міжнародних договорів, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, практики Європейського суду з прав людини, а також відсутності передбачених законодавством підстав для звільнення позивача. Позивач вказує, що 23.12.2010 Верховною Радою України вже було прийнято постанову, якою звільнено її з посади судді за порушення присяги, однак вказану постанову було скасовано рішенням Верховного Суду від 07.02.2019 у справі №800/345/17. На думку позивача, спірне рішення було прийнято з порушенням процедури, встановленої абз. 1 п. 14 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Вищу раду правосуддя" №1798-VIII, яка передбачає, що до Вищої ради правосуддя передаються матеріали та подання Вищої ради юстиції про звільнення суддів, за якими до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" не прийнято рішення Президентом України чи Верховною Радою України.
3. Позивач вважає, що підстави для застосування відповідачем повноважень, визначених абз. 1 п. 14 Розділу ІІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Вищу раду правосуддя" №1798-VIII від 21.12.2016 були відсутні. Зазначає, що питання щодо наявності в її діях ознак дисциплінарного проступку повинно було вирішуватися дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя з усіма стадіями провадження про вчинення суддею дисциплінарного проступку, встановленими Законами України "Про судоустрій і статус суддів" №2453-VI та "Про Вищу раду правосуддя".
4. Позивач стверджує, що її клопотання про відкладення розгляду дисциплінарної справи відповідачем було необґрунтовано відхилено, та в порушення міжнародних стандартів незалежності суддів, всупереч процедурі, передбаченій Регламентом Вищої Ради правосуддя, відповідач провів засідання без її повідомлення та у її відсутність, чим позбавив позивача можливості надати відповідь на висунуті проти неї звинувачення, заявляти необхідні клопотання, користуватися допомогою представника.
5. Позивач вважає, що оскільки на час вчинення нею дій, внаслідок яких було винесено рішення про звільнення з посади судді, чинне законодавство не передбачало підстави для звільнення, визначеної п. 3 ч. 6 ст. 126 Конституції України, то її звільнення є таким, що суперечить вимогам ч. 1 ст. 58 Конституції України та порушує принцип юридичної визначеності. Крім того, вказує, що відповідач не зазначив конкретної підстави звільнення, обмежившись лише посиланням на п. 3 ч. 6 ст. 126 Конституції України, що свідчить про необґрунтованість спірного рішення.
6. Позивач вважає також, що відповідачем застосовано процедуру, якій вже надано оцінку Європейським судом з прав людини у справі "Олександр Волков проти України" стосовно правової невизначеності у зв`язку із відсутністю строків для звільнення судді за порушення присяги і було встановлено порушення у зв`язку з цим положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. На переконання позивача, звільнення її з посади судді за дії, вчинені більш ніж 12 років тому, є таким, що не відповідає принципу правової визначеності.
7. Крім того, вказує, що у спірному рішенні відповідачем не наведено мотивів відхилення її доводів, наведених у поясненнях від 16.09.2020 щодо протиправності рішень Вищої ради юстиції від 26.05.2010 №410/0/15-10 та №412/0/15-10 про внесення подання за пропозицією члена Вищої ради юстиції ОСОБА_3 про звільнення її з посади судді за порушення присяги.
8. Вищою радою правосуддя подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначає про безпідставність позовних вимог та просить відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову з огляду на те, що доказів про наявність підстав для визнання протиправним та скасування спірного рішення позивачем не наведено. Вказує, що 26.05.2010 Вища рада правосуддя розглянула пропозиції членів Вищої ради правосуддя ОСОБА_4 - від 13.08.2017, ОСОБА_3 - від 14.10.2009 та від 26.02.2010 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області за порушення присяги та ухвалила рішення №№410/0/15-10, 412/0/15-10 і 413/0/15-10 про внесення до Верховної Ради України подання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді у зв`язку з порушенням присяги. Вказані рішення реалізовані шляхом внесення 31.05.2010 Вищою радою юстиції до Верховної Ради України подання про звільнення судді з посади (№32/0/12-10). При цьому, відповідач звертає увагу на те, що ОСОБА_1 рішення Вищої ради правосуддя №410/0/15-10, №412/0/15-10 та подання №32/0/12-10 від 31.05.2010 не оскаржувалися.
9. Відповідач зазначає, що оскільки рішення Вищої ради юстиції від 26.05.2010 в частині підтримання подання члена Вищої ради юстиції ОСОБА_4 щодо звільнення ОСОБА_1 з посади судді Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області скасовано, Вища рада правосуддя продовжила розгляд справи з тієї стадії, на якій вона перебувала до його скасування.
10. При цьому, за твердженнями відповідача, позивача було повідомлено про розгляд матеріалів щодо наявності підстав для звільнення її з посади судді Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області шляхом надіслання відповідних запрошень поштою, а також розміщення на офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя оголошення, роз`яснено можливість проведення засідання в режимі відеоконференції із застосуванням власних технічних засобів. Проте у засідання суддя ОСОБА_1 та її представники не з`явилися, подали клопотання про відкладення розгляду питання щодо наявності підстав для звільнення позивача. Разом з тим, Вища рада правосуддя встановила відсутність підстав для задоволення вказаних клопотань та можливість розгляду цього питання за відсутності позивача.
11. Відповідач вказує, що розглянувши матеріали щодо наявності підстав для звільнення ОСОБА_1 з посади судді Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області, зокрема пропозицію члена Вищої ради юстиції ОСОБА_4, письмові пояснення судді, оригінали цивільних справ №2-122-2006, №2-1396-06, №2-175-06, Вища рада правосуддя дійшла висновку, що допущені суддею ОСОБА_1 грубі порушення норм цивільного процесуального законодавства свідчать про несумлінне її ставлення до виконання обов`язків судді та з огляду на приписи Закону України "Про статус суддів" №2862-ХІІ від 15.12.1992, чинного на час вказаних процесуальних дій, та дійшла висновку про те, що позивачем було порушено присягу судді. При цьому відповідач звертає увагу на те, що після набрання чинності Законом України "Про судоустрій та статус суддів" №1402-VIII від 02.06.2016 не змінився характер наслідків, передбачених законом для подібних грубих порушень, оскільки цим Законом не було пом`якшено або скасовано відповідальність за вчинений суддею ОСОБА_1 дисциплінарний проступок.
Рух справи в Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду
12. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.10.2020 для розгляду справи №9901/325/20 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Жук А.В., судді - Данилевич Н.А., Єресько Л.О., Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.
13. Ухвалою Верховного Суду від 22.10.2020 відкрито провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання незаконним та скасування рішення щодо звільнення з посади судді, поновлення на посаді. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
14. Ухвалою Верховного Суду від 20.09.2021 задоволено клопотання представника позивача та представника відповідача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.
15. Позивач та її представник, які приймали участь у судовому засіданні 21.09.2021 в режимі відеоконференції з Жовтневим районним судом міста Дніпропетровська, підтримали заявлені позовні вимоги у повному обсязі, просили їх задовольнити. Представник відповідача, який брав участь у судовому засіданні 21.09.2021 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, наведених у своєму відзиві.
Фактичні обставини справи, встановлені судом та зміст спірних правовідносин
16. ОСОБА_1 з лютого 1985 року перебувала на посаді судді Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області. Постановою Верховної Ради України №2111-ІІІ від 16.11.2000 обрана суддею Заводського районного суду міста Дніпродзержинська безстроково.
17. 26 травня 2010 року Вища рада юстиції розглянула пропозиції членів Вищої ради юстиції ОСОБА_4 - від 13.08.2007, ОСОБА_3 - від 14.10.2009 та від 26.02.2010, про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області за порушення присяги та ухвалила рішення №№410/0/15-10, 412/0/15-10 і 413/0/15-10 про внесення до Верховної Ради України подання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді у зв`язку з порушенням присяги.
18. У поданні Вищої ради юстиції №32/0/12-10 від 31.05.2010 встановлено, що суддя ОСОБА_1 при здійсненні правосуддя порушила вимоги закону, допустила несумлінність, що викликає сумнів у її об`єктивності, неупередженості та свідчить про порушення присяги судді, у зв`язку з чим вона підлягає звільненню з посади.
19. 02 червня 2010 року ОСОБА_1 звернулася до Вищого адміністративного суду України з позовом, в якому просила визнати неправомірним та скасувати рішення Вищої ради юстиції від 26.05.2010 в частині підтримання подання члена Вищої ради юстиції ОСОБА_4 щодо звільнення її з посади судді Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області.
20. Постановою Верховної Ради України від 17.06.2010 №2352-VI ОСОБА_1 звільнено з посади судді за порушення присяги на підставі п. 5 ч. 5 ст. 126 Конституції України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
21. Постановою Вищого адміністративного суду України від 23.09.2010 у справі №П-93/10 позов ОСОБА_1 частково задоволено. Визнано незаконною постанову Верховної Ради України від 17.06.2010 №2352-VI в частині звільнення ОСОБА_1 з посади судді Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області за порушення присяги судді. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
22. 23 грудня 2010 року Верховна Рада України повторно здійснила розгляд питання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді та Постановою №2867-VI звільнила позивача з посади судді Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області.
23. 20 березня 2011 року ОСОБА_1 подала до Європейського суду з прав людини заяву проти Україні, в якій скаржилася на порушення державою Україна її прав, гарантованих статтями 6, 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР, зазначивши, що провадження щодо її звільнення було несправедливим, суперечило принципу незалежного і безстороннього суду, а звільнення суттєво вплинуло на її приватне життя.
24. З огляду на схожість заяви ОСОБА_1 з іншими заявами, поданими до Суду громадянами України, які раніше обіймали посади суддів національних судів, усі заяви були об`єднані відповідно до пункту 1 правила 42 Регламенту Суду.
25. 19 січня 2017 року Суд ухвалив рішення у справі "Куликов та інші проти України", зокрема і за заявою ОСОБА_1 №20554/11, яким постановив, що Україна порушила стосовно позивача пункт 1 статті 6 Конвенції у зв`язку з недотриманням принципів незалежності та безсторонності та статтю 8 Конвенції, якою кожному гарантується право на повагу до приватного і сімейного життя. Рішення Суду набуло статусу остаточного 19.04.2017.
26. 26 червня 2017 року ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду України із заявою про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 23.09.2010 у справі №П-93/10, П-156/10 на підставі пункту 3 ч. 1 ст. 237 КАС України (в редакції, чинній на дату подання заяви до суду).
27. Постановою Великої Палати Верховного Суду від 15.02.2018 (справа №П-93/10, П-156/10, провадження №11-57сап18) скасовано постанову Вищого адміністративного суду України від 23.09.2010 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання неправомірним та скасування рішення Вищої ради юстиції від 26.05.2010 в частині підтримання подання члена Вищої ради юстиції ОСОБА_4, а справу в цій частині передано на новий розгляд до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
28. Рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №П-93/10, П-156/10, з урахуванням ухвали цього суду від 09.10.2018, позов ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя, Верховної Ради України про визнання неправомірними та скасування рішень задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Вищої ради юстиції України від 26.05.2010 в частині підтримання подання члена Вищої Ради юстиції України ОСОБА_4 від 12.10.2007. Передано на повторний розгляд Вищої ради правосуддя вирішення питання щодо наявності підстав для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності з огляду на обставини, викладені у пропозиції члена Вищої Ради юстиції України ОСОБА_4 від 12.10.2007.
29. Постановою Великої Палати Верховного Суду від 13.12.2018 рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17.04.2018 залишено без змін. Копія зазначеної постанови надійшла до Вищої ради правосуддя 31.01.2019.
30. Рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 07.02.2019 у справі №800/345/17 (9991/116/11), залишеним без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2020, скасовано постанову Верховної Ради України "Про звільнення суддів" від 23.12.2010 №2867-VI в частині звільнення ОСОБА_1 з посади судді Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області.
31. Наказом голови Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області №22-к від 04.03.2020 скасовано наказ №11-к від 03.02.2011 про відрахування ОСОБА_1 зі штату суду, та згідно з цим наказом позивач приступила до виконання посадових обов`язків судді Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області.
32. 17 вересня 2020 року Вищою радою правосуддя прийнято рішення №2643/0/15-20 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області на підставі п. 3 ч. 6 ст. 126 Конституції України.
Оцінка доказів, застосування норм права та мотиви прийнятого рішення
33. Суд, вивчивши доводи позивача та відповідачів, дослідивши матеріали справи та перевіривши їх належними і допустимими доказами, дійшов таких висновків.
34. З матеріалів справи вбачається, що 26.10.2010 Вищою радою юстиції прийнято рішення про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області, якими ухвалено внести до Верховної Ради України подання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді у зв`язку з порушенням нею присяги за пропозиціями членів Вищої ради юстиції ОСОБА_4 - від 13.08.2007, ОСОБА_3 - від 14.10.2009 та від 26.02.2010. Вказані рішення реалізовані шляхом внесення 31.05.2010 Вищою радою юстиції до Верховної Ради України подання про звільнення судді з посади №32/0/12-10.
35. У поданні №32/0/12-10 встановлено, що дії судді ОСОБА_1 свідчать про нехтування своїми професійними обов`язками, порочать звання судді, завдають шкоди авторитету судової влади; суддя ОСОБА_1 при здійсненні правосуддя порушила вимоги закону, допустила несумлінність, що викликає сумнів у її об`єктивності, неупередженості та свідчить про порушення присяги судді, у зв`язку з чим вона підлягає звільненню з посади.
36. Пунктом 1 частини першої статті 131 Конституції України (у редакції, чинній на час прийняття ВРЮ щодо позивача відповідних рішень у 2010 році) було передбачено, що в Україні діє Вища рада юстиції, до відання якої належить внесення подання про призначення суддів на посади або про звільнення їх з посад.
37. Відповідно до пункту 5 частини п`ятої статті 126 Конституції України (у зазначеній редакції) суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі порушення ним присяги.
38. Відповідно до положень Конституції України призначення/обрання суддів та прийняття рішення про їх звільнення належали до повноважень Президента України та Верховної Ради України (статті 85, 126, 128).
39. Повноваження щодо внесення подання про призначення/обрання суддів на посади або про звільнення їх з посад належали до відання Вищої ради юстиції (стаття 131 Конституції України).
40. Підстави дисциплінарної відповідальності суддів, види дисциплінарних стягнень, а також строки для застосування дисциплінарного стягнення на момент вчинення дій/бездіяльності, з якими ВРЮ пов`язувала підстави звільнення позивача, були визначені Законом України від 15.12.1992 №2862-XII "Про статус суддів".
41. За правилами статті 100 цього Закону, суддя загальної юрисдикції міг бути звільнений з посади органом, який його призначив або обрав з підстав, визначених частиною п`ятою статті 126 Конституції України, за поданням Вищої ради юстиції.
42. Статтею 105 Закону №2453-VI передбачалось, що відповідно до пункту 5 частини п`ятої статті 126 Конституції України суддя звільняється з посади у зв`язку з порушенням ним присяги судді.
43. Факти, які свідчили про порушення суддею присяги, мали бути встановлені Вищою кваліфікаційною комісією суддів України або Вищою радою юстиції. Звільнення судді з посади з підстави порушення ним присяги судді відбувалося за поданням Вищої ради юстиції після розгляду цього питання на її засіданні відповідно до Закону України "Про Вищу раду юстиції". На підставі подання Вищої ради юстиції Президент України видавав Указ, а Верховна Рада України приймала постанову про звільнення судді з посади.
44. У цій справі рішення ВРЮ від 26 травня 2010 року №413/0/15-10 про внесення до Верховної Ради України подання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді у зв`язку з порушенням присяги, Постанова Верховної Ради України від 17.06.2010 №2352-VI, Постанова Верховної Ради України від 23.12.2010 №2867-VI в частині звільнення ОСОБА_1 з посади судді Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області за порушення присяги судді, були скасовані у судовому порядку (рішення Вищого адміністративного суду України від 23.09.2010 у справі №П-93/10, рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №П-93/10, П-156/10 та рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 07.02.2019 у справі №800/345/17).
45. Структура та організація діяльності ВРП визначена статтею 26 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" №1798-VIII, згідно з положеннями частин першої, другої якої ВРП діє у пленарному складі, якщо інше не встановлено цим Законом. Для розгляду справ щодо дисциплінарної відповідальності суддів ВРП утворює Дисциплінарні палати з числа членів ВРП.
46. Відповідно до статті 108 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють дисциплінарні палати ВРП у порядку, визначеному Законом №1798-VIII, з урахуванням вимог цього Закону.
47. Аналогічне за змістом регулювання є і в частині другій статті 42 Закону №1798-VIII, якою передбачено, що дисциплінарні провадження щодо суддів здійснюють Дисциплінарні палати ВРП.
48. Дисциплінарне провадження включає: 1) попереднє вивчення матеріалів, що мають ознаки вчинення суддею дисциплінарного проступку, та прийняття рішення про відкриття дисциплінарної справи або відмову у її відкритті; 2) розгляд дисциплінарної скарги та ухвалення рішення про притягнення або відмову в притягненні судді до дисциплінарної відповідальності (частина третя статті 42 Закону №1798-VIII).
49. Дисциплінарне провадження здійснюється у розумний строк. Строк здійснення дисциплінарного провадження не повинен перевищувати більше ніж шістдесят днів з моменту отримання дисциплінарної скарги (частина четверта статті 42 Закону №1798-VIII).
50. За результатами розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата ухвалює рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді (частина друга статті 50 Закону № 1798-VIII).
51. Пунктами 3, 4 частини першої статті 106 Закону №1402-VІІІ передбачено, що суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з таких підстав: допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу; умисне або внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод або інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків.
52. У відповідності з положеннями пункту 6 частини першої статті 109 Закону №1402-VІІІ до суддів може застосовуватися дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.
53. Частина восьма вказаної статті Закону №1402-VІІІ передбачає, що в разі вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді, застосовується дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.
54. За правилами частини третьої статті 56 Закону №1798-VIII питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 3 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України (вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді; порушення суддею обов`язку підтвердити законність джерела походження майна), ВРП розглядає на підставі подання Дисциплінарної палати про звільнення судді.
55. Пунктом 21 розділу ІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1798-VIII передбачено, що дисциплінарні справи, відкриті ВРЮ до набрання чинності Законом №1402-VIII, Дисциплінарні палати ВРП розглядають у порядку, передбаченому пунктом 32 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII, з урахуванням особливостей, визначених Регламентом ВРП.
56. За правилами пункту 32 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII дисциплінарні справи, порушені ВРЮ до набрання чинності цим Законом, рішення стосовно яких не прийнято, передаються дисциплінарним органам ВРП для розгляду та прийняття рішень. Ухвалюючи рішення за результатами розгляду таких дисциплінарних справ, дисциплінарні органи ВРП застосовують дисциплінарні стягнення, визначені цим Законом. Дисциплінарні справи, відкриті до набрання чинності цим Законом, розглядаються дисциплінарними органами ВРП у порядку, який діяв на день відкриття дисциплінарної справи.
57. Колегія суддів звертає увагу на те, що рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17.04.2018 на повторний розгляд Вищої ради правосуддя було передано вирішення питання щодо наявності підстав для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності з огляду на обставини, викладені у пропозиції члена Вищої Ради юстиції України ОСОБА_4 від 12.10.2007.
58. Матеріалами справи підтверджується, що у пункті 3 Порядку денного №73 засідання ВРП від 17.09.2020 вирішено здійснювати "розгляд матеріалів щодо наявності підстав для притягнення судді Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності".
59. Разом з тим, зі спірного рішення відповідача вбачається, що Вища рада юстиції всупереч Порядку денному №73 розглянула не питання щодо наявності підстав притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, а питання щодо наявності підстав для звільнення позивача, що не свідчить про виконання відповідачем рішення Верховного Суду від 17.04.2018.
60. Таким чином, питання стосовно наявності підстав для притягнення до дисциплінарної відповідальності, передане Верховним Судом на розгляд до Вищої ради правосуддя, підлягало вирішенню дисциплінарним органом ВРП (відповідною Дисциплінарною палатою) з урахуванням особливостей, визначених Регламентом ВРП, й повинне було завершитись прийняттям одного з передбачених законом рішень.
61. Визначених законом правових підстав для розгляду у пленарному складі ВРП питання, переданого відповідачу згідно з рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17.04.2018 щодо судді ОСОБА_1, не було.
Наведені висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 01.07.2021 у справі №9901/136/20.
62. Необхідно враховувати, що вирішення питання стосовно наявності підстав для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності з огляду на обставини, викладені у пропозиції члена Вищої Ради юстиції України ОСОБА_4 від 12.10.2007, повторно передано до ВРП на підставі судового рішення - рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №П-93/10, П-156/10, прийнятого з урахуванням висновків та мотивів, викладених у рішенні ЄСПЛ у справі "Куликов та інші проти України", зокрема і за заявою ОСОБА_1 .
63. За змістом частини першої статті 129-1 Конституції України, якій кореспондують приписи статті 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
64. Виконуючи вищезазначене рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду та повторно вирішуючи питання щодо наявності підстав для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності з огляду на обставини, викладені у пропозиції члена Вищої Ради юстиції України ОСОБА_4 від 12.10.2007, ВРП повинна була врахувати наведені в цьому судовому рішенні мотиви.
65. Так, передаючи на повторний розгляд до ВРП як органу, утвореного за результатами впровадження повномасштабної судової реформи та інституційних змін в Україні, вирішення питання щодо наявності підстав для звільнення позивача з посади судді за порушення присяги, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду виходив з того, що саме такий захід індивідуального характеру на виконання рішення ЄСПЛ у справі "Куликов та інші проти України", зокрема й за заявою позивача, є законним способом відновлення порушених прав позивача.
66. Розглядаючи справу "Куликов та інші проти України", ЄСПЛ установив порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, зазначивши, що провадження, в тому числі у ВРЮ, характеризувалося великою кількістю системних і загальних недоліків, які поставили під сумнів принципи незалежності та неупередженості, а подальший перегляд справи судом не усунув цих недоліків (пункти 135, 137 цього рішення).
67. У рішенні по справі "Олександр Волков проти України", яке взяте за основу Європейським судом з прав людини при постановленні рішення "Куликов та інші проти України" від 19.01.2017 ЄСПЛ зазначив, що наслідком принципів, згідно з якими здійснюється формування складу Вищої ради юстиції, закріплених у Конституції України та розвинутих у Законі України "Про Вищу раду юстиції", є те, що переважну більшість членів Вищої ради юстиції складають особи, які не є суддями та обрані безпосередньо органами виконавчої та законодавчої влади (три члени Вищої ради юстиції безпосередньо призначаються Президентом України, три члени - парламентом, два члени - всеукраїнською конференцією працівників прокуратури, Міністр юстиції та Генеральний прокурор України є членами Вищої ради юстиції за посадою). ЄСПЛ визнав зміни до Закону "Про Вищу раду юстиції" від 7 липня 2010 року щодо обрання десяти членів Вищої ради юстиції з-поміж суддів недостатніми, оскільки органи, що призначають членів Вищої ради юстиції, залишаються тими ж самими, і тільки троє суддів обираються суддями. В цьому Суд вбачає вплив політичних органів Уряду на склад Вищої ради юстиції та вказав на потребу забезпечити необхідний рівень судової незалежності, у спосіб, в який до дисциплінарного органу обираються судді. Суд послався на висновок Венеціанської комісії, що змінена процедура не вирішила питання, оскільки саме по собі призначення й надалі здійснюється тими ж самими органами, а не суддями.
68. У цьому ж рішенні (пункт 113) Суд зазначав, що згідно зі статтею 19 Закону "Про Вищу раду юстиції" тільки чотири члени Вищої ради юстиції працюють в ній на постійній основі. Інші члени працюють та отримують свою зарплатню поза межами Вищої ради юстиції, що неминуче означає їхню матеріальну, ієрархічну та адміністративну залежність від їхніх головних роботодавців та ставить під загрозу як їхню незалежність, так і безсторонність. Суд вказав на наявні в організації роботи Вищої ради юстиції системні та загальні недоліки, встановлені міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною.
69. У справі "Куликов та інші проти України" ЄСПЛ зробив ті ж висновки та висловив таку ж позицію стосовно правових засад діяльності ВРЮ, що й у справі "Олександр Волков проти України". Станом на момент прийняття ВРЮ рішення від 26.05.2010 правові засади формування ВРЮ не змінились, а тому висновки ЄСПЛ у зазначених справах повністю відповідають чинному на той час національному законодавству.
70. Відтак, з огляду на приписи статті 6 КАС України, згідно яких суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ, Верховний Суд повинен керуватися висновками, зробленими ЄСПЛ у справі "Куликов та інші проти України", в якій одним із заявників є ОСОБА_1 .
71. Разом з тим, вирішення питання щодо наявності підстав для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності з огляду на обставини, викладені у пропозиції члена ВРЮ ОСОБА_4 від 13.08.2007, після скасування рішення ВРЮ від 26.05.2010 рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17.04.2018, необхідно було передати для розгляду відповідною Дисциплінарною палатою ВРП у порядку, передбаченому статтею 49 Закону України "Про Вищу раду правосуддя".
72. З огляду на вищенаведене, та враховуючи наявність з боку відповідача порушень встановленої законом процедури розгляду питання щодо наявності підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, Верховний Суд вважає, що у цій справі наявні правові підстави для визнання протиправним і скасування спірного рішення ВРП №2643/0/15-20 від 17.09.2020 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області на підставі п. 3 ч. 6 ст. 126 Конституції України.
73. За правилами частини 4 статті 266 КАС України Верховний Суд за наслідками розгляду адміністративних справ, визначених частиною другою цієї статті, може: 1) визнати акт Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України протиправним та нечинним повністю або в окремій його частині; 2) визнати дії чи бездіяльність Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України протиправними, зобов`язати Верховну Раду України, Президента України, Вищу раду правосуддя, Вищу кваліфікаційну комісію суддів України вчинити певні дії; 3) застосувати інші наслідки протиправності таких рішень, дій чи бездіяльності, визначені статтею 245 цього Кодексу.
74. Приймаючи до уваги викладене та враховуючи приписи частини другої статті 9 КАС України, позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а спірне рішення Вищої ради правосуддя - скасуванню з направленням на розгляд ВРП питання щодо наявності підстав для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності з огляду на обставини, викладені у пропозиції члена Вищої Ради юстиції України ОСОБА_4 від 12.10.2007, за встановленою законом процедурою.
75. Оскільки питання щодо наявності підстав для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності направляється, внаслідок порушення процедури розгляду на новий розгляд, у результаті якого має бути прийнято нове рішення, то відсутні підстави для надання оцінки всім доводам позивача, зокрема щодо порушення строків повторного розгляду питання щодо судді, неналежного повідомлення позивача про розгляд її справи, та інших порушень, допущених ВРП.
76. Відповідно до положень частин першої та третьої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
77. З матеріалів справи вбачається, що позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 840,80 грн (а.с. 21).
78. З огляду на часткове задоволення позову, враховуючи положення статті 139 КАС України, позивачу частково відшкодовуються понесені нею витрати по сплаті судового збору, в розмірі 420,40 грн.
79. Керуючись статтями 139, 241-246, 255, 266, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд