ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 вересня2021 року
м. Київ
справа № 727/2022/16-к
провадження № 51-342км21
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Мазура М. В.,
суддів Бородія В. М., Стороженка С. О.,
за участю:
секретаря судового засідання Миколюка Я. О.,
прокурорів Кондрашової В. Ф., Ченківського О. О.,
засуджених ОСОБА_1 та
ОСОБА_2 в режимі відеоконференції,
захисників Іванюка О. О. в режимі відеоконференції,
Якимчука О. В.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і їх захисників - адвокатів Якимчука О. В. та Іванюка О. О. на вирок Шевченківського районного суду м. Чернівці від 18 червня 2020 року та вирок Чернівецького апеляційного суду від 07 грудня 2020 року у кримінальному провадженні № 42015140400000128 за обвинуваченням
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, який проживає в АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України;
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, який проживає в АДРЕСА_2, раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Шевченківського районного суду м. Чернівці від 18 червня 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано винуватими у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України, та призначено кожному з них покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік із позбавленням права займати посади пов`язані з виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій строком на 1 рік із штрафом 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн.
Суд першої інстанції визнав доведеним, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1, будучи службовими особами, які займають відповідальне становище, та представниками влади, які наділені організаційно-розпорядчими обов`язками та адміністративно-господарськими функціями, перебуваючи на посадах начальника управління доходів і зборів з фізичних осіб ДПІ у м. Чернівцях ГУ ДФС в Чернівецькій області та заступника начальника управління - начальника відділу контрольно-перевірочної роботи доходів і зборів з фізичних осіб управління доходів і зборів з фізичних осіб ДПІ у м. Чернівцях ГУ ДФС у Чернівецькій області відповідно, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою одержання неправомірної вигоди для управління ДПІ у м. Чернівці використали надане їм службове становище всупереч інтересам служби, а саме висунули ФОП ОСОБА_4 незаконну вимогу про необхідність передання їм неправомірної вигоди у вигляді комп`ютерної техніки на суму 65100 грн. шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий банківський рахунок ПП " ОСОБА_5", обумовивши те, що в разі надання їм, ОСОБА_2 та ОСОБА_1, указаної неправомірної вигоди, розмір штрафу буде мінімальним, що ОСОБА_4 02.12.2015 року і здійснив, отримавши 03.12.2015 року від ОСОБА_1 акт про результати документальної позапланової перевірки ФОП ОСОБА_4 від 02.12.2015 року з сумою штрафу в розмірі 3228,39 грн., чим вчинили зловживання службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для іншої юридичної особи використання службовою особою влади та службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.364 КК України.
Чернівецький апеляційний суд, погодившись з обставинами, які встановлені судом першої інстанції, визнав неправильною кваліфікацію дій ОСОБА_2 та ОСОБА_1, скасував в цій частині вирок суду першої інстанції, постановивши свій вирок від 07 грудня 2020 року, яким дії визнав ОСОБА_1 та ОСОБА_2 винуватими у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, та призначив кожному з них покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права займати посади, пов`язані із здійсненням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов`язків, на підприємствах, установах та організаціях незалежно від форми власності строком на 3 роки із конфіскацією майна, окрім житла.
Згідно з вироком апеляційного суду, ОСОБА_2 та ОСОБА_1, будучи службовими особами, які займають відповідальне становище, та представниками влади, що наділені організаційно-розпорядчими обов`язками та адміністративно-господарськими функціями, перебуваючи на посадах начальника управління доходів і зборів з фізичних осіб ДПІ у м. Чернівцях ГУ ДФС в Чернівецькій області та заступника начальника управління - начальника відділу контрольно-перевірочної роботи доходів і зборів з фізичних осіб управління доходів і зборів з фізичних осіб ДПІ у м. Чернівцях ГУ ДФС у Чернівецькій області відповідно, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою особистого збагачення та не рахуючись з покладеними на них обов`язками, не звертаючи увагу на службові інтереси, на території Шевченківського району м. Чернівців, вимагали та 02 грудня 2015 року близько 17 год. 20 хв. шляхом переказу ОСОБА_4 на рахунок зазначеної ФОП ОСОБА_5 неправомірної вигоди в розмірі 65 100 грн., чим вчинили одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди, вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднане з вимаганням, за не вчинення в інтересах того, хто пропонує неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням наданого їм службового становища.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 вказує на незаконність вироку апеляційного суду, порушує питання про його скасування та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами залишено поза увагою істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, а саме те, що процесуальні документи щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій не відповідають вимогам КПК України, що дозвіл на проведення вказаних дій відносно ОСОБА_1 не надавався, що результати негласних слідчих (розшукових) дій не були розкриті стороні захисту відповідно до вимог ст. 290 КПК України. Зазначалося, що суд апеляційної інстанції в порушення вимог ст. 419 КПК України належним чином не перевірив доводи апеляційної скарги засудженого, при постановленні свого вироку безпосередньо не досліджував всі докази у кримінальному провадженні, а дослідив лише незначну частину. Вказується на те, що ОСОБА_1 вироком суду першої інстанції від 02.06.2017 року був засуджений за ч. 1 ст. 364 КК України, і хоча в подальшому цей вирок був скасований судом апеляційної інстанції, проте він був скасований з підстав істотного порушення вимог КПК, а тому дії ОСОБА_1 апеляційний суд при новому розгляді не мав права кваліфікувати за ч. 3 ст. 368 КК України.
У касаційній скарзі захисник засудженого ОСОБА_1 - адвокат Іванюк О. О. також зазначає про незаконність постановлених судових рішень, порушує питання про їх скасування та призначення нового розгляду в суді першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами залишено поза увагою істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, а саме процесуальні документи щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій не відповідають вимогам КПК України, що дозвіл на проведення вказаних дій відносно ОСОБА_1 не надавався, що результати негласних слідчих (розшукових) дій не були розкриті стороні захисту відповідно до вимог ст. 290 КПК України. Зазначалося, що суд апеляційної інстанції в порушення вимог ст. 419 КПК України належним чином не перевірив доводи апеляційної скарги засудженого, безпідставно відмовив у розгляді доповнень захисника до апеляційної скарги засудженого, при постановленні свого вироку безпосередньо не досліджував всі докази у кримінальному провадженні, а дослідив лише незначну частину. Вказується на те, що ОСОБА_1 вироком суду першої інстанції від 02.06.2017 року був засуджений за ч. 1 ст. 364 КК України, і хоча в подальшому цей вирок був скасований судом апеляційної інстанції, проте він був скасований з підстав істотного порушення вимог КПК, а тому дії ОСОБА_1 апеляційний суд при новому розгляді не мав права кваліфікувати за ч. 3 ст. 368 КК України.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_2 вказує на незаконність вироку апеляційного суду, порушує питання про його скасування та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом не перевірено належним чином доводи сторони захисту, безпідставно не досліджено докази. Вказується на відсутність доказів щодо наявності попередньої змови, а також вимагання неправомірної вигоди. Зазначається, що вироком суду першої інстанції від 02.06.2017 року ОСОБА_2 був виправданий за ч. 3 ст. 368 КК України, в подальшому цей вирок був скасований судом апеляційної інстанції з підстав істотного порушення вимог КПК, а тому постановлення відносно ОСОБА_2 обвинувального вироку суперечить вимогам закону та не узгоджується з правовою позицією Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду (№728/2724/16-к, постанова від 23.09.2019 р.)
У касаційній скарзі захисник засудженого ОСОБА_2 - адвокат Якимчук О. В. порушує питання про скасування вироку апеляційного суду та про закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_2 .
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив доводи апеляційних скарг сторони захисту, залишено поза увагою, що ОСОБА_2 вироком суду першої інстанції від 02.06.2017 року був виправданий за ч. 3 ст. 368 КК України, і хоча в подальшому цей вирок був скасований судом апеляційної інстанції, проте він був скасований з підстав істотного порушення вимог КПК, а тому постановлення відносно ОСОБА_2 обвинувального вироку суперечить вимогам закону та не узгоджується з правовою позицією Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду (№728/2724/16-к, постанова від 23.09.2019 р.). Вказується, що суд апеляційної інстанції, надавши іншу оцінку доказам, безпосередньо ці докази не дослідив. Також зазначається про порушення правил підслідності. Крім того вказується на незастосування судом апеляційної інстанції вимог п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України.
У запереченнях на касаційні скарги засуджених та захисників прокурор Кондрашова В. Ф. вказує на їх безпідставність та необґрунтованість. Зазначає про законність вироку суду апеляційної інстанції.
Позиції учасників судового провадження
Засуджені ОСОБА_2 та ОСОБА_1, їх захисники підтримали свої касаційні скарги, просили їх, з наведенням відповідних доводів, задовольнити.
Прокурори заперечували проти задоволення касаційної скарги, вважали вирок апеляційного суду законним та обґрунтованим.
Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, заперечень або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Положеннями ст. 438 КПК України визначено, що підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: 1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; 2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; 3) невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції керується статтями 412-414 КПК України.
За нормами ч. 1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 416 КПК України при новому розгляді в суді першої інстанції допускається застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення та посилення покарання тільки за умови, якщо вирок було скасовано за апеляційною скаргою прокурора або потерпілого чи його представника у зв`язку з необхідністю застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення або посилення покарання.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження органом досудового розслідування ОСОБА_2 та ОСОБА_1 обвинувачувались у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, а саме в одержанні службовими особами, які займають відповідальне становище, неправомірної вигоди, вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднане з вимаганням, за невчинення в інтересах того, хто пропонує неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданого їм службового становища.
За результатами судового розгляду вироком Шевченківського районного суду м. Чернівці від 02 червня 2017 року дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст. 364 КК України, як зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для юридичної особи, зловживання владою та службовим становищем, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам ФОП ОСОБА_4, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки із позбавленням права займати посади, пов`язані з виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій строком на 1 рік 6 місяців із штрафом 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та покладено обов`язки, передбачені ст. 76 КК України. ОСОБА_2 цим вироком було виправдано за недоведеністю його вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
Вказаний вирок був оскаржений до суду апеляційної інстанції, у тому числі і за апеляційною скаргою прокурора, в якій порушувалось питання про скасування вироку суду першої інстанції та постановлення апеляційним судом свого вироку, яким просив визнати ОСОБА_2 та ОСОБА_1 винуватими у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, та призначити покарання в межах санкції вказаної норми закону України про кримінальну відповідальність.
За результатами апеляційного перегляду Апеляційним судом Чернівецької області постановлено ухвалу від 26 вересня 2017 року, якою апеляційні скарги задоволено частково, вирок суду першої інстанції скасовано та призначено новий розгляд в суді першої інстанції.
Своє рішення суд апеляційної інстанції мотивував тим, що судом першої інстанції були допущені істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які відповідно до положень ч. 2 ст. 412 КПК України є безумовною підставою для скасування судового рішення. Інших підстав скасування вироку суд апеляційної інстанції в ухвалі не навів.
В подальшому за результатами нового розгляду суд першої інстанції постановив вирок від 18 червня 2020 року, яким визнав і ОСОБА_1, і ОСОБА_2 винуватими у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України, а саме у зловживанні владою та службовим становищем, тобто умисному, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для юридичної особи, зловживання владою та службовим становищем, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам ФОП ОСОБА_4 та призначено відповідне покарання.
Вказаний вирок оскаржено в апеляційному порядку як прокурором, так і стороною захисту.
При цьому прокурором порушувалося питання про скасування вироку суду першої інстанції та постановлення апеляційним судом свого вироку, яким визнати ОСОБА_2 та ОСОБА_1 винуватими у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, та призначити обвинуваченим необхідне покарання.
Поряд з цим захисником обвинуваченого ОСОБА_2 порушувалося питання про скасування зазначеного вироку місцевого суду з тих підстав, що вирок від 02 червня 2017 року, яким ОСОБА_2 виправдано, був скасований ухвалою апеляційного суду від 26 вересня 2017 року з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, при цьому доводи прокурора про застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення або посилення покарання апеляційним судом не розглядалися.
Апеляційний суд за результатами перегляду скасував вирок суду першої інстанції та постановив свій вирок від 07 грудня 2020 року, яким визнав ОСОБА_2 та ОСОБА_1 винуватими у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, з призначенням кожному з них покарання в межах санкції ч. 3 ст. 368 КК України.
У постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду від 23 вересня 2019 року (справа № 728/2724/16-к) зроблено висновок щодо застосування норм права, згідно з яким у разі встановлення апеляційним судом істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які є підставами для скасування вироку чи ухвали суду і призначення нового розгляду в суді першої інстанції, відповідно до вимог статей 370, 419, ч. 2 ст. 416 КПК України він не може залишити поза увагою доводи, викладені в апеляційній скарзі прокурора чи потерпілого, щодо необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення або посилення покарання, оскільки в протилежному випадку це призведене до неможливості застосування такого закону під час нового розгляду. При цьому, перевіривши обґрунтованість відповідних доводів прокурора чи потерпілого в апеляційних скаргах, апеляційний суд, крім випадку, якщо знайде їх неспроможними, під час скасування оскарженого судового рішення з підстав істотних порушень кримінального процесуального закону і призначення нового розгляду в суді першої інстанції повинен також указати на неправильність чи передчасність висновків суду в судовому рішенні, яке скасовується, про застосування чи незастосування того чи іншого закону про кримінальну відповідальність чи призначення того чи іншого покарання, як на додаткову підставу для скасування судового рішення.
У постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду від 14 вересня 2020 року (справа № 51-6070кмо19) зроблено правовий висновок, відповідно до якого погіршення становища обвинуваченого можливе виключно за умови, якщо з цих підстав подали апеляційну скаргу прокурор, потерпілий чи його представник, а відповідно до ст. 416 КПК України таке погіршення може мати місце тільки, якщо вирок було скасовано з цих підстав (або також із цих підстав). Частиною 3 ст. 409 КПК України встановлено заборону скасування виправдувального вироку лише з мотивів істотного порушення прав обвинуваченого, а ст. 420 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції та ухвалює свій вирок у разі скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції.
Наголосивши на тому, що засудження особи під час нового розгляду після скасування виправдувального вироку є крайнім за тяжкістю випадком погіршення становища особи в кримінальному провадженні, об`єднана палата зробила висновок, що вказані вище норми кримінального процесуального законодавства мають в однаковій мірі застосовуватися як під час нового розгляду після скасування вироку за необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення або посилення покарання, так і під час нового розгляду після скасування виправдувального вироку.
В ході касаційного перегляду даного кримінального провадження колегія суддів звернулася до Великої Палати Верховного Суду з ухвалою від 7 червня 2021 року про передачу цього провадження на її розгляд, в якій порушувала питання щодо необхідності вирішення виключної правової проблеми, пов`язаної із застосуванням положень ст. 416 КПК України. Зокрема, колегія суддів з наведенням відповідного обґрунтування висловила позицію, що положення ч. 2 ст. 416 КПК України повинні тлумачитися у системному зв`язку з положеннями статей 415 і 421 КПК України як такі, що забороняють при новому розгляді в суді першої інстанції погіршувати становище обвинуваченого, якщо вирок було скасовано виключно в результаті задоволення апеляційної скарги, поданої на користь обвинуваченого. Водночас при новому розгляді в суді першої інстанції допускається застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення та посилення покарання (або інше погіршення становища обвинуваченого) тільки за умови, якщо вирок було скасовано в результаті задоволення апеляційної скарги прокурора або потерпілого чи його представника, поданих на відповідних підставах. У будь-якому разі ч. 2 ст. 416 КПК України не може тлумачитися як така, що перешкоджає при новому розгляді в суді першої інстанції постановити обвинувальний вирок після скасування апеляційним судом виправдувального вироку з підстав істотних порушень КПК України в результаті задоволення апеляційних скарг прокурора та/або потерпілого.
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року кримінальне провадження повернуто з тих підстав, що вказане питання вже вирішено в зазначених вище постановах Об`єднаної палати і підстав для його розгляду Великою Палатою не вбачається. Кримінальне провадження було повернуто на розгляд колегії суддів.
Таким чином, колегія суддів при постановленні судового рішення в цьому кримінальному провадженні має керуватися правовими висновками, викладеними в постановах Об`єднаної палати від 23 вересня 2019 року та від 14 вересня 2020 року.
Враховуючи, що вирок місцевого суду від 02 червня 2017 року відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був скасований апеляційним судом лише з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, то, виходячи з викладеної вище правової позиції Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, вирок Шевченківського районного суду м. Чернівці від 18 червня 2020 року та вирок Чернівецького апеляційного суду від 07 грудня 2020 року, які постановлені за результатами нового розгляду, є незаконними.
При цьому, оскільки вироком Шевченківського суду м. Чернівців від 02 червня 2017 року ОСОБА_2 був визнаний невинуватим, то Верховний Суд вважає за необхідне судові рішення, а саме вирок Шевченківського районного суду м. Чернівці від 18 червня 2020 року та вирок Чернівецького апеляційного суду від 07 грудня 2020 року в частині визнання ОСОБА_2 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень скасувати, а провадження відносно ОСОБА_2 закрити з тих же підстав, з яких його було виправдано за вироком від 02 червня 2017 року, а саме на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Вирішуючи питання щодо скасування судових рішень відносно ОСОБА_1, то Верховний Суд також виходить з висновку, наведеного в постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 23 вересня 2019 року, і вважає, що дії останнього мають бути перекваліфіковані з ч. 3 ст. 368 КК України на ч. 1 ст. 364 КК України, за якою він і був засуджений вироком від 02 червня 2017 року.
Враховуючи зазначене, Верховний Суд доходить висновку, що кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю, а сам він - звільненню від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності.
При цьому Верховний Суд виходить з того, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 364 КК України, згідно з санкцією вказаної норми закону є, відповідно до положень ст. 12 КК України (в редакції закону, який діяв на момент вчинення злочину) є злочином середньої тяжкості.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину середньої тяжкості минуло 5 років.
Згідно з обставинами кримінального провадження злочин було закінчено 02 грудня 2015 року, тобто на момент постановлення вироку апеляційного суду минули строки, передбачені ч. 1 ст. 49 КК України.
Виходячи з наведеного та керуючись статтями 433, 434, 436-438, 440, 441, 442 КПК України, Верховний Суд вважає, що касаційні скарги засуджених та захисників підлягають частковому задоволенню.