ПОСТАНОВА
Іменем України
27 вересня 2021 року
Київ
справа №813/1012/15
адміністративне провадження № К/9901/30118/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючий - Стародуб О.П.,
судді - Коваленко Н.В., Кравчук В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30.03.2015 (суддя - Кузан Р.І.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2015 (судді - Кузьмич С.М., Гулида Р.М., Улицький В.З.) у справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сколівський деревообробний комбінат" про стягнення заборгованості,
встановив:
У лютому 2015 року Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області звернулось до суду з позовом, в якому просило стягнути з ТОВ "Сколівський деревообробний комбінат" на користь управління суму заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій у розмірі 17819,15 грн.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "Сколівський деревообробний комбінат" зареєстроване в Управлінні Пенсійного фонду України в Сколівському районі Львівської області як платник збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.
Управлінням ПФУ в Сколівському районі Львівської області було призначено пенсію на пільгових умовах працівникам підприємства.
Відповідно до наявних в матеріалах справи листів, реєстрів надіслання поштової кореспонденції та поштових квитанцій, позивачем в січні 2015 року на адресу ТОВ "Сколівський деревообробний комбінат" направлено розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до пункту "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за 2013 та 2014 роки, та за січень-лютий 2015 року на загальну суму 17819,15 грн.
Враховуючи, що в добровільному порядку відповідач суму боргу не відшкодував, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення цих сум.
В обгрунтування позовних вимог посилався на те, що відповідач всупереч вимогам Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного Фонду України протягом 2013-2014 років та січня-лютого 2015 року не здійснював компенсацію таких витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед Пенсійним фондом, яка становить 17819,15 грн., і яка відповідачем самостійно не сплачена.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30.03.2015, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2015, позов задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сколівський деревообробний комбінат" на користь Управління Пенсійного фонду України в Сколівському районі Львівської області 1381 (одну тисячу триста вісімдесят одну) грн. 06 коп. заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що у позивача відсутні правові підстави для вимоги про відшкодування фактичних витрат по виплаті та доставці пільгових пенсій за 2013 та 2014 роки, оскільки розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за 2013 та 2014 роки позивачем направлено ТзОВ "Сколівський деревообробний комбінат" лише в січні 2015 року, тобто з порушенням встановлених строків, а тому в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.
Разом з тим, що стосується позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за період січень-лютий 2015 року, суди дійшли висновку, що такі знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи, з огляду на що заборгованість відповідача у розмірі 1381,06 грн. підлягає стягненню на користь позивача.
З ухваленими судовими рішеннями не погодився позивач, звернувся з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права просив їх скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що суди дійшли помилкового висновку щодо відсутності в Управління правових підстав для вимоги відшкодування позивачем заборгованості фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за 2013 та 2014 роки.
Зокрема посилався на те, що судами невірно застосовується абзац 2 п. 6.8. Інструкції 21-1, оскільки оспорювані витрати це не витрати, пов`язані зі зміною розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування, а витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, які виникли при призначені пенсії на пільгових умова колишньому працівнику відповідача ОСОБА_1 .
Заперечення на касаційну скаргу до суду не надходили.
Враховуючи, що в частині задоволення позовних вимог рішення судів попередніх інстанцій не були предметом касаційного оскарження, а тому за правилами частини 1 статті 341 КАС України, в цій частині рішення судів не переглядаються.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі- Закон №1058-IV) покриття витрат на виплату і доставку пенсій, що призначені особам, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди, здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.
Отже, обов`язок з відшкодування повністю витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону №1058-IV, в частині пенсій призначених