ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 вересня 2021 року
м. Київ
Справа № 9901/64/21
Провадження № 11-176заі21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Гриціва М. І.,
суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Князєва В. С., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Штелик С. П.
розглянула в порядку письмового провадження за наявними матеріалами апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 05 квітня 2021 року (судді Коваленко Н. В., Стародуб О. П., Кравчук В. М., Єзеров А. А., Чиркін С. М.) в адміністративній справі № 9901/64/21 за позовом ОСОБА_1 до Президента України, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія), Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії і
ВСТАНОВИЛА:
1. 10 березня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом, у якому просив:
- зобов`язати ВККС передати до ВРП матеріали кандидата ОСОБА_1 на посаду судді Луганського окружного адміністративного суду;
- зобов`язати ВРП внести Президенту України подання Вищої ради юстиції (далі - ВРЮ) від 23 вересня 2016 року №119/0/12-16 про призначення строком на пʼять років на посаду судді Луганського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 ;
- визнати протиправною бездіяльність Президента України щодо невидання указу про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Луганського окружного адміністративного суду строком на п`ять років на підставі подання ВРЮ від 23 вересня 2016 року № 119/0/12-16 про призначення на посади суддів вперше, серед яких, крім інших, запропоновано призначити строком на п`ять років у місцевих адміністративних судах на посаду судді Луганського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 ;
- зобов`язати Президента України розглянути подання ВРЮ від 23 вересня 2016 року № 119/0/12-16 в частині призначення строком на п`ять років на посаду судді Луганського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 .
2. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 05 квітня 2021 року позовну заяву повернув позивачеві.
З ретроспективного аналізу нормативно-правових актів цей суд дійшов висновку, щопісля набрання чинності Законом України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VIII) - 30 вересня 2016 року, Президент України позбавлений права приймати рішення щодо призначення суддів вперше на п`ять років на підставі подань ВРЮ, навіть якщо вони надійшли раніше цієї дати.
Таким чином, початок перебігу процесуальних строків для позивача починається з 30 вересня 2016 року, оскільки із вказаної дати підстав для обґрунтованих сподівань щодо видання указу про призначення на посаду судді перестали існувати та відповідно припинилась бездіяльність відповідача через зміну правового регулювання.
З урахуванням того, що позовні вимоги у цій справі про визнання протиправною бездіяльності ВККС, ВРП, Президента України заявлені майже через чотири роки з дня, коли позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав (30 вересня 2016 року), позивач пропустив строк звернення до суду.
3. ОСОБА_1 не погодився із таким судовим рішенням. Вважає його незаконним і необґрунтованим, таким, що ухвалене за наслідками неповного з`ясування всіх обставин справи, що мають значення для справи, і з порушеннями вимог процесуального закону, що потягло неправильне вирішення питання. Просить скасувати рішення суду першої інстанції як незаконне й направити справу для продовження розгляду.
Вважає, що суд неправильно визначив юридичну природу спірних відносин та порушив принцип доступу до правосуддя, засад адміністративного судочинства та правової визначеності. Оскільки порушення його права бути призначеним на посаду судді й досі триває, тобто бездіяльність суб`єкта владних повноважень не перестала існувати, відновлення порушеного права можливе лише шляхом постановлення судового рішення.
Вирішуючи питання про порушення процесуального строку, суд не визначив часових проміжків, з яких необхідно вести початок його обрахування та відповідно закінчення щодо кожної з позовних вимог. Не обґрунтував та не дав жодної оцінки порушенню позивачем строків звернення до суду в частині вимог до ВРП, оскільки ним 03 лютого 2021 року отримано відповідь на звернення під час перебування на стаціонарному лікуванні (з 26 січня по 05 березня 2021 року), тому він вчасно оскаржив неправомірні дії субʼєкта владних повноважень.
Доводить, що правомірно очікував на видання Президентом України указу про призначення судді не пізніше тридцяти днів із дня отримання відповідного подання ВРЮ.
У контексті практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує, що визначальним критерієм для прийняття судом рішення про поновлення чи неповновлення строку є досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами основоположних прав окремої особи, з урахуванням принципу правової визначеності. На думку позивача, суд не врахував характер вимог до кожного з відповідачів, застосував норми матеріального права, які не підлягали застосуванню. Такі обставини потребували належної оцінки та унеможливлювали формальне застосування положень процесуального закону щодо застосування строків звернення до суду.
4. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 08 червня 2021 року відкрила апеляційне провадження у цій справі, а ухвалою від 05 липня 2021 року призначила розгляд справи в порядку письмового провадження.
5. У відзиві на апеляційну скаргу представники відповідачів просять залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Підкреслюють, що фактичні наслідки бездіяльності, які оскаржує позивач, могли бути до 30 вересня 2016 року, тобто дня, коли Президент України через зміни у законодавстві втратив повноваження здійснювати перше призначення на посаду судді строком на пʼять років, тому за відсутності поважних причин позивач пропустив строк звернення до суду.
6. Велика Палата Верховного Суду дослідила наведені в апеляційній скарзі доводи, перевірила матеріали справи, переглянула оскаржуване судове рішення і не виявила порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.
Як убачається з матеріалів справи, ВККС рішенням від 29 червня 2016 року № 9пп-16 рекомендувала ВРЮ призначити ОСОБА_1 на посаду судді Луганського окружного адміністративного суду.
ВРЮ рішенням від 23 вересня 2016 року № 119/0/12-16 внесла подання Президентові України про призначення позивача на посаду судді Луганського окружного адміністративного суду строком на п`ять років та в жовтні цього ж року направила матеріали стосовно неї до Адміністрації Президента України.
25 жовтня 2016 року Адміністрація Президента України у зв`язку з набранням чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" матеріали ВРЮ про призначення кандидатів на посади суддів уперше, які не було розглянуто до 30 вересня 2016 року, повернула їх для розгляду ВРП.
Вважаючи такі дії відповідачів протиправними, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Повертаючи позовну заяву ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що неодноразові звернення до відповідачів із запитом про отримання інформації з метою ґрунтовної підготовки до захисту своїх прав в судовому порядку, перебування на лікуванні через отриману травму (з 26 січня по 05 березня 2021 року) виникли після 30 вересня 2020 року, тому не є поважними та такими, які могли б перешкодити або об`єктивно завадити своєчасному зверненню до суду за захистом своїх прав.
7. Строк звернення до адміністративного суду визначається частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), згідно з якою адміністративний позов може бути поданий у межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Спеціальний строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлено частиною п`ятою статті цієї статті і становить один місяць.
Відповідно до пункту 15 частини першої статті 3 КАС України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Отже, професійна діяльність суддів є публічною службою.
Положеннями частин першої, другої статті 123 КАС України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
8. Слід звернути увагу на початок перебігу строку звернення до суду, який в адміністративному судочинстві розпочинався з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення. Відтак законодавець передбачив, що в разі якщо особа не знала про порушення, але з певної дати повинна була про нього дізнатись, перебіг строку обчислюється саме з моменту, коли особа повинна була дізнатись про відповідне порушення її прав.
Відповідно до статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Верховна Рада України прийняла Закон № 1402-VІІІ, який згідно з пунктом 1 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону набрав чинності з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", тобто з 30 вересня 2016 року.
Відповідно до абзацу другого пункту 4 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" матеріали та подання ВРЮ про призначення суддів строком на п`ять років, не розглянуті до дня набрання чинності цим Законом, повертаються до ВРП для вирішення питання про призначення суддів на посади відповідно до Конституції України з урахуванням внесених цим Законом змін.
Положеннями Закону України "Про судоустрій і статус суддів" змінено підхід до формування суддівського корпусу, а саме: якщо до 30 вересня 2016 року особа призначалась на посаду судді вперше строком на п`ять років та в подальшому, після закінчення цього строку, могла бути обрана на посаду судді безстроково, то після 30 вересня 2016 року призначення на посаду судді безстроково відбувається одразу.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" опубліковано 16 липня 2016 року в газеті "Голос України" № 132-133.
Виходячи з наведеного Президент України з 30 вересня 2016 року втратив повноваження здійснювати перше призначення осіб на посаду професійного судді строком на п`ять років на підставі подань ВРЮ, які надійшли до Президента України до 30 вересня 2016 року.
9. З урахуванням викладеного Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що про порушення своїх прав позивач повинен був дізнатися саме 30 вересня 2016 року, тобто з моменту втрати Президентом України повноважень здійснювати перше призначення на посаду судді строком на п`ять років.
Аналогічну правову позицію Велика Палата Верховного Суду висловила, зокрема, в постановах від 14 червня 2018 року у справі № 800/102/17 та 30 січня 2020 року у справі № 800/671/16.
10. З матеріалів справи вбачається, що подання ВРЮ про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Луганського окружного адміністративного суду строком на п`ять років не були розглянуті Президентом України до дня набрання чинності законами України "Про судоустрій і статус суддів" та "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", про що позивач дізнався з листа ВРП від 30 вересня 2020 року № 35495.
Натомість до суду із цим позовом ОСОБА_1 звернувся 10 березня 2021 року, тобто з пропуском установлено строку звернення до суду.
ЄСПЛ у пункті 27 рішення від 20 травня 2010 року у справі "Пелевін проти України" (заява № 24402/02), яке набуло статусу остаточного 20 серпня 2010 року, зазначив, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою.
Отже, застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.
У контексті сказаного не можна погодитися з доводами скаржника про те, що суд обмежив право останнього на доступ до суду. Рішення суду першої інстанції про повернення позовної заяви зумовлене не небажанням суду з якихось причин розглядати позовні вимоги ОСОБА_1, а тим, що автор цих вимог порушив установлені законом порядок, умови та строки звернення за захистом порушеного права. У цілому право позивача на звернення до суду ніким не було обмежене.
Варто зазначити, що позивач як у заяві про поновлення строку звернення до суду, так і в апеляційній скарзі не навів об`єктивних підстав, які б унеможливили його звернення до суду в межах установленого КАС України строку.
Отже, суд першої інстанції, зважаючи на відсутність поважних причин для поновлення ОСОБА_1 строку звернення до адміністративного суду, дійшов правильного висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви відповідно до частини другої статті 123 КАСУкраїни.
11. За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Міркування і твердження ОСОБА_1 в апеляційній скарзі не спростовують правильності правових висновків Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладених в оскаржуваній ухвалі.
З огляду на це Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що суд прийняв правильне процесуальне рішення, тому підстав для втручання й скасування ухвали Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 05 квітня 2021 року немає.
Керуючись статтями 122, 243, 266, 315, 316, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду