ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 вересня 2021 року
м. Київ
справа №804/10265/14
адміністративне провадження №К/9901/35634/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Криворізької північної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області
на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2017 року (Судді: Бишевська Н.А., Добродняк І.Ю., Семененко Я.В.),
у справі № 804/10265/14
за позовом Криворізької центральної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області
до Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація № 35"
про стягнення заборгованості, -
В С Т А Н О В И В:
18.07.2014 Криворізька центральна об`єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - позивач, Криворізька ЦОДПІ) звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація № 35" (далі - відповідач, КП "ЖЕК № 35") про стягнення до бюджету коштів з рахунків у банках, обслуговуючих КП "ЖЕО №35" у розмірі податкового боргу з податку на додану вартість на загальну суму 1 968 168,78 грн.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2014 року позов задоволено. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2015 року постанову суду апеляційної інстанції скасовано та прийнято нову постанову про відмову в задоволенні позову.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28 лютого 2017 року скасовано постанову суду апеляційної інстанції та справу направлено на новий розгляд до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду з посиланням на те, що питання щодо підтвердження наявності (або відсутності) заборгованості по сплаті податку повинні бути підтвердженими зокрема, зворотнім боком облікової картки платника (відповідача) та законності зарахування контролюючим органом, здійснених відповідачем платежів, в рахунок погашення його податкового боргу минулих періодів, що не досліджено судом апеляційної інстанції.
Після нового розгляду постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2017 року в задоволенні позову відмовлено. Судом апеляційної інстанції зазначено, що розгляд справи неодноразово відкладався у зв`язку з ненаданням податковим органом відповідних розрахунків та необхідності підтвердження заявленої до стягнення суми боргу.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просив суд скасувати вказане рішення та залишити в силі постанову суду першої інстанції. В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник зазначив на наявність у позивача податкового боргу з податку на додану вартість на загальну суму 1 968 168,78 грн. Також посилався на правомірність направлення коштів, які спрямовані відповідачем на сплату поточних зобов`язань з ПДВ в рахунок погашення минулої заборгованості у порядку календарної черговості настання граничних термінів їх сплати, що відповідає вимогам п.87.9 ст.87 Податкового кодексу України та п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000 року № 2181-III.
В надісланих на адресу суду запереченнях на касаційну скаргу відповідач наполягав на тому, що ним не допущено несвоєчасної сплати самостійно визначених сум грошових зобов`язань з ПДВ протягом граничних строків, визначених Податковим кодексом України, оскільки всі сплачені відповідачем грошові кошти з призначенням платежу за спірний період були спрямовані позивачем на погашення неіснуючого боргу за період квітень-серпень 2013р. (самостійно задекларовані зобов`язання з ПДВ) та грудень 2012 р.-серпень 2014 р. (пеня з ПДВ), відсутність якого підтверджується судовими рішеннями у справах № 804/13023/13-а та № 804/6699/15, які набрали законної сили. Просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін.
Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
Дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що предметом спору є заборгованість відповідача з податку на додану вартість на загальну суму 1 968 168,78 грн (з яких 1 845 422 грн. - податкові зобов`язання з ПДВ, 122 746,78 грн. - пеня) який виник 16.01.2014 внаслідок не сплати податкових зобов`язань визначених деклараціями з податку на додану вартість від 30.01.2014 №9087841759, від 20.02.2014 № 9008771156, від 19.03.2014 № 9014589305, від 22.04.2014 №9022192587, від 19.05.2014 № 9028465408, від 19.06.2014 № 9034999203.
Задовольняючи позов суд першої інстанції керувався тим, що податковим органом правомірно здійснено зарахування сплачених відповідачем сум, визначених у податкових деклараціях з ПДВ від 30.01.2014 № 9087841759, від 20.02.2014 № 9008771156, від 19.03.2014 № 9014589305, від 22.04.2014 № 9022192587, від 19.05.2014 № 9028465408, від 19.06.2014 № 9034999203 в рахунок погашення податкового боргу КП "ЖЕО № 35" минулих періодів, внаслідок чого податкові зобов`язання, визначені означеними деклараціями по податку на додану вартість, відповідач вчасно не сплатив, що і стало підставою для визначення суми боргу до стягнення.
Відмовляючи в задоволенні позову суд апеляційної інстанції посилався на відсутність підстав для стягнення з КП "ЖЕО №35" податкового боргу (який виник 16.01.2014 внаслідок не сплати податкових зобов`язань визначених деклараціями з податку на додану вартість від 30.01.2014 №9087841759, від 20.02.2014 № 9008771156, від 19.03.2014 № 9014589305, від 22.04.2014 №9022192587, від 19.05.2014 № 9028465408, від 19.06.2014 № 9034999203), з огляду на документальне підтвердження своєчасної сплати сум платіжними дорученнями. Крім цього, відсутність боргу за минулі періоди, на спрямування якого були направлені позивачем сплачені відповідачем суми, підтверджується судовими рішеннями у справах № 804/13023/13-а та № 804/6699/15, які набрали законної сили.
Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що не є спірним між сторонами своєчасна сплата позивачем сум податку на додану вартість у розмірі 1 845 422 грн за деклараціями з податку на додану вартість від 30.01.2014 №9087841759, від 20.02.2014 № 9008771156, від 19.03.2014 № 9014589305, від 22.04.2014 №9022192587, від 19.05.2014 № 9028465408, від 19.06.2014 № 9034999203, що підтверджується платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи (по податковій декларації від 17.01.2014 № 9087841759 - т.2, а. с.116-130); (по податковій декларації від 20.02.2014 № 9008771156 - т.2, а. с.136-148); по податковій декларації від 19.03.2014 № 9014589305 - т.2, а. с.154-164); по податковій декларації від 22.04.2014 № 9022192587 т.2, а. с.170-178; по податковій декларації від 19.05.2014 № 9028465408 т.2, а. с.184-195; по податковій декларації від 19.06.2014 № 9034999203 т.2, а. с.200-212). Судами зазначено, зо сплата підприємством ПДВ у безготівковому порядку за вищевказаними платіжними дорученнями позивачем не заперечуються.
Доводи касаційної скарги зводяться лише до правомірності зарахування позивачем сплачених відповідачем коштів в рахунок сплати минулої заборгованості КП "ЖЕК № 35" з ПДВ.
З приводу викладеного суд касаційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.
П.87.9 ст.87 ПК України встановлено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статі 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.
Тобто, реалізація податковим органом приписів п.87.9. ст.87 ПК України (фактичні дії щодо розподілу коштів та зміни призначення платежу, визначеному платником податків), може мати місце лише у випадку наявності у платника податкового боргу, в погашення саме якого податковим органом спрямовуються (зараховуються) кошти.
З наявного в матеріалах справи розрахунку податкового боргу, сформованого (станом на 01.07.2014 року) встановлено, що сплачені КП "ЖЕК № 35" з початку січня 2014 року кошти в розмірі 1 845 210 грн зараховані позивачем в погашення податкового боргу минулих років, а саме: декларацій з ПДВ та пені за періоди з 30.05.2013 року по 30.09.2013 року (том 1 а. с. 13-18).
Разом з цим, як вірно встановлено судом апеляційної інстанції, та не спростовано скаржником, судовим рішенням у справі № 804/13023/13-а, яке набрало законної сили 03.02.2014 року, встановлено відсутність у КП "ЖЕО № 35 податкового боргу зі сплати самостійно визначених податкових зобов`язань з ПДВ за періоди: січень-липень 2013 р., а судовим рішенням у справі № 804/6699/15 (набрало законної сили 15.03.2015) встановлена відсутність у КП "ЖЕО № 35 податкового боргу зі сплати самостійно визначених податкових зобов`язань з ПДВ за періоди: серпень-листопад 2013 року.
Відповідно до частини 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
З огляду на викладене суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що відсутність у КП "ЖЕО № 35" податкового боргу за періоди з 30.05.2013 року по 30.09.2013 року свідчить про безпідставність зарахування в цей період сплачених відповідачем сум за інший період (за деклараціями з податку на додану вартість від 30.01.2014 № 9087841759, від 20.02.2014 № 9008771156, від 19.03.2014 № 9014589305, від 22.04.2014 № 9022192587, від 19.05.2014 № 9028465408, від 19.06.2014 № 9034999203).
Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення, судом апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального або процесуального права.
Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -