Постанова
Іменем України
22 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 686/14607/20
провадження № 61-17741св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач -Держава Україна в особі Галицького районного суду міста Львова,
треті особи: Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у м. Хмельницькому, Державна казначейська служба України,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 вересня 2020 року у складі судді Палінчака О. М. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 27 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Янчук Т. О., Купельського А. В., Ярмолюка О. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Держави Україна в особі Галицького районного суду міста Львова, треті особи: Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у м. Хмельницькому, Державна казначейська служба України, про відшкодування шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що слідчий Другого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідування, розташованого у м. Хмельницькому, Кирилюк Д. В. 28 травня 2020 року виніс постанову про закриття кримінального провадження № 42017241010000039, незаконність якої встановлена ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 червня 2020 року в справі № 686/13954/20. Внаслідок такої незаконної діяльності слідчого йому було завдано майнову та моральну шкоди.
Моральна шкода полягає у моральних стражданнях, яких він зазнав під час усвідомлення незаконності дій слідчого Другого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідування, розташованого у м. Хмельницькому, Кирилюка Д. В., які призвели до негативних переживань, відчуття тривоги, душевного болю, страху і занепокоєння за своє психологічне здоров`я та часткову втрату стресостійкості. Хвилювання і душевні страждання викликали високий рівень емоційної напруги, відчуття образи та приниженої гідності, що змусило його витрачати свій час задля поновлення своїх прав.
В обґрунтування завданої матеріальної шкоди, ОСОБА_1 зазначив, що був змушений витрачати час на написання скарг та кошти - на проїзд до суду та на участь у засіданнях. Всього розмір відшкодування завданої йому матеріальної шкоди оцінює у 60 023,90 грн.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив стягнути з Державного бюджету України на його користь 3 000 000 000 грн на відшкодування моральної шкоди та 60 023,90 грн майнової шкоди, завданої незаконним рішенням слідчого Другого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідування, розташованого у м. Хмельницькому Кирилюка Д. В., яке скасовано рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 червня 2020 року в справі № 686/13954/20.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 вересня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не довів позовних вимог, підстав для відшкодування йому майнової та моральної шкоди, завданої незаконним рішенням, дією та бездіяльністю органів державної влади не встановлено. Наявність судового рішення про скасування постанови слідчого Другого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Хмельницькому, Кирилюка Д. В. від 28 травня 2020 року про закриття кримінального провадження № 42017241010000039, не свідчить про заподіяння позивачу шкоди та наявність підстав для її відшкодування.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 27 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 вересня 2020 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивач не довів заподіяння йому шкоди внаслідок закриття кримінального провадження № 42017241010000039 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 370 Кримінального кодексу України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права,просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 16 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження.
У січні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 13 вересня 2021 року вказану справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки тому, що за загальним правилом зобов`язання з відшкодування шкоди (майнової та немайнової) є прямим наслідком правопорушення, тобто порушення охоронюваних законом суб`єктивних особистих немайнових і майнових прав та інтересів учасників цивільних відносин. При цьому одне і те ж правопорушення може призводити до негативних наслідків для відшкодування майнової та моральної шкоди одночасно.
Стаття 1174 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є спеціальною і передбачає певну особливість, характерну для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, яка відмінна від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цією правовою нормою передбачено, що для застосування відповідальності посадових та службових осіб органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою.
Суд не може зобов`язувати позивача доводити душевні страждання, оскільки, відповідно до правового висновку Верховного Суду України від 27 вересня 2017року у справі № 6-1435цс17, відмовляючи у задоволенні заявлених вимог з підстав недоведеності завдання шкоди, суди фактично поклали на позивача обов`язок довести наявність у нього душевних страждань з приводу порушення його права, що є неприпустимим з огляду на правову природу такого права, гарантії від порушень якого закріплені Конституцією України (стаття 56 Конституції України).
При ухваленні оскаржуваних рішень суди попередніх інстанцій не врахували висновки Європейського суду з прав людини, вимоги Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також усталену судову практику.
Суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що позивач безпідставно відніс суд до учасників справи як представника відповідача - Держави Україна.
Крім цього, 05 жовтня 2020 року позивач заявив відвід колегії суддів на підставі пунктів 3, 5 частини першої статті 36 ЦПК України, який розглянутий суддями формально, без врахування доводів позивача.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі №419/794/15-а, від 25 травня 2016 року у справі № 6-440цс16, від 22 червня 2017 року у справі № 6-501цс17, від 27 вересня 2017 року у справі № 6-1435цс17; у постановах Верховного Суду від 13 лютого 2018 року у справі № 580/122/17 (провадження № К/9901/1485/17), від 20 лютого 2018 року у справі № 679/761/15-а, (провадження № К/9901/1287/17), від 20 лютого 2018 року у справі № 576/1724/17 (провадження № К/9901/522/17), від 27 лютого 2018 року у справі № 227/2360/17 (провадження № К/9901/1264/17), від 27 лютого 2018 року у справі № 642/3284/17 (провадження № К/9901/2058/17), від 27 лютого 2018 року у справі № 227/2360/17 (провадження № К/9901/1264/17), від 10 жовтня 2018 року у справі № 638/1892/16-ц, (провадження № 61-41040св18), від 25 червня 2018 року у справі № 641/2476/17 (провадження № 61-496св18), від 11 липня 2018 року у справі № 638/12259/16 (провадження № 61-14157св18), від 25 липня 2018 року у справі № 638/6944/16-ц (провадження № 61-2986св18), від 02 вересня 2020 року у справі № 607/8203/18, (провадження № 61-5344св19), від 26 вересня 2018 року у справі № 638/12068/16-ц (провадження № 61-203св18), від 25 березня 2020 року у справі № 554/49/18, (провадження № 61-39478св18), від 25 квітня 2019 року у справі № 638/17403/15-ц (провадження № 61-31477св18), у постанові від 22 травня 2019 року у справі № 686/20012/18 (провадження № 61-3491св19); у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18), від 30 січня 2019 року у справі № 876/5312/17 (провадження № 11-860апп18), від 13 лютого 2019 року у справі № 822/524/18 (провадження № 11-555заі18), від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18), від 14 квітня 2020 року у справі № 925/1196/18 (провадження № 12-153гс19), від 29 травня 2019 року у справі № 489/5045/18 (провадження № 14-191цс19), від 29 серпня 2018 року у справі № 492/446/15-а (провадження № 11-611апп18), від 03 вересня 2019 року у справі №916/1423/17 (провадження № 12-208гс18), від 06 листопада 2018 року у справі № 812/292/18 (провадження № 11-532заі18), від 21 листопада 2018 року у справі № 462/6473/16-ц (провадження № 14-400цс18), від 18 грудня 2019 року у справі № 688/2479/16-ц (провадження № 14-447цс19).
Відзив на касаційну скаргу відповідач не подав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Другим слідчим відділом слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42017241010000039, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 370 КК України, з приводу можливої провокації підкупу, вчиненої, на думку ОСОБА_1, ОСОБА_3 і ОСОБА_4
28 травня 2020 року слідчим Другого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, Кирилюком Д. В. винесено постанову про закриття кримінального провадження у зв`язку з встановленням відсутності в діянні складу кримінального правопорушення.
ОСОБА_1 звернувся до слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області зі скаргою на постанову слідчого Другого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Хмельницькому, Кирилюка Д. В. від 28 травня 2020 року про закриття кримінального провадження № 42017241010000039, оскільки вважав її незаконною та винесеною без проведення всіх необхідних слідчих і процесуальних дій.
Ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 червня 2020 року у справі за № 686/13954/20 скаргу на вищезазначену постанову ОСОБА_1 задоволено. Скасовано постанову слідчого Другого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Хмельницькому, від 28 травня 2020 року про закриття кримінального провадження № 42017241010000039.
Підставою скасування постанови стало те, що слідчий належним чином не з`ясував всіх обставин, які мають значення для даного кримінального провадження.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.