Постанова
іменем України
23 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 447/3063/15-к
провадження № 51-9070км18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального
суду у складі:
головуючого Яковлєвої С. В.,
суддів Матієк Т. В., Наставного В. В.,
за участю:
секретаря судового
засідання Замкового І. А.,
прокурора Нескородяного А. М.,
захисника Бежанової А. В.,
засудженого ОСОБА_1,
потерпілої ОСОБА_2 (в режимі відеоконференції),
представника
потерпілої Онацька В. В. (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Сихівського районного суду м. Львова від 9 грудня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 14 липня 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015140250000845, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ) такого, що судимості не має,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком суду ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років. Строк покарання ОСОБА_1 визначено рахувати з 10 серпня 2015 року. На підставі ч. 5 ст. 72 КК зараховано ОСОБА_1 у строк відбування покарання строк його попереднього ув`язнення з 10 серпня 2015 року по 9 грудня 2016 року включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Згідно з вироком суду ІНФОРМАЦІЯ_2 приблизно о 21:00 ОСОБА_1, знаходячись за місцем свого проживання (АДРЕСА_2 ), під час раптово виниклого конфлікту із ОСОБА_3, пов`язаного із відмовою засудженого пригостити його алкогольними напоями, діючи з умислом на вбивство потерпілого, використовуючи свою переважну фізичну силу і стан сильного алкогольного сп`яніння ОСОБА_3, з метою позбавлення життя останнього, завдав йому невстановленими слідством тупими предметами та ножем, який взяв зі столу, множинні удари у голову та інші ділянки тіла, чим заподіяв ОСОБА_3 тілесні ушкодження різного ступеня тяжкості, в тому числі й тяжкі, які є небезпечними для життя у момент заподіяння та від яких настала смерть потерпілого.
З метою приховання вчиненого кримінального правопорушення, ОСОБА_1 шляхом волочіння перемістив тіло ОСОБА_3 з квартири на прилеглу до будинку територію, де зранку 10 серпня 2015 року його було виявлено мешканцями населеного пункту.
Апеляційний суд ухвалою від 2 липня 2018 року залишив без задоволення апеляційні скарги засудженого та його захисника, а вирок суду - без зміни. На підставі ч. 5 ст. 72 КК зарахував ОСОБА_1 у строк покарання строк його попереднього ув`язнення з 10 серпня 2015 року по 20 червня 2017 року включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Постановою Верховного Суду від 5 листопада 2019 року частково задоволено касаційні скарги засудженого та його захисника, ухвалу Львівського апеляційного суду від 2 липня 2018 року щодо ОСОБА_1 скасовано і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Апеляційний суд ухвалою від 14 липня 2020 року залишив без задоволення апеляційні скарги засудженого та його захисника, а вирок суду - без зміни. На підставі ч. 5 ст. 72 КК зарахував ОСОБА_1 у строк відбування покарання строк його попереднього ув`язнення з 10 серпня 2015 року по 2 липня 2018 року та з 5 листопада 2019 року по 14 липня 2020 року включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі з доповненнями засуджений, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неповноту судового розгляду та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та його особі через суворість, просить скасувати судові рішення і закрити кримінальне провадження. На думку засудженого, вирок суду побудовано на припущеннях та фальсифікаціях, а в його основу покладено неналежні докази. Стверджує, що він лише захищався від неправомірних дій потерпілого, котрий перебував в стані сильного алкогольного сп`яніння та намагався вдарити його ножем, а тому такі дії слід розцінювати як необхідну оборону. Також зазначає, що не перебував в стані алкогольного сп`яніння, а збоку працівників правоохоронних органів на нього здійснювався психічний та фізичний вплив. Вказує на те, що суди неправильно зарахували у строк покарання строк його попереднього ув`язнення, а також, що він не в повному обсязі ознайомився з матеріалами кримінального провадження.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений і його захисник підтримали касаційну скаргу та просили її задовольнити. Потерпіла, її представник та прокурор заперечували проти задоволення касаційної скарги засудженого.
Мотиви Суду
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також наявність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Як установлено частинами 1, 2 ст. 438 КПК, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. Можливості скасування судових рішень через невідповідність їх висновків фактичним обставинам кримінального провадження або неповноту судового розгляду, чинним законом не передбачено.
З касаційної скарги вбачається, що засуджений, крім іншого, посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповноту судового розгляду, тоді як перевірку цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесено.
Разом з тим, під час перевірки матеріалів кримінального провадження встановлено, що висновки суду про доведеність винуватості засудженого у вчиненні інкримінованого злочину, суд належним чином умотивував дослідженими під час судового розгляду доказами, які було оцінено відповідно до вимог закону в їх сукупності і правильно визнано судом достатніми та взаємопов`язаними для ухвалення обвинувального вироку щодо ОСОБА_1 . Вирок відповідає вимогам статей 370, 373, 374 КПК, є законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Зокрема, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні вбивства потерпілого ОСОБА_3, за обставин, викладених у вироку, доводиться показаннями самого засудженого, котрий у суді пояснив, що ІНФОРМАЦІЯ_2 приблизно о 20:45 до нього до дому вдруге прийшов потерпілий та між ними на кухні виник конфлікт, під час якого ОСОБА_3 схопив зі стола ніж та намагався його вдарити. Він одразу перебив руку ОСОБА_3, вихопив ніж, і можливо останній внаслідок цього травмувався у долоню руки. Коли потерпілій покинув квартиру, він побачив сліди крові, які ОСОБА_3 залишив через поранення руки. Тоді він помив підлогу та сходову клітку у під`їзді.
Допитана в суді першої інстанції свідок ОСОБА_2 пояснила, що зранку 10 серпня 2015 року від сусідки вона дізналась, що знайдено тіло, вона впізнала свого сина по ногах, його руки були у траві із землею. Зазначила, що бачила слідову дорожку крові, яка вела від тіла до квартири ОСОБА_1 та бачила як службовий собака взяв слід й тричі приводив від тіла до цієї квартири.
Показання потерпілої щодо наявності на місці події слідової дорожки крові підтвердили у суді свідки ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . При цьому, свідок ОСОБА_5 пояснив, що сліди волочіння були від дверей квартири ОСОБА_1 до місця виявлення трупа, що також підтвердили свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_9 .
Також, винуватість ОСОБА_1 підтверджується показаннями: свідка ОСОБА_10, котра пояснила, що з ранку 10 серпня 2015 року від двірника дізналась, що хтось лежить на вулиці, вона побачила тіло та впізнала ОСОБА_3, який вже був мертвий. Напередодні ввечері приблизно о 22:00 бачила ОСОБА_1 та ствердила, що саме він закривав в той вечір двері у під`їзд; свідка ОСОБА_5, який повідомив, що засудженого було доставлено до опорного пункту, де він спочатку пояснював, що до скоєного непричетний, а потім зізнався у вчиненому. Зазначив, що до ОСОБА_1 фізична сила не застосовувалась; свідка ОСОБА_6, котрий пояснив, що на місці події біля трупа усе було у бурих плямах, сліди крові вели до будинку та у квартиру засудженого. ОСОБА_1 тривалий час не відчиняв двері, а відчинивши повідомив, що спав, знає, що сталось. Вважає, що під`їзд було незадовго помито. Зазначив, що ОСОБА_1 у приміщенні опорного пункту в його присутності писав заяву про злочин, жодного тиску до нього не застосовувалось; свідка ОСОБА_11, який підтвердив, що бачив засудженого на місці події, він був схвильований, потім його провели до опорного пункту, де спілкувався з ОСОБА_1, кайданки до останнього не застосовувались; свідка ОСОБА_7, яка підтвердила, що на місці події було виявлено тіло чоловіка та сліди крові, які вели до дверей квартири ОСОБА_1, де було проведено обшук за участю понятих. Також був запрошений кінолог, собака привів до квартири ОСОБА_1 ; свідка ОСОБА_8, котра підтвердила, що за її участю проводився огляд місця події та обшук, під час якого був присутній засуджений та його захисник. Було виявлено труп, сліди речовини бурого кольору на сходах, сходовій клітці. У ванній кімнаті виявлено рушник зі слідами речовини бурого кольору, сліди на дверях, каструлях, обшивці стільця, найбільше слідів виявлено на кухні, що також підтвердив свідок ОСОБА_12 та зазначив, що службовий собака взявши слід двічі привів їх на другий поверх до квартири ОСОБА_1 ; свідка ОСОБА_9, котрий підтвердив, що на місці події бачив труп сліди від якого вели до квартири засудженого. Останній не відчиняв двері більші ніж двадцять хвили, а коли побачив працівників поліції відкрив. Він був схвильований, плутався у поясненнях та не міг пояснити, що робив в ночі. У під`їзді на сходовій клітці було помітно сліди розтертої крові.
Також, суд дослідив та проаналізував інші докази, зокрема: протоколи ОМП з планом-схемою та фототаблицями, відповідно до яких було виявлено труп ОСОБА_3 з множинними ушкодженнями, різаними ранами та слідами волочіння; дані відеозапису до протоколів ОМП, з якого вбачається, що ОСОБА_1 повідомив слідчому про наявність слідів крові потерпілого в квартирі; протокол обшуку, відповідно до якого у квартирі засудженого було виявлено та вилучено ножі, речі зі слідами речовини бурого кольору, зроблено змиви; акт про застосування службового собаки, з якого вбачається, що службовий собака взяв слід від тіла ОСОБА_3 в сторону будинку № 5 і привів на другий поверх; висновки експертиз, якими встановлено причину смерті потерпілого, наявність на трупі тілесних ушкоджень, колото-різаних ран, наявність крові на речах вилучених у квартирі ОСОБА_1 під час проведення обшуку та змивів з предметів, яка може походити від потерпілого; висновок судово-психіатричної експертизи, відповідно до якого ОСОБА_1 на час проведення експертизи та у період інкримінованих дій психічними захворюваннями не страждав, жодних ознак розладів психічної діяльності не виявляв, міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
Суд оцінивши показання потерпілої, свідків та експертів, котрі підтримали надані ними висновки та надали відповідні роз`яснення в суді, у сукупності із іншими доказами, які є взаємоузгодженими, належними та допустимими й в своїй сукупності доповнюють один одного, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Оцінка доказів судом проведена згідно з вимогами процесуального законодавства, з наведенням у вироку відповідних висновків щодо належності, допустимості, достовірності доказів та їх достатності для постановлення вироку.
Як визначено ст. 36 КК, необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається від суспільно небезпечного посягання, шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання.
З встановлених судом першої інстанції фактичних обставин не вбачається, що дії ОСОБА_1 (завдання потерпілому численних ударів тупими предметами та ножем і приховування злочину в подальшому) були спричинені внаслідок неправомірних дій з боку потерпілого ОСОБА_3, про що йдеться в касаційній скарзі засудженого.
Повно та об`єктивно дослідивши матеріали кримінального провадження, судом правильно кваліфіковано дії засудженого за ч. 1 ст. 115 КК і не встановлено підстав стверджувати, що в діях ОСОБА_1 є інший склад злочину, передбачений законом України про кримінальну відповідальність.
Переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції відповідно до вимог ст. 419 КПК дав належну оцінку викладеним в апеляційних скаргах сторони захисту доводам, в тому числі і тим, на які засуджений посилається при касаційному розгляді та обґрунтовано відмовив у їх задоволенні.
Крім того, при постановленні ухвали апеляційний суд, дотримуючись приписів ст. 439 КПК, виконав обов`язкові для нього вказівки суду касаційної інстанції, який при скасуванні ухвали апеляційного суду в своєму рішенні наголосив на необхідності перевірки заяви засудженого ОСОБА_1 щодо неправомірних дій працівників правоохоронних органів.
Так, ухвалою від 21 січня 2020 року суд зобов`язав прокурора Львівської області внести відомості до ЄРДР за заявою ОСОБА_1 від 26 квітня 2016 року та здійснити організацію досудового розслідування неведених в ній фактів. За результатами перевірки постановою слідчого від 6 липня 2020 року було закрито кримінальне провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК, у зв`язку з відсутністю в діях працівників поліції складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 365 КК.
Крім того, суд зазначив, що доводи засудженого щодо фальсифікації доказів, порушення порядку їх отримання, застосування щодо нього фізичного та психологічного тиску не відповідають обставинам справи. Зокрема, у протоколах огляду місця події, обшуку, який проводився у присутності захисника, чітко зазначено перелік речей, які було вилучено та порядок їх вилучення.
Судові рішення свідчать, що суди ретельно перевіряли доводи, аналогічні тим, що викладені у касаційній скарзі засудженого. Зазначені в них мотиви про визнання цих доводів безпідставними, колегія суддів знаходить обґрунтованими і такими, що відповідають дослідженим доказам.
Ухвала апеляційного суду мотивована належним чином та відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.
Доводи засудженого про те, що він не в повному обсязі ознайомився з матеріалами кримінального провадження є безпідставними та спростовуються наявними в справі розписками ОСОБА_1 про ознайомлення з матеріалами та аудіозаписами судових засідань.
Крім того, з матеріалів провадження вбачається, що засудженому на його клопотання було надано завірені належним чином копії процесуальних документів та звукозаписів судових засідань.
Також, не заслуговують на увагу доводи засудженого про те, що суд мав зарахувати у строк покарання строк його ув`язнення з розрахунку день ув`язнення за два дні позбавлення волі з 2 липня 2018 року (попередня ухвала апеляційного суду, якою вирок залишено без зміни) по 5 листопада 2019 року (постанова верховного суду, якою скасовано зазначену ухвалу суду), оскільки в цей період ОСОБА_1 відбував покарання за вироком, який набрав законної сили. Таким чином вимоги ст. 72 КК на цей період не поширювались.
Доводи засудженого про невідповідність призначеного йому покарання через суворість, є необґрунтованими, з огляду на нижченаведене.
Відповідно до вимог ст. 65 КК суд при призначенні покарання повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують і пом`якшують покарання, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка скоїла злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
Як видно з матеріалів кримінального провадження, місцевий суд керувався саме вказаними вимогами кримінального закону.
З вироку вбачається, що припризначенні ОСОБА_1 покарання суд першої інстанції, з рішенням якого погодився апеляційний суд, урахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є особливо тяжким, дані про особу винного, котрий раніше не судимий, є приватним підприємцем, неодружений, має незадовільний стан здоров`я, позитивно характеризується за місцем проживання. Обставин, що обтяжують чи пом`якшують покарання, судом не встановлено.
З урахуванням викладеного, зваживши на думку потерпілої та її представника, суд призначив ОСОБА_1 покарання у межах санкції ч. 1 ст. 115 КК, у виді позбавлення волі й навів у вироку переконливі підстави такого рішення, зазначивши, що за таких обставин буде досягнуто мети покарання.
Посилання засудженого про те, що суд безпідставно зазначив про вчинення ним злочину у стані алкогольного сп`яніння, є необґрунтованими. Як убачається з формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, вчинення злочину засудженим в стані алкогольного сп`яніння не було встановлено, як і не враховано таку обтяжуючу обставину при призначенні покарання.
Таким чином, суд дотримався вимог статей 50, 65 КК, призначив ОСОБА_1 покарання, необхідне й достатнє для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів. Переконливих доводів щодо явної несправедливості призначеного засудженому покарання через суворість у касаційній скарзі не міститься.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність у кримінальному провадженні судом не встановлено, а тому підстави для задоволення касаційної скарги засудженого та скасування судових рішень - відсутні.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд