Постанова
іменем України
23 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 314/2469/18
провадження № 51-1811км21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Матієк Т.В.,
суддів Марчука О.П., Слинька С.С.,
за участю:
секретаря судового засідання Замкового І.О.,
прокурора Кузнецова С.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги заступника керівника Запорізької обласної прокуратури Баганця О.О. на вирок та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 11 березня 2021 року у кримінальних провадженнях, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018080210000437 від 17 травня 2018 року, № 12018080210000508 від 6 червня 2018 року, № 12018080210000864 від 12 вересня 2018 року, № 12019080210000393 від 25 квітня 2019 року, № 12019080210000320 від 05 квітня 2019 року та № 12020080210000160 від 15 лютого 2020 року, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Запоріжжя, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, такого, що не має судимостей,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1, 2 ст. 185 КК.
Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і встановлені обставини
За вироком Вільнянського районного суду Запорізької області від 14 вересня 2020 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1, 2 ст. 185 КК, і призначено йому покарання: за ч. 1 ст. 185 КК у виді обмеження волі на строк 2 роки; за ч. 2 ст. 185 КК у виді обмеження волі на строк 3 роки.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки та покладено на нього відповідні обов`язки, передбачені ст. 76 цього Кодексу.
Вирішено питання щодо цивільних позовів, судових витрат і речових доказів.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що 28 листопада приблизно о 10:00 він, перебуваючи на території неогородженої ділянки № НОМЕР_2 садового товариства "Металіст", що поблизу села Гарасівка Вільнянського району Запорізької області, діючи умисно, з корисливих мотивів, таємно викрав майно потерпілої ОСОБА_2 на суму 1348 грн, чим спричинив їй шкоду на вказану суму.
20 листопада 2017 року приблизно о 09:00 він, перебуваючи на території неогородженої ділянки № НОМЕР_3 садового товариства "Металіст", що поблизу села Гарасівка Вільнянського району Запорізької області, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, таємно викрав майно потерпілого ОСОБА_3 на суму 2080 грн, чим спричинив останньому шкоду на вказану суму.
17 грудня 2017 року приблизно о 10:00 ОСОБА_1, перебуваючи на території неогородженої ділянки № НОМЕР_2 садового товариства "Металіст", що поблизу села Гарасівка Вільнянського району Запорізької області, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, таємно викрав майно потерпілої ОСОБА_2 на суму 1849 грн, чим спричинив їй шкоду на вказану суму.
Також 10 лютого 2018 року приблизно о 09:00 ОСОБА_1, перебуваючи на території неогородженої ділянки № НОМЕР_4 садового товариства "Металіст", що поблизу села Гарасівка Вільнянського району Запорізької області, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, таємно викрав майно потерпілої ОСОБА_4 на суму 650 грн, чим спричинив останній шкоду на вказану суму.
20 лютого та 15 березня 2018 року приблизно о 09:00 ОСОБА_1, перебуваючи на території неогородженої ділянки № НОМЕР_2 садового товариства "Металіст", що поблизу села Гарасівка Вільнянського району Запорізької області, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, таємно викрав майно потерпілої ОСОБА_2 на суми 586,32 грн та 3289 грн відповідно, чим спричинив їй шкоду на вказані суми.
29 квітня 2018 року приблизно о 09:00 ОСОБА_1, перебуваючи на території неогородженої ділянки № НОМЕР_5 садового товариства "Металіст", що поблизу села Гарасівка Вільнянського району Запорізької області, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, таємно викрав майно потерпілого ОСОБА_3 на суму 1170 грн, чим спричинив останньому шкоду на вказану суму.
Крім того, ОСОБА_1 на початку, в середині та в кінці серпня 2018 року у денний час доби, перебуваючи на території неогородженої ділянки № НОМЕР_1 садового товариства "Ромашка", що у м. Вільнянську Запорізької області, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, таємно викрав майно потерпілого ОСОБА_5 на суми 432 грн, 420 грн та 432 грн відповідно, чим спричинив йому шкоду на вказані суми.
Також ОСОБА_1 в середині березня 2019 року приблизно о 10:00, перебуваючи на території неогородженої ділянки НОМЕР_6 садового товариства "Надія", що поблизу села Любимівка Вільнянського району Запорізької області, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, таємно викрав майно потерпілої ОСОБА_6 на суму 250 грн, чим спричинив їй шкоду на вказану суму.
У середині березня та на початку квітня 2019 року ОСОБА_1, перебуваючи на території неогородженої ділянки НОМЕР_7 садового товариства "Надія 1", що поблизу села Гарасівка Вільнянського району Запорізької області, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, таємно викрав майно потерпілої ОСОБА_7 на загальну суму 500 грн, чим спричинив їй шкоду на вказану суму.
3 квітня 2019 року приблизно о 14:00 ОСОБА_1, перебуваючи на території неогородженої ділянки № НОМЕР_8 садового товариства "Смородіно", що поблизу села Гарасівка Вільнянського району Запорізької області, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, таємно викрав майно потерпілої ОСОБА_8 на суму 250 грн, чим спричинив останній шкоду на вказану суму.
24 квітня 2019 року приблизно о 09:00 ОСОБА_1, перебуваючи на території неогородженої ділянки НОМЕР_9 садового товариства "Надія 1", що поблизу села Гарасівка Вільнянського району Запорізької області, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, таємно викрав майно потерпілої ОСОБА_9 на суму 350,10 грн, чим спричинив останній шкоду на вказану суму.
ОСОБА_1 на початку січня, 8 та 11 лютого 2020 року у ранковий час доби, перебуваючи на території неогороджених ділянок № НОМЕР_10 та № НОМЕР_11 садового товариства "Смородіно", що поблизу м. Вільнянська Запорізької області, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, таємно викрав майно потерпілого ОСОБА_10 на суми 268,50 грн, 322,20 грн та 537 грн відповідно, чим спричинив йому шкоду на вказані суми.
Запорізький апеляційний суд ухвалив два рішення, а саме: ухвалою від 11 березня 2021 року вищезазначений вирок від 14 вересня 2020 року щодо ОСОБА_1 змінив. У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 49 КК у зв`язку із закінченням строків давності звільнив ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 185 КК за вчинений кримінальний проступок за епізодом від 28 листопада 2017 року щодо потерпілої ОСОБА_11 .
Кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 в цій частині закрив.
Вироком від 11 березня 2021 року апеляційний суд апеляційну скаргу прокурора задовольнив частково.
Вирок Вільнянського районного суду Запорізької області від 14 вересня 2020 року в частині призначеного ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 185 КК покарання скасував. Призначив ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 185 КК покарання у виді арешту на строк 6 місяців.
У решті вирок з урахуванням ухвали цього суду від 11 березня 2021 року про звільнення ОСОБА_1 у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 49 КК від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 185 КК у зв`язку із закінченням строків давності залишив без змін.
Вимоги та узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги
У касаційних скаргах прокурор, не оспорюючи доведеності вини засудженого та правильності кваліфікації його дій, порушує питання про скасування ухвали та вироку апеляційного суду від 11 березня 2021 року і призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність (п. 2 ч. 1 ст. 49, 65 КК) та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м`якість.
Свої доводи аргументує тим, що суд апеляційної інстанції під час вирішення питання про звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 185 КК за вчинений ним кримінальний проступок 28 листопада 2017 року щодо потерпілої ОСОБА_11 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК неправильно його звільнив та закрив провадження в цій частині, оскільки поза увагою суду залишилося, що ОСОБА_1 було вчинено кримінальне правопорушення раніше, ще 20 листопада 2017 року щодо потерпілого ОСОБА_3 і саме за цим епізодом орган досудового розслідування дії ОСОБА_1 кваліфікував за ч. 1 ст. 185 КК, а за епізодом крадіжки від 28 листопада 2017 року - за ч. 2 ст. 185 КК. Також зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 49 КК перебіг давності переривається, якщо до закінченнязазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років. З вироку місцевого суду вбачається, що ОСОБА_1 засуджено за інші злочини, передбачені ч. 2 ст. 185 КК, вчинені ним з 17 грудня 2017 року по 11 лютого 2020 року, які згідноз ч. 4 ст. 12 КК, хоча і відносяться до нетяжких злочинів, однак покарання за ці злочини передбачено позбавлення волі на строк 5 років. У зв`язку з чим перебіг строку давності за перший злочин триває і починає обчислюватися з дня вчинення нового злочину. Крім того, прокурор не погоджуючись з вироком апеляційного суду зазначає, що хоча суд і погодився зі скаргою сторони обвинувачення в частині неправильного застосування ст. 75 КК, однак необґрунтовано обрав ОСОБА_1 інший вид покарання у виді арешту. Вказує, що суд не навів достатніх та переконливих мотивів щодо можливості призначення обвинуваченому більш м`якого виду покарання.Вважає, що відсутні підстави для визнання обставиною, яка пом`якшує покарання - щире каяття. Зазначає, що апеляційний суд формально розглянув апеляційну скаргу прокурора, не надав мотивованих відповідей на доводи апеляційної скарги, тому ухвала не відповідає ст. 419 КПК.