Постанова
Іменем України
22 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 127/6152/21
провадження № 61-7837св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
заінтересована особа - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 19 квітня 2021 року у складі колегії суддів: Берегового О. Ю., Шемети Т. М., Якименко М. М. та на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 01 червня 2021 року у складі колегії суддів: Шемети Т. М., Берегового О. Ю., Панасюка О. С.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
11 березня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, та просив встановити, що ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, не проживав на час своєї смерті за адресою:
АДРЕСА_1 . Зазначив, що встановлення цього факту йому необхідне для отримання спадщини.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 12 березня 2021 року
у відкритті провадження у справі за його заявою про встановлення юридичного факту відмовлено.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що його право на спадкування у цьому випадку конкурує з правом інших осіб, які також можуть мати право на спадкове майно, а тому вбачається спір про право на спадщину, який підлягає розгляду
у порядку позовного, а не окремого провадження.
24 березня 2021 року, не погодившись з ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 12 березня 2021 року, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржувану ухвалу та передати справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Разом з апеляційною скаргою ОСОБА_1 подав клопотання (заяву) про звільнення від сплати судового збору.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 02 квітня 2021 року в задоволенні його клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги відмовлено у зв`язку з ненаданням особою, яка подала клопотання, доказів на підтвердження свого майнового стану. Апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків - для сплати судового збору.
На виконання вимог ухвали від 02 квітня 2021 року він надіслав на адресу Вінницького апеляційного суду заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, яка отримана судом 08 квітня 2021 року, та додав до неї копію довідки
від 01 березня 2021 року № 49 про залишок коштів на його банківському рахунку й копію довідки від 01 березня 2021 року № 119 про склад сім`ї.
Вінницький апеляційний суд, дійшовши висновку, що надані ОСОБА_1
на виконання вимог ухвали від 02 квітня 2021 року копії документів не містять відомостей про сукупний дохід ОСОБА_1 за попередній 2020 рік, а зазначені ним у заяві відомості про розмір отримуваної пенсії не підтверджені належними доказами, що унеможливлює застосування частин першої, другої статті 8 Закону України "Про судовий збір", ухвалою від 19 квітня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області
від 12 березня 2021 року визнав неподаною та повернув особі, яка її подала.
05 травня 2021 року ОСОБА_1 повторно оскаржив до апеляційного суду ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 12 березня 2021 року,
в апеляційний скарзі також заявив клопотання про поновлення пропущеного ним з поважних причин строку на апеляційне оскарження.
Разом з апеляційною скаргою він подав заяву про звільнення від сплати судового збору.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 07 травня 2021 року зазначені ОСОБА_1 підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції від 12 березня 2021 року визнано неповажними.
Ухвала в цій частині мотивована тим, що ОСОБА_1, посилаючись
на отримання копії оскаржуваної ухвали лише 22 березня 2021 року, не надав доказів на підтвердження таких доводів, та взагалі не навів будь-яких поважних причин, які унеможливили подання ним апеляційної скарги протягом 15 днів
з моменту отримання копії оскаржуваної ухвали, тобто до 06 квітня 2021 року.
Цією ж ухвалою відмовлено в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору у зв`язку з тим, що розмір судового збору за подання апеляційної скарги на процесуальну ухвалу (оскаржувану ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області) не перевищує 5 % від суми його сукупного річного доходу, отже немає підстав для застосування частин першої, другої статті 8 Закону України "Про судовий збір"
Апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків,
а саме: для зазначення поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження, сплати судового збору або подання документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
24 травня 2021 року ОСОБА_1 в черговий раз подав до Вінницького апеляційного суду клопотання (заяву) про звільнення від сплати судового збору, а також клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Підставою для поновлення строку зазначив те, що він вже звертався
з апеляційною скаргою на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 12 березня 2021 року, яка ухвалою Вінницького апеляційного суду
від 19 квітня 2021 року йому повернута, у зв`язку з чим він повторно звернувся
з апеляційною скаргою на вказану ухвалу суду першої інстанції.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 01 червня 2021 року визнано неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження та відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 12 березня 2021 року.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
05 травня 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу,
в якій просить скасувати ухвалу Вінницького апеляційного суду від 19 квітня 2021 року та передати справу до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 12 березня 2021 року.
15 червня 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу,
в якій просить скасувати ухвалу апеляційного суду від 01 червня 2021 року,
а справу направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
У касаційних скаргах ОСОБА_1 вказує на порушення апеляційним судом норм процесуального права
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу
до касаційного суду не направили.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 28 травня 2021 року особу, яка подає касаційну скаргу, звільнено від сплати судового збору, відкрито касаційне провадження
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 19 квітня 2021 року, справу витребувано з Вінницького міського суду Вінницької області.
Ухвалою Верховного Суду від 29 червня 2021 року звільнено ОСОБА_1
від сплати судового збору, відкрито касаційне провадження за його касаційною скаргою на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 01 червня 2021 року.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частинами першою, другою статті 2 Цивільного процесуального кодексу України в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги (далі -
ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод
чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права
чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції
в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги задоволенню не підлягають з огляду
на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Згідно з пунктом 3 частини четвертої статті 356 ЦПК України до апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору
у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Частиною другою статті 357 ЦПК України визначено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
У цій справі 24 березня 2021 року ОСОБА_1 оскаржив в апеляційному порядку ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 12 березня 2021 року. Разом з апеляційною скаргою він подав клопотання (заяву) про звільнення від сплати судового збору, до якого додав відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків,
з яких вбачається, що за період з 1 до 3 кварталу 2020 року інформації про доходи немає.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 02 квітня 2021 року в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги відмовлено з посиланням на те, що доводів про скрутне матеріальне становище та перебування на його утриманні хворої дружини не достатньо,
а належних доказів на підтвердження його реального майнового стану
ОСОБА_1 суду не надав. Апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків - для сплати судового збору.
На виконання вимог ухвали від 02 квітня 2021 року ОСОБА_1 надіслав
на адресу Вінницького апеляційного суду заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, яка отримана судом 08 квітня 2021 року, та додав до неї копію довідки від 01 березня 2021 року № 49 про залишок коштів на його банківському рахунку й копію довідки від 01 березня 2021 року № 119 про склад сім`ї.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 19 квітня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області
від 12 березня 2021 року визнано неподаною та повернуто особі, яка її подала.
Згідно з частиною першою та третьою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. Суд, у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
Відповідно до статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж
до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати
на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Зазначена норма закріплює дискреційне право, а не обов`язок суду відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати. Його реалізація не може призводити до порушення принципу процесуального рівноправ`я сторін
та знаходиться в безпосередній залежності від доведеності за допомогою належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів обставин щодо того,
що скрутне майнове становище особи не дозволяє їй сплатити судовий збір
у встановленому чинним законодавством розмірі. З метою недопущення зловживання процесуальними правами суд має враховувати: предмет спору, наявність у особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, рахунків
в банківських та інших фінансових установах та можливість розпорядження ними, вік особи та її працездатність, склад сім`ї та наявність утриманців тощо.
Таким чином, для вирішення клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати суд має встановити майновий стан сторони.
Суд апеляційної інстанції, визнаючи неподаною та повертаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1, виходив з того, що в установлений судом строк він не виконав вимоги ухвали від 02 квітня 2021 року, судовий збір не сплатив, а надані ним
на виконання вимог цієї ухвали копії документів не містять відомостей про його сукупний дохід за попередній 2020 рік, зазначені ним у заяві відомості про розмір отримуваної пенсії не підтверджені належними доказами,
що унеможливлює застосування частин першої, другої статті 8 Закону України "Про судовий збір" та вирішення питання про звільнення його від сплати судового збору.
У рішенні у справі "Креуз проти Польщі" ("Kreuz v. Poland") від 19 червня
2001 року Європейський суд з прав людини вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду
не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно
й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах.
Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред`явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Шишков проти Росії" ("Shishkov v. Russia") від 20 лютого 2014 року).
Відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", якими на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права, Вінницький апеляційний суд врахував наведені рішення ЄСПЛ.
Частинами третьою, четвертою статті 357 ЦПК України визначено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка
її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції
з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.
Проаналізувавши норми частини другої статті 357 та частини сьомої статті 185 ЦПК України можна дійти висновку, що особа має право повторно звернутися
до суду з апеляційною скаргою, проте за умови, що перестануть існувати обставини, які стали підставою для повернення попередньої апеляційної скарги.
Отже, звернення до суду з апеляційною скаргою, яка не відповідає статті 356 ЦПК України, та повернення у зв`язку з цим апеляційної скарги через не усунення недоліків, за відсутності інших об`єктивних і непередбачуваних умов,
не є поважною причиною у поновленні строку на апеляційне оскарження.
Встановлено, що в ухвалі Вінницького апеляційного суду від 01 червня 2021 року, якою визнано неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції та відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 12 березня 2021 року, постановлену
за результатами розгляду заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, дана належна оцінка всім доводам особи, що подала апеляційну скаргу, ухвала належним чином мотивована, постановлена з дотриманням норм процесуального права.
Застосовуючи положення статей 185, 357 ЦПК України, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність у цьому випадку підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження.
Висновки суду апеляційної інстанції відповідають обставинам справи, встановленим відповідно до вимог процесуального закону, та узгоджуються
з нормами права, які судом правильно застосовані, а доводи касаційних скарг про те, що апеляційний суд безпідставно відмовив ОСОБА_1 в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору та в поновленні строку
на апеляційне оскарження, не розглянув відповідне клопотання,
є безпідставними, не відповідають дійсним обставинам справи
та не спростовують висновків апеляційного суду, зокрема, про те, чому
на виконання вимог ухвали апеляційного суду про залишення апеляційної скарги без руху заявник фактично не навів обґрунтувань на спростування вказівок суду, а також не навів поважних та об`єктивних причин, які створили йому перешкоди раніше звернутися до суду з апеляційною скаргою.
За таких обставин висновки апеляційного суду про невідповідність апеляційних скарг ОСОБА_1 вимогам статей 185, 357 ЦПК України у зв`язку з несплатою судового збору та пропуском строку на апеляційне оскарження без поважних причин є правильними та такими, що відповідають вимогам процесуального закону, виявів надмірного формалізму та непропорційності між застосованими засобами та поставленою метою апеляційний суд не допустив, отже доводи касаційних скарг є безпідставними.