ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 вересня 2021 року
м. Київ
справа №826/26178/15
адміністративне провадження № К/9901/31314/18
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.
розглянувши в попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом Державного підприємства "Українська залізнична швидкісна компанія" до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Державного підприємства "Українська залізнична швидкісна компанія" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.10.2016 (суддя - Данилишин В.М.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2017 (головуючий суддя - Грибан І.О., Беспалов О.О., Парінов А.Б.) у справі №826/26178/15.
встановив:
Державне підприємство "Українська залізнична швидкісна компанія" (далі - ДП "УЗШК") звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві) від 25.06.2015 №0003692202.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.10.2016 позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві від 25.06.2015 №0003692202 в частині зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток, задекларованого ДП "УЗШК" у податковій декларації за 2014 рік на 10176285,90 грн. В іншій частині позов залишено без задоволення.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2017 рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову скасовано та ухвалено нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог в цій частині відмовлено. В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.10.2016 залишено без змін.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ДП "УЗШК" оскаржила їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.10.2016, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2017 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
У доводах касаційної скарги ДП "УЗШК" не погоджується з твердженням суду апеляційної інстанції, що в даному випадку умови визначені підпунктом 14.1.97 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України за яких лізинг (оренда) вважається фінансовим не виконані, оскільки фінансовий лізинг - це господарська операція (договір), тоді як визнати господарську операцію неправомірною можливо лише за рішенням суду.
Щодо порушення вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Клімтехсервіс" зазначає, в матеріалах справи містяться всі необхідні первинні документи, що свідчать про дотримання позивачем усіх вимог щодо документального підтвердження сум, віднесених до складу витрат на придбання послуг з комплексного прибирання приміщень, а також реальне виконання сторонами укладених правочинів. Також просить врахувати постанову Вищого адміністративного суду України від 05.07.2017 у справі №826/26335/15, відповідно до якої підтверджено реальність господарської операції між позивачем та ТОВ "Клімтехсервіс" та правомірність формування податкового кредиту.
Відповідач не скористався своїм правом та не надав відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду даної касаційної скарги.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, контролюючим органом проведено позапланову виїзну перевірку ДП "УЗШК" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 по 31.12.2014.
За результатами проведеної перевірки складено акт від 27.05.2015 №3269/26-51-22-02/38137835, в якому відображено висновки про порушення позивачем норм підпункту 14.1.97 пункту 14.1 статті 14, підпункту 146.17.2 пункту 146.17 статті 146, пунктів 138.2, 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток за 2014 рік на суму 14935194,00 грн. у зв`язку з віднесенням ДП "УЗШК" до складу витрат сум амортизаційних відрахувань (всього 10176285,90 грн.), нарахованих за весь період на предмет лізингу (транспортні засоби), що були повернуті лізингодавцю без викупу наприкінці 2013 року, та у зв`язку з віднесенням до складу витрат сум витрат (4758906,63 грн.) на придбання послуг з комплексного прибирання приміщень у ТОВ "Клімтехінвест", що не підтверджені належними первинними документами.
На підставі названого акта перевірки відповідачем 25.06.2015 прийнято податкове повідомлення-рішення №0003692202, згідно з яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток, задекларованого у податковій декларації з цього податку за 2014 рік, на 14935194,00 грн.
За результатами адміністративного оскарження вказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін.
Судами встановлено, між ДП "УЗШК" (як лізингоодержувачем) та ДП "Південна залізниця" (як лізингодавцем) укладено договір фінансового лізингу №П/НФ-12901/НЮ від 15.06.2012 (далі - договір фінансового лізингу), згідно якого лізингодавець передав позивачу два двоповерхові міжрегіональні двосистемні шести вагонні електропоїзди виробництва компанії "Skoda Vagonka a.s." (далі - предмет лізингу). Вартість лізингу складає 488461725,68 грн. (в тому числі ПДВ - 81410287,62 грн.). Винагорода лізингодавця - 8,095% річних.
Відповідно до п.п. 2.3, 2.4, 2.6 і 2.7 ст. 2, п. 4.1 ст. 4, п. 6.2 ст. 6 договору фінансового лізингу строк фінансового лізингу предмета лізингу складає 102 календарних місяця з моменту підписання акта приймання-передачі предмета лізингу у лізинг. Закінченням строку фінансового лізингу за цим договором вважається дата останнього лізингового платежу, зазначена у графіку нарахування лізингових платежів, якщо інше не передбачено умовами цього договору.
Предмет лізингу використовується лізингоодержувачем для надання послуг з перевезення пасажирів та багажу.
Господарську операцію по передачі предмета лізингу лізингоодержувачу сторони визначають як фінансовий лізинг із відповідним відображенням цієї операції в бухгалтерському та податковому обліку.
Зокрема, після підписання акта приймання-передачі предмета лізингу у лізинг між лізингодавцем і лізингоотримувачем, предмет лізингу враховується на балансі лізингоодержувача.
Право власності (господарського відання) на предмет лізингу належить лізингодавцю протягом строку фінансового лізингу згідно п. 2.3 цього договору. Право на володіння та користування предметом лізингу в об`ємі і на умовах договору, належить лізингоодержувачу.
В разі виконання лізингоодержувачем своїх обов`язків відповідно до умов цього договору, лізингодавець приймає на себе зобов`язання передати лізингоодержувачу предмет лізингу у власність на підставі договору купівлі-продажу (викупу) після оплати викупної/залишкової вартості.
Згідно п. 3.4 ст. 3 цього договору, з урахуванням змін внесених додатковою угодою №1 від 15.07.2013, не пізніше 14-ти робочих днів після підписання акта приймання-передачі предмету лізингу в лізинг лізингоотримувач сплачує лізингові платежі загальною сумою, що дорівнює 20% вартості предмету лізингу, шляхом виписки повідомлення (авізо). У подальшому сплата лізингових платежів здійснюється відповідно до графіків нарахування лізингових платежів грошовими коштами або шляхом виписки повідомлення (авізо).
Передача предмету лізингу (2-х двоповерхових міжрегіональних двосистемних шестивагонних електропоїздів EJ 675 Skoda вартістю 488461725,70 грн. (з ПДВ) здійснювалась на підставі акта прийому-передачі №1 від 20.06.2012.
Позивач у відповідності до статті 145 Податкового кодексу України відніс вказані електропоїзди до 5-ої групи основних засобів (транспортні засоби) зі строком використання 50 років: первісна вартість предмету лізингу без ПДВ становить 407051438,66 грн., щомісячні амортизаційні відрахування - 678419,06 грн. Всього за перевіряємий період на предмет лізингу здійснено амортизаційні відрахування на загальну суму 10176285,90 грн. (в тому числі в 4-му кварталі 2012 року у сумі 2035257,18 грн., в 2013 році - 8141028,72 грн.), які були віднесені на собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) та відображені у бухгалтерському обліку.
Також в перевіряємому періоді ДП "УЗШК" відповідно до графіку нарахування лізингових платежів за користування предметом лізингу були нараховані платежів та віднесено до витрат у частині відсотків та комісій на загальну суму 45914995,98 грн.
24.12.2013 сторони уклали додаткову угоду №2 до договору фінансового лізингу, згідно якої на підставі п. 12.5 розд. 12 договору домовились про дострокове розірвання договору фінансового лізингу (що відповідає умовам вказаного п. розділу 12 договору фінансового лізингу).
Повернення предмету лізингу відбулося на підставі акта приймання-передачі (повернення) предмету лізингу з лізингу від 31.12.2013 загальною вартістю 424685653,77 грн. (в тому числі ПДВ - 70780942,29 грн.).
Всього позивачем за вказаним договором фінансового лізингу були нараховані лізингові платежі, які відображені у бухгалтерському обліку, та включено до складу витрат "фінансові витрати відповідно до пп. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138 ПКУ" декларації з податку на прибуток у сумі 430680160 грн. (в тому числі за 4-ий квартал 2012 року у розмірі 44095014,00 грн., за 2013 рік - 199522046,00 грн., за 2014 рік - 187063100,00 грн.).
Правомірність формування позивачем витрат за рахунок сум процентів, нарахованих на вартість предмета фінансового лізингу згідно договору №П/НФ-12901/НЮ від 15.06.2012 за перевіряємий період відповідачем не заперечувалась.
На переконання відповідача, позивач не дотримався вимог норм підпункту 14.1.97 пункту 14.1 статті 14, підпункту 147.17.2 пункту 147.17 статті 147 Податкового кодексу України, оскільки при поверненні предмету лізингу за договором №П/НФ-12901/НЮ від 15.06.2012 мав відкоригувати амортизаційні нарахування на суму 10176285,90 грн. у бік зменшення та відповідно зменшити задекларовані витрати на вказану суму коштів.
Скасовуючи податкове повідомлення-рішення від 25.06.2015 №0003692202 в частині зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 10176285,90 грн. та задовольняючи позовні вимоги в цій частині суд першої інстанції виходив з того, що в даному випадку виведення обліковуваних позивачем основних засобів (предмету договору фінансового лізингу) з експлуатації відбулося у зв`язку з їх поверненням лізингодавцю, що в розумінні норм Податкового кодексу України кваліфікується як їх продаж, а не ліквідація за рішенням платника податку та повернення об`єкта оперативного лізингу, а тому позивач правомірно керувався нормам пунктів 146.14, 146.15 статті 146, пункту 153.7 статті 153 Податкового кодексу України при нарахуванні та обліку амортизації у складі витрат за час користування предметом лізингу.
Відповідно до підпункту 14.1.97 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України лізингова (орендна) операція - господарська операція (крім операцій з фрахтування (чартеру) морських суден та інших транспортних засобів) фізичної чи юридичної особи (орендодавця), що передбачає надання основних засобів у користування іншим фізичним чи юридичним особам (орендарям) за плату та на визначений строк.
Фінансовим лізингом (орендою) є господарська операція, що здійснюється фізичною або юридичною особою і передбачає передачу орендарю майна, яке є основним засобом згідно з цим Кодексом і придбане або виготовлене орендодавцем, а також усіх ризиків та винагород, пов`язаних з правом користування та володіння об`єктом лізингу.
Лізинг (оренда) вважається фінансовим, якщо лізинговий (орендний) договір містить одну з таких умов:
об`єкт лізингу передається на строк, протягом якого амортизується не менш як 75 відсотків його первісної вартості, а орендар зобов`язаний на підставі лізингового договору та протягом строку його дії придбати об`єкт лізингу з наступним переходом права власності від орендодавця до орендаря за ціною, визначеною у такому лізинговому договорі;
балансова (залишкова) вартість об`єкта лізингу на момент закінчення дії лізингового договору, передбаченого таким договором, становить не більш як 25 відсотків первісної вартості ціни такого об`єкта лізингу, що діє на початок строку дії лізингового договору;
сума лізингових (орендних) платежів з початку строку оренди дорівнює первісній вартості об`єкта лізингу або перевищує її;
майно, що передається у фінансовий лізинг, виготовлене за замовленням лізингоотримувача (орендаря) та після закінчення дії лізингового договору не може бути використаним іншими особами, крім лізингоотримувача (орендаря), виходячи з його технологічних та якісних характеристик.
Під терміном "строк фінансового лізингу" слід розуміти передбачений лізинговим договором строк, який розпочинається з дати передання ризиків, пов`язаних із зберіганням або використанням майна, чи права на отримання будь-яких вигод чи винагород, пов`язаних з його використанням, або будь-яких інших прав, що слідують з прав на володіння, користування або розпоряджання таким майном, лізингоотримувачу (орендарю) та закінчується строком закінчення дії лізингового договору, включаючи будь-який період, протягом якого лізингоотримувач має право прийняти одноосібне рішення про продовження строку лізингу згідно з умовами договору.
Згідно з абзаців 2 - 4 пункту 153.7 статті 157 цього Кодексу, оподаткування операцій лізингу (оренди), концесії здійснюється в такому порядку:
передача майна в оперативний лізинг (оренду) не змінює податкових зобов`язань орендодавця та орендаря. При цьому орендодавець збільшує суму доходів, а орендар збільшує суму витрат на суму нарахованого лізингового платежу за наслідками податкового періоду, в якому здійснюється таке нарахування;
передача майна у фінансовий лізинг (оренду) для цілей оподаткування прирівнюється до його продажу в момент такої передачі. При цьому орендодавець збільшує доходи, а в разі передачі у фінансовий лізинг майна, що на момент такої передачі перебувало у складі основних засобів орендодавця, - прирівнює до нуля балансову вартість відповідного об`єкта основних засобів згідно з правилами, визначеними статтею 146 цього Кодексу для їх продажу, а орендар включає вартість об`єкта фінансового лізингу (без урахування процентів, нарахованих або таких, що будуть нараховані, відповідно до договору) до складу основних засобів з метою амортизації, за наслідками податкового періоду, в якому відбувається така передача.
При нарахуванні лізингового платежу орендодавець збільшує доходи, а орендар збільшує витрати на таку частину лізингового платежу, яка дорівнює сумі процентів або комісій, нарахованих на вартість об`єкта фінансового лізингу (без урахування частини лізингового платежу, що надається в рахунок компенсації частини вартості об`єкта фінансового лізингу), за наслідками податкового періоду, у якому здійснюється таке нарахування.
У разі якщо в майбутніх податкових періодах орендар повертає об`єкт фінансового лізингу орендодавцю без придбання такого об`єкта у власність, така передача прирівнюється для цілей оподаткування до зворотного продажу орендарем такого об`єкта орендодавцю за ціною, яка визначається на рівні суми лізингових платежів у частині компенсації вартості об`єкта фінансового лізингу, що є несплаченими за такий об`єкт лізингу на дату такого повернення.
Однак, позивачем умови, визначені підпункту 14.1.97 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, за яких лізинг (оренда) вважається фінансовим, не виконані.
На вимогу суду апеляційної інстанції доказів того, що амортизаційні нарахування щодо предмету лізингу здійснені за умови дотриманням положень підпункту 14.1.97 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України позивачем не надано.
Зазначене виключає правомірність застосування позивачем положень податкового законодавства, яким визначені умови оподаткування для договору фінансового лізингу.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про правомірність прийняття ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві податкового повідомлення-рішення від 25.06.2015 №0003692202 в частині зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток, задекларованого ДП "УЗШК" у податковій декларації за 2014 рік, на 10176285,90 грн.
Судами також встановлено, що між ТОВ "Клімтехінвест" (в особі директора Єни А.В.), як виконавцем, та ДП "УЗШК" (в особі директора Бреуса І.Б.), як замовником, укладено договір №108/УЗШК від 15.11.2013, за умовами якого виконавець зобов`язується надати замовнику послуги з комплексного прибирання приміщень, згідно з переліком приміщень Виробничого корпусу №1 Сервісно-технічного обслуговування електропоїздів ТПС станції Дарниця і періодичністю їх прибирання (додаток №1), а замовник прийняти і оплатити такі послуги. Послуги по прибиранню надаються з використанням матеріалів, техніки та обладнання виконавця. Орієнтовна вартість послуг на місяць становить 495300,20 грн. (в тому числі ПДВ - 82550,03 грн.).
Висновки контролюючого органу про завищення ДП "УЗШК" задекларованого показника витрат за 2013 - 2014 роки в розмірі 4758906,75 грн. обумовлені наступним: за даними отриманих від Західної ОДПІ у м. Харкові матеріалів зустрічних звірок ТОВ "Клімтехінвест" (акти від 29.08.2014 №600/20-33-04-07/37762987 та від 07.08.2014 №547/20-33-22-04-07/37762987) встановлено, що останнє надавало послуги по комплексному прибиранню приміщень Виробничого корпусу №1 Сервісно-технічного обслуговування електропоїздів ТПС станції Дарниця, тобто роботи по комплексному щоденному та щотижневому прибиранню виконувались у місті Києві за адресою: вул. Приколійна, 1 за допомогою орендованої притиральної техніки у ТОВ "Фросттрейдінг". При цьому, товариство не надало до перевірки накази на відрядження, згідно яких співробітники ТОВ "Клімтехінвест" надавали послуги з прибирання на ТПС станції Дарниця в місті Києві для ДП "УЗШК", та документальні докази транспортування орендованої техніки до міста Києва. В ході перевірки позивача працівником ДПІ у Дарницькому районі здійснено виїзд на територію Виробничого корпусу №1 Сервісно-технічного обслуговування електропоїздів ТПС станції Дарниця, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Приколійна, 1 та встановлено, що на час припинення експлуатації електропоїздів, прибирання пасажирських вагонів та миття електропоїздів здійснюється лише у місті Києві за адресою: вул. Приколійна, 1, куди вхід стороннім особам суворо заборонений. Під час перевірки, на території виробничого корпусу на ст. Дарниця встановлено відсутність представників ТОВ "Клімтехінвест". З урахуванням наведених обставин відповідач дійшов висновку про не підтвердження факту надання ТОВ "Клімтехінвест" послуг на користь ДП "УЗШК".
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.
Так, пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу Ураїни не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.
Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку, навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів.
Таким чином, для вирішення справи по суті необхідно з`ясувати чи мали господарські операції позивача з його контрагентами реальний характер, та чи відповідали ці операції меті господарської діяльності позивача.
На підтвердження виконання договору №108/УЗШК від 15.11.2013 позивач надав суду первинні господарські документи: додатки до договору №108/УЗШК від 15 листопада 2013 року - додаток №1 "Перелік приміщень Виробничого корпусу №1 Сервісно-технічного обслуговування електропоїздів ТПС станції Дарниця і періодичністю їх прибирання", додаток №2 "Протокол погодження договірної ціни на послуги з комплексного прибирання приміщень", додаток №3 "Кошторис надання послуг по комплексному прибиранню приміщень", додаток №3.1 "Калькуляція вартості прибирання приміщень: одне щоденне прибирання", додаток №3.2 "Калькуляція вартості прибирання приміщень: одне щотижневе прибирання", додаток №3.3 "Калькуляція вартості прибирання приміщень: одноразове на місяць", додаток №4 "Вимоги до якості прибраних поверхонь"; актів здачі-приймання наданих послуг по комплексному прибиранню приміщень та прилеглої території виробничого корпусу №1 сервісно-технічного обслуговування електропоїздів ТПС та інженерного центру станції Дарниця, підписаних від імені виконавця керівниками ТОВ "Клімтехінвест" ОСОБА_1 (за місяці листопад-грудень 2013 року, січень-серпень 2014 року), ОСОБА_2 (за місяці вересень-листопад 2014 року) та ОСОБА_3 (за грудень 2014 року); рахунки на оплату послуг; платіжні доручення; податкові накладні.
Разом з тим, позивачем не надано рахунків-фактур, виставлених ДП "Українська залізнична швидкісна компанія" виконавцю (ТОВ "Клімтехінвест") на вартість спожитих для виконання послуг обсягів електроенергії, водопостачання та водовідведення, та докази оплати таких рахунків, що є обов`язковим відповідно до умов договору.
Крім того, ТОВ "Клімтехінвест" мало засвідчити перед позивачем документально факт наявності у нього дозволів на виконання послуг на висоті, сертифікатів відповідності чистильних та миючих засобів, висновків Державної санітарно-епідеміологічної експертизи щодо дозволу на використання чистильних та миючих засобів.
Також, працівником ДПІ у Дарницькому районі встановлено, що на території Виробничого корпусу №1 Сервісно-технічного обслуговування електропоїздів ТПС станції Дарниця, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Приколійна, 1 обмежено доступ для сторонніх осіб. Між тим, в тексті договору №108/УЗШК від 15 листопада 2013 року питання щодо допуску працівників ТОВ "Клімтехінвест" на вказану територію (місце надання послуг) сторонами не врегульовано.
Позивачем на доведено наявність на ДП "УЗШК" інших організаційно-розпорядчих документів, що визначають право представників ТОВ "Клімтехінвест" безперешкодного допуску на територію позивача, надання пропусків окремим особам-працівникам товариства.
Не надав таких доказів позивач і суду апеляційної інстанції. Надані Правила пропускного режиму на територію технічної пасажирської станції Київського залізничного вузла в районі станції Дарниця ДП "УЗШК" та Інструкція про контрольно-пропускний режим на територію технічної пасажирської станції Київського залізничного вузла в районі станція Дарниця ДП "УЗШК" не є доказами щодо права представників ТОВ "Клімтехінвест" безперешкодного допуску на територію позивача, а є документами, що визначають правила такого допуску.
Також судами враховано, що за результатами перевірки контрагента позивача ( акти зустрічних звірок Західної ОДПІ у м. Харкові від 29.08.2014 №600/20-33-04-07/37762987 та від 07.08.2014 №547/20-33-22-04-07/37762987) встановлено, що ТОВ "Клімтехінвест" не підтвердило документально обставини відрядження своїх працівників до міста Києва для надання послуг за договором №108/УЗШК від 15.11.2013 та транспортування на безпосередні місця робіт відповідних витратних матеріалів, техніки і обладнання (перелік яких обумовлений у кошторисі та калькуляціях).
Не можна залишити й поза увагою те, що позивачем не надано обґрунтовані пояснення стосовно того, якими критеріями керувалося ДП "УЗШК" (як державне підприємство, статутний фонд якого сформований за рахунок державного майна) при виборі в якості контрагента на надання послуг з прибирання саме ТОВ "Клімтехінвест", яке знаходиться в іншому регіоні України та з урахуванням запропонованою останнім значної вартості послуг.
При вирішенні даного спору судом першої інстанції враховано висновки Верховний Суд України, викладені у постанові від 27.12.2015 у справі №21-1539а15 про те, що обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв`язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.
Такої ж правової позиції дотримується і Верховний Суд в ряді постанов, зокрема в постановах від 26.02.2020 у справі №826/1308/18, від 25.02.2021 у справі №816/2815/14.
Отже, є вірним висновок судів попередніх інстанцій, що надані позивачем документи первинного бухгалтерського обліку не дають можливості стверджувати про реальність здійснення господарських операцій за договором укладеним між позивачем та контрагентом.
За правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд -