Постанова
Іменем України
15 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 705/1951/20
провадження № 61-2366св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Ткачука О. С.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Квартирно-експлуатаційний відділ міста Біла Церква,
треті особи: Виконавчий комітет Уманської міської ради Черкаської області, Міністерство оборони України,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу міста Біла Церквана рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 13 жовтня 2020 року у складі судді Годік Л. С. та постанову Черкаського апеляційного суду від 12 січня 2021 року у складі колегії суддів: Карпенко О. В., Василенко Л. І., Єльцова В. О.
у справі за позовомОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Біла Церква, треті особи: Виконавчий комітет Уманської міської ради Черкаської області, Міністерство оборони України, про надання службової квартири у постійне користування,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 у травні 2020 року звернувся до суду з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Біла Церква (далі - КЕВ міста Біла Церква), треті особи: Уманська міська рада, Міністерство оборони України, про надання службової квартири у постійне користування, в якому просив визнати за ним право на виключення з числа службового житла квартири АДРЕСА_1 загальною площею 61,7 кв. м та зобов`язати КЕВ міста Біла Церква подати до Уманської міської ради Черкаської області клопотання разом з належно оформленими документами про виключення з числа службового житла вказаної квартири.
Зазначений позов ОСОБА_1 мотивував тим, що він проходить військову службу у Збройних Силах України з 01 серпня 1994 року по даний час та має стаж військової служби понад 25 років.
З 17 серпня 2000 року перебуває на обліку громадян, які потребують покращення житлових умов, що підтверджується довідкою КЕВ міста Біла Церква. Відповідно до пункту 2 наказу Міністерства оборони України від 01 жовтня 2019 року № 300 спірна квартира закріплена за ним.
Рішенням Виконавчого комітету Уманської міської ради від 23 жовтня 2019 року № 446 включено до числа службових квартиру за АДРЕСА_1 .
Він, неодноразово, у відповідності до статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, подавав рапорти та заяви на ім`я начальника КЕВ міста Біла Церква із клопотанням зміни статус "службова" квартира та надання службового приміщення у його постійне користування та членів його сім`ї із зняттям з черги на отримання житла, однак подані ним рапорти та заяви залишились без задоволення.
Уманський міськрайонний суд Черкаської області ухвалою від 15 вересня 2020 року заяву ОСОБА_1 про залучення як третьої особи Виконавчого комітету Уманської міської ради Черкаської області задовольнив. Залучив до участі у справі як третю особу Виконавчий комітет Уманської міської ради Черкаської області.
ОСОБА_1 уточнив позовні вимоги та остаточно просив визнати за ним право на виключення з числа службового житла квартири АДРЕСА_1 загальною площею 61,7 кв. м та зобов`язати КЕВ міста Біла Церква подати до Виконавчого комітету Уманської міської ради Черкаської області клопотання разом з належно оформленими документами про виключення з числа службового житла вказаної квартири.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Уманський міськрайонний суд Черкаської області рішенням від 13 жовтня 2020 року позов ОСОБА_1 задовольнив.
Визнав за ОСОБА_1 право на виключення з числа службового житла квартири АДРЕСА_1 .
Зобов`язав КЕВ міста Біла Церква подати до Виконавчого комітету Уманської міської ради Черкаської області клопотання про виключення з числа службового житла квартири АДРЕСА_1 загальною площею 61,7 кв. м.
Місцевий суд рішення мотивував тим, що питання виключення житла з числа службового має вирішуватися Виконавчим комітетом Уманської міської ради, проте не подаючи відповідне клопотання, КЕВ прямо порушує права позивача на житло. Крім того, чинним законодавством не встановлено підстав для відмови КЕВ міста Біла Церква у поданні клопотання про виключення житлового приміщення з числа службового до виконавчого органу відповідної ради, тому внаслідок бездіяльності відповідача ОСОБА_1 фактично позбавлений можливості реалізувати свої права на житло, що є порушенням його житлових прав.
Черкаський апеляційний суд постановою від 12 січня 2021 року апеляційну скаргу, подану представником КЕВ міста Біла Церква - Свириденком В. М., залишив без задоволення, а рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 13 жовтня 2020 року залишив без змін.
Апеляційний суд постанову мотивував тим, що ОСОБА_1 дотримано всі умови, що визначені Інструкцією, зокрема те, що позивач є військовослужбовцем, перебуває на військовій службі, має календарну вислугу більше 20 років, перебуває на квартирному обліку в КЕВ міста Біла Церква, але постійного житла до цього часу не отримав, а отже має право на забезпечення житлом, зокрема право на виключення житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання його та членів його сім`ї.
КЕВ міста Біла Церква не надав доказів на підтвердження обґрунтованості відмови у поданні клопотання за заявою військовослужбовця про розгляд питання про виключення житла з числа службового. Немотивована бездіяльність КЕВ міста Біла Церква обмежує права позивача на забезпечення житлом, гарантовані Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", у зв`язку із чим суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
КЕВ міста Біла Церквау лютому 2021 року подав касаційну скаргу на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 13 жовтня 2020 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 12 січня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга КЕВ міста Біла Церквамотивована тим, що апеляційний суд неправильно застосував до спірних правовідносин наказ Міністерства оборони України від 30 листопада 2011 року № 737, оскільки цей наказ втратив чинність згідно з наказом Міністерства оборони України від 31 липня 2018 року № 380, який регулює спірні правовідносини на даний час.
Заявник посилається на те, що необхідно відступити від висновку щодо норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 12 жовтня 2020 року у справі № 636/1525/19 та від 09 жовтня 2020 року у справі № 750/3925/18. КЕВ міста Біла Церква зазначає, що у справі № 636/1525/19 були встановлені інші обставини, а саме по службовій квартирі приймала рішення житлова комісія та командир військової частини, а КЕВ безпідставно не виконав свою частину повноважень, як того вимагає наказ Міністерства оборони України від 31 липня 2018 року № 380. Також у справі № 750/3925/18 інші встановлені обставини, а саме рішення приймалось на підставі колишнього наказу Міністерства оборони України від 30 листопада 2011 року № 737 (який не діє при розгляді даної справи) та квартирно-експлуатаційний орган не був відповідачем у справі.
Заявник вважає, що відсутні висновки Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних (ідентичних) правовідносинах.
Суди попередніх інстанцій не взяли до уваги те, що позивачем при вирішенні питання виключення квартири з числа службових не був дотриманий порядок, визначений постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року № 1081 та наказом Міністерства оборони України від 31 липня 2018 року № 380, а саме житлова комісія військової частини не приймала рішення про надання житла позивачу, шляхом виключення його з числа службового. Тільки після прийняття рішення військовою частиною про надання житла позивачу, шляхом виключення його з числа службового, згідно з пунктом 3 розділу 7 вказаного наказу, та отримання документів, КЕВ міста Біла Церква може вчиняти дії відповідно до повноважень, передбачених пунктом 4 розділу 7 зазначеного наказу. Таким чином КЕВ не є належним відповідачем у справі, оскільки квартира належить Міністерству оборони України, повноваження КЕВ є похідними від прийнятих рішень військової частини, рішення про надання службового житла повинна приймати житлова комісія військової частини.
Крім того, судовим рішенням про надання ОСОБА_1 житла для постійного проживання, буде порушене переважне право на житло інших військовослужбовців, які знаходяться в першочерговій черзі перед позивачем і відповідно буде порушено принцип рівності.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
ОСОБА_1 у травні 2021 року подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, посилаючись на те, що питання виключення житла з числа службового має вирішуватися Виконавчим комітетом Уманської міської ради, проте не подаючи відповідне клопотання, КЕВ прямо порушує права позивача на житло. Крім того, чинним законодавством не встановлено підстав для відмови КЕВ міста Біла Церква у поданні клопотання про виключення житлового приміщення з числа службового до виконавчого органу відповідної ради. Разом з тим, КЕВ міста Біла Церква не надав доказів на підтвердження обґрунтованості відмови у поданні клопотання за заявою ОСОБА_1 про розгляд питання про виключення житла з числа службового.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду ухвалою від 12 квітня 2021 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали із Уманського міськрайонного суду Черкаської області.
Справа № 705/1951/20 надійшла до Верховного Суду 27 квітня 2021 року.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою від 22 липня 2021 року справу призначив до судового розгляду Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в кількості п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Згідно з витягу з послужного списку капітана ОСОБА_1 він проходить військову службу у Збройних Силах України та має загальну вислугу 26 років.
Відповідно до пункту 2 витягу наказу командира військової частини А2012 Міністерства оборони України від 01 жовтня 2019 року № 300, виданого на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 04 серпня 2000 року № 1225, наказу Міністерства оборони України від 31 січня 2019 № 40, Положення про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 03 липня 2013 року № 448, наказу Міністерства оборони України від 16 липня 2019 року № 385, квартира АДРЕСА_1, загальною площею 61,70 кв. м, закріплена за заступником командира з морально-психологічного забезпечення військової частини А2012 майором ОСОБА_1 .
ОСОБА_1 за вказаною адресою проживає разом з дружиною ОСОБА_2 та дочками ОСОБА_3, ОСОБА_4 .
Згідно з довідкою начальника КЕВ міста Біла Церква від 22 грудня 2018 року № 214 майор ОСОБА_1 під час проходження служби в Уманському гарнізоні військовій частині А2012 перебуває на обліку громадян, які потребують покращення житлових умов з 17 серпня 2000 року по теперішній час.
Рішенням Виконавчого комітету Уманської міської ради від 23 жовтня 2019 року № 446 квартиру АДРЕСА_1 включено до числа службових квартир.
У листі Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України від 02 березня 2020 року за № 303/4/395 зазначено, що питання щодо забезпечення ОСОБА_1 постійним житлом або грошовою компенсацією буде розглянуто згідно з чергою квартирного обліку з урахуванням пільг у міру надходження постійного житла або коштів до гарнізону.
У листі Уманського гарнізону від 18 грудня 2019 року зазначено, що квартира АДРЕСА_1 зареєстрована на праві власності за Міністерством оборони України і балансоутримувачем житла є КЕВ, отримання, розподіл службового або постійного житла здійснюється відповідно до наказу Міністра оборони України від 31 липня 2018 року № 380 на загальних основах по надходженню в Уманський гарнізон.
В листі-відповіді начальника КЕВ міста Біла Церква від 28 листопада 2019 року № 1290 зазначено, що виключення квартир із числа службових в Міністерстві оборони України не передбачено.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення у повній мірі не відповідають, з огляду на таке.
Статтею 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Згідно з пунктом 1 статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом та іншими нормативно-правовими актами; порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей жилими приміщеннями, а також розмір і порядок виплати військовослужбовцям грошової компенсації за піднайом (найм) ними жилих приміщень визначаються Кабінетом Міністрів України.
На виконання приписів вищевказаної статті постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року № 1081 затверджено Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями (далі - Порядок від 03 серпня 2006 року № 1081).
Відповідно до пункту 24 Порядку від 03 серпня 2006 року № 1081 військовослужбовці зараховуються на облік згідно з рішенням житлової комісії військової частини, яке затверджується командиром військової частини; у рішенні зазначаються дата зарахування на облік, склад сім`ї, підстави для зарахування на облік, вид черговості (загальна черга, в першу чергу, поза чергою), а також підстави включення до списків осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житлових приміщень, а в разі відмови в зарахуванні на облік - підстави відмови з посиланням на відповідні норми законодавства.
Пунктом 9 статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров`я, а також у зв`язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування - у військових комісаріатах і квартирно-експлуатаційних частинах районів та користуються правом позачергового одержання житла.
Аналогічні приписи закріплені у пункті 29 Порядку від 03 серпня 2006 року № 1081 забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями.
Відповідно до пункту 26 Порядку від 03 серпня 2006 року № 1081 військовослужбовці, які перебувають на обліку, у разі переміщення по військовій службі, пов`язаного з переїздом до іншого гарнізону (в іншу місцевість), зараховуються на облік за новим місцем служби разом з членами їх сімей із збереженням попереднього часу перебування на обліку, а також у списках осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житла.
Наказом Міністерства оборони України від 31 липня 2018 року № 380 затверджено Інструкцію з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, яку було зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06 вересня 2018 року за № 1020/32472 (далі - Інструкція № 380).
Механізм та порядок надання військовослужбовцям службового житла та житла для постійного проживання, в тому числі тих, які мають вислугу 20 років і більше, визначено розділами ІІІ, IV, VII Інструкції № 380.
У відповідності до встановленого порядку отримання службового житла, військовослужбовці та члени їх сімей, крім осіб, які звільнені з військової служби в запас або відставку та члени їх сімей, за відсутності за місцем проходження служби житла для постійного проживання, забезпечуються службовими жилими приміщеннями. Службові житлові приміщення, службова жила площа, обліковуються у військовій частині та КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району у книзі обліку службових жилих приміщень. На підставі наказу командира військової частини та із урахуванням рішень Міністра оборони України щодо забезпечення військовослужбовців службовими житловими приміщеннями КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району розробляє список надання службових жилих приміщень (службової жилої площі) у військових частинах. Вказаний список, підписаний начальником КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району направляється до ГКЕУ ЗС України для узагальнення та внесення на розгляд Комісії з контролю. Списки надання службових жилих приміщень розглядаються на засіданні Комісії з контролю, на які можуть запрошуватися (бути присутніми) голови житлових комісій військових частин (об`єднаних житлових комісій). Розгляд Списків надання службових жилих приміщень здійснюється по КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району та по кожному військовослужбовцю окремо. У разі відмови у наданні військовослужбовцю службового жилого приміщення, зазначене службове жиле приміщення підлягає повторному розподілу у військовій частині, до якої воно розподілено у встановленому цією Інструкцією порядку та в строк, що не перевищує один місяць. Рішення Комісії з контролю є підставою для оформлення протягом десяти робочих днів КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району та подання до виконавчих органів районної, міської, районної у місті ради документів для видачі спеціального ордера, який є єдиною підставою для вселення в надане службове жиле приміщення. Житлове приміщення включається до числа службового згідно з рішенням виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради за клопотанням начальника гарнізону або командира військової частини за погодженням з КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району відповідно до пункту 8 Порядку від 03 серпня 2006 року № 1081. До виконавчих органів районної, міської, районної у місті ради КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району надає витяг з наказу командира військової частини про надання службового жилого приміщення. Під час вселення у службове жиле приміщення військовослужбовець здає отриманий спеціальний ордер до житлово-експлуатаційної організації, а за її відсутності - відповідному підприємству, установі, організації, що здійснює обслуговування цього житлового приміщення, а в закритих, віддалених військових містечках до будинкоуправління відповідної КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району.
Відповідно до положень Розділу VII Інструкції № 380 особи, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання житлових приміщень для постійного проживання, забезпечуються жилим приміщенням згідно з чергою у військовій частині, що визначається часом зарахування на облік (включення до списків осіб, які користуються правом першочергового одержання житлових приміщень, або до списків осіб, які користуються правом позачергового одержання житлових приміщень) за рішенням житлової комісії військової частини (об`єднаної житлової комісії), яке затверджується наказом командира військової частини.
Для прийняття рішення про надання житлових приміщень для постійного проживання житлова комісія військової частини (об`єднана житлова комісія) розглядає документи облікових справ військовослужбовців. Після розгляду документів облікової справи житлова комісія військової частини (об`єднана житлова комісія) приймає рішення про надання житлового приміщення для постійного проживання. Затверджений командиром військової частини протокол засідання житлової комісії військової частини (об`єднаної житлової комісії) разом з обліковою справою направляється військовою частиною до КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району, що є підставою для видання наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю житлового приміщення для постійного проживання. На підставі отриманих документів КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району готує список надання житлової площі для постійного проживання (далі - Список надання постійного житла). Список надання постійного житла, підписаний начальником КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району, з обліковою справою військовослужбовця, витягом із наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю жилого приміщення для постійного проживання, копією протоколу засідання житлової комісії військової частини (об`єднаної житлової комісії) направляється до ГКЕУ для узагальнення та внесення на розгляд Комісії з контролю. За результатами розгляду Списку надання постійного житла Комісія з контролю приймає рішення окремо щодо кожного військовослужбовця про: погодження надання постійного житла; відмову в погодженні надання постійного житла із зазначенням причини такої відмови. Рішення Комісії з контролю оформлюється протоколом.
Міністерством оборони України 31 січня 2019 року було видано наказ № 40 "Про проведення експерименту із забезпечення службовим житлом шляхом закріплення його за посадами військовослужбовців Збройних Сил України", згідно з яким начальнику Головного КЕУ Збройних Сил України наказано розробити та затвердити порядок проведення експерименту із забезпечення службовим житлом шляхом закріплення його за посадами військовослужбовців Збройних Сил України.
Наказом Міністерства оборони України від 19 лютого 2020 року № 51 експеримент із забезпечення службовим житлом шляхом закріплення його за посадами військовослужбовців Збройних Сил України було продовжено у 2020 році, у зв`язку з чим до наказу від 31 січня 2019 року № 40 були внесені відповідні зміни.
Згідно з Положенням про порядок обліку, зберігання, списання та використання військового майна у Збройних Силах України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04 серпня 2000 року № 1225 (зі змінами), наказом Міністерства оборони України від 31 січня 2019 року № 40 "Про проведення експерименту із забезпечення службовим житлом шляхом закріплення його за посадами військовослужбовців Збройних Сил України", Положенням про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 03 липня 2013 року № 448 (зі змінами), наказом Міністерства оборони України від 16 липня 2019 року № 385 "Про закріплення нерухомого військового майна", 02 серпня 2019 року начальником Уманського гарнізону видано наказ № 20 про прийняття командирами військових частин Уманського гарнізону за актом житла для утримання та експлуатації в квартирно-експлуатаційному органі та закріпити за посадами та розподілити за військовослужбовцями нерухоме військове майно визначене у додатку 1-6, в тому числі за військовою частиною А2012 квартири АДРЕСА_1 .
Наказом командира військової частини А2012 від 01 жовтня 2019 року № 300 відповідно до вищевказаних нормативних актів квартира АДРЕСА_1 загальною площею 61,70 кв. м була закріплена за заступником командира з морально-психологічного забезпечення військової частини А2012 майором ОСОБА_1 .
Відповідно до інформації, викладеної у відповіді на звернення ОСОБА_1, надання службового (штатно-посадового) житла в користування військовослужбовцю здійснювалось на підставі договору, укладеного між військовою частиною, за якою на праві оперативного управління закріплено таке житло, та військовослужбовцем, за посадою якого це житло закріплене, без надання вказаним договором права військовослужбовцю зареєструвати місце проживання за адресою відповідного житлового приміщення та даний договір не є підставою для державної реєстрації речових прав на житлове приміщення.
Відповідно до копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 160019035 від 19 березня 2019 року квартира АДРЕСА_1 перебуває у державній власності Міністерства оборони України, закріплена за військовою частиною А2012 на праві оперативного управління.
Пунктом 10 розділу 7 Інструкції № 380 військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, а також особи, звільнені з військової служби за станом здоров`я, віком, у зв`язку із скороченням штатів, особи з інвалідністю 1 чи 2 групи, члени сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби, що забезпечені службовими житловими приміщеннями незалежно від місця його знаходження, мають право на виключення цього житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання за умови перебування на обліку та в порядку, визначеному пунктами 3-7 цього розділу. Виключення квартир з числа службових для забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей здійснюється на підставі клопотання КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району за встановленим порядком.
Пунктами 3-7 розділу 7 Інструкції № 380 передбачено, що для прийняття рішення про надання житлових приміщень для постійного проживання житлова комісія в/ч (об`єднана житлова комісія) розглядає документи облікових справ військовослужбовців, після розгляду яких приймає рішення про надання житлового приміщення для постійного проживання. Затверджений командиром військової частини протокол засідання житлової комісії в/ч (об`єднаної житлової комісії) разом з обліковою справою направляється в/ч до КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району, що є підставою для видання наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю житлового приміщення для постійного проживання (п.3). На підставі отриманих документів КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району готує список надання житлової площі для постійного проживання (далі - Список надання постійного житла). Список надання постійного житла, підписаний начальником КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району, з обліковою справою військовослужбовця, витягом з наказу командира в/ч про надання військовослужбовцю жилого приміщення для постійного проживання, копією протоколу засідання житлової комісії в/ч (об`єднаної житлової комісії) направляється до ГКЕУ для узагальнення та внесення на розгляд Комісії з контролю (пункт 4). За результатами розгляду Списку надання постійного житла Комісія з контролю приймає рішення окремо щодо кожного військовослужбовця про: погодження надання постійного житла або про відмову в погодженні надання постійного житла із зазначенням причини такої відмови (пункт 5).
Згідно з пунктами 3, 11 Порядку від 03 серпня 2006 року № 1081 військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання. Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання провадиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла. Житлове приміщення виключається з числа службового, якщо відпала потреба в його використанні, а також якщо в установленому порядку його виключено з числа житлових приміщень. Виключення житлового приміщення з числа службового провадиться згідно з рішенням виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради за клопотанням начальника гарнізону, командира військової частини та квартирно-експлуатаційного органу.
Отже, службові житлові приміщення надаються військовослужбовцям згідно з рішенням командира військової частини, яке погоджується з квартирно-експлуатаційним органом за місцем проходження військової служби. На підставі рішення про надання службового житлового приміщення виконавчий орган районної, міською, районної у місті ради видає спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане житлове приміщення.
Розглядаючи цей спір, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, встановивши обставини справи, на порушення вищенаведених норм процесуального права не з`ясували чи було розроблено та затверджено начальником Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України на виконання наказу Міністерства оборони України від 31 січня 2019 року № 40 (пункт 2) порядок проведення експерименту із забезпечення службовим житлом шляхом закріплення його за посадами військовослужбовців Збройних Сил України.
Наказ командира військової частини про закріплення службового (штатно-посадового) житла за відповідними посадами є підставою для укладення договору про надання в користування такого житла конкретному військовослужбовцю, проте суди не з`ясували чи укладався між військовою частиною, за якою на праві оперативного управління закріплено таке житло, та військовослужбовцем, за посадою якого це житло закріплено, відповідний договір, тобто не встановлено фактично підставу отримання спірного житла в користування.
Також поза увагою судів попередніх інстанцій залишилося те, чи приймалося рішення про надання житлового приміщення ОСОБА_1 для постійного проживання в порядку, визначеному пунктами 3-7 розділу 7 Інструкції № 380 та пунктами 3, 11 Порядку від 03 серпня 2006 року № 1081.
Враховуючи викладене, оскаржувані судові рішення не відповідають у повній мірі приписам цивільного процесуального законодавства з огляду на передчасність висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо задоволення позовних вимог, а також суперечать практиці Верховного Суду.