Постанова
Іменем України
22 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 221/4599/19-ц
провадження № 61-8520св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Ступак О. В. (суддя-доповідач),
суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О.,Усика Г. І., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на постанову Донецького апеляційного суду від 22 квітня 2021 року у складі колегії суддів: Мальцевої Є. Є., Попової С. А., Ткаченко Т. Б.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів попередніх інстанцій
У червні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про виділ в натурі частки нерухомого майна та земельної ділянки.
Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що 12 травня 2003 року вона разом із ОСОБА_4 придбали у ОСОБА_5 по 1/2 частини нежитлового приміщення, розташованого на АДРЕСА_1, загальною площею 228,1 кв. м.
17 червня 2008 року разом з ОСОБА_4 придбали у Волноваської міської ради Волноваського району Донецької області по 1/2 частини земельної ділянки, площею 0,0461 га, призначену для обслуговування магазину та кафе за вказаною адресою, кадастровий номер: 1421510100:00:002:0013. Між нею та ОСОБА_4 досягнута домовленість, що вона буде використовувати частину приміщення де, відповідно до технічного паспорту, виготовленого в 2000 році, розташовані кімнати "1-4", "7-17" для функціонування кафе, а ОСОБА_4 буде використовувати кімнати "5", "6", "18-21" для функціонування магазину. З цією метою проведено переобладнання приміщення, укладено договори на користування електричною енергією та водою, встановлено лічильники обліку.
Надалі все приміщення здано в оренду. З 2012 по 2016 роки магазин орендував ОСОБА_2 . У листопаді 2018 року їй стало відомо, що 18 жовтня 2018 року ОСОБА_4 подарувала 1/2 частини нежитлової будівлі та 1/2 частини земельної ділянки ОСОБА_2 . Після оформлення дарунку, ОСОБА_2 заявив, що нежитлова будівля належить йому, не допускає її у нежитлове приміщення, проводить у ньому переобладнання, що підтверджується актом про не допуск до приміщення. Врегулювати вказані правовідносини у позасудовому порядку ОСОБА_2 не погоджується. У зв`язку з тим, що вона не може користуватися належними їй нежитловою будівлею та земельною ділянкою, вона вимушена звернутися до суду з цим позовом.
З урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, ОСОБА_1 просила визнати за нею право власності на 1/2 частини нежитлової будівлі АДРЕСА_1, загальною площею 224,3 кв. м, виділивши їй в натурі житлової приміщення: частину торгівельної зали "1", площею 47,05 кв. м, частину приміщення "7", площею 2,6 кв. м, приміщення "8", площею 3,7 кв. м, приміщення "9", площею 3,8 кв. м, коридор "10", площею 2,9 кв. м, коридор "11", площею 2,0 кв. м, вмивальник "12", площею 1,8 кв. м, туалет "13", площею 1,5 кв. м, приміщення "14", площею 20,8 кв. м, коридор "15" площею 4,2 кв. м, приміщення "16" площею 12,7 кв. м, тамбур "1", площею 3,4 кв. м, тамбур "ІІ", площею 5,7 кв. м, а всього 112,15 кв. м, що відповідає 1/2 частини; частину ганку літ. "аІV-1"; ганок літ. "аІІІ-1"; при виділені в натурі 1/2 частини нежитлового приміщення провести переобладнання приміщення шляхом влаштування глухої перегородки у приміщенні "1" на відстані 1,27 м до її вісі від перегородки з приміщенням "15" та на відстані 7,67 до її вісі від перегородки з приміщенням "162". У приміщенні "7" встановити перегородку, як вказано в Додатку 1 для організації коридору, площею 2,6 м другому власнику. За потребою закласти віконний отвір у приміщенні "1", до якого підійде влаштована перегородка у цьому ж приміщенні та влаштувати туалет у приміщенні "5". Влаштувати дверний отвір між приміщенням "4" та "6". Роботи з перевлаштування інженерних мереж та встановлення обладнання виконувати з участю спеціалізованих організацій згідно з розробленим проектом у разі їхньої необхідності; виділити ОСОБА_1 в натурі 1/2 частини земельної ділянки для обслуговування магазину і кафе на АДРЕСА_1, кадастровий номер: 1421510100:00:002:0013, а саме: частину 0,02305 га, розміром 14,60 м з АДРЕСА_1 ; 4,9 м по межі в глибині ділянки; 16,55 м по боковій межі ділянки; 3,82 м, 3,70 м, 2,0 м, 4,55 м, 1,95 м, 1,60 м, 1,32 м, 9,30 м, 2,50 м по межі з іншим власником.
У червні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про виділ в натурі частки нерухомого майна.
Свої вимоги ОСОБА_2 обґрунтовував тим, що на підставі договору дарування він є власником 1/2 частини нежитлової будівлі АДРЕСА_1, та власником 1/2 частини земельної ділянки за вказаною адресою. Внаслідок неприязних стосунків, що скалились між ним та ОСОБА_1, вони не можуть дійти порозуміння щодо виділу в натурі належних їм часток та змушені звернутися до суду. Відповідно до експертного висновку від 01 червня 2020 року № 18 поділ 1/2 частини нежитлової будівлі можливий за запропонованим експертом варіантом.
Із урахуванням викладеного, просив припинити право спільної часткової власності на 1/2 частини нежитлової будівлі на АДРЕСА_1 ; відповідно до вказаного експертного висновку виділити в натурі співвласнику ОСОБА_1 частину нежитлових приміщень, а саме: приміщення "II" (тамбур) - 3,3 кв. м; приміщення "1" (торгівельний зал) частково - 47,35 кв. м; приміщення "2" (приміщення) - 6,3 кв. м; приміщення "3" (комора) - 2,8 кв. м; приміщення "4" (приміщення) - 21,2 кв. м; приміщення "5" (приміщення) - 5,8 кв. м; приміщення "7" (приміщення) частково - 9,7 кв. м; приміщення "8" (приміщення) - 3,7 кв. м; приміщення "9" (приміщення) - 3,8 кв. м; приміщення "10" (коридор) - 2,9 кв. м; приміщення "11" (приміщення) - 2,0 кв. м; приміщення "12" (раковина) - 1,8 кв. м; приміщення "13" (туалет) - 1,5 кв. м, де площа внутрішніх приміщень складає 112,15 кв. м. Виділити "а1" (ганок); "а112 (ганок); "а111" (ганок) частково; "Б-1" туалет. Всього забудову площею 174, 3 кв. м. ОСОБА_2 виділити частину нежитлових приміщень, а саме: приміщення "1" (тамбур) - 3,4 кв. м; приміщення "III" (тамбур) - 5,7 кв. м; приміщення "1" (торгівельний зал) частково - 50,55 кв. м; приміщення "6" (приміщення) - 4,8 кв. м; приміщення "7" (приміщення) частково - 10,00 кв. м; приміщення "14" (приміщення) - 20,8 кв. м; приміщення "15" (коридор) - 4,2 кв. м; приміщення "16" (приміщення) - 12,7 кв. м, всього площею 112,15 кв. м. Виділити: "а11" - ганок; "а*" - ганок (частково), всього площею 174,3 кв. м.
Рішенням Волноваського районного суду Донецької області від 21 січня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини нежитлової будівлі АДРЕСА_1, загальною площею 224,3 кв. м, виділивши їй в натурі житлові приміщення: частину торгівельної зали "1", площею 47,05 кв. м, частину приміщення "7", площею 2,6 кв. м, приміщення "8", площею 3,7 кв. м, приміщення "9", площею 3,8 кв. м, коридор "10", площею 2,9 кв. м, коридор "11", площею 2,0 кв. м, вмивальник "12", площею 1,8 кв. м, туалет "13", площею 1,5 кв. м, приміщення "14" № 12, площею 20,8 кв. м, коридор "15", площею 4,2 кв. м, приміщення "16", площею 12,7 кв. м, тамбур "1", площею 3,4 кв. м, тамбур "ІІ", площею 5,7 кв. м, а всього загальною площею 112,15 кв.м, що відповідає 1/2 частини; частину ганку літ. "аІV-1"; ганок літ. "аІІІ-1".
Зобов`язано ОСОБА_1 при виділенні в натурі 1/2 частини нежитлового приміщення АДРЕСА_1 провести переобладнання приміщення шляхом влаштування глухої перегородки у приміщенні "1" на відстані 1,27 м до її вісі від перегородки з приміщенням "15" та на відстані 7,67 м до її вісі від перегородки з приміщенням "16". У приміщенні "7" встановити перегородку для організації коридору, площею 2,6 другому власнику. За потребою закласти віконний прийом у приміщенні "1" до якого підійде влаштована перегородка цьому ж приміщенні та влаштувати туалет у приміщенні. Влаштувати дверний пройм між приміщенням "4" та "6". Зобов`язано ОСОБА_1 роботи з перевлаштування інженерних мереж та встановлення обладнання виконувати з участю спеціалізованих організацій згідно з розробленим проектом у разі їхньої необхідності.
Виділено ОСОБА_1 в натурі 1/2 частини земельної ділянки для обслуговування магазину і кафе на АДРЕСА_1, кадастровий номер: 1421510100:00:002:0013, а саме: частину 0,02305 га, розміром 14,60 м з АДРЕСА_1 ; 4,9 м по межі в глибині ділянки; 16,55 м по боковій межі ділянки; 3,82 м, 3,70 м., 2,0 м, 4,55 м, 1,95 м, 1,60 м, 1,32 м, 9,30 м, 2,50 м по межі з іншим власником.
У задоволені зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.
Вирішуючи спір між сторонами, суд першої інстанції виходив із можливості виділу в натурі кожному з співвласників частини спірної нежитлової будівлі та частини спірної земельної ділянки за варіантами виділу в натурі, які запропоновані у висновку судової будівельно-технічної експертизи від 26 листопада 2019 року № 13/с. Висновок експертного дослідження будівельно - технічної експертизи від 01 червня 2020 року № 18, наданий ОСОБА_2 взагалі не пропонує варіантів поділу спірної земельної ділянки, щодо якої у сторін також існує спір. Отже, такий варіант поділу, запропонований експертом у вказаному висновку експертного дослідження, позбавляє суд можливості в повному обсязі вирішити спір між сторонами щодо користування нерухомістю.
Постановою Донецького апеляційного суду від 22 квітня 2021 року рішення суду першої інстанції скасовано. Провадження у справі закрито. Роз`яснено ОСОБА_1 та ОСОБА_2, що розгляд справи віднесено до юрисдикції господарського суду, та право протягом десяти днів з дня отримання копії судового рішення звернутися до Донецького апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
Закриваючи провадження у справі, суд виходив із того, що характер правовідносин, що виникли між сторонами у зв`язку із користуванням спірним майном, свідчить про спрямованість на здійснення сторонами підприємницької діяльності, а позовні вимоги як первісного так і зустрічного позовів стосуються прав та інтересів позивача і відповідача саме як учасників господарських відносин фізичних осіб - підприємців. Оскільки юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб`єкта звернення та предмета позовних вимог, суд неправильно виходив із того, що позови ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у цьому випадку заявлені фізичними особами - власниками нерухомого майна, який в силу вимог статті 19 ЦПК України має розглядатися в порядку цивільного судочинства. Тобто суд неправильно визначився з юрисдикційністю спору, адже справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги
У травні 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Донецького апеляційного суду від 22 квітня 2021 року, в якій просить скасувати зазначене судове рішення та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права. Вказує на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні не врахував висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 753/16525/16-ц (провадження № 14-574цс18), від 14 березня 2018 року у справі № 2-7615/10 (провадження № 14-17цс18), від 05 червня 2018 року у справі № 522/7909/16-ц (провадження № 14-150цс18).
Позивач у спірних правовідносинах виступає саме як фізична особа, оскільки нерухоме майно належить їй на праві власності як фізичній особі. Крім того, оскільки частина нерухомого майна та частина земельної ділянки передані ОСОБА_2 в особисту приватну власність, він також виступає фізичною особою у цих правовідносинах. Набуття статусу ФОП не означає, що усі подальші правовідносини за участю цієї особи мають ознаки господарських, а спори з її участю належать до господарських, адже фізична особа продовжує діяти як учасник цивільних відносин, зокрема, укладаючи правочини для забезпечення власних потреб, придбаваючи нерухоме та рухоме майно.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.
Частиною четвертої статті 411 ЦПК України передбачено, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду апеляційної інстанції - скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Обставини встановлені судами
12 травня 2003 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 придбали у рівних частках у ОСОБА_5 нежилу будівлю (магазин " ІНФОРМАЦІЯ_1"), на АДРЕСА_1 .
17 червня 2008 року приватний підприємець ОСОБА_1 та приватний підприємець ОСОБА_4 придбали у рівних частках у Волноваської міської ради Донецької області земельну ділянку, площею 0,0461 га, на АДРЕСА_1 .
На підставі державного акта на право власності на земельну ділянку ОСОБА_1 та ОСОБА_4 належить по 1/2 частини земельної ділянки, площею 0,0461 га, цільове призначення - для комерційного використання (обслуговування магазину і кафе).
18 жовтня 2018 року ОСОБА_4 подарувала ОСОБА_2 1/2 частини нежитлової будівлі магазину " ІНФОРМАЦІЯ_1", загальною площею 224,3 кв. м, та 1/2 частини земельної ділянки, площею 0,0461 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, для обслуговування магазину і кафе, кадастровий номер: 1421510100010020013, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Власником інших 1/2 частин нежитлового приміщення і земельної ділянки є ОСОБА_1 .
Звертаючись до суду із цим позовом, ОСОБА_6 просила виділити в натурі її частки нерухомого майна та земельної ділянки у зв`язку з неможливістю дійти згоди щодо порядку користування вказаним нерухомим майном.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу, дійшов висновку про закриття провадження у справі у зв`язку з тим, що цей спір належить до юрисдикції господарських судів, оскільки характер правовідносин, що виникли між сторонами у зв`язку із користуванням спірним майном, свідчить про спрямованість на здійснення сторонами підприємницької діяльності, а позовні вимоги як первісного позову, так і зустрічного стосуються прав та інтересів позивача і відповідача саме як учасників господарських відносин фізичних осіб - підприємців.
Верховний Суд не може погодитися з такими висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.