Постанова
Іменем України
23 вересня 2021року
м. Київ
Справа № 744/1003/19
Провадження № 51-3049 км 21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого - Кравченка С.І.,
суддів: Білик Н.В., Ємця О.П.,
при секретарі Ігнатенку Ю.В.,
за участю прокурора Костюка О.С.,
в режимі відеоконференції:
захисника Голика Є.В.,
засудженого ОСОБА_1,
розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12019270230000027 за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця села Машеве Семенівського району Чернігівської області, зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,
за касаційною скаргою захисника Голика Є.В. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Менського районного суду Чернігівської області від 28 січня 2021 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 20 травня 2021 року щодо ОСОБА_1 .
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Менського районного суду Чернігівської області від 28 січня 2021 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України на 8 років позбавлення волі.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_1 ухвалено обчислювати з часу його затримання.
Зараховано у строк відбування покарання у виді позбавлення волі строк попереднього ув`язнення з 21 лютого 2019 року по 4 жовтня 2019 року включно.
Продовжено до набрання вироком законної сили застосований до ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло за місцем його реєстрації та проживання цілодобово з покладенням відповідних обовʼязків.
Вирішено питання про процесуальні витрати та речові докази у кримінальному провадженні.
Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 20 травня 2021 року вирок районного суду залишено без змін.
За вироком суду, ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 20 лютого 2019 року, приблизно о 18 год. 30 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, знаходячись в будинку за місцем свого проживання по АДРЕСА_1, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин до свого знайомого ОСОБА_2, переслідуючи мету вбивства, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи та бажаючи настання їх суспільно-небезпечних наслідків у виді настання смерті потерпілого, взяв у руки кухонного ножа та умисно завдав ним одного удару в область передньої поверхні грудної клітки ліворуч в середній третині, чим спричинив останньому згідно з висновком експерта №29 від 02 квітня 2019 року тілесні ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення грудної клітки з ушкодженням серця, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя, від яких останній помер в той же день на місці події.
Дії ОСОБА_1 судом кваліфіковані за ч. 1 ст. 115 КК України як вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі з доповненнями захисник вважає, що вирок суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції є незаконними, необґрунтованими та підлягають скасуванню, а кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 - закриттю. Вважає, що районним судом порушено вимоги ч. 3 ст. 337 КПК України, оскільки суд вийшов за межі предʼявленого обвинувачення в бік погіршення становища обвинуваченого. Вказує на недотримання вимог кримінального процесуального закону при проведенні особистого обшуку обвинуваченого під час огляду його будинку, без забезпечення права на захист. Зазначає про те, що суд апеляційної інстанції не надав жодної оцінки законності проведеного особистого обшуку ОСОБА_1 під час проведення огляду місця події. Вказує на утримання слідчим без належної правової підстави вилученого у обвинуваченого майна з подальшим проведенням експертиз з цим майном. Вважає, що суд мав застосувати принцип доктрини "плодів отруєного дерева" і визнати недопустимим доказом висновок судово-медичної експертизи № 60 від 5 червня 2019 року. Вказує на порушення при продовженні строку досудового розслідування прокурором, оскільки не було дотримано вимог статей 295-297 КПК України, та про порушення вимог ст. 216 КПК України, оскільки постанова заступника прокурора Чернігівської області від 15 травня 2019 року про доручення здійснення досудового розслідування іншому слідчому підрозділу в межах одного органу не містить належного мотивування в чому полягала неефективність досудового розслідування та обґрунтованих підстав, з яких було прийнято рішення про зміну підслідності. Стверджує, що апеляційний суд не звернув увагу на порушення вимог закону, допущені судом першої інстанції, вмотивованих відповідей на доводи апеляційної скарги сторони захисту не надав.
Позиції учасників судового провадження
Захисник та засуджений підтримали касаційні доводи сторони захисту, просили задовольнити касаційну скаргу.
Прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги. Судові рішення просив залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника без задоволення.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновок суду про доведеність винуватості засудженого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України зроблено на підставі об`єктивного з`ясування обставин, підтверджених доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПКУкраїни.
Як вбачається з вироку, судом першої інстанції було допитано потерпілу ОСОБА_3, свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 щодо обставин скоєного кримінального правопорушення ОСОБА_1 . Наведені свідчення потерпілої та свідків суд обґрунтовано поклав в основу вироку, надав їм належну оцінку та правильно визнав їх достовірними, оскільки вони підтверджують обставини вчинення засудженим інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, узгоджуються між собою та підтверджуються іншими доказами, дослідженими судом у кримінальному провадженні. Зокрема, даними протоколу огляду місця події, а саме житлового будинку, розташованому по АДРЕСА_1, яким зафіксовано про обстановку на місці вчинення кримінального правопорушення, де, окрім іншого, виявлено труп ОСОБА_2, огляду трупа ОСОБА_2, висновками судово-медичної експертизи №29 від 02.04.2019 року та додаткових судово-медичних експертиз №60 від 05.06.2019 року, №70 від 04.07.2019 року, висновку комісійної судово-медичної експертизи №44 від 21.08.2020 року. Допитана у судовому засіданні суду першої інстанції судовий експерт ОСОБА_8 підтвердила висновки експертизи.
Наведені докази у своїй сукупності є взаємопов`язаними, узгоджуються між собою, відповідають вимогам належності та допустимості, будь-яких істотних розбіжностей або суперечностей, які б могли вплинути на правильність висновку суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, колегія суддів не вбачає.
За наслідками апеляційного розгляду суд визнав оспорюваний вирок законним. Доводи, які зазначені в касаційній скарзі, які аналогічні доводам апеляційної скарги захисника, були належним чином перевірені судом апеляційної інстанції, на них надано обґрунтовані та мотивовані відповіді, з якими погоджується колегія суддів касаційного суду.
Твердження захисника про те, що суд першої інстанції вийшов за межі пред`явленого обвинувачення спростовуються матеріалами справи.
На виконання вимог ст. 374 КПК України суд першої інстанції у мотивувальній частині вироку виклав формулювання обвинувачення, визнаного доведеним, із достатньою конкретизацією встановив і зазначив місце, час, спосіб вчинення та наслідки кримінального правопорушення, форму вини і мотив. Фактичні обставини вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, правова кваліфікація злочину та формулювання обвинувачення у вироку суду першої інстанції викладено чітко і конкретно для його повного розуміння.
Колегія суддів касаційного суду вважає неспроможними доводи касаційної скарги захисника про недопустимість протоколу огляду місця події з огляду на наступне.
За змістом ст. 237 КПК України огляд є слідчою (розшуковою) дією, спрямованою на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні. Огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами КПК України, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи.
Як вбачається із матеріалів провадження, вказана слідча дія була проведена з додержанням вимог ч. 2 ст. 237 КПК України і з дозволу слідчого судді, одержаного в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 233 КПК України. Посилання сторони захисту на те, що вилучення під час огляду місця події ножів суперечить положенням ст. ст. 167-169, 171 КПК України, є необґрунтованим, оскільки наведене не узгоджується з положенням ст. 237 КПК України, яка допускає можливість вилучення в ході огляду, окрім іншого, предметів, які мають значення для кримінального провадження.
Крім того, як правильно вказав суд апеляційної інстанції, огляд місця події проводився на підставі ч. 3 ст. 214 КПК України, до внесення відомостей в ЄРДР, а тому ОСОБА_1 не перебував у статусі затриманої особи у розумінні вимог ст. ст. 207-209 КПК України, йому лише у відповідності до вимог ч. 6 ст. 237 КПК України було заборонено залишати місце огляду до його закінчення, після якого на підставі встановлених обставин та обґрунтованої підозри про те, що саме він вчинив цей злочин, і вже після внесення відомостей в ЄРДР відносно ОСОБА_1 у порядку ст.208 КПК України було складено протокол затримання та останньому було роз`яснено його права, у тому числі право на захист.
З огляду на те, що вказаний вище протокол огляду місця події є належним і допустимим доказом, всі похідні від нього докази, а саме висновки судових експертиз також вважаються належними і допустимим доказами, що спростовує касаційні доводи сторони захисту.
Висновком судово-медичної експертизи № 60 від 05.06.2019 року не виключається заподіяння тілесного ушкодження потерпілому кухонним ножем із лезом у вигляді пилки, вилученим під час огляду місця події за місцем проживання засудженого.
Відповідно до частин 1 та 3 ст. 295 КПК України продовження строку досудового розслідування кримінального правопорушення здійснюється за клопотанням слідчого або прокурора, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення цього досудового розслідування. Копія клопотання вручається слідчим або прокурором, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення цього досудового розслідування, підозрюваному та його захиснику не пізніше ніж за п`ять днів до дня подання клопотання прокурору, уповноваженому на розгляд питання про продовження строку досудового розслідування.
Як вбачається із наявної в матеріалах кримінального провадження копії клопотання слідчого про продовження строку досудового розслідування до трьох місяців від 15.04.2019 року сторона захисту ознайомилась з його змістом 16.04.2019 року, тобто на наступний день після винесення прокурором постанови про продовження строку досудового розслідування, що не узгоджується із вимогами ч. 3 ст. 295 КПК України. Однак, як правильно вказав суд апеляційної інстанції, таке порушення у розумінні ст. 412 КПК України не є істотним або таким, що порушує право особи на захист, оскільки не перешкодило і не могло перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення, а тому не може бути безумовною підставою для скасування оскаржуваного судового рішення. Крім того, матеріалами кримінального провадження встановлено, що строк досудового розслідування у даному провадженні продовжувався як постановою прокурора від 15.04.2019 року, так і ухвалою слідчого судді Менського районного суду Чернігівської області від 20.05.2019 року. Під час продовження строку досудового розслідування слідчим суддею обвинувачений та його захисник були присутні в судовому засіданні, останні, в свою чергу зазначали про відсутність заперечень щодо продовження строку досудового розслідування.
Доводи касаційної скарги захисника про порушення вимог ст. 216 КПК України при здійсненні досудового розслідування спростовуються матеріалами справи.
Як зазначено у висновку Обʼєднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, який сформований у постанові від 24 травня 2021 року (справа № 640/5023/19), обов`язковою передумовою реалізації Генеральним прокурором, керівником обласної прокуратури, їх першими заступниками та заступниками повноважень, передбачених ч. 5 ст. 36 КПК, є оцінка досудового розслідування органом досудового розслідування, встановленим ст. 216 КПК, як неефективного та відображення такої оцінки у постанові з наведенням відповідного мотивування. Наявність відповідних відомостей, які стосуються конкретного кримінального провадження, щодо його неефективності відповідним прокурором може бути встановлено на будь-якому етапі досудового розслідування, в тому числі і на його початку, та бути підставами для прийняття рішення в порядку і відповідно до вимог ч. 5 ст. 36 КПК. У кожному конкретному випадку наявність таких підстав має бути обґрунтована у відповідному процесуальному рішенні - постанові Генерального прокурора, керівника обласної прокуратури, їх перших заступників та заступників про доручення здійснення досудового розслідування кримінального правопорушення іншому органу досудового розслідування, яка має відповідати вимогам ст. 110 КПК, у тому числі бути вмотивованою, надавати обґрунтоване пояснення щодо фактичних та юридичних підстав прийнятого рішення.
Відповідно до постанови заступника прокурора області від 15 травня 2019 року (Т.1, а.п. 192) встановлено, що досудове розслідування у провадженні № 12019270230000027 від 21.02.2019 здійснюється неефективно, а тому керуючись ч. 5 ст. 36, ст. 110 КПК України, постановлено здійснення подальшого досудового розслідування кримінального правопорушення у вказаному кримінальному провадженні за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, доручити слідчим слідчого відділення Менського ВП ГУНП в Чернігівській області, з наведенням обґрунтованих мотивів прийнятого рішення.
Вказане свідчить про дотримання належної правової процедури застосування ч. 5 ст. 36 КПК України та вимог статей 214, 216 КПК України.
За таких обставин, колегія суддів касаційного суду вважає, що доводи касаційної скарги захисника про недопустимість доказів, покладених в основу вироку, є необґрунтованими, а тому підстав для скасування постановлених судових рішень та закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_1 немає.
Апеляційний розгляд кримінального провадження проведено з дотриманням вимог кримінального процесуального закону. Ухвала відповідає вимогам ст. 419 КПКУкраїни.
Враховуючи викладене, касаційну скаргу захисника слід залишити без задоволення, а судові рішення - без зміни.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд