ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 вересня 2021 року
м. Київ
Справа № 909/921/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючий), Булгакової І.В., Колос І.Б.,
за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,
представників учасників справи:
позивача - Фізичної особи-підприємця Сівецької Тетяни Володимирівни (далі - ФОП Сівецька Т.В., скаржник) - не з`явився,
відповідача - Фізичної особи-підприємця Кліща Степана Миколайовича (ФОП Кліщ С.М.) - відсутній,
Фізичної особи-підприємця Кліща Миколи Миколайовича (далі - ФОП Кліщ М.М.) - не з`явився,
розглянув касаційні ФОП Сівецька Т.В.
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 23.06.2021 (головуючий - суддя Кордюк Г.Т., судді: Кравчук Н.М., Мирутенко О.Л.) та
у справі № 909/921/18
за позовом ФОП Сівецької Т.В.
до ФОП Кліща С.М.
про розірвання договору оренди нежитлового приміщення,
за участю Фізичної особи-підприємця Кліща Миколи Миколайовича
Історія справи
1. Короткий зміст позовних вимог
ФОП Сівецька Т.В. звернулась до суду з позовом до ФОП Кліща С.М. про розірвання договору оренди нежитлового приміщення від 03.07.2015.
В обґрунтування своїх вимог ФОП Сівецька Т.В. посилалась на здійснення Кліщем С.М. без її згоди та з порушенням законодавства у сфері містобудівної діяльності реконструкції об`єкта оренди зі зміною зовнішніх конструкцій фасаду тераси, зокрема, замурування зовнішньої стіни, яке унеможливлює використання переданої в оренду тераси за призначенням.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 17.03.2021 (суддя Рочняк О.В.) провадження у справі № 909/921/18 закрито.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що:
- предметом позову у справі є розірвання договору оренди нежитлового приміщення від 03.07.2015, укладеного між фізичними особами -підприємцями;
- в силу вимог статті 781 ЦК України, який зазначає, що договір найму припиняється у разі смерті фізичної особи - наймача, якщо інше не встановлено договором або законом, суд дійшов висновку, що договір оренди нежитлового приміщення від 03.07.2015, укладений між фізичними особами -підприємцями, припинив свою дію у зв`язку зі смертю наймача - фізичної особи Кліща С.М. - відповідача у справі, що був орендарем (наймачем) нежитлового приміщення відповідно до договору, що підтверджується копією свідоцтва про смерть від 23.11.2020 серії НОМЕР_1 ;
-згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті;
- спірні правовідносини не допускають правонаступництва, а відповідно у зв`язку з настанням смерті фізичної особи Кліща С.М. (відповідача у справі), провадження у справі належить закрити на підставі пункту 6 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 23.06.2021: ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 17.03.2021 у справі № 909/921/18 скасовано; справу № 909/921/18 передано на розгляд Господарському суду Івано-Франківської області.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що обмеження щодо прийняття в спадщину немайнових прав за договором оренди чинним законодавством не передбачені.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі до Верховного Суду ФОП Сівецька Т.В., з урахуванням заяви про виправлення недоліків та доповнення касаційної скарги, просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 23.06.2021 у справі № 909/921/18 та залишити в силі ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 17.03.2021 про закриття провадження у даній справі.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
ФОП Сівецька Т.В. на обґрунтування своєї правової позиції із посиланням на абзац 2 частини другої статті 287 ГПК України у заяві про виправлення недоліків касаційної скарги вказує, що апеляційний господарський суд в оскаржуваній постанові:
- застосував закон який не підлягав застосуванню, зокрема статті 1216, 1218, 1219, 1220, 1270 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), які регулюють відносини щодо переходу прав та обов`язків від спадкодавця до спадкоємців;
- допустив неправильне тлумачення закону, зокрема частини першої статті 781 ЦК України, згідно із якою, - договір найму припиняється у разі смерті фізичної особи - наймача, якщо інше не встановлено договором або законом;
- не застосував закон, який підлягав застосуванню зокрема частину другу статті 291 Господарського кодексу України згідно з якою, - договір оренди припиняється у разі: ліквідації суб`єкта господарювання-орендаря;
5. Позиція інших учасників справи, викладена у відзивах на касаційну скаргу
Від Кліща М.М. 20.09.2021 на електронну пошту Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, не підписаний електронним цифровим підписом (далі - ЕЦП), що підтверджується довідкою Верховного Суду від 20.09.2021 №67.
Пунктами 12, 32 частини першої статті 1 Закону України "Про електронні довірчі послуги" передбачено, що електронний підпис - це електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис; підписувач - фізична особа, яка створює електронний підпис.
Частиною першою, другою статті 6, частиною першою статті 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" передбачено, що для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".
За визначеннями, наведеними у підпунктах 14, 16 пункту 1 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 № 30, електронний документ - це оригінал електронного документу з обов`язковими реквізитами, що надають йому юридичної сили, в тому числі з електронним цифровим підписом автора. Електронний цифровий підпис - це електронний цифровий підпис в форматі, що забезпечує можливість встановлення дійсності підпису у довгостроковому періоді (після закінчення строку чинності сертифіката), визначеному відповідно до вимог законодавства. Електронний цифровий підпис використовується в автоматизованій системі документообігу суду для підписання та погодження (візування) інформаційних ресурсів в цілому або фіксування певних дій з ними (внесення зауважень, пропозицій, погодження частини тексту тощо).
Частина восьма статті 43 ГПК України передбачає, що якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним підписом учасника справи (його представника).Частинами другої та четвертою статті 170 ГПК України визначено, що письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником. Суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.
З огляду на те, що відзив на касаційну скаргу, не підписаний електронним цифровим підписом, Суд на підставі частини четвертої статті 170 ГПК України залишає його без розгляду.
6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Предметом позову у цій справі є розірвання договору оренди нежитлового приміщення від 03.07.2015, укладеного між фізичною особою - підприємцем Сівецькою Тетяною Володимирівною та фізичною особою-підприємцем Кліщем Степаном Миколайовичем.
Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії свідоцтва про смерть від 23.11.2020 серії НОМЕР_1, Кліщ Степан Миколайович, що є відповідачем у справі, помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до пункту 2.1, 2.2 договору, орендоване майно передається орендарю для заняття підприємницькою діяльністю строком на 10 років.
У розділі 9 договору сторони визначили, що дія договору припиняється внаслідок закінчення строку його дії, загибелі орендованого майна, дострокового його припинення за згодою сторін або за заявою орендаря.
Судами встановлено, що умови договору оренди від 03.07.2015 не містять положень щодо переходу за цим договором прав та обов`язків орендаря (наймача) спадкоємцям, у разі смерті орендаря (наймача).
7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
Ухвалою Верховного Суду від 06.09.2021 відкрито касаційне провадження у справі № 909/921/18 за касаційною скаргою ФОП Сівецька Т.В. на постанову Західного апеляційного господарського суду від 23.06.2021 на підставі абзацу 2 частини другої статті 287 ГПК України.
Від адвоката ФОП Сівецької Т.В. - Савчука Р.Р. 22.09.2021 на електронну адресу Верховного Суду надійшло клопотання, підписане ЕЦП, про розгляд справи без участі позивачки та її представника, у якому також зазначено, що вимоги скарги скаржник підтримує та просить їх задовольнити.
До визначеної дати проведення судового засідання від інших учасників не надійшло заяв чи клопотань, пов`язаних з рухом касаційної скарги, із вказівкою на наявність обставин, які б об`єктивно унеможливили розгляд справи у судовому засіданні 23.09.2021.
Крім того, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).
Враховуючи, що явка представників у судове засідання не була визнана обов`язковою, а також з метою дотримання принципу розумності строків розгляду справи, необхідності забезпечення захисту здоров`я учасників судового процесу і співробітників суду та з урахуванням рекомендацій уповноважених суб`єктів щодо запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, суд касаційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутністю учасників справи.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
8. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
8.1.Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо розірвання договору оренди нежитлового приміщення від 03.07.2015, укладеного ФОП Сівецькою Т.В. (орендодавцем) та ФОП Кліщ С.М. (орендарем).
8.2.Предметом касаційного розгляду стало питання щодо наявності/відсутності підстав для закриття судом першої інстанції провадження у справі у зв`язку із смертю Кліща Степана Миколайовича у спірних правовідносинах, предметом яких є розірвання договору оренди, укладеного між підприємцями, на підставі пункту 6 частини першої статті 231 ГПК України.
8.3.Верховний Суд під час розгляду даного питання виходить з такого.
Кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплено й у статті 50 Цивільного кодексу України, в якій передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю та за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.
Тобто, фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус фізичної особи - підприємця сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю, та не обмежує їх.
Фізична особа, яка в установленому законом порядку набула статус підприємця, не втрачає свого статусу фізичної особи. Натомість згідно із частиною восьмою статті 4 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою. Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті (частина четверта статті 25 ЦК України).
Така правова позиція відповідає висновкам, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі № 920/50/19, від 03.11.2020 року у справі № 916/617/17.
8.4. Статтею 1218 Цивільного кодексу України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті .
Правонаступництвом є перехід прав і обов`язків від одного суб`єкта до іншого. Процесуальне правонаступництво виникає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником) і відображає зв`язок матеріального і процесуального права. Фактично, процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального.
Таким чином, процесуальне правонаступництво, передбачене статтею 52 ГПК України, - це перехід процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.
Отже, Суд, встановивши обставини припинення суб`єкта господарювання (щодо юридичної особи - ліквідація, щодо фізичної особи факт смерті або оголошено її померлою), має з`ясувати обставини припинення цієї особи, зокрема чи внаслідок припинення цієї сторони - суб`єкта господарювання має місце правонаступництво, чи не припинились зобов`язання у зв`язку з припиненням (ліквідацією або смертю) цієї особи, чи допускають спірні правовідносини правонаступництво.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 231 ГПК України визначено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
За таких обставин судам під час вирішення питання щодо закриття провадження у справі на підставі пункту 6 частини першої статті 231 ГПК України, серед іншого, слід з`ясувати, чи не припинилися внаслідок смерті фізичної особи права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини. Адже, суд будь-якої інстанції зобов`язаний залучити до участі у справі правонаступника сторони або третьої особи, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво прав та обов`язків відповідної особи, а правонаступник існує. Питання процесуальної правосуб`єктності сторони, третьої особи, їхніх правонаступників належать до тих, які суд має вирішити під час розгляду справи незалежно від стадії судового процесу. Не є перешкодами для з`ясування підстав процесуального правонаступництва межі розгляду справи у суді відповідної інстанції, а також предмет доказування за відповідними позовними вимогами.
8.5.Державній реєстрації підлягає, зокрема, смерть фізичної особи (частина третя статті 49 ЦК України.
Відомості про смерть фізичної особи підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та Єдиного державного демографічного реєстру в обсязі, визначеному Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" (абзац другий частини першої статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану").
Відповідно до абзацу четвертого частини третьої статті 9 вказаного Закону актовий запис цивільного стану є безспірним доказом фактів, реєстрація яких посвідчується, до спростування його в судовому порядку.
Про факт державної реєстрації акта цивільного стану органами державної реєстрації актів цивільного стану видається відповідне свідоцтво (частина перша статті 18 зазначеного Закону).
Тобто, належним доказом на підтвердження факту смерті фізичної особи є витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян та/або свідоцтво про смерть.
Аналіз наведених норм права дає підстави зробити висновок про те, що господарський суд за наявності відкритої інформації про припинення державної реєстрації фізичної особи - підприємця та/або наявних у матеріалі справи доказів на підтвердження факту смерті фізичної особи може вирішити питання про існування або відсутність підстав для закриття провадження на підставі пункту 6 частини першої статті 321 ГПК України.
8.6. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини, інші юридичні факти (пункти 1 і 4 частини другої вказаної статті). Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства (частина третя цієї статті). У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події (частина шоста статті 11 ЦК України), наприклад, смерті фізичної особи.
Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина перша статті 509 ЦК України).Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу (частина друга статті 509 ЦК України).
Внаслідок певної дії чи події сторону у зобов`язанні можна замінити на іншу особу, яка є її правонаступником або стосовно лише цивільних прав (обов`язків), або одночасно щодо цивільних прав і обов`язків. Іншими словами, заміна сторони у зобов`язанні може бути наслідком або сингулярного правонаступництва (зокрема, на підставах договорів купівлі-продажу (частина третя статті 656 ЦК України), дарування (частина друга статті 718 ЦК України), факторингу (глава 73 ЦК України)), або універсального правонаступництва (у випадку реорганізації юридичної особи (частина перша статті 104 ЦК України) чи спадкування (стаття 1216 ЦК України)). Якщо означена заміна є неможливою внаслідок того, що правовідношення не допускає правонаступництва, таке правовідношення припиняється (статті 608, 609, 1219 ЦК України). Зобов`язання припиняється і тоді, коли правовідношення допускає правонаступництво, боржник був замінений правонаступником, але до останнього кредитор не заявив вимогу у визначений законом строк (наприклад, висновок Великої Палати Верховного Суду щодо застосування частини першої статті 598 і частини четвертої статті 1281 ЦК України, сформульований у постановах від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц (пункти 59-62), від 13 березня 2019 року у справі № 520/7281/15-ц(пункт 69.5), від 1 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (пункт 39).
8.7.Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статі 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Так, свобода договору включає й вільне визначення сторонами його умов, які є обов`язковими для виконання. При цьому, під час укладання договору, визначаючи його умови, сторони повинні дотримуватися вимог нормативно-правових актів.
Частинами першою, другою, шостою статі 283 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Статтею 781 ЦК України передбачено, що договір найму припиняється у разі смерті фізичної особи - наймача, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір найму припиняється у разі ліквідації юридичної особи, яка була наймачем або наймодавцем.
Отже, положення частини першої статті 781 ЦК України є диспозитивним та може бути змінене договором або законом, сторони договору найму (оренди) можуть передбачити, що у разі смерті фізичної особи - наймача договір найму зберігає свою силу, а права та обов`язки переходять до спадкоємців померлого.
Відтак, аналіз даної норми свідчить про те, що умови щодо можливої дії договору у разі смерті наймача повинні міститися у тексті договору або в законі. Іншими словами, якщо ж нормами закону чи умовами договору не передбачено, що договір продовжує діяти після смерті наймача - фізичної особи, то відповідно до частини першої статті 781 ЦК України договір найму припиняється. При цьому, договір найму припиняється у випадку смерті наймача незалежно від того чи виступала дана фізична особа у договірних відносинах як фізична особа-підприємець чи не мала статусу підприємця взагалі.
Як встановлено судами попередніх інстанцій:
- орендоване майно передається орендарю для заняття підприємницькою діяльністю строком на 10 років (пункти 2.1, 2.2 договору) ;
- дія договору припиняється внаслідок закінчення строку його дії, загибелі орендованого майна, дострокового його припинення за згодою сторін або за заявою орендаря (розділ 9 договору);
- судами встановлено, що умови договору оренди від 03.07.2015 не містять положень щодо переходу за цим договором прав та обов`язків орендаря (наймача) спадкоємцям, у разі смерті орендаря (наймача).
Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що ґрунтується на законі про те, що договір оренди нежитлового приміщення від 03.07.2015, укладений між фізичною особою - підприємцем Сівецькою Тетяною Володимирівною та фізичною особою -підприємцем Кліщем Степаном Миколайовичем припинив свою дію внаслідок смерті фізичної особи Кліща Степана Миколайовича - відповідача у справі, що був орендарем (наймачем) нежитлового приміщення відповідно до договору, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії I-HM від 23.11.2020 НОМЕР_1.
Суд касаційної інстанції не вбачає порушення у застосуванні частини першої статті 781 та статей 1216,1218 ЦК України судом першої інстанції, на відміну від суду апеляційної інстанції. Адже, якщо інше не встановлено договором або законом договір найму припиняється у разі смерті фізичної особи - наймача. Встановивши, що умови договору оренди від 03.07.2015 не містять положень, що у разі смерті фізичної особи договір зберігає свою силу, застосуванню підлягає частина перша статті 781 ЦК України (щодо припинення договору найму у разі смерті наймача).
Відтак, договір оренди від 03.07.2015, як встановлено судом першої інстанції, припинив свою дію у зв`язку зі смертю наймача.
Доводи Кліща М. М. щодо строку дії договору оренди нежитлового приміщення після смерті ФОП Кліща С.М., а відтак і щодо права наслідування прав та обов`язків орендаря за цим договором оренди з огляду на міркування Верховного Суду здійсненого за результатом комплексного аналізу статей 608, 781, 1216,1218 ГПК України, пункту 6 частини першої статті 231 ГПК України, ураховуючи предмет спору, характер спірних правовідносин та встановлені обставини справи, зазначені у розділі 6 цієї постанови Верховний Суд оцінює критично і відхиляє як такі, що не ґрунтуються на вимогах закону та умовах договору оренди від 03.07.2015.
До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
За таких обставин, суд першої інстанції правильно застосував пункт 6 частини першої статті 231 ГПК України.
При цьому, висновки суду апеляційної інстанції щодо відсутності обмежень щодо прийняття в спадщину немайнових прав за договором оренди у чинному законодавстві є абстрактним та таким, що не ґрунтується на оцінці конкретних обставин цієї справи та застосуванні відповідних норм права у залежності від встановлених обставин справи.
З огляду на викладене, суд касаційної інстанції зазначає, що доводи касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваної постанови знайшли своє підтвердження за результатами перегляду справи в касаційному порядку.
Так, статтею 236 ГПК передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим і відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Вимогами процесуального закону визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні спору. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.
Однак, оскаржувана постанова апеляційного господарського суду таким вимогам процесуального закону не відповідає, а тому підлягає скасуванню, а ухвала суду першої інстанції - залишенню в силі.