Постанова
іменем України
23 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 490/1525/19
провадження № 51-2377км21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Ємця О.П.,
суддів: Кравченка С.І., Білик Н.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Глушкової О.О.,
представника ПрАТ "Київстар" Савченко А.В.,
прокурора Кулаківського К.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу представника ПрАТ "Київстар" - адвоката Дубко Р.В. на ухвалу судді Миколаївського апеляційного суду від 19 березня 2021 року про повернення апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 1 березня 2021 року про накладення арешту.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 1 березня 2021 року накладено арешт на майнові права інтелектуальної власності, які виникають у користувачів мережі інтернет під час використання веб-ресурсу "http://dutyfree.in.ua" з ІР-адресою: 78:47:26:210, шляхом зобов`язання інтернет-провайдерів, що здійснюють діяльність на території України, які відповідно до ч. 2 ст. 42 Закону України "Про телекомунікації" включені до реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій і перелік яких міститься на офіційному веб-сайті Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації, закрити до нього доступ.
Не погодившись із цією ухвалою представник ПрАТ "Київстар" - адвокат Дубко Р.В. 17 березня 2021 року подала апеляційну скаргу.
Суддя Миколаївського апеляційного суду ухвалою від 19 березня 2021 року на підставі п. 2 ч. 3 ст.399 КПК України вказану апеляційну скаргу повернув у зв`язку із тим, що вона подана особою, яка не має права подавати апеляційну скаргу.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі адвокат Дубко Р.В. просить скасувати ухвалу судді апеляційного суду через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. В обґрунтування таких вимог зазначає, що апеляційний суд, передчасно, на стадії відкриття провадження зробив помилковий висновок про те, що ПрАТ "Київстар" не має права на апеляційне оскарження вищезазначеної ухвали слідчого судді.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні представник ПрАТ "Київстар" - адвокат Савченко А.В. просила задовольнити касаційну скаргу на викладених у ній підставах.
Прокурор Кулаківський К.О. вважав, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала судді апеляційного суду - скасуванню через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
Мотиви суду
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України підставою для скасування або зміни касаційним судом судового рішення є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Згідно з ч. 1 ст. 412 КПК України істотним є таке порушення вимог цього Кодексу, яке перешкодило чи могло перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Доводи представника ПрАТ "Київстар" - адвоката Дубко Р.В., наведені в касаційній скарзі, про допущення таких порушень під час вирішення питання про прийняття її апеляційної скарги суддею апеляційного суду є слушними з огляду на таке.
Згідно з п. 8 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до офіційного тлумачення ч. 2 ст. 55 Конституції України, викладеного в Рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011, реалізація конституційного права на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб забезпечується в порядку, визначеному процесуальним законом.
За приписами ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, а також на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується його прав, свобод, законних інтересів, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція), яка в силу положень ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства, закріплено принцип доступу до правосуддя.
Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
Щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати фактичну можливість оскаржити дії, що становлять втручання у її права (рішення Європейського суду з прав людини від 04 грудня 1995 року у справі "Белле проти Франції").
Поняття "забезпечення права" за своїм змістом є більш широким, ніж поняття "право", яке використовується у главі 31 КПК України (провадження в суді апеляційної інстанції), бо передбачає, крім самого "права", ще й гарантований державою механізм його реалізації. Забезпечення права на апеляційне оскарження включає як можливість оскарження судового рішення, так і обов`язок суду прийняти та розглянути подану апеляцію.
Відповідно до ст. 370, ч. 2 ст. 418 КПК України ухвала суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги повинна бути законною, обґрунтованою та вмотивованою. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави для його ухвалення.
Частина 3 статті 399 КПК України визначає підстави для повернення апеляційної скарги, однією з яких є подача апеляційної скарги особою, яка не має права подавати апеляційну скаргу.
Рішення апеляційного суду з цієї підстави має бути належним чином обґрунтованим, у ньому повинні бути зазначені мотиви, чому особа, яка подала апеляційну скаргу, не входить до кола тих осіб, які мають право на апеляційне оскарження судового рішення у конкретному кримінальному провадженні, в розумінні ч. 1 ст. 393 КПК України.
Однак суд апеляційної інстанції у повній мірі вказаних вимог не дотримався.
Пунктом 10 ч. 1 ст. 393 КПК України передбачено, що апеляційну скаргу, окрім чітко визначеного переліку суб`єктів, мають право подати й інші особи. При цьому, виникнення у них такого права у певних випадках регламентується положеннями процесуального закону.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 309 КПК України під час досудового розслідування можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді про арешт майна або відмову у ньому.
Положення ч. 7 ст. 173 КПК України визначають, що відповідне право для звернення до суду апеляційної інстанції мають не тільки підозрюваний, обвинувачений, а й треті особи, тобто будь-які фізичні або юридичні особи, щодо майна яких вирішується питання про арешт.
Представником такої третьої особи можуть бути: особа, яка у кримінальному провадженні має право бути захисником; керівник чи інша особа, уповноважена законом або установчими документами, або працівник юридичної особи за довіреністю - у випадку, якщо власником майна, щодо якого здійснюється арешт, є юридична особа.
Так, із матеріалів провадження убачається, що ухвалою слідчого судді накладено арешт шляхом зобов`язання інтернет-провайдера, що здійснює діяльність на території України, який відповідно до ч. 2 ст. 42 Закону України "Про телекомунікації" включений до реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій і перелік яких міститься на офіційному веб-сайті Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації, закрити доступ до веб-ресурсу "http://dutyfree.in.ua".
Згідно з Реєстром операторів, провайдерів телекомунікацій ПрАТ "Київстар" є оператором телекомунікацій.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про телекомунікації" оператор телекомунікацій - суб`єкт господарювання, який має право на здійснення діяльності у сфері телекомунікацій із правом на технічне обслуговування та експлуатацію телекомунікаційних мереж.
Отже, ухвалою слідчого судді про накладення арешту зобов`язано, зокрема і ПрАТ "Київстар", як інтернет-провайдера, вчинити дії, спрямовані на закриття доступу до веб-ресурсу, використовуючи свої технічні можливості.
У доводах поданої апеляційної скарги представник ПрАТ "Київстар" - адвокат Дубко Р.В. зазначає, що вказана ухвала слідчого судді в частині закриття доступу до веб-ресурсу прямо стосується майна зазначеного оператора телекомунікацій, оскільки фактично обмежує використання ним своєї власності, а саме експлуатації телекомунікаційних мереж. При цьому, відсутність законодавчого регулювання алгоритму блокування веб-ресурсу призводить до порушення нормальної роботи оператора та прав абонентів, що прямо впливає на господарську діяльність цього товариства.
Однак суд апеляційної інстанції детально не перевірив та не надав належної оцінки тому, що постановлення ухвали про накладення арешту стосується прав, свобод та інтересів зазначеної юридичної особи, а отже, висновки суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги представнику ПрАТ "Київстар" за п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК України колегія суддів вважає передчасними.
Таким чином, під час розгляду справи суд апеляційної інстанції допустив порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, оскільки неврахування наведеного ставить під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення, що відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України є підставою для скасування такого рішення, а тому касаційна скарга в цій частині є обґрунтованою.
У зв`язку із цим, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга представника ПрАТ "Київстар" - адвоката Дубко Р.В. підлягає задоволенню, ухвала судді апеляційного суду - скасуванню, з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, за результатами якого, врахувавши вищенаведене, апеляційному суду належить ухвалити законне та обґрунтоване рішення.
Керуючись статтями 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Верховний Суд