У Х В А Л А
21 вересня 2021 року
м. Київ
Справа № 638/12278/15-ц
Провадження № 14-170звц21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Ситнік О. М.,
суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Пророка В. В., Рогач Л. І., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.
перевірила заяву ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами ухвали Верховного Суду від 14 травня 2018 року у складі судді Касаційного цивільного суду Хопти С. Ф.
у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи: виконавчий комітет Харківської міської ради, Комісія з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Харківської міської ради, Служба у справах дітей Дзержинського району Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, про встановлення часу спілкування батька з дитиною, покладення зобов`язання добросовісно виконувати батьківські обов`язки та за зустрічним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_2, третя особа - Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та встановлення порядку спілкування і участі у вихованні дитини та
ВСТАНОВИЛА:
13 вересня 2021 року до Великої Палати Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд ухвали Верховного Суду від 14 травня 2018 року про відкриття провадження в частині зупинення виконання рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 серпня 2016 року та постанови Апеляційного суду Харківської області від 12 квітня 2018 року з підстави, передбаченої пунктом 2 частини третьої статті 423 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), а саме у зв`язку з установленням міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні цієї справи судом.
Із заяви вбачається, що рішенням Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) від 10 червня 2021 року у справі "Ген та інші проти України" (заяви № 41596/19 та 42767/19) встановлено порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), зокрема, через зупинення виконання рішення суду без відповідної мотивації, щоб продемонструвати, що вони не були свавільними, та обґрунтування того, як таке зупинення відповідало найкращим інтересам його доньки.
Заявник вважає, що сам факт вичерпання своєї дії ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 травня 2018 року про відкриття провадження в частині зупинення виконання оскаржених у касаційному порядку судових рішень не може мати правовим наслідком позбавлення його права на перегляд указаної ухвали як такої, що була піддана обґрунтованій критиці з боку ЄСПЛ.
ОСОБА_1 просив задовольнити заяву про перегляд судового рішення за виключними обставинами, скасувати ухвалу Верховного Суду від 14 травня 2018 року про відкриття провадження в частині зупинення виконання рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 серпня 2016 року та постанови Апеляційного суду Харківської області від 12 квітня 2018 року, відмовити у задоволенні клопотання скаржника ОСОБА_2 про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень.
13 вересня 2021 року протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу призначено судді-доповідачеві Ситнік О. М.
Перевіривши доводи вказаної заяви, Велика Палата Верховного Суду зазначає таке.
За змістом частини першої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 423 ЦПК України підставами для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні даної справи судом.
При вирішенні питання про відкриття провадження за заявою про перегляд судового рішення за виключними обставинами слід враховувати, що такий перегляд може відбутися за дотримання сукупності таких умов:
- встановлення ЄСПЛ порушень Україною міжнародних зобов`язань при розгляді конкретної справи, що спричинило ухвалення ЄСПЛ рішення, яким визнано порушення Конвенції;
- таке рішення ЄСПЛ має стосуватися саме справи, яка була предметом розгляду національними судами України та яку просить переглянути заявник;
- ЄСПЛ зазначив, що такі порушення норм права допущені національними судами при розгляді справи до ухвалення судового рішення, яким закінчено розгляд справи по суті, або судового рішення, яке унеможливило цей розгляд;
- у самому рішенні ЄСПЛ може бути зазначено про необхідність вжиття додаткових заходів індивідуального характеру, або із самого рішення можна зробити висновок про необхідність відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який заявник мав до порушення Конвенції, і таке відновлення можливе лише шляхом повторного розгляду справи судом, включаючи відновлення провадження у справі.
Отже лише за наявності всіх умов судові рішення, постановлені національними судами, підлягають перегляду за виключними обставинами у зв`язку з установленням міжнародною установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні справи судом.
Перегляд судових рішень за виключними обставинами за пунктом 2 частини третьої статті 423 ЦПК України можливий за наявності одночасно таких умов:
- судові рішення національних судів України є такими, якими закінчено розгляд справи або які унеможливлювали судовий розгляд;
- ці рішення національних судів України набрали законної сили;
- наявність рішення міжнародної установи, юрисдикція якої визнана Україною (такими є рішення ЄСПЛ);
- у такому рішенні міжнародної установи констатовано порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні справи судом;
- у такому рішенні міжнародної установи зазначено про порушення національними судами при розгляді справи гарантованих Конвенцією прав заявника, тобто порушення саме судом норм права до ухвалення рішення, яким було вирішено спір по суті чи закрито провадження у справі, залишено заяву без розгляду або відмовлено у відкритті провадження, зокрема, в суді першої, апеляційної та за наявності касаційної інстанцій чи при здійсненні судового контролю за виконанням судових рішень;
- у такому рішенні міжнародної установи (рішенні ЄСПЛ) має бути зазначено або з його змісту можна зробити висновок про необхідність вжиття додаткових заходів індивідуального характеру для відновлення попереднього юридичного стану заявника;
- таке відновлення попереднього юридичного стану заявника можливе шляхом повторного розгляду справи судом, включаючи відновлення провадження у справі.
Тобто, перегляду за виключними обставинами підлягають лише судові рішення якими закінчено розгляд справи, ті, які унеможливлюють подальший розгляд справи.
У пункті 60 рішення ЄСПЛ від 10 червня 2021 року у справі "Ген та інші проти України" за результатами розгляду заяв № 41596/19 та 42767/19 вказано, що заявники доводили, що національні органи влади не вжили належних заходів для забезпечення дотримання встановлених судами графіків побачень на практиці. Вони наполягали, що суди безпідставно зупиняли виконання рішення щодо проведення побачень, а державні виконавці не доклали достатніх зусиль для забезпечення дотримання матір`ю дитини В. домовленостей про побачення.
У пунктах 63, 64 вказаного рішення ЄСПЛ суди визначили графіки побачень, а державні виконавці мали забезпечити виконання цих судових рішень, однак Суд сумнівається, що національні органи влади вжили всіх належних заходів для забезпечення поваги до сімейного життя заявників. По-перше, навіть незважаючи на встановлення судами графіку побачень батька з дитиною, виконання цього рішення зупинялося на значні періоди часу у зв`язку з подальшими судовими рішеннями (див. пункти 11, 13, 16, 18 та 24). З огляду на серйозний характер таких заходів та їхній тривалий ефект суди були зобов`язані наводити у своїх рішеннях відповідні та достатні підстави, аби довести, що вони не були свавільними. Однак у своєму обґрунтуванні суди не посилалися на які-небудь конкретні обставини, що виправдовували ці заходи, і не пояснювали, як зупинення виконання домовленостей про побачення відповідало б найкращим інтересам дитини (див. для порівняння рішення у справах "Зюс проти Німеччини", заява № 40324/98, пункт 90 й далі, від 10 листопада 2005 року та "Бушляйтер проти Німеччини", заява № 20106/13, пункт 46 і далі, від 28 квітня 2016 року).
У резолютивній частині рішення ЄСПЛ оголосив заяви прийнятними, постановив, що було порушено статтю 8 Конвенції та присудив заявникам, у тому числі ОСОБА_1, відповідні грошові суми на відшкодування моральної шкоди.
На підставі вказаного рішення ЄСПЛ ОСОБА_1 просить переглянути ухвалу Верховного Суду від 14 травня 2018 року, якою, зокрема, відкрито касаційне провадження за касаційноюскаргоюОСОБА_2 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 серпня 2016 року та постанову Апеляційного суду Харківської області від 12 квітня 2018 року, задоволено клопотання ОСОБА_2 про зупинення виконання рішення суду, зупинено виконання зазначених рішень до закінчення касаційного провадження.
Однак указана ухвала Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 травня 2018 року не є судовим рішенням,яким закінчено розгляд справи та яке може бути переглянуте за виключними обставинами на підставі пункту 2 частини третьої статті 423 ЦПК України.
Крім того, 16 січня 2019 року постановою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 серпня 2016 року в незміненій при апеляційному перегляді частині та постанову Апеляційного суду Харківської області від 12 квітня 2018 року залишено без змін.
Вказане свідчить про те, що саме зазначена постанова за наслідками розгляду касаційної скарги ОСОБА_2 є тим судовим рішенням, яке може бути переглянуте за виключними обставинами, а не ухвала Верховного Суду від 14 травня 2018 року в частині зупинення виконання оскаржених у касаційному порядку судових рішень до закінчення касаційного провадження.
Оскільки заявник просить переглянути за виключними обставинами судове рішення, яке не підлягає такому перегляду згідно із частиною першою статті 423 ЦПК України, тому у відкритті провадження за виключними обставинами слід відмовити.
Керуючись статтями 423, 427 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду