Постанова
Іменем України
21 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 161/16455/19
провадження № 51-1997км21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Слинька С. С.,
суддів Марчука О. П., Матієк Т. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Гапон С. А.,
прокурора Костюка О. С.,
засудженого ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),
захисника Кудрицької О. Я. (у режимі відеоконференції),
потерпілого ОСОБА_2 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019030130000648, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Гірка Полонка Луцького району Волинської області, жителя АДРЕСА_1 ) такого, що судимості не має,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України,
за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на ухвалу Волинського апеляційного суду від 15 квітня 2021 року щодо нього.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 листопада 2020 року, залишеним без змін ухвалою Волинського апеляційного суду від 15 квітня 2021 року, ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 122 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_2 9 710,61 грн і 15 000 грн у рахунок відшкодування матеріальної та моральної шкоди відповідно.
Вирішено питання щодо судових витрат та речових доказів у кримінальному провадженні.
Згідно з вироком районного суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 13 червня 2019 року близько 15:00, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння за місцем свого проживання ( АДРЕСА_1 ), під час спільного вживання алкогольних напоїв, діючи умисно, на ґрунті неприязних відносин спричинив численні удари руками і ногами по голові та тілу ОСОБА_2, у результаті чого останньому було заподіяно тілесні ушкодження легкого та середнього ступеня тяжкості.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала, а також позиції інших учасників кримінального провадження
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, посилаючись на невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Обґрунтовуючи свої вимоги, зазначає, що апеляційний суд з огляду на всі обставини, які пом`якшують покарання, дані про його особу, мав право призначити йому покарання без реального позбавлення волі. Вважає призначене йому покарання у виді позбавлення волі невиправдано суворим.
Позиції учасників судового провадження в судовому засіданні суду касаційної інстанції
Засуджений ОСОБА_1 та захисник Кудрицька О. Я. висловивши свої доводи на підтримання касаційної скарги, кожен окремо, просили скасувати оскаржувану ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Потерпілий ОСОБА_2 посилаючись на безпідставність доводів засудженого, просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а постановлену у кримінальному провадженні ухвалу апеляційного суду - без зміни.
Прокурор Костюк О. С., просив постановлену у кримінальному провадженні ухвалу апеляційного суду залишити без зміни.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах вимог, викладених у касаційних скаргах.
Згідно з приписами ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є лише істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
При цьому засуджений ОСОБА_1 не оспорює доведеності його вини за ч. 1 ст. 122 КК України і правильності кваліфікації його дій, однак стверджує про невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та його особі.
Разом із цим доводи у касаційній скарзі засудженого щодо суворості призначеного йому покарання у виді позбавлення волі та можливості застосування до нього положень ст. 75 КК України є безпідставними.
За статтею 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до вимог ст. 65 зазначеного Кодексу суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а також обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень.
Під час призначення ОСОБА_1 покарання суд першої інстанції врахував характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліку у психіатра та нарколога не перебуває, має постійне місце проживання, за яким характеризується позитивно, є пенсіонером по інвалідності 3-ї групи загального захворювання, своєї вини не визнав, спричинених збитків, протягом, як досудового, так і судового слідства не відшкодував.
Також місцевий суд узяв до уваги характер тілесних ушкоджень, кількість нанесених потерпілому ударів, наслідки спричинених тілесних ушкоджень та думку потерпілого, який просив призначити ОСОБА_1 суворе покарання.
Зважив суд і на відсутність обставин, що пом`якшують покарання, та обтяжуючу покарання обставину - вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння.
На підставі цих даних у їх сукупності суд першої інстанції призначив ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік, що є наближеним до мінімального розміру, визначеного санкцією ч. 1 ст. 122 КК України.
Аналогічні доводи щодо невідповідності призначеного ОСОБА_1 покарання через суворість були наведені в апеляційній скарзі сторони захисту та перевірялися судом апеляційної інстанції, який визнав їх безпідставними. Свій висновок апеляційний суд у цій частині переконливо мотивував в ухвалі, і вважати його необґрунтованим чи сумнівним підстав немає.
Враховуючи наведене, зазначені у касаційній скарзі засудженого обставини, які, на його думку, пом`якшують йому покарання, з урахуванням тяжкості вчиненого злочину та конкретних обставин кримінального провадження не спростовують правильності висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності достатніх підстав для призначення ОСОБА_1 більш м`якого покарання за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України.
При цьому колегія суддів касаційного суду звертає увагу на те, що інші покарання у виді виправних робіт або обмеження волі, які передбачені вказаної статті, на підставі положень ч. 2 ст. 57, ч. 3 ст. 61 КК України не можуть бути застосовані до ОСОБА_1, який досяг пенсійного віку.
З огляду на викладенні обставини, що мають значення для визначення справедливого виду та розміру покарання винній особі, покарання у виді та розмірі, визначених судом, є справедливим і відповідає вимогам ст. 65 КК України щодо мети покарання.
Причин вважати це покарання несправедливим унаслідок суворості, підстав для його пом`якшення колегія суддів касаційного суду не вбачає навіть з урахуванням доводів засудженого, наведених у його касаційній скарзі.
Крім того, доводи засудженого про те, що він має певні захворювання, не є достатньою підставою для пом`якшення йому покарання.
У разі встановлення погіршення стану здоров`я ОСОБА_1 з визнанням, що його хвороби є тяжкими та перешкоджають відбуванню покарання, питання застосування щодо нього звільнення від подальшого відбування покарання за хворобою може бути вирішене в порядку ст. 537 КПК України.
Таким чином, у ході перевірки матеріалів провадження колегія суддів не встановила підстав для задоволення касаційної скарги засудженого.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд