Постанова
Іменем України
22 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 755/16096/20
провадження № 61-3030св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Червинської М. Є.,
учасники справи:
заявник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінактив",
заінтересовані особи: Акціонерне товариство "УкрСиббанк", ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, подану адвокатом Кубраком Олегом Олександровичем, на ухвалу Дніпровського районного суду
м. Києва від 16 листопада 2020 року у складі судді Яровенко Н. О. та постанову Київського апеляційного суду від 26 січня 2021 року у складі колегії суддів: Мазурик О. Ф., Кравець В. А., Махлай Л. Д.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінактив" (далі - ТОВ "ФК "Фінактив") звернулося до Дніпровського районного суду м. Києва із заявою про заміну сторони стягувача його правонаступником.
Заяву обґрунтовано тим, що рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 08 червня 2010 року у справі № 2-223/10 задоволено позов Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" (далі - ПАТ "УкрСиббанк", банк)
та стягнено з ОСОБА_2, ОСОБА_1 у солідарному порядку на користь ПАТ "УкрСиббанк" заборгованість за кредитним договором № 11376149000
від 31 липня 2008 року в розмірі 643 438,32 грн.
25 січня 2019 року між ПАТ "УкрСиббанк" та ТОВ "ФК "Фінактив" укладено договір факторингу № 131, відповідно до якого банк відступив
ТОВ "ФК "Фінактив", а ТОВ "ФК "Фінактив" в свою чергу набуло права грошової вимоги за кредитним договором від 31 липня 2008 року № 11376149000 (з усіма додатками та додатковими угодами до нього), укладеного між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (далі - АКІБ "УкрСиббанк"), правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк", та ОСОБА_2 .
Посилаючись на викладене, ТОВ "ФК "Фінактив" просило замінити стягувача
у виконавчому провадженні з ПАТ "УкрСиббанк" на його правонаступника
ТОВ "ФК "Фінактив" (справа № 2-223/10).
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 16 листопада 2020 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 26 січня
2021 року, заяву задоволено.
Замінено стягувача ПАТ "УкрСиббанк" у виконавчому провадженні у справі
№ 2-223/10 про стягнення з ОСОБА_2, ОСОБА_1 на користь
ПАТ "УкрСиббанк" заборгованості за кредитним договором від 31 липня
2008 року № 11376149000 у розмірі 643 438,32 грн, судового збору в розмірі
1 700,00 грн та 250,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення, на його правонаступника - ТОВ "ФК "Фінактив".
Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, встановивши обставини переходу від ПАТ "УкрСиббанк" до ТОВ "ФК "Фінактив" права вимоги до ОСОБА_2, ОСОБА_1 за договором кредиту та договором поруки, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви про заміну сторони стягувача у цій справі.
Суди зазначили, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається
на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин.
Отже, звернення правонаступника первісного кредитора із заявою про надання йому статусу стягувача відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України та статті 15 Закону України "Про виконавче провадження".
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У лютому 2021 року адвокат Кубрак О. О., діючи в інтересах ОСОБА_1, надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 16 листопада 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 26 січня 2021 року і ухвалити нове рішення про відмову
в задоволенні заяви.
У касаційній скарзі вказує, що судами не враховано висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 29 серпня 2018 року у справі № 522/137/15-ц, від 01 жовтня 2018 року
у справі № 757/21408/17-ц, від 19 листопада 2018 року у справі
№ 753/23587/16-ц, від 14 січня 2019 року у справі № 1805/4363/2012,
від 11 липня 201 року у справі № 904/8549/17, від 28 листопада 2019 року
у справі № 916/2286/16, від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16,
від 03 квітня 2019 року у справі № 591/4552/17, від 27 березня 2019 року у справі № 755/5751/17, від 20 лютого 2019 року у справі № 128/639/17, від 21 листопада 2018 року у справі № 2-769/11.
У касаційній скарзі зазначено про помилковість висновків судів першої
та апеляційної інстанцій щодо наявності підстав для задоволення заяви, оскільки заявник вже звертався до суду з ідентичною як за своїм змістом, так
і переліком документів, долучених до заяви, заявою про заміну сторони стягувача її правонаступником, в задоволенні якої відмовлено ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 17 липня 2019 року, що набрала законної сили.
Указано, що повторний розгляд аналогічної за змістом та підставами заяви про заміну сторони стягувача є порушення норм процесуального права, а саме вимог статей 44, 255, 256 ЦПК України, та зловживанням заявником своїми процесуальними правами, а тому суд повинен був закрити провадження у справі відповідно до пункту третього частини першої статті 255 ЦПК України.
На думку особи, яка подає касаційну скаргу, наявність у справі двох ідентичних заяв про заміну сторони стягувача та ухвалення за цими заявами різних по суті судових рішень призводить до порушення принципу юридичної визначеності
та принципу остаточності судового рішення.
Також вказує на те, що укладений між банком та ТОВ "ФК "Фінактив" договір факторингу є нікчемним, оскільки товариство не може бути учасником факторингових операцій через відсутність ліцензії на надання послуг
з факторингу.
Доводи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "ФК "Фінактив" посилається
на безпідставність доводів касаційної скарги щодо відсутності у нього права
на заміну стягувача через нікчемність договору факторингу, оскільки дійсність цього договору не була предметом розгляду у цій справі. Вказує,
що ТОВ "ФК "Фінактив" є зареєстрованою фінансовою установою, що має право надавати відповідні послуги.
ОСОБА_1 подала відповідь на відзив, в якому наполягає на тому,
що ТОВ "ФК "Фінактив" не має права надавати фінансові послуги, з огляду
на що договір факторингу, на підставі якого останній набув права вимоги,
є нікчемним. До того ж вважає неправомірним заміну стягувача у справі, розгляд якої вже завершено.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 09 березня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано справу з Дніпровського районного суду
м. Києва.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд встановив, що 01 липня 2008 року між АКІБ "УкрСиббанк", правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк", та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 11376149000, на забезпечення виконання якого 31 липня 2008 року між банком та ОСОБА_1 укладено договір поруки № 219611.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 08 червня 2010 року задоволено позов ПАТ "УкрСиббанк" та з ОСОБА_2, ОСОБА_1 стягнено у солідарному порядку на користь ПАТ "УкрСиббанк" заборгованість
за кредитним договором у розмірі 643 438,32 грн, судовий збір в сумі
1 700,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення у сумі 250,00 грн. Рішення суду набрало законної сили.
25 січня 2019 року між ПАТ "УкрСиббанк" (первісний кредитор)
та ТОВ "ФК "Фінактив" (правонаступник) укладено Договір факторингу № 131,
за умовами якого клієнт відступає фактору, а фактор зобов`язується прийняти права вимоги та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти
в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим Договором. Права вимоги, які клієнт відступає фактору за цим Договором, відступаються (передаються) в розмірі заборгованості боржників перед клієнтом,
що передбачені умовами первинних договорів, та визначені в Реєстрі боржників, що підписується сторонами у паперовому вигляді.
До заяви про заміну сторони стягувача на підтвердження переходу
до ТОВ "ФК "Фінактив" права вимоги за кредитним договором, укладеним між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_2, долучено акт приймання-передачі права вимоги від 25 січня 2019 року; витяг з реєстру боржників до договору факторингу від 25 січня 2019 року № 131 та платіжне доручення від 25 січня 2019 року № 4
(т. 2, а. с. 67 - 69).
Згідно з актом приймання-передачі права вимоги від 25 січня 2019 року, підписаного стороною ПАТ "УкрСиббанк" та ТОВ "ФК "Фінактив", клієнт передав (відступив) фактору право вимоги, а фактор прийняв право вимоги в обсязі
та на умовах, визначених договором та реєстром боржників від 25 січня
2019 року до договору факторингу від 25 січня 2019 року №131.
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу від 25 січня 2019 року № 131 вбачається, що ПАТ "УкрСиббанк" передав,
а ТОВ "ФК "Фінактив" прийняв на умовах визначених договором, право вимоги за кредитним договором № 11376149000, боржником за яким є ОСОБА_2, який забезпечений договором поруки № 219611, укладеним з ОСОБА_1 .
Суд також встановив, що ТОВ "ФК "Фінактив" є фінансовою установою та має право на надання фінансових послуг.
Матеріали справи містять копію постанови головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа, виданого 30 липня 2010 року на виконання рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 08 червня 2010 року, яким позов задоволено, стягнено з ОСОБА_2, ОСОБА_1 у солідарному порядку
на користь ПАТ "УкрСиббанк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 643 438,32 грн, судовий збір у сумі 1 700,00 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення у сумі 250,00 грн (т. 1, а. с. 180, т. 2, а. с. 3).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частинами першою, другою статті 2 Цивільного процесуального кодексу України в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги (далі -
ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод
чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції
в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.