Постанова
Іменем України
22 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 199/7995/20
провадження № 61-8032св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Грушицького А. І., Калараша А. А. (суддя-доповідач), Петрова Є. В.,
Ткачука О. С.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс", товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна", приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Іванова Олена Павлівна,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду
від 27 квітня 2021 року у складі колегії суддів: Макарова М. О., Демченко Е. Л., Куценко Т. Р., за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову
у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс", товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна", приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Іванової Олени Павлівни про визнання недійсними договорів, скасування рішення про проведення державної реєстрації,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог та заяви про забезпечення позову
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" (далі - ТОВ "Діджи Фінанс"), товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" (далі -
ТОВ "ОТП Факторинг Україна"), приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Іванової О. П. про визнання недійсними договорів, скасування рішення про проведення державної реєстрації, у якому просила суд:
- визнати недійсним договір факторингу б/н від 28 жовтня 2020 року, укладений між ТОВ "ОТП Факторинг Україна" та ТОВ "Діджи Фінанс";
- визнати недійсним договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки № PCL-302/142/2006 (другої черги), укладений між ТОВ "ОТП Факторинг Україна" та ТОВ "Діджи Фінанс", посвідчений 29 жовтня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою О. П. за реєстровим № 376;
- скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Іванової О. П. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 54838647, від 29 жовтня 2020 року (номер запису про іпотеку: 38903468 (спеціальний розділ), згідно з яким у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано ТОВ "Діджи Фінанс" як іпотекодержателя об`єкта нерухомості: частини адміністративної будівлі цеху № 3 з побутовими приміщеннями, загальною площею 703,1 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Одночасно з пред`явленням позову ОСОБА_1 подала до суду заяву про забезпечення позову, у якій просила вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони всім державним реєстраторам, зокрема, але не виключно, державним та приватним нотаріусам, вчинення реєстраційних дій (прийняття будь-яких рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та/або внесення будь-яких записів (змін) до державного реєстру речових прав на нерухоме майно) стосовно об`єкта нерухомого майна: частини адміністративної будівлі цеху № 3 з побутовими приміщеннями, загальною площею 703,1 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, у тому числі щодо зміни власника такого об`єкта нерухомого майна.
Заява про забезпечення позову у справі мотивована тим, що прийняття рішення про державну реєстрацію ТОВ "Діджи Фінанс" як іпотекодержателя проведено на підставі договору факторингу та договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки, які, на думку позивача, є недійсними та є предметом спору у цій справі. Ураховуючи те, що між сторонами дійсно виник спір з приводу реєстрації прав та їх обтяжень стосовно об`єкта нерухомого майна, є реальна загроза, що в процесі розгляду справи в суді ТОВ "Діджи Фінанс" вживатиме заходи щодо звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку, що призведе до неправомірного втручання у право власності позивача на предмет іпотеки.
Більше того, після вибуття із власності позивача предмет іпотеки може піддаватися подальшому відчуженню третім особам. У випадку настання вказаних обставин, предмет іпотеки фактично буде вилучено із власності позивача, внаслідок чого виконання судового рішення, у випадку задоволення позовних вимог, буде взагалі неможливим.
Посилаючись на зазначене, з метою недопущення реальної загрози неможливості виконання судового рішення у випадку задоволення позовних вимог,
ОСОБА_1 просила суд задовольнити заяву та вжити заходи забезпечення позову.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська
від 27 листопада 2020 року заяву про забезпечення позову задоволено.
Вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони всім державним реєстраторам, зокрема, але не виключно, державним та приватним нотаріусам, вчинення реєстраційних дій (прийняття будь-яких рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та/або внесення будь-яких записів (змін) до державного реєстру речових прав на нерухоме майно) стосовно об`єкта нерухомого майна: частини адміністративної будівлі цеху № 3 із побутовими приміщеннями, загальною площею 703,1 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, у тому числі щодо зміни власника такого об`єкта нерухомого майна, право власності на яке зареєстровано за ОСОБА_1, до розгляду справи по суті.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами дійсно виник спір стосовно спірного об`єкта нерухомого майна, що належить позивачу на праві власності, проте іпотекодержателем якого зазначено ТОВ "Діджи Фінанс" на підставі договору факторингу та договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки, що є предметом спору у цій справі.
На думку суду першої інстанції, викладені заявником обставини, виходячи з положень статті 151 ЦПК України, є достатніми для обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі його задоволення, вид забезпечення позову є співмірним з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просить заявник, інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 27 квітня 2021 року ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 27 листопада
2020 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову, суд апеляційної інстанції вважав, що суд першої інстанції у повному обсязі не пересвідчився в тому, чи існує реальна загроза невиконання або утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, не з`ясував обсяг позовних вимог, відповідність виду забезпечення позову, який просив застосувати позивач, позовним вимогам.
При цьому, врахувавши інтереси лише позивача, суд першої інстанції залишив поза увагою, що цей вид забезпечення позбавляє господарюючого суб`єкта можливості користування майном у його господарській діяльності, що може призвести до незворотних наслідків, чим порушив конституційні права відповідачів.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У травні 2021 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 квітня 2021 року, у якій просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 07 червня 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.
У серпні 2021 року справу № 199/7995/20 передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 14 вересня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Як на підставу касаційного оскарження скаржник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України. Доводи касаційної скарги містять також посилання на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, що відповідає підставі касаційного оскарження, визначеній абзацом другим частини другої статті 389 ЦПК України.
Висновок суду апеляційної інстанції про те, що забезпечення позбавляє господарюючого суб`єкта можливості користування майном у його господарській діяльності, є помилковим, оскільки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно ТОВ "Діджи Фінанс" зазначено як іпотекодержателя щодо предмета іпотеки, який на момент звернення до суду належить на праві власності іпотекодавцю, що відповідає положенням статті 1 Закону України "Про іпотеку". Таким чином, ТОВ "Діджи Фінанс" не набуло права власності на спірне майно,
а тому і не має права користуватися майном у його господарській діяльності.
Саме у зв`язку з можливим ризиком звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку та подальшого відчуження майна третім особам,
ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про забезпечення позову.
Судом апеляційної інстанції не було враховано правовий висновок Верховного Суду в аналогічних правовідносинах (позовні вимоги про визнання недійсними договорів про передачу прав за іпотечними договорами та скасування записів), викладений у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 405/137/19, відповідно до якого забезпечення позову шляхом заборони органам та суб`єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам, які утворені та діють відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", вчинення дій, пов`язаних із державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та державну реєстрацію обтяжень речових прав на спірне нерухоме майно, є обґрунтованим, достатнім та співмірним видом забезпечення позову у справі.
Апеляційний суд не звернув увагу на те, що невжиття заходів забезпечення позову в цьому випадку може призвести до втрати майна позивачем у позасудовому порядку, а отже, призведе до формального характеру можливого судового рішення по суті спору (визнання недійсними договору факторингу та договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки, скасування рішення про проведення державної реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, яким зареєстровано ТОВ "Діджи Фінанс" як іпотекодержателя) і нівелює кінцеву мету правосуддя - реальне поновлення порушених прав особи.
Крім того, при вирішенні питання щодо відповідності виду забезпечення у справі з позовними вимогами немайнового характеру суд апеляційної інстанції не врахував правовий висновок Верховного Суду, викладений у постановах від 26 серпня
2020 року у справі № 907/73/19, від 16 серпня 2018 року у справі № 910/7995/18, згідно з яким у немайнових спорах підлягає дослідженню така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Доводи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 до Верховного Суду не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ТОВ "Діджи Фінанс", ТОВ "ОТП Факторинг Україна", приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Іванової О. П. про визнання недійсними договорів, скасування рішення про проведення державної реєстрації, у якому просила суд:
- визнати недійсним договір факторингу б/н від 28 жовтня 2020 року, укладений між ТОВ "ОТП Факторинг Україна" та ТОВ "Діджи Фінанс";
- визнати недійсним договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки № PCL-302/142/2006 (другої черги), укладений між ТОВ "ОТП Факторинг Україна" та ТОВ "Діджи Фінанс", посвідчений 29 жовтня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою О. П. за реєстровим № 376;
- скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Іванової О. П. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 54838647, від 29 жовтня 2020 року (номер запису про іпотеку: 38903468 (спеціальний розділ), згідно з яким у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано ТОВ "Діджи Фінанс" як іпотекодержателя об`єкта нерухомості: частини адміністративної будівлі цеху № 3 із побутовими приміщеннями, загальною площею 703,1 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 2-9, т. 1).
Звертаючись до суду із зазначеним позовом, ОСОБА_1 зазначала, що вона заперечує дійсність оспорюваних нею договору факторингу та договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки, а також належність ТОВ "Діджи Фінанс" прав іпотекодержателя.
Одночасно з пред`явленням позову ОСОБА_1 подала до суду заяву про забезпечення позову, у якій просила вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони всім державним реєстраторам, зокрема, але не виключно, державним та приватним нотаріусам, вчинення реєстраційних дій (прийняття будь-яких рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та/або внесення будь-яких записів (змін) до державного реєстру речових прав на нерухоме майно) стосовно об`єкта нерухомого майна: частини адміністративної будівлі цеху № 3 з побутовими приміщеннями, загальною площею 703,1 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, у тому числі щодо зміни власника такого об`єкта нерухомого майна (а. с. 1-4, т. 1 вид. мат.).
На підтвердження реєстрації права власності за заявником та наявності реєстрації прав та їх обтяжень надано інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 232524481 від 13 листопада 2020 року (а. с. 42-44, т. 1).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення
від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши наведені у касаційні скарзі доводи, врахувавши аргументи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Оскаржуване рішення апеляційного суду не відповідає вказаним вимогам закону.