Постанова
Іменем України
22 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 554/5732/20
провадження № 61-4451св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Державне підприємство "Полтавський експертно-технічний центр держпраці",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 05 жовтня 2020 року у складі судді Чуванової А. М. та постанову Полтавського апеляційного суду від 16 лютого
2021 року у складі колегії суддів: Хіль Л. М., Карпушина Г. Л., Кузнєцової О. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державного підприємства "Полтавський експертно-технічний центр держпраці" (далі -
ДП "Полтавський експертно-технічний центр держпраці", державне підприємство, підприємство) про поновлення на роботі.
Обґрунтовуючи вимоги, вказувала, що працювала у відповідача сторожем
з 07 жовтня 2016 року.
Наказом (розпорядженням) ДП "Полтавський експертно-технічний центр держпраці" від 30 січня 2020 року № 6-к про припинення трудового договору (контракту) її звільнено з посади сторожа з 30 січня 2020 року згідно з пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України за угодою сторін на підставі її особистої заяви від 30 січня 2020 року.
Копію наказу про звільнення вона отримала 15 червня 2020 року.
Зазначала, що заяву від 30 січня 2020 року про звільнення за угодою сторін
з 30 січня 2020 року вона написала власноручно, проте не добровільно, а під тиском директора, оскільки у цей період вона перебувала в тяжкому майновому та психологічному стані, викликаному боргами перед фінансовими компаніями на суму близько 15 000,00 грн, через що ці компанії багаторазово телефонували на підприємство та матері директора з вимогами негайного погашення боргу, та одного дня робота підприємства була паралізована
на 5 годин робочого часу. У зв`язку з викладеним директор поставив їй вимогу написати негайно заяву про звільнення.
Посилаючись на те, що заява про звільнення з посади сторожа була складена
за відсутності внутрішнього волевиявлення за вказівкою посадової особи відповідача під впливом психологічного тиску та внаслідок збігу тяжких особистих обставин, ОСОБА_1 просила поновити її на роботі на посаді сторожа в ДП "Полтавський експертно-технічний центр держпраці".
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 05 жовтня 2020 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 16 лютого 2021 року, в задоволенні позову відмовлено.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції,
з яким погодився апеляційний суд, виходив з недоведеності позивачем обставин щодо її звільнення під впливом психологічного тиску та внаслідок збігу тяжких особистих обставин, оскільки заяву про звільнення вона написала власноручно, заява містить дату та підпис, а також підставу припинення договору та строк його припинення з 30 січня 2020 року, заява не містить будь-яких застережень про вчинення на неї тиску при її написанні.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У березні 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу,
в якій просить скасувати рішення Октябрського районного суду м. Полтави
від 05 жовтня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду
від 16 лютого 2021 року й ухвалити нове рішення про задоволення позову, обґрунтовуючи доводи неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Також зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме у справах, в яких заяву про звільнення працівник склав під психологічним тиском.
Доводи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ДП "Полтавський експертно-технічний центр держпраці" посилається на безпідставність її доводів та зазначає, що її доводи про складення заяви про звільнення під психологічним тиском є припущенням. Будь-яких порушень трудового законодавства підприємством при її звільненні не допущено, і таких порушень позивачем не доведено.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 13 травня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано справу з Октябрського районного суду
м. Полтави.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд встановив, що наказом (розпорядженням) ДП "Полтавський ЕТЦ"
від 07 жовтня 2016 року № 21-К ОСОБА_1 прийнята на роботу на посаду сторожа.
30 січня 2020 року ОСОБА_1 власноручно написала заяву про звільнення
її з роботи з 30 січня 2020 року за угодою сторін.
Заява від 30 січня 2020 року про звільнення з 30 січня 2020 року із займаної посади за угодою сторін містить дату та підпис позивача, підставу припинення договору та строк його припинення, резолюцію "Звільнити за угодою сторін"
та підпис посадової особи підприємства.
Наказом (розпорядженням) ДП "Полтавський ЕТЦ" від 30 січня 2020 року № 6-к про припинення трудового договору (контракту) ОСОБА_1 звільнено з посади сторожа згідно з пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України, за угодою сторін, з 30 січня 2020 року на підставі особистої заяви від 30 січня 2020 року.
З наказом про звільнення позивач ознайомлена 30 січня 2020 року та цього
ж дня вона отримала трудову книжку.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частинами першою, другою статті 2 Цивільного процесуального кодексу України в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги (далі -
ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод
чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, а саме рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права
чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції
в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.