Постанова суду № від 09.09.2021 про притягнення судді Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області ОСОБА_1 до дисциплінарної...

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2021 року

м. Київ

Справа № 11-85сап21

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого Князєва В. С.,

судді-доповідача Гриціва М. І.,

суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.

за участю секретаря судового засідання Сороки Л. В.,

скаржниці ОСОБА_1,

представників:

скаржниці - адвоката Бодні І. О.,

відповідача - ОСОБА_2,

розглянула у судовому засіданні в режимі відеоконференції скаргу ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя від 02 лютого 2021 року № 198/0/15-21, винесене за результатами розгляду скарги на рішення її Другої Дисциплінарної палати від 19 жовтня 2020 року №2851/2дп/15-20, і

ВСТАНОВИЛА:

1. 3 березня 2021 року ОСОБА_1 оскаржила до Великої Палати Верховного Суду рішення Вищої ради правосуддя (далі - ВРП, Рада) від 2 лютого 2021 року № 198/0/15-21 "Про залишення без змін рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 19 жовтня 2020 року № 2851/2дп/15-20 про притягнення судді Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності" (далі - спірне рішення).

Цим рішенням ВРП погодилася з висновками її Другої Дисциплінарної палати про те, що поведінка судді Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області ОСОБА_1 свідчить про наявність у її діях складу дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом "а" пункту 1, пунктами 3, 4 частини першої статті 106, частини дев`ятої статті 109 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VІІІ) (під час здійснення правосуддя неналежно поставилась до виконання обов`язків судді та через грубу недбалість допустила істотне порушення прав людини і основоположних свобод, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та процесуальних обов`язків).

2. Суддя ОСОБА_1 вважає рішення ВРП та її Другої Дисциплінарної палати протиправними, необґрунтованими і такими, що не містять посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотивів, якими відповідач обґрунтував викладені в оскаржуваному рішенні висновки. Просить скасувати спірне рішення.

Прохання мотивує доводами, аналогічними тим, що висловлені в скарзі до ВРП, за наслідками розгляду якої прийняте спірне рішення.

Зосереджує увагу на тому, що оскаржуваний акт ВРП не містить власної оцінки вмотивованості та обґрунтованості притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Натомість кожного разу згадує про правильність прийняття рішення її дисциплінарним органом, що порушує право скаржниці на ефективний захист.

На думку скаржниці, Друга Дисциплінарна палата ВРП під час розгляду справи не надала значення низці важливих обставин, що мають суттєве значення для правової оцінки дій позивачки, які їй поставлені за провину. Друга Дисциплінарна палата ВРП проігнорувала положення норм Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) про застосування посадовими особами заходів адміністративного впливу у точній відповідності із законом.

Наголошує, що рішення дисциплінарного органу ґрунтуються на хибній оцінці обставин, які зумовили притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності. Поставлення їй за провину вчинення дій, які стосуються реалізації учасниками права надавати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу про адміністративне правопорушення та пояснення по суті вчиненого діяння, ґрунтуються виключно на тлумаченнях ВРП положень чинного КУпАП.

При складанні протоколу про адміністративне правопорушення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються права, передбачені статтями 55, 56, 59, 63 Конституції України та статтею 268 КУпАП. Також цій особі повідомляється, що справу про адміністративне правопорушення буде розглянуто у строки, визначені статтею 277 цього ж Кодексу. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пункті 41 рішення у справі "Пономарьов проти України" від 3 квітня 2008 року, пункті 27 рішення у справі "Трух проти України" від 26 квітня 2007 року наголосив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Власне тому нею й було прийнято рішення про можливість розгляду вказаних у спірному рішенні справ про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до відповідальності.

При цьому ВРП залишила без ретельного дослідження та аналізу відомості, зазначені у довідці секретаря судового засідання, про те, що ці особи належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи, однак не звернулись до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи. З метою уникнення спливу строків накладення адміністративного стягнення, передбачених статтею 38 КУпАП, розгляд справ суддя ОСОБА_1 проводила з дотриманням норм процесуального закону.

На користь відсутності умислу стосовно допущенного порушення як обов`язкової ознаки дисциплінарного проступку свідчить те, що учасник процесу має можливість отримати копію судового рішення та в разі незгоди з прийнятою суддею постановою оскаржити її в апеляційному порядку, а апеляційний суд має дослідити нові докази, які раніше не надавалися місцевому суду. Покликається на постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 серпня 2018 року у справі № 171/871/18, в якій суд апеляційної інстанції погодився з рішенням Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 16 травня 2017 року про те, що підпис особи в протоколі про адміністративне правопорушення про час та місце розгляду справи в суді є належним повідомленням про розгляд справи в суді, що дозволяє розглянути справу за відсутності особи правопорушника.

ВРП не зважила на те, що виклик учасників процесу в адміністративних справах здійснювався відповідно до положень Типової посадової інструкції секретаря судового засідання, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20 липня 2005 року № 86, підтвердженням цього також були відображення проведення цієї процесуальної дії в Автоматизованій системі документообігу суду (далі - АСДС). Натомість ВРП без належної оцінки залишила надані суддею ОСОБА_1 докази, не мотивувала свого рішення щодо відмови у їх прийнятті.

Виокремлює, що дисциплінарний орган не має повноважень перевіряти законність судового рішення, а лише дії судді під час ухвалення такого рішення в частині наявності порушень, які є підставою для застосування дисциплінарної відповідальності.

До того ж ухвалення частини судових рішень відбулося за наявності заяв учасників процесу про розгляд справи за їх відсутності, у цих справах постанови не оскаржувалися в апеляційному порядку. У справах, які розглядались без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постановлені рішення в паперовому вигляді направлялись на адреси правопорушників.

Вибірковий підхід ВРП щодо наданих скаржницею доказів підтверджується також відсутністю належного реагування на пояснення секретаря судового засідання про те, що суди через брак фінансування для відправлення поштової кореспонденції змушені здійснювати повідомлення учасників справи за допомогою СМС-повідомлень через АСДС.

Дисциплінарний орган не надав значення характеру дисциплінарного проступку, відсутності негативних наслідків для учасників провадження, не надав об`єктивної оцінки обставинам, що впливають на можливість притягнення судді до відповідальності. Обрання найбільш суворого заходу дисциплінарного стягнення порушує принцип рівності та однакового ставлення до суддів.

3. У відзиві на скаргу ВРП зазначає про відсутність підстав, передбачених статтею 52 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VІІІ "Про Вищу раду правосуддя" (далі - Закон № 1798-VІІІ), за яких рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, може бути скасоване. Оскаржуване рішення в достатній мірі відповідає критерію обґрунтованості, а зазначені в скарзі обставини базуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм права, а тому є безпідставними.

4. На судовому засіданні скаржниця та її представник - адвокат Бодня І. О. підтримали доводи скарги і просили її задовольнити на підставі наведених у ній аргументів та мотивів.

Представник ВРП просила відмовити у задоволенні скарги з мотивів, наведених у відзиві ВРП на скаргу судді ОСОБА_1

5. Велика Палата Верховного Суду перевірила матеріали скарги та матеріали дисциплінарного провадження щодо судді, всебічно і повно з`ясувала всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується скарга. Відповідаючи на порушені в скарзі питання, Велика Палата Верховного Суду виходить з фактичної та юридичної правової природи дисциплінарного порушення, яке поставлено за провину судді, меж касаційного перегляду та принципів адміністративного судочинства, наявності в дисциплінарному діянні ознак складу порушення, дотримання процедурних повноважень дисциплінарного органу, на підставі яких було прийнято рішення про вчинення суддею дисциплінарного порушення, в аспекті стверджуваного порушення прав скаржниці.

6. Факти та обставини, на підставі яких Друга Дисциплінарна палата ВРП виснувала, що суддя ОСОБА_1 вчинила дисциплінарний проступок, з якими погодилася ВРП, можна викласти так.

ОСОБА_1 . Указом Президента України від 14 лютого 2011 року № 209/2011 призначена на посаду судді Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області строком на п`ять років. Указом Президента України від 7 вересня 2018 року № 271/2018 призначена на посаду судді цього ж суду.

4 березня 2020 року до ВРП надійшла скарга Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (далі - ГУ НП в Дніпропетровській області), у якій зазначалося, що суддя ОСОБА_1 допустила порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя у 108 справах про адміністративні правопорушення.

Автор скарги зазначав, що згідно з даними вебпорталу "Судова влада України" та Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - Реєстр) відсутні відомості щодо результатів розгляду названої кількості справ, більшість справ не містять відомостей про рух справ, бракує відомостей про виклик осіб, які притягуються до відповідальності, потерпілих, свідків тощо. На думку скаржника, свідоме та тривале нехтування ОСОБА_1 виконанням обов`язків судді призвело до порушення доступу до правосуддя осіб, винних у вчиненні адміністративного делікту, позбавлення їх можливості надати пояснення щодо обставин скоєного, у разі незгоди із судовим рішенням оскаржити присуд до суду вищого рівня, а також особи, які потерпіли від винних дій, не змогли отримати відшкодування заподіяної шкоди.

За цією скаргою Друга Дисциплінарна палата ВРП ухвалою від 5 травня 2020 року № 1134/2дп/15-20 відкрила дисциплінарну справу стосовно судді Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області, а рішенням від 19 жовтня 2020 року № 2851/2дп/15-20 притягнула її до дисциплінарної відповідальності та застосувала до неї дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.

7. Було встановлено далі, що за період з 01 квітня по 30 вересня 2019 року Кам`янський відділ поліції ГУ НП в Дніпропетровській області склав 108 протоколів про адміністративні правопорушення, які надіслав для розгляду до Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області. У порядку автоматизованого розподілу ці протоколи були передані до провадження судді ОСОБА_1

Для повного автоматизованого обліку адміністративних правопорушень та здійснення перевірки щодо осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, на наявність (або відсутність) відомостей про повторне протягом року вчинення однорідного правопорушення, зокрема й виконання таких постанов, 23 січня 2020 року за № 46/186АПД Кам`янський відділ ГУ НП в Дніпропетровській області надіслав до суду запит щодо стану розгляду, звернення до виконання судових рішень, ухвалених за згаданими вище 108 протоколами про адміністративні правопорушення.

28 січня 2020 року Заводський районний суд міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області повідомив адресанта запиту, що згідно з відомостями АСДС станом на 15:37 28 січня 2020 року за результатами розгляду надісланих протоколів про адміністративні правопорушення суддя ОСОБА_1 ухвалила лише 3 постанови у справах: № 208/4352/19 за статтею 124 КУпАП (постанова суду від 09 вересня 2019 року внесена до АСДС 27 січня 2020 року); № 208/4386/19 за статтею 173 КУпАП (постанова суду від 09 вересня 2019 року внесена до АСДС 27 січня 2020 року); № 208/4424/ за частиною першою статті 1732 КУпАП, (постанова від 22 серпня 2019 року внесена до АСДС 27 січня 2020 року).

8. За результатами розгляду дисциплінарної скарги стосовно судді ОСОБА_1 . Друга Дисциплінарна палата ВРП встановила (скаржниця цього не оспорює), що:

- постанови у чотирнадцяти справах, які ухвалені у вересні ? листопаді 2019 року, надіслані до Реєстру в період із 25 лютого по 03 червня 2020 року, при цьому переважна більшість судових рішень надіслана до Реєстру 01 травня 2020 року;

- рішення в одинадцяти справах, які постановлені у серпні - листопаді 2019 року, надіслані до Реєстру лише у період із 27 січня по 03 червня 2020 року;

- рішення у тридцяти трьох справах, які постановлені у серпні ? листопаді 2019 року, надіслані до Реєстру у період із 08 травня по 03 червня 2020 року;

- постанови у дев`ятнадцяти справах, які постановлені у серпні ? листопаді 2019 року, надіслані до Реєстру у період із 15 травня по 03 червня 2020 року;

- рішення у восьми справах, які постановлені у серпні ? листопаді 2019 року, надіслані до Реєстру у період із 18 по 20 травня 2020 року;

- рішення за липень, вересень, листопад 2019 року у чотирьох справах надіслані до Реєстру лише 02 червня 2020 року;

- постанови у трьох справах, які ухвалені у листопаді 2019 року, надіслані до Реєстру лише 14 та 15 травня 2020 року;

- судові рішення у тринадцяти справах, які постановлені у серпні ? листопаді 2019 року, надіслані до Реєстру у період із 02 по 04 червня 2020 року.

У перелічених вище справах судові повістки про виклик до суду осіб не містили реєстраційних вихідних даних щодо їх надсилання учасникам справи, а також у матеріалах справ немає іншого (належного) підтвердження повідомлення особи про засідання. Листи про надсилання копії рішення у справі особі, щодо якої складено протокол, не містять реєстраційних вихідних даних її надсилання.

9. Опираючись на ці обставини, Друга Дисциплінарна палата ВРП дійшла висновку, що суддя Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області ОСОБА_1 порушила вимоги статей 268, 278 КУпАП, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), розглянула справи про адміністративні правопорушення без належного повідомлення осіб, які притягуються до адміністративної відповідальності, без їх участі, а отже, з порушенням права осіб на справедливий суд, гарантованого цією Конвенцією.

Оскільки матеріали справи не містять будь-яких підтверджень щодо належного повідомлення особи правопорушника про розгляд справи в суді, дисциплінарний орган посилаючись на дані АСДС, зробив висновок, що суддя Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області ОСОБА_1 загалом не призначала судові засідання.

Друга Дисциплінарна палата ВРП, надаючи правову кваліфікацію діям судді ОСОБА_1, дійшла висновку, з яким погодилася й ВРП в спірному рішенні, що така поведінка судді ОСОБА_1 з огляду на її досвід роботи та розуміння наслідків порушень під час розгляду значної кількості справ про адміністративне правопорушення (більше ніж 100) містить ознаки складу дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом "а" пункту 1, пунктами 3, 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ (істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків; допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя; внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод).

Неправомірні дії судді ОСОБА_1 під час здійснення правосуддя були проявом грубої недбалості, що є окремою підставою для встановлення факту вчинення цієї суддею істотного дисциплінарного проступку, передбаченого частиною дев`ятою статті 109 Закону № 1402-VІІІ.

10. ВРП за наслідками розгляду скарги судді ОСОБА_1 на рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 2 лютого 2021 року № 198/0/15-21 "Про притягнення судді Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності" залишила це рішення без змін.

11. Порядок розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді встановлено статтею 51 Закону № 1798-VIII, відповідно до частини першої якої право оскаржити таке рішення до ВРП має суддя, щодо якого ухвалено відповідне рішення.

Статтею 52 Закону № 1798-VIII передбачено порядок оскарження рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, та визначено вичерпний перелік підстав для його скасування, зокрема: 1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати; 2) рішення не підписано будь-ким зі складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні; 3) суддя не був належним чином повідомлений про засідання ВРП - якщо було ухвалено будь-яке з рішень, визначених пунктами 2-5 частини десятої статті 51 цього Закону; 4) рішення не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.

Як зазначається у висновку Консультативної рада європейських суддів (далі - КРЄС), "дисциплінарний розгляд справи в кожній країні повинен передбачати можливість подання апеляції на рішення первинного дисциплінарного органу (відомства або суду) до суду" (пункт 77 (v) Висновку № 3 (2002) КРЄС про принципи та правила, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та неупередженості).

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

Згідно з практикою ЄСПЛ навіть у разі, коли судовий орган, що виносить рішення у спорах щодо "прав та обов`язків цивільного характеру", у певному відношенні не відповідає пункту 1 статті 6 Конвенції, порушення Конвенції не констатується за умови, якщо провадження у вищезазначеному органі "згодом є предметом контролю, здійснюваного судовим органом, що має повну юрисдикцію та насправді забезпечує гарантії пункту 1 статті 6 Конвенції". У межах скарги за статтею 6 Конвенції для того, щоб визначити, чи мав суд другої інстанції "повну юрисдикцію" або чи забезпечував "достатність перегляду" для виправлення відсутності незалежності в суді першої інстанції, необхідно врахувати такі фактори, як предмет оскаржуваного рішення, спосіб, у який було винесено рішення, та зміст спору, включаючи бажані та дійсні підстави для оскарження (рішення ЄСПЛ від 09 січня 2013 року у справі "Олександр Волков проти України", пункт 123).

Можливість оскаржити рішення по суті є важливим запобіжником суддівської незалежності та незалежності судової системи в цілому. Велика Палата Верховного Суду забезпечує гарантії пункту 1 статті 6 Конвенції та є визначеним статтею 266 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судовим органом, який має повну юрисдикцію щодо розгляду скарг на рішення ВРП, зокрема на її рішення про залишення без змін рішень дисциплінарних палат про притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності.

Статтею 6 Конвенції встановлено, що справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.

Рішенням ЄСПЛ від 19 квітня 1993 року у справі "Краска проти Швейцарії" визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути "почуті", тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

12. Предметом оскарження до ВРП було рішення її Другої Дисциплінарної палати від 19 жовтня 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосування до неї дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення з посади.

Велика Палата Верховного Суду вважає за можливе розглянути вимоги ОСОБА_1, ретельно дослідити дотримання ВРП при прийнятті спірного рішення положень пункту 4 частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII, тобто наявності обґрунтованих посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.

Статтею 108 Закону № 1402-VIII та частиною другою статті 42 Закону № 1798-VІІІ установлено, що дисциплінарні провадження щодо судді здійснюють дисциплінарні палати ВРП.

Відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 56 Закону № 1402-VIII суддя зобов`язаний своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.

Підпунктом "а" пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII передбачено, що суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав, зокрема, умисного або внаслідок недбалості істотного порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, передбачена статтею 268 КУпАП. Зокрема, частиною першою цієї статті передбачено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

При розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 44, статтями 51, 146, 160, 1724 - 1729, 173, 1732, частиною третьою статті 178, статтями 185, 1851, статтями 1857, 187 цього Кодексу, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов`язковою. У разі ухилення від явки на виклик органу внутрішніх справ або судді районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду цю особу може бути органом внутрішніх справ (Національною поліцією) піддано приводу (частина друга статті 268 КУпАП).

Відповідно до статті 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: чи належить до його компетенції розгляд даної справи; чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; чи витребувано необхідні додаткові матеріали; чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

ВРП зауважила, що суддя ОСОБА_1 розглянула справи про адміністративні правопорушення без належного повідомлення осіб, які притягуються до адміністративної відповідальності, без їхньої участі, отже, з порушенням права осіб на справедливий суд, що, у свою чергу, завдало значної шкоди авторитету правосуддя.

13. З аналізу вказаних норм КУпАП вбачається, що під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення суд (суддя) зобов`язаний, зокрема, перевірити, чи правильно складений протокол про адміністративне правопорушення, чи сповіщено особу про розгляд справи, та виконати інші необхідні дії з тим, щоб під час розгляду справи було забезпечено виконання завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення та дотримано права особи, питання про притягнення до відповідальності якої розглядається.

Відповідно до частин першої, другої статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

При підготовці до розгляду справ про вчинення адміністративних правопорушень суддя ОСОБА_1 не встановила, чи у належний спосіб сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; чи були достатні підстави вважати, що повідомлення цих осіб відбулося на підставах і в порядку, встановлених законом; чи у справах, де присутність особи, яка піддається заходу впливу, є обов`язковою, існують підстави для застосування приводу до суду.

З огляду на викладене ВРП наголосила, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь - якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Така складова права на судовий захист тісно пов`язана із принципом верховенства права, закріпленим у статті 7 КУпАП, та перебуває у нерозривному зв`язку із принципами юридичної визначеності та законності.

14. Підсумовуючи обставини дисциплінарного правопорушення, встановлені законом підстави і кваліфікуючі ознаки дисциплінарної відповідальності судді, Друга Дисциплінарна палата ВРП дійшла висновку, що неодноразове та систематичне постановлення суддею ОСОБА_1 судових рішень у справах про вчинення адміністративних правопорушень без належного повідомлення осіб, які притягуються до адміністративної відповідальності, без їх участі, свідчить про неналежне ставлення до виконання обов`язків судді, що призвело до порушення прав людини і основоположних свобод та спричинило істотні негативні наслідки. Тобто суддя допустила дії, за які її слід притягнути до дисциплінарної відповідальності відповідно до пунктів 3, 4 частини першої статті 106, частини дев`ятої статті 109 Закону № 1402-VIII.

15. На етапі вирішення питання про притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності дисциплінарний орган керувався положеннями Основного Закону України про те, що, вступаючи на посаду, суддя бере на себе зобов`язання об`єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно, справедливо та кваліфіковано здійснювати правосуддя від імені України, яке розкривається в рішеннях та висновках Конституційного Суду України та міжнародних судових авторитетних інституцій. В аспекті наведеного робиться посилання в рішенні дисциплінарного органу на забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності.

Приміром, Друга Дисциплінарна палата ВРП послалася на рішення ЄСПЛ у справі "Екбатані проти Швеції" від 26 травня 1988 року про те, що принцип "змагальності" процесу відповідно до статті 6 Конвенції передбачає наявність можливості бути поінформованим і коментувати зауваження або докази, представлені протилежною стороною під час розгляду; право на "публічне слухання" передбачає право на усне слухання і особисту присутність сторони в судовому процесі перед судом.

Опирається на судження пункту 49 Висновку № 3 (2002) КРЄС про те, що кожний окремий суддя повинен робити все можливе для підтримання судової незалежності на інституційному та особистому рівнях; судді повинні поводитися гідно при виконанні посадових обов`язків; вони повинні забезпечувати високий ступінь професійної компетентності, мати високий рівень професійної свідомості та виконувати свої обов`язки ретельно.

З Висновку № 11 (2008) КРЄС виокремлено, що розгляд справи в судовому засіданні повинен відповідати всім вимогам Конвенції, що гарантуватиме сторонам та суспільству дотримання мінімальних стандартів належним чином побудованого й справедливого судового процесу. Належний хід розгляду справи в судовому засіданні безпосередньо впливатиме на розуміння й сприйняття сторонами та суспільством ухваленого остаточного рішення. Це також повинне забезпечити суддю всіма елементами, необхідними для належної оцінки справи. Отже, належний розгляд справи в суді вирішальним чином позначається на якості судового рішення (пункт 29).

З посиланням на Бангалорські принципи поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалені резолюцією Економічної та соціальної ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23, ВРП зазначила, що об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.

У Кодексі суддівської етики, затвердженому XI з`їздом суддів України 22 лютого 2013 року, закріплено, що суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду.

Особливості посади професійного судді полягають в уособленні державної влади шляхом здійснення правосуддя на засадах верховенства права, законності та справедливості, а статус судді передбачає найвищий рівень правової свідомості та професійної відповідальності перед суспільством.

16. Обираючи вид стягнення, Друга Дисциплінарна палата ВРП врахувала, що суддя ОСОБА_1 характеризується в цілому позитивно, має непогашене дисциплінарне стягнення. Однак вважає, що з огляду на вчинення нею вказаних дисциплінарних проступків, які розцінені як дії, що є несумісними зі статусом судді, ці обставини не можуть виправдати пом`якшення виду стягнення, що підлягає застосуванню до судді.

Відповідно до пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України та статті 115 Закону № 1402-VIII підставами для звільнення судді є вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.

Згідно із частиною восьмою статті 109 Закону № 1402-VIII дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади застосовується, зокрема, у разі вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.

З посиланням на викладене Друга Дисциплінарна палата ВРП визначила, що до судді ОСОБА_1 має бути застосоване дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення її з посади, яке вважає пропорційним та єдино необхідним.

17. Велика Палата Верховного Суду в межах доводів і вимог скарги та на підставі встановлених фактичних обставин, що стали підставами для висновку про вчинення суддею дисциплінарного порушення, перевірила правильність застосування дисциплінарними органами норм матеріального і процедурного права, зокрема оцінила спірне рішення ВРП щодо наявності у ньому посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді, мотиви відповідача про скоєння суддею дисциплінарного проступку, що робить несумісним перебування останньої на посаді судді, та вважає, що відповідь на порушені в скарзі судді ОСОБА_1 питання правомірності рішення дисциплінарного органу про притягнення її до дисциплінарної відповідальності потребує насамперед з`ясування:

- чи було вчинено дисциплінарне правопорушення та які фактичні підстави цього проступку;

- чи містить діяння, яке поставлено за провину судді ОСОБА_1, ознаки дисциплінарного проступку;

- чи встановлює закон підстави, за яких вчинені цією суддею дії мають (можуть) розцінюватися (кваліфікуватися) як дисциплінарний проступок;

- чи встановлює закон дисциплінарну відповідальність за порушення, які поставлено за провину судді ОСОБА_1 ;

- чи є обґрунтовані підстави для визнання судді винною у скоєнні дисциплінарного делікту;

- чи немає обставин, що виключають дисциплінарну відповідальність судді за ті дії, які вона вчинила;

- чи встановлена законом процедура здійснення дисциплінарного провадження стосовно судді;

- чи були встановлені законом приводи для здійснення дисциплінарного провадження відносно судді;

- чи була дотримана процедура дисциплінарного провадження;

- чи повноважний орган провадив дисциплінарне провадження щодо судді ОСОБА_1,

- чи не були порушені права судді ОСОБА_1, передбачені законом, під час здійснення дисциплінарного провадження;

- чи мотивованим і обґрунтованим є рішення дисциплінарного органу ВРП і самої ВРП про вчинення суддею ОСОБА_1 дисциплінарного порушення та чи отримали правову оцінку твердження судді, висловлені нею на свій захист;

- чи є обставини, що вказують на обрання для судді ОСОБА_1 надмірно суворого, непропорційного, а звідси несправедливого виду дисциплінарного стягнення;

- чи не вийшов уповноважений дисциплінарний орган за межі своїх повноважень і не вдався до оцінки законності й обґрунтованості судових рішень, постановлених під головуванням ОСОБА_1 .

18. Дотримуючись означених меж, Велика Палата Верховного Суду передусім зазначає, що в судовому перегляді скарги судді ОСОБА_1 немає потреби вдаватися до детального опису і з`ясування дотримання дисциплінарними органами формальних і матеріальних (фактичних) передумов для відкриття і здійснення дисциплінарного провадження стосовно судді ОСОБА_1, оскільки це в її скарзі не оспорюється, а обставини справи не вказують на протилежне, що приводом стала дисциплінарна скарга правоохоронного органу з названими у ній підставами, які з погляду її автора вказують на вчинення суддею дисциплінарного порушення.

Не заперечується в скарзі й те, що дисциплінарне провадження відносно скаржниці врегульовано законом, на підставі якого визначені органи, що здійснюють таке провадження. Встановлені підстави для відкриття дисциплінарного провадження, повноваження цих органів, види та умови накладення дисциплінарного стягнення.

Як видно зі змісту скарги, в ній не акцентується увага на істотних порушеннях перебігу здійснення дисциплінарного провадження, послідовності чи хронології дій дисциплінарного органу, які б могли поставити під сумнів результати розгляду.

Не містить скарга, як і матеріали справи, відомостей про обмеження права судді надати письмові пояснення по суті скарги чи донести свою позицію безпосередньо дисциплінарному органу на засіданні з розгляду дисциплінарної справи.

У рішенні Другої Дисциплінарної палати ВРП викладені підстави дисциплінарної відповідальності судді ОСОБА_1, сукупності яких і їх вираження скаржниця фактично не заперечує або, інакше кажучи, не ставить під сумнів факт розгляду нею означеної кількості справ про адміністративне правопорушення, ухвалених у них процесуальних рішень, які входять у межі провадження у цих справах.

Поряд із цим зі змісту скарги та позиції скаржниці під час перегляду спірного рішення видно, що суддя ОСОБА_1 не згідна з тим, як ВРП і її Друга Дисциплінарна палата оцінили її дії і рішення під час судового розгляду згаданих справ. Загалом обґрунтовує, що ці органи протиправно вдалися до оцінки процесуальних дій судді і таким чином перебрали на себе повноваження вищої (апеляційної) судової інстанції з перегляду судових рішень у справах про адміністративне правопорушення.

19. Велика Палата Верховного Суду вважає, що у спірному рішенні ВРП правильно погодилася з тим, що підстави дисциплінарних правопорушень, які встановила Друга Дисциплінарна палата ВРП і які були відтворені в цій постанові, містять достатньо даних для настання дисциплінарної відповідальності. У цьому рішенні Рада проаналізувала кожну з них і надала відповідну правову характеристику з погляду належності до ознак, що утворюють склад дисциплінарного делікту.

ВРП навела аргументи на підтримання правильності висновків Дисциплінарної палати про дотримання строків накладення дисциплінарного стягнення на скаржницю. З огляду на час вчинення останньою діяння ВРП слушно погодилася з рішенням її Другої Дисциплінарної палати про те, що порушення, які вчинила ОСОБА_1, підпадають під правову кваліфікацію, яку сформулювала Дисциплінарна палата. Рада обґрунтовано схвалила рішення Дисциплінарної палати про відсутність підстав для звільнення судді від дисциплінарної відповідальності.

Рада перевірила і не поставила під сумнів того, що вибір виду дисциплінарного стягнення провадився на підставі сукупності вчинених суддею діянь, системного характеру їх скоєння, з урахуванням відомостей про особу судді та обставин, що впливають на дисциплінарну відповідальність, із розуміння того, що проступок вчинила саме суддя і саме в сфері правосуддя, а також з дослідженням того, наскільки дії судді під час здійснення провадження в справах про адміністративні правопорушення були об`єктивними, відповідали вимогам закону і принципу верховенства права, присязі судді, дотриманню високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду.

20. Велика Палата Верховного Суду висновує, що наведені в спірному рішенні результати розгляду скарги судді ОСОБА_1 на рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП вмотивовані, ґрунтуються на належних і допустимих доказах, рішення ухвалене на підставі закону та з урахуванням принципу пропорційності. Передбачених статтею 52 Закону № 1798-VIII обов`язкових підстав для скасування спірного рішення ВРП немає. Рада діяла в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом № 1798-VIII.

21. У скарзі до ВРП на рішення її Другої Дисциплінарної палати суддя ОСОБА_1 навела доводи про його протиправність і необхідність прийняття запропонованого у скарзі рішення. ВРП навела мотиви незгоди з ними, зміст яких викладений у цій постанові. Доводи тієї скарги в основному перекликаються з міркуваннями та вимогами, які містяться у скарзі на спірне рішення.

Велика Палата Верховного Суду не вбачає у скарзі ОСОБА_1 доводів чи аргументів, серед яких, зокрема, про ігнорування ВРП її посилань на пояснення секретаря судового засідання та інші відомості щодо вживання заходів для повідомлення і виклику до суду всіх осіб, які притягалися до адміністративної відповідальності, з переліченої кількості справ про адміністративні правопорушення; про не заборонений законом розгляд справи цієї категорії без участі особи, яка притягається до відповідальності, про схвалення і відповідність її ( ОСОБА_1 ) судового розсуду у справах цієї категорії судовій практиці суду вищого рівня; про відповідність її дій вимогам процесуального закону, що регламентує адміністративно-деліктне провадження тощо, які були б вагомими чи відмінними від наведених у скарзі до ВРП настільки, щоб задовольнити їх та ухвалити нове рішення, яким скасувати рішення про притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.

У контексті цього слід визнати необґрунтованими і непереконливими твердження скаржниці про те, що обраний їй вид дисциплінарного стягнення є надмірно суворим, свавільним чи очевидно несправедливим.

Не містить спірне рішення обставин та міркувань (суджень), які б ілюстрували, що ВРП вдалася до оцінки законності судових рішень, постановлених суддею ОСОБА_1 у перелічених вище справах, які б своєю чергою давали підстави визнати слушними доводи скаржниці в цій частині вимог її скарги.

Не можна визнати обґрунтованими й спростовними твердження судді ОСОБА_1 про ненастання шкідливих наслідків для учасників проваджень у справах про адміністративні правопорушення, позаяк для дисциплінарної відповідальності за поставлені за провину ОСОБА_1 дії ці наслідки мають факультативне (допоміжне) значення. У межах обставин цієї справи наявність чи відсутність цих наслідків не може заперечити об`єктивності того факту, що своїми протиправними діями суддя ОСОБА_1 спричинила наслідки в сфері здійснення правосуддя.

22. Велика Палата Верховного Суду не знаходить в аргументах скаржниці обставин, які б указували, що сукупність та характер вчинених суддею діянь не давали Раді причин не погодитися з висновками Дисциплінарної палати про те, що діяння чинилися через грубу недбалість. Суддя ОСОБА_1 фактично не заперечила такого вольового ставлення до своїх дій, свідомо допускала їх, приміром, тоді, коли внесла більшість судових рішень до АСДС після відкриття щодо неї дисциплінарного провадження.

23. Отже, з огляду на встановлені обставини Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення ВРП.

Керуючись статтями 243, 266, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду

................

Перейти до повного тексту