ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
08 вересня 2021 року
м. Київ
Справа № 9901/396/19
Провадження № 11-67заі21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого судді Князєва В. С.,
судді-доповідача Анцупової Т. О.,
суддів Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.
розглянула в порядку письмового провадження справу № 9901/396/19 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним рішення
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 25 січня 2021 року (у складі колегії суддів Загороднюка А. Г., Білак М. В., Губської О. А., Кашпур О. В., Соколова В. М.),
УСТАНОВИЛА:
Рух справи
1. 26 липня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія), у якому просив визнати протиправним та скасувати рішення ВККС від 20 липня 2018 року № 1275/ко-18 щодо визначення результатів кваліфікаційного іспиту, відмови в допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання та визнання ОСОБА_1 таким, що не відповідає займаній посаді судді Зачепилівського районного суду Харківської області.
2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване рішення ВККС від 20 липня 2018 року № 1275/ко-18 підписано головуючим Мішиним М. І. та членами Комісії ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
З відкритих джерел інформації позивачу стало відомо, що члена ВККС ОСОБА_2 з 27 червня 2019 року звільнено з посади відповідно до пункту 6 частини шістнадцятої статті 94, пунктів 3 і 4 частини першої частини третьої статті 96 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VIII).
На переконання позивача, ОСОБА_2 не відповідав вимогам пункту 6 частини шістнадцятої статті 94 Закону № 1402-VIIIпри призначенні його на посаду члена ВККС. Тому вважає, що склад ВККС при прийнятті спірного рішення усупереч частині четвертій статті 94 Закону № 1402-VIII був неповноважним, оскільки складався менше ніж з трьох її членів.
3. Рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 25 січня 2021 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
4. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 23 лютого 2021 року звернувся до Великої Палати Верховного Суду з апеляційною скаргою з тих підстав, що вважає його прийнятим з порушенням норм процесуального права, при неповному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, що своєю чергою призвело до невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та до неправильного застосування норм матеріального права. В апеляційній скарзі просить скасувати рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 25 січня 2021 року та прийняти нове, яким задовольнити позов.
5. Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 02 березня 2021 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано десятиденний строк для усунення недоліків.
6. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 21 квітня 2021 року відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 25 січня 2021 року, а ухвалою від 17 травня 2021 року призначила справу до розгляду в судовому засіданні.
7. 11 червня 2021 року до Великої Палати Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі у зв`язку з тим, що відповідач не має адміністративної процесуальної дієздатності, оскільки перебуває у процесі перетворення юридичної особи.
8. Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021року задоволено клопотання ОСОБА_1 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі № 9901/396/19 та доручено Київському районному суду м. Харкова забезпечити проведення відеоконференції судового засідання. Проте, 22 червня 2021 року до Великої Палати Верховного Суду надійшло клопотання, у якому ОСОБА_1 повідомив, що у зв`язку з перебуванням у відпустці з 19 по 28 червня 2021 року він не може бути присутнім у судовому засіданні, призначеному на 23 червня 2021 року (відповідних доказів суду не надав), та просив розглянути клопотання про зупинення провадження у справі без його участі.
9. Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2021 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі № 9901/396/19 відмовлено. Розгляд справи відкладено.
10. 25 серпня 2021 року до Великої Палати Верховного Суду від ОСОБА_1 повторно надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 9901/396/19, у якому просив розглянути його без участі скаржника та у разі відмови у задоволенні зазначеного клопотання перенести судове засідання.
11. У судове засідання, призначене на 08 вересня 2021 року, скаржник не з`явився, про причини неявки не повідомив.
12. Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі № 9901/396/19 відмовлено.
13. Станом на 08 вересня 2021 року відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 до Великої Палати Верховного Суду не надходив та в судове засідання, призначене на 08 вересня 2021 року, відповідач не з`явився.
14. З урахуванням зазначеного, а також того, що явка відповідача у судове засідання не визнавалась обов`язковою, з огляду на вимоги пункту 7 частини другої статті 129 Конституції України, відповідно до якого однією з основних засад судочинства є розумні строки розгляду справи, у зв`язку з неприбуттям жодного з учасників справи у судове засідання, належним чином повідомлених про дату, час і місце судового засідання, а також невизнанням поважними причин повторної неявки ОСОБА_1, Велика Палата Верховного Суду на підставі пункту 2 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розглянула справу в порядку письмового провадження.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин
15. Указом Президента України від 23 серпня 2012 року № 484/2012 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Зачепилівського районного суду Харківської області.
16. Рішенням від 01 лютого 2018 року № 8/зп-18 Комісія призначила кваліфікаційне оцінювання 1790 суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді.
17. Рішенням від 20 липня 2018 року № 1275/ко-18 ВККС вирішила: визначити, що суддя Зачепилівського районного суду Харківської області ОСОБА_1 не склав іспиту для суддів місцевих та апеляційних судів, призначеного рішенням Комісії від 02 березня 2018 року № 33/зп-18; відмовити судді Зачепилівського районного суду Харківської області ОСОБА_1 у допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді "Дослідження досьє та проведення співбесіди", призначеного рішенням Комісії від 01 лютого 2018 року № 8/зп-18, за результатами іспиту суддів місцевих та апеляційних судів; визнати суддю Зачепилівського районного суду Харківської області ОСОБА_1 таким, що не відповідає займаній посаді; внести подання до ВРП про звільнення з посади цього судді.
18. У липні 2018 року позивач звернувся до Верховного Суду з адміністративним позовом до ВККС, у якому просив визнати протиправним та скасувати зазначене рішення Комісії від 20 липня 2018 року № 1275/ко-18.
19. Рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29 серпня 2018 року у справі № 9901/713/18 за позовом ОСОБА_1 до ВККС про визнання протиправним та скасування рішення ВККС відмовлено.
20. Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що оскаржуване рішення прийнято Комісією на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, оскільки Законом № 1402-VIIIвстановлено вичерпний перелік підстав, за наявності яких рішення Комісії, прийняте за результатами проведеного кваліфікаційного оцінювання, може бути оскаржене та скасоване, зокрема у разі, якщо склад членів ВККС, який провів кваліфікаційне оцінювання, не мав повноважень його проводити (пункт 1 частини третьої статті 88 цього Закону). Зазначене рішення суду набрало законної сили.
21. Повторне звернення ОСОБА_1 до суду з цим позовом про скасування рішення Комісії від 20 липня 2018 року № 1275/ко-18 щодо визначення результатів проведеного стосовно нього кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді зумовлене іншою підставою, зокрема тим, що, на його думку, в ухваленні Комісією цього рішення брав участь ОСОБА_2, який нелегітимно перебував на посаді члена Комісії.
Оцінка суду першої інстанції
22. Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду виходив з того, що станом на момент ухвалення Комісією оскаржуваного рішення від 20 липня 2018 року № 1275/ко-18 ОСОБА_2 перебував на посаді члена Комісії, брав участь у засіданнях та ухваленні відповідних рішень Комісії згідно з вимогами Закону № 1402-VIII.
23. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що викладені позивачем на обґрунтування підстав заявленого позову твердження ґрунтуються на суб`єктивному тлумаченні повідомлень у засобах масової інформації, норм чинного законодавства та не відповідають фактичним обставинам справи.
24. Відтак Касаційний адміністративний суд складі Верховного Суду дійшов висновку про те, що на дату ухвалення оскаржуваного рішення ОСОБА_2 був повноправним членом ВККС і мав право брати участь (у складі ВККС) у прийнятті рішень.
25. Водночас суд першої інстанції зауважив, що рішення ВККС стосовно затверджених результатів іспиту, зокрема, щодо позивача вже отримало правову оцінку у справі № 9901/713/18, в межах якої суд констатував правомірність прийняття рішення ВККС від 20 липня 2018 року №1275/ко-18 та відсутність підстав для його скасування.
Короткий зміст та обґрунтування наведених в апеляційній скарзі вимог
26. В апеляційній скарзі на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 25 січня 2021 року ОСОБА_1 зазначає, що воно прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
27. Скаржник вважає, що оскаржуване рішення є незаконним унаслідок порушення порядку визначення колегії суддів для розгляду справи № 9901/396/19. На переконання ОСОБА_1, суд першої інстанції при визначенні складу суду в цій справі діяв усупереч частинам шостій, дванадцятій статті 33 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Мотивує це тим, що зі звіту авторозподілу справи № 9901/396/19 слідує, що автоматично, тобто за випадковим числом, визначено суддю-доповідача, а до нього приєднано колегію, до постійного складу якої входить не три судді, як того вимагає процесуальний закон, а п`ять суддів, що процесуальним законом не передбачено.
На цій підставі скаржник заявив відвід колегії суддів, визначеній для розгляду справи № 9901/396/19, однак у його задоволенні ОСОБА_1 було відмовлено.
28. Також скаржник зазначає, що колегія суддів, визначена для розгляду справи № 9901/396/19, порушила правила вирішеннявідводів та самовідводів.
29. Крім того, скаржник вважає, що внаслідок нікчемності Указу Президента України від 07 травня 2019 року № 195 "Про призначення суддів" у частині призначення суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Загороднюка А. Г., Губської О. А., Кашпур О. В., Соколова В. М. та Калашнікової О. В. у зазначених суддів відсутні повноваження, оскільки на момент їх призначення вони вже перебували в статусі суддів безстроково, мали повноваження суддів і на професійній основі відправляли правосуддя у відповідних судах України, до яких їх було переведено чи обрано у встановленому законом порядку.
30. На переконання скаржника, при вирішенні питання щодо зупинення провадження Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду порушив принципи змагальності та рівності сторін. Так, ОСОБА_1 зазначає, що відповідач позбавлений адміністративної процесуальної дієздатності внаслідок відсутності відповідального органу - Комісії, а тому позбавлений можливості реалізувати свої процесуальні права.
31. Також ОСОБА_1 стверджує, що судом першої інстанції допущено неналежне повідомлення сторін про час та місце розгляду справи № 9901/396/19. Зокрема, зазначає, що він не був у встановленому процесуальному порядку повідомленим про час та місце розгляду справи, про що свідчить наявність у справі судової повістки, повернутої за закінченням терміну зберігання. Крім того, зауважує, що з урахуванням того, що ВККС не є сформованою, то не можна стверджувати, що вона повідомлена належним чином про час і місце розгляду цієї справи.
32. Водночас скаржник зазначає, що висновок Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду про те, що рішення ВККС від 20 липня 2018 року отримало оцінку у справі № 9901/713/18, не повною мірою відповідає фактичним обставинам цієї справи. Зокрема, ОСОБА_1 зазначає, що підстави позову в зазначеній справі були іншими. При цьому зауважує, що повноваження членів колегії ВККС на час прийняття рішення у справі № 9901/713/18 не ставилися під сумнів, тоді як після звільнення ОСОБА_2 вважає склад колегії, який провів оцінювання щодо нього, "дефектним", що і є підставою позову в цій справі.
33. Скаржник вважає, що суд першої інстанції, уживши термін "повноправний член ВККС" замість "повноважний член ВККС", ухилився від надання правової оцінки саме питання повноважності ОСОБА_2 як члена ВККС.
34. Наполягає на тому, що з огляду на зазначене склад колегії ВККС, який провів кваліфікаційне оцінювання щодо нього, не мав повноважень його проводити, оскільки громадянин ОСОБА_2 виявився таким, що не може бути членом Комісії на час прийняття оскаржуваного рішення ВККС.
Позиція Великої Палати Верховного Суду
35. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи, наведені в апеляційній скарзі, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з таких мотивів.
36. Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
37. Відповідно до підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності вказаним Законом, має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади. Порядок та вичерпні підстави оскарження рішення про звільнення судді за результатами оцінювання встановлюються законом.
38. Пунктом 20 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII установлено, що відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", оцінюється колегіями ВККС в порядку, визначеному цим Законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) на підставі подання відповідної колегії ВККС.
39. Відповідно до частин першої та другої статті 83 Закону № 1402-VIII кваліфікаційне оцінювання проводиться ВККС з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність.
40. Пунктом 2 частини четвертої статті 83 Закону № 1402-VIII встановлено, що підставою для призначення кваліфікаційного оцінювання є рішення Комісії про призначення кваліфікаційного оцінювання судді у випадках, визначених законом.
41. Згідно із частиною п`ятою статті 83 Закону № 1402-VIII порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджується ВККС.
42. На виконання вимог Закону № 1402-VІІІ Комісія рішенням від 03 листопада 2016 року № 143/зп-16 затвердила Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення (далі - Положення № 143/зп-16), а рішенням від 04 листопада 2016 року № 144/зп-16 ? Порядок проведення іспиту та методику встановлення його результатів у процедурі кваліфікаційного оцінювання (далі - Порядок).
43. Згідно з пунктом 34 розділу ІІІ Положення № 143/зп-16 рішення Комісії, ухвалене за результатами кваліфікаційного оцінювання, складається зі вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин. Зокрема, у мотивувальній частині рішення зазначаються отримані суддею (кандидатом на посаду судді) бали з оцінювання відповідних критеріїв, відомості про загальну кількість балів за результатами кваліфікаційного оцінювання, посилання на визначені Законом № 1402-VІІІ підстави його ухвалення або мотиви, з яких Комісія дійшла таких висновків. За наявності висновку Громадської ради доброчесності про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності у мотивувальній частині також зазначаються мотиви його прийняття або відхилення. Резолютивна частина має містити висновок про те, чи підтвердив суддя (кандидат на посаду судді) здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді або чи відповідає суддя займаній посаді, а також кількість балів, набраних суддею за результатами успішного проходження процедури кваліфікаційного оцінювання.
44. Пунктами 10 та 11 розділу V Положення № 143/зп-16 встановлено, що за результатами кваліфікаційного оцінювання судді для підтвердження відповідності займаній посаді Комісія ухвалює одне з таких рішень: про відповідність займаній посаді судді; про невідповідність займаній посаді судді.
45. Рішення про підтвердження відповідності судді займаній посаді ухвалюється в разі отримання суддею мінімально допустимого і більшого бала за результатами іспиту, а також більше 67 відсотків від суми максимального можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв за умови отримання за кожен з критеріїв бала, більшого за 0.
46. Відповідно до частин другої і третьої статті 88 Закону № 1402-VІІІ суддя (кандидат на посаду судді), який не згодний із рішенням ВККС щодо його кваліфікаційного оцінювання, може оскаржити це рішення в порядку, передбаченому КАС України.
47. Відповідно до частини третьої статті 88 Закону № 1402-VIII рішення Комісії, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:
1) склад членів Комісії, який провів кваліфікаційне оцінювання, не мав повноважень його проводити;
2) рішення не підписано будь-ким зі складу членів Комісії, який провів кваліфікаційне оцінювання;
3) суддя (кандидат на посаду судді) не був належним чином повідомлений про проведення кваліфікаційного оцінювання ? якщо було ухвалено рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді з підстав неявки для проходження кваліфікаційного оцінювання;
4) рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків.
48. Аналіз наведених норм свідчить про те, що кваліфікаційне оцінювання є спеціальною процедурою, що має на меті визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями.
49. При цьому виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади.
50. Водночас за змістом статей 1, 3 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII "Про Вищу раду правосуддя" (далі - Закон № 1798-VIII) прийняття рішення про звільнення судді з посади належить до компетенції ВРП.
51. Тобто вирішення питання про звільнення судді належить виключно до компетенції ВРП після розгляду на її засіданні подання ВККС про звільнення судді. За результатами такого розгляду ВРП приймає вмотивоване рішення, яке остаточно вирішує питання щодо кар`єри судді, є обов`язковим для виконання та викликає відповідні правові наслідки і може бути оскаржене в судовому порядку.
52. Водночас за нормами Закону № 1402-VIII (стаття 88) рішення Комісії, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, суддя, (кандидат на посаду судді) має право оскаржити до адміністративного суду.
53. При цьому рішення ВККС про визнання судді таким, що не відповідає займаній посаді, саме по собі не має наслідком звільнення судді, а є лише підставою для такого звільнення. Під час розгляду подання ВККС про звільнення судді ВРП може і не погодитися з висновком ВККС.
54. Оскільки процедура кваліфікаційного оцінювання, підведення її підсумків (у ВККС) і застосування наслідків (рішенням ВРП) є стадіями єдиного провадження, рішення ВККС про непідтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді не має самостійних правових наслідків, а є частиною цього "кваліфікаційного" провадження.
55. Звільнення судді з посади є конституційною функцією ВРП. У межах "кваліфікаційного" провадження ВРП має право перевірити вмотивованість та обґрунтованість рішення ВККС. У разі виявлення недоліків, що мають суттєве значення, зокрема можуть вплинути на об`єктивність оцінювання, ВРП має не лише право, але й обов`язок запобігти порушенню прав судді. У такий спосіб ВРП забезпечує конституційні гарантії незалежності судді, складовою якої є неможливість дострокового звільнення судді з підстав, прямо не передбачених Конституцією України.
56. ВРП може ухвалити рішення про відмову в задоволенні подання про звільнення судді з посади. У цьому випадку суддя продовжує перебувати на посаді, а рішення ВККС про непідтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді втрачає юридичне значення.
57. Отже, зважаючи на наведене правове регулювання, а також статус та повноваження ВРП та ВККС у процедурі кваліфікаційного оцінювання судді, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що передбачене частиною першою статті 88 Закону № 1402-VIII оскарження рішення ВККС щодо кваліфікаційного оцінювання судді можливе лише після того, як таке рішення було предметом розгляду у ВРП та разом з цим рішенням.
58. Враховуючи концепцію належного врядування, зміст якої, зокрема, розкритий у практиці ЄСПЛ, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.
59. З урахуванням послідовності (стадійності) прийняття остаточного рішення про звільнення судді, який не пройшов кваліфікаційне оцінювання і, як наслідок, не відповідає займаній посаді, судовий контроль має здійснюватись після остаточного рішення, яке уповноважена приймати ВРП.
Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 грудня 2020 року у справі № 9901/604/18, від 13 січня 2021 року у справі № 9901/849/18, від 10 лютого 2021 року у справі № 9901/680/18, від 07 липня 2021 року у справі № 9901/134/19.
60. Під час розгляду цієї справи Велика Палата Верховного Суду установила, що рішенням ВРП від 17 вересня 2019 року № 2484/0/15-19ОСОБА_1 звільнено з посади судді Зачепилівського районного суду Харківської області на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України.
61. Зазначене рішення на цей час є предметом судового розгляду у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду у справі № 9901/550/19.
62. Також Велика Палата Верховного Суду враховує наявність рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29 серпня 2018 року у справі № 9901/713/18 за позовом ОСОБА_1 до ВККС про визнання протиправним та скасування рішення. Проте звертає увагу, що починаючи з 26 лютого 2020 року (справа № 9901/637/18) Велика Палата Верховного Суду за аналогічних / подібних обставин дотримується підходу про закриття провадження у справі.
63. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
64. При цьому Велика Палата Верховного Суду вважає, що поняття "спір, який підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства" слід тлумачити у широкому розумінні відповідно до змісту частини третьої статті 124 Конституції України, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.
65. Відтак Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, а саме скасування рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 25 січня 2021 року та закриття провадження в цій справі.
66. Оскільки Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про закриття провадження у справі, інші доводи апеляційної скарги оцінці не підлягають.
67. Згідно із частиною першою статті 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку із закриттям провадження у справі з підстав, установлених статтею 238 цього Кодексу.