1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 367/8936/17

адміністративне провадження № К/9901/17918/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Желєзного І.В.,

суддів: Коваленко Н.В., Чиркіна С.М.,

розглянув у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Приватного підприємства Інженерно-будівельного центру "Споруда"

на ухвалу Київського окружного адміністративного суду у складі судді Головенко О.Д. від 07 лютого 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Ключковича В.Ю., Парінова А.Б., Беспалова О.О. від 30 травня 2020 року

у справі №367/8936/17

за позовом Приватного підприємства Інженерно-будівельного центру "Споруда"

до державного реєстратора виконавчого комітету Ірпінської міської ради Савченко Анни Олександрівни

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Будінвест Еліт Груп"

про визнання протиправними дій, скасування рішень та внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. У грудні 2017 року Приватне підприємство Інженерно-будівельний центр "Споруда" (далі також - позивач, ПП Інженерно-будівельний центр "Споруда") звернулося до Ірпінського міського суду Київської області з позовом до державного реєстратора виконавчого комітету Ірпінської міської ради Савченко А.О.(далі також - відповідач), за участю третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Будінвест Еліт Груп" (далі також - третя особа, ТОВ "Будінвест Еліт Груп"), у якому просило:

визнати протиправними дії державного реєстратора Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київська області Савченко А.О., що виразилися у видачі рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 21 вересня 2016 року, індексі номери: 31493278, 31494219, 31493845, які стали підставою для внесення запису про державну реєстрацію права власності за ТОВ "Будінвест Еліт Груп" на об`єкти нерухомого майна: - реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 899295232109, об`єкт нерухомого майна: земельна ділянка, кадастровий номер 3210900000:01:174:7564, площа: 0,5525 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), місце розташування: Київська область, Ірпінська міська рада;

- реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 899227632109, об`єкт нерухомого майна: земельна ділянка, кадастровий номер 3210900000:01:174:7563, площа: 1,3 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), місце розташування: Київська область, Ірпінська міська рада;

- реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 899040332109, об`єкт нерухомого майна: земельна ділянка, кадастровий номер 3210900000:01:174:7566, площа: 0,2 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), місце розташування: Київська область, Ірпінська міська рада;

скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 21 вересня 2016 року №31493278, прийняте державним реєстратором Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області Савченко А.О., внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про скасування запису про право власності №16500454 та запис про скасування відкриття розділу №899295232109, внесені на підставі цього рішення;

скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 21 вересня 2016 року №31494219, прийняте державним реєстратором Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області Савченко А.О., внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про скасування запису про право власності №16501297 та запис про скасування відкриття розділу №899227632109, внесені на підставі цього рішення;

скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 21 вересня 2016 року №31493845, прийняте державним реєстратором Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області Савченко А.О., внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про скасування запису про право власності №16500843 та запис про скасування відкриття розділу №899040332109, внесені на підставі цього рішення;

скласти протокол про адміністративне правопорушення на дії державного реєстратора Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області Савченко А.О.

2. Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 02 січня 2018 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

3. Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 28 серпня 2018 року справу передано до Київського окружного адміністративного суду.

4. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2019 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2019 року, позов залишено без розгляду.

5. 26 червня 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга позивача на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2019 року у справі №367/8936/17, у якій просить такі скасувати, а справу передати до суду першої інстанції для продовження розгляду.

6. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 червня 2019 року справу передано для розгляду колегії суддів у складі: судді-доповідача Желєзного І.В., суддів ОСОБА_1, Чиркіна С.М.

7. Ухвалою Верховного Суду від 08 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі.

8. 23 липня 2019 року до суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний Еліт Груп" надійшов відзив на касаційну скаргу.

9. 07 серпня 2019 року від представника скаржника до суду надійшла відповідь на відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний Еліт Груп".

10. 26 травня 2021 року від скаржника до суду надійшли пояснення по справі.

11. У зв`язку з ухваленням Вищою радою правосуддя рішення від 09 квітня 2020 року №923/0/15-20 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку" розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 10 квітня 2020 №567/0/78-20 призначено повторний автоматизований розподіл.

12. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи №367/8936/17 між суддями від 22 вересня 2021 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Желєзний І.В., судді: Коваленко Н.В., Чиркіна С.М.

ІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

13. Залишаючи позовну заяву без розгляду суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивачем пропущено строк звернення до суду із цим позовом, оскільки про порушення своїх прав та інтересів він дізнався 30 грудня 2016 року, а із позовом звернувся лише 29 грудня 2017 року.

ІІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ НА НЕЇ

14. Позивач не погоджується з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки такі прийняті із порушенням норм процесуального права. В обґрунтування касаційної скарги зазначає, що разом із позовною заявою до Ірпінського міського суду Київської області надано заяву про поновлення пропущеного процесуального строку, а тому під час відкриття провадження у справі № 367/8936/17, Ірпінським міським судом Київської області вже було вирішено питання про поновлення процесуального строку звернення до адміністративного суду. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2019 року залишаючи позовну заяву без розгляду, вирішив питання про пропуск процесуального строку звернення до суду повторно, та без належних для цього підстав та обґрунтувань. Зазначає, що позивач дізнався про оскаржувані рішення державного реєстратора саме 26 вересня 2017 року із матеріалів скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний Еліт Груп" на дії державного реєстратора, а тому шестимісячний строк звернення до суду обчислюється з дня коли позивач дізнався (повинен був дізнатися) про порушення власних прав та інтересів.

Крім того, скаржник зазначає, що питання про залишення позову без розгляду вирішено без залучення у справу третьої особи, зокрема ТОВ "Будівельний Еліт Груп".

15. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Будівельний Еліт Груп" зазначає, що доводи касаційної скарги є ідентичними доводам апеляційної скарги, а тому такі є безпідставними та необґрунтованими, оскільки вже досліджувались судом апеляційної інстанції. Касаційна скарга не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували висновки суду першої та апеляційної інстанцій, а також не містить інших міркувань, які б не були предметом перевірки судом апеляційної інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення таких аргументів.

16. 07 серпня 2019 року до Верховного Суду надійшла відповідь на відзив ТОВ "Будівельний Еліт Груп", у якому скаржник не погоджується із доводами зазначеними у відзиві на касаційну скаргу.

17. 26 травня 2019 року до Верховного Суду від касатора надійшли пояснення до касаційної скарги, у яких зазначає про те, що цей спір необхідно розглядати у порядку адміністративного судочинства.

ІV. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

18. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.

19. Відповідно до частин 1-4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

20. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

21. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

22. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

23. Залишаючи позов без розгляду, суди попередніх інстанцій розглядали його як адміністративний спір та застосовували відповідні норми КАС України, що регулюють строки звернення до адміністративного суду.

24. Колегія суддів не погоджується із таким застосуванням норм процесуального права, з огляду на наступне.

25. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

26. Поняття "суд, встановлений законом" включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

27. Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.

28. Судова юрисдикція - це інститут, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

29. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їхній сукупності. Також таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

30. Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

31. У пункті 53 рішення від 08 квітня 2010 року у справі "Меньшакова проти України" (заява № 377/02) ЄСПЛ зазначив, що право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням у випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету, за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (див. пункт 57 рішення від 28 травня 1985 року у справі "Ашинґдейн проти Сполученого Королівства" (Ashingdane v. the United Kingdom), заява № 8225/78).

32. При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

33. Тобто юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб`єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві.

34. Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

35. Суб`єктом владних повноважень відповідно до пункту 7 частини 1 статті 4 КАС України є орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

36. За правилами пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

37. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

38. КАС України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб`єктом владних повноважень саме управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів. Ці положення не поширюють свою дію на правові ситуації, які вимагають інших форм захисту від стверджувальних порушень прав чи інтересів.

39. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

40. При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі з обов`язком суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

41. Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

42. Позивач фактично обґрунтував позовні вимоги наявністю у нього права оренди земельної ділянки і відсутністю права власності у ТОВ "Будінвест Еліт Груп" на об`єкти нерухомого майна (земельні ділянки).

43. Ухвалюючи рішення, суди попередніх інстанцій не врахували того, що цей спір має приватноправовий характер, а саме є спором між позивачем та ТОВ "Будінвест Еліт груп" щодо права на спірну земельну ділянку, яке підлягає державній реєстрації.

44. З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що спір про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 21 вересня 2016 року №31493278, 31494219, 31493845, які стали підставою для внесення запису про державну реєстрацію права власності за ТОВ "Будінвест Еліт Груп" має розглядатися як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав на земельну ділянку іншою особою, за якою було зареєстровано аналогічне право щодо тих же земельних ділянок. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої було здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

45. На підставі оскаржуваних рішень суб`єкта владних повноважень, які, на думку позивача, прийняті внаслідок допущення державним реєстратором протиправних дій, у ТОВ "Будінвест Еліт груп" виникло речове право, правомірність набуття якого також оспорюється позивачем.

46. У випадку задоволення позову щодо скасування рішень державного реєстратора з проведення реєстраційних дій буде впливати на майнові права тієї особи, щодо якої ці реєстраційні дії буде скасовано, оскільки питання правомірності набуття таких, постане перед судом, який буде вирішувати цей спір.

47. Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 821/592/16, у постанові Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі №826/5107/17.

48. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2017 року відкрито провадження в адміністративній справі № 810/4050/17 за позовом ПП Інженерно-будівельний центр "Споруда" до Міністерства юстиції України, у якому просило визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 02.10.2017 №3085/5 "Про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень"; зобов`язати Міністерство юстиції України вчинити дії щодо поновлення скасованих оскаржуваним наказом реєстраційних дій та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 23 січня 2017 року № 33525954, прийнятого державним реєстратором Ірпінської міської ради Київської області Буржимською С.А., запису про право власності №18667265, та запису відкриття розділу №1153158632109, внесених на підставі зазначеного рішення.

49. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2018 року рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 березня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 02 жовтня 2017 року № 3085/5 "Про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень" повністю.

50. Верховний Суд постановою від 31 жовтня 2019 року провадження у справі №810/4050/17 закрив та роз`яснив позивачу про його право на звернення до суду в порядку господарського судочинства.

51. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08 січня 2020 року відкрито провадження у справі № 911/2999/19 за позовом ПП Інженерно-будівельний центр "Споруда" до ТОВ "Будінвест Еліт Груп", Міністерства юстиції України, третя особа: державний реєстратор Ірпінської міської ради Київської області Буржимська С.А. про скасування наказу.

52. Рішенням Господарського суду міста Києва від 16 липня 2020 року, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19 січня 2021 року, позов задоволено, спірний наказ скасовано.

53. Постановою Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі № 911/2999/19 касаційну скаргу ТОВ "Будінвест Еліт Груп" залишено без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 19 січня 2021 року та рішення Господарського суду міста Києва від 16 липня 2020 року - без змін.

54. Верховний Суд у вищезазначеному рішенні вказав, що обставини даної справи свідчать про наявність спору про право між Ірпінською міською радою та ТОВ "Будінвест Еліт Груп" в контексті того, кому належить право власності на спірну земельну ділянку, яка перебуває в оренді у ПП Інженерно-будівельний центр "Споруда". ТОВ "Будінвест Еліт Груп" заперечує належність спірної земельної ділянки до комунальної власності міста Ірпеня стверджуючи про те, що ця ділянка накладається на три земельної ділянки, належні йому на праві власності. Проте, існуючий між сторонами спір про право не може бути вирішений у межах даного судового провадження, де розглядається виключно питання законності вчинення державним реєстратором похідних реєстраційних дій щодо нерухомого майна (земельної ділянки), при проведенні яких правомірність набуття речових прав на майно презюмується у разі надання заявником визначеного законодавством переліку правовстановлюючих документів.

55. Беручи до уваги вищенаведене й ураховуючи суть спірних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку, що спір у цій справі не є публічно-правовим. Оскарження рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 21 вересня 2016 року №31493278, 31494219, 31493845, які стали підставою для внесення запису про державну реєстрацію права власності за ТОВ "Будінвест Еліт Груп" безпосередньо пов`язане із захистом позивачем свого цивільного права у спорі щодо земельних ділянок ТОВ "Будінвест Еліт груп", яке заперечує законність дій державного реєстратора з реєстрації за позивачем права оренди цих же земельних ділянок. Тобто предметом розгляду в цій справі є законність набуття певним суб`єктом права на об`єкт нерухомості, що свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.

56. Відповідно до статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

57. Відповідно до частин 1 та 2 статті 20 ГК України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

58. За правилами пункту 6 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

59. З огляду на наведене, колегія суддів зазначає, що цей спір має вирішуватися в порядку господарського судочинства.

60. Суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, установлених відповідно статтями 238, 240 КАС України. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги (стаття 354 КАС України).

61. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

62. Отже, ухвала Київського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2019 року та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2019 року підлягають скасуванню із закриттям провадження у цій справі.

63. Відповідно до частини 1 статті 239 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

64. Відповідно до частини 6 статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

65. Оскільки Верховний Суд не змінює судові рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

66. Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" у разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

Керуючись статтями 343, 354, 355, 356 КАС України, Верховний Суд


................
Перейти до повного тексту