Постанова
Іменем України
15 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 757/33742/19-ц
провадження № 61-6805св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Ткачука 0. С.,
учасники справи:
позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_1,
відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2,
третя особа за первісним та зустрічним позовами - Управління з питань захисту прав дітей Кропивницької міської ради,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 07 квітня 2021 року у складі колегії суддів: Іванової І. В., Сліпченка О. І., Сушко Л. П. та ухвалу Київського апеляційного суду від 19 квітня 2021 року у складі колегії суддів: Іванової І. В., Сліпченка О. І., Сушко Л. П. у справі за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Управління з питань захисту прав дітей Кропивницької міської ради, про визначення місця проживання дитини, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - Управління з питань захисту прав дітей Кропивницької міської ради, про визначення місця проживання малолітньої дитини,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст вимог заяви про забезпечення позову
У провадженні Печерського районного суду міста Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Управління з питань захисту прав дітей Кропивницької міської ради, про визначення місця проживання дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - Управління з питань захисту прав дітей Кропивницької міської ради, про визначення місця проживання малолітньої дитини.
У жовтні 2020 року позивач за первісним позовом - ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою, в якій просила вжити заходи забезпечення позову шляхом визначення місця та часу спілкування малолітньої дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 з нею, до винесення судом рішення, а саме: щотижня у будні дні з 10:00 кожної середи до 10:00 кожної суботи; щомісячно у вихідні дні з 10:00 кожної першої суботи до 20:00 кожної першої неділі та з 10:00 кожної третьої суботи до 20:00 кожної третьої неділі та, коли випадає, з 10:00 кожної п`ятої суботи до 20:00 кожної п`ятої неділі. Зобов`язати ОСОБА_2 передавати малолітнього ОСОБА_3 матері за місцем її проживання та згідно визначеного судом часу спілкування.
Мотивуючи заяву, ОСОБА_1 зазначила, що 12 грудня 2019 року відповідач забрав сина за місцем його проживання в Республіці Австрія та вивіз його до України. З цього часу відповідач не давав можливості бачитись з дитиною.
ОСОБА_1 зауважує на тому, що вісім місяців вона позбавлена можливості спілкуватись зі своїм сином та брати участь у його вихованні.
Переконана, що через протиправні дії ОСОБА_2 щодо неї та дитини, вона, як мати, може втратити емоційний зв`язок з сином, а тому, у разі винесення судом рішення на її користь, у неї будуть об`єктивні складнощі в його виконанні, адже їй буде важко налагодити зв`язок з малолітнім сином.
На підставі викладених обставин, ОСОБА_1 просила задовольнити її заяву про забезпечення позову.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Печерський районний суд м. Києва ухвалою від 30 жовтня 2020 року під головуванням судді Остапчук Т. В. у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовив.
Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову місцевий суд виходив з того, що зі змісту заяви позивача про забезпечення позову не вбачається наявності реальної загрози невиконання чи утруднення виконання відповідачем можливого рішення суду про задоволення позову.
Київський апеляційний суд постановою від 07 квітня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково. Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 30 жовтня 2020 року скасував та ухвалив нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнив частково.
Зобов`язав ОСОБА_2 надати ОСОБА_1 можливість безперешкодного спілкування, побачення та спільного проведення часу з малолітнім сином ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, кожної першої та третьої суботи місяця з 10.00 год до 17.00 год кожної першої та третьої неділі без присутності батька. В решті вимог заяви відмовив.
Київський апеляційний суд ухвалою від 19 квітня 2021 року у складі колегії суддів: Іванової І. В., Сліпченка О. І., Сушко Л. П. виправив допущену описку у повному тексті постанови Київського апеляційного суду від 07 квітня 2021 року та виклав четвертий абзац резолютивної частини постанови Київського апеляційного суду від 07 квітня 2021 року наступним чином: "Зобов`язати ОСОБА_2 надати ОСОБА_1 можливість безперешкодного спілкування, побачення та спільного проведення часу з малолітнім сином ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, кожної суботи місяця з 10.00 год. до 17.00 год. неділі без присутності батька".
Частково задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що між сторонами склалися стосунки, які позбавляють можливості ОСОБА_1 регулярно спілкуватися з дитиною.
Вважав, що відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини з її матір`ю повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дитину від зустрічей з матір`ю.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У квітні 2021 року представник ОСОБА_2 - адвокат М`яготіна О. Д. подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 07 квітня 2021 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 19 квітня 2021 року в якій просила оскаржені судові рішення скасувати.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У поданій касаційній скарзі представник заявника посилається на те, що суд апеляційної інстанції при винесенні оскарженої постанови вийшов за межі позовних вимог та вирішив питання усунення перешкод у спілкуванні з дитиною.
Представник заявника зазначає, що йому невідомо чи взяв суд апеляційної інстанції до уваги висновок про розв`язання спору між батьками щодо визначення місця проживання малолітньої дитини від 29 грудня 2020 року № 60/07-15/3004 Обухівської районної державної адміністрації Київської області про бажання дитини жити з батьком та категоричне небажання жити з матір`ю. Цим висновком також визначено місце проживання дитини разом із батьком. Не врахував витяг з протоколу № 14 засідання комісії з питань захисту прав дитини Обухівської райдержадміністрації від 22 грудня 2020 року, який не досліджувався першою інстанцією як доказ, де також вказано про категоричне небажання дитини спілкуватися з матір`ю.
Аргументом касаційної скарги є також те, що заявником не було доведено співмірність заходу забезпечення позову пред`явленим позовним вимогам.
Вказує, що зібраними у справі доказами в повній мірі доводиться те, що дитина демонструє явне негативне ставлення до матері, а тому висновок суду апеляційної інстанцій про часткове задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову є помилковими.
Доводом касаційної скарги також є те, що судом апеляційної інстанції було порушено норми процесуального права. Апеляційним судом не направлено ОСОБА_2 копії ухвал про відкриття апеляційного провадження, призначення справи до розгляду та не повідомлено ОСОБА_2 про час та місце розгляду справи. Вважає посилання суду апеляційної інстанції на приписи частини шостої статі 128 ЦПК України та належність повідомлення учасників справи помилковими.
Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У травні 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Власюк К. П. подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу в якому у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_2 просить відмовити, посилаючись на необґрунтованість її доводів, а оскаржені судові рішення залишити без змін.
Вказує, що відомості, наведені у касаційній скарзі не відповідають дійсності.
ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову шляхом визначення місця та часу спілкування дитини з матір`ю, оскільки батько повністю відсторонив матір від виховання дитини.
Труднощі у спілкуванні матері з дитиною існують і вони підтверджуються матеріалами справи, а тому суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про можливість забезпечення позову.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 28 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано із Печерського районного суду міста Києва копію матеріалів цивільної справи № 757/33742/19-ц.
09 липня 2021 року копія матеріалів цивільної справи № 757/33742/19-ц надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13 серпня 2021 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.