Постанова
Іменем України
23 вересня 2021року
м. Київ
Справа № 194/1944/19
Провадження № 51-2452 км 21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого - Кравченка С.І.,
суддів: Білик Н.В., Ємця О.П.,
при секретарі Ігнатенку Ю.В.,
за участю прокурора Костюка О.С.,
в режимі відеоконференції:
засудженого ОСОБА_1,
захисника Савченка С.А.,
розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12019040400000349 за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Лозова Харківської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,
за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 14 грудня 2020 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 17 лютого 2021 року щодо нього.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 14 грудня 2020 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 286 КК України на 2 (два) місяці арешту з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки.
Ухвалено обрати щодо ОСОБА_1 запобіжний захід, до набрання вироком законної сили, тримання під вартою, взявши його негайно під варту із зали суду.
Строк відбування покарання ОСОБА_1 ухвалено рахувати з 14 грудня 2020 року.
Цивільний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної школи - залишено без розгляду.
Вирішено питання про процесуальні витрати і речові докази у провадженні.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 17 лютого 2021 року вирок Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 14 грудня 2020 року щодо ОСОБА_1 залишено без змін.
ОСОБА_1 звільнено з - під варти, як такого, що відбув покарання.
За вироком суду, ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 23 липня 2019 року, приблизно о 04:37 годині, керуючи технічно справним автомобілем "ВАЗ-21213", державний номерний знак НОМЕР_1, рухався по вулиці Харківська, м. Тернівка Дніпропетровської області зі сторони села Вербки Павлоградського району Дніпропетровської області у напрямку вулиці Осіння, м. Тернівки Дніпропетровської області.
Наблизившись до перехрестя, яке веде до залізнодорожнього переїзду, біля КПВ № 2, шахти "Тернівська", яке розташоване за адресою: Дніпропетровська область, м. Тернівка, вул. Харківська, 1, не впевнившись, що за перехрестям, пропускаючи його автомобіль, на зустрічній смузі стоїть мотоцикл "Миsstang МТ200-6", номерний знак НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_2, порушуючи вимоги п. 10.1 Правил дорожнього руху України, виїхав на зустрічну смугу проїзної частини вулиці Харківська м. Тернівки Дніпропетровської області, та допустив зіткнення передньою частиною свого автомобіля з передньою частиною мотоцикла "Миsstang МТ200-6".
Водій ОСОБА_1 своїми діями грубо порушив вимоги п. 10.1 Правил дорожнього руху України. Вказані порушення знаходяться в причинному зв`язку з настанням даної дорожньо-транспортної пригоди.
Невиконання вищевказаного пункту Правил дорожнього руху України привело до даної дорожньо-транспортної пригоди, в результаті якої водій мотоциклу ОСОБА_2 отримав згідно висновку судово-медичної експертизи № 244 від 18 жовтня 2019 року механічні тілесні ушкодження, які за своїм характером відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, які спричинили тривалий розлад здоров`я.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений просить скасувати постановлені щодо нього судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції у звʼязку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Вважає, що судами було порушено його право на захист, оскільки стороні захисту не було надано відомості про хвороби потерпілого, що потягли його непрацездатність в розмірі 65 % до події ДТП. Вказує на те, що передбачений ч. 2 ст. 290 КПК України обовʼязок сторона обвинувачення не виконала, а суд першої інстанції відмовив стороні захисту в клопотанні надати тимчасовий доступ до цих документів і ухвалив обвинувальний вирок, який не був скасований судом апеляційної інстанції. Вважає, що в його діях відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, оскільки наявність у потерпілого середньої тяжкості тілесних ушкоджень не встановлено жодними належними та допустимими доказами, зокрема й висновками медичних експертиз, які є не повними та складеними, в порушення вимог п. 4.7 "Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень", затверджених Наказом МОЗ України від 17 січня 1995 року № 6, без врахування наявності у потерпілого інвалідності та 65 % втрати працездатності.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений та його захисник у судовому засіданні суду касаційної інстанції підтримали доводи касаційної скарги засудженого, просили її задовольнити.
Прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги засудженого. Зазначив, що підстави для задоволення касаційної скарги відсутні та просив залишити судові рішення судів попередніх інстанцій без зміни.
Мотиви Суду
Згідно із ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Під час касаційного розгляду кримінального провадження колегія суддів виходить із фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, встановлених судами нижчих інстанцій.
Колегія суддів вважає безпідставними доводи касаційної скарги засудженого про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону при розгляді кримінального провадження щодо нього.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження та зі змісту касаційної скарги, доводи, які в ній зазначені були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, який надав їм належну оцінку, та з висновками якого погоджується колегія суддів касаційного суду.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, за обставин, викладених у вироку, зроблено з дотриманням вимог ст. 23 КПК України на підставі об`єктивного з`ясування обставин, підтверджених доказами, які було ретельно досліджено під час судового розгляду.
Так, суд першої інстанції у судовому засіданні допитав обвинуваченого та потерпілого про обставини дорожньо-транспортної пригоди, надавши вказаним відомостям належну оцінку та прийшов до обґрунтованого висновку, що винуватість обвинуваченого у вчиненні інкримінованого злочину, повністю підтверджується дослідженими судом першої інстанції письмовими доказами. Зокрема, протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 23 липня 2019 року та фототаблиці до нього; висновком експерта від 27 вересня 2019 року № 11/10.1/962, відповідно до якого в даній дорожній обстановці водій автомобіля ВАЗ 21213 дорожній номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 повинен був діяти відповідно до вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України, а водій мотоциклу "Мустанг МТ200-6", держаний номер НОМЕР_2 ОСОБА_2 повинен був діяти відповідно до вимог п. 1.5 Правил дорожнього руху України. Технічна можливість запобігти ДТП в даній дорожній обстановці для водія автомобіля ВАЗ 21213 державний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 визначалася шляхом виконання ним вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України, та не визначалася діями водія мотоцикла "Мустанг МТ200-6", державний номер НОМЕР_2 ОСОБА_2 . При заданому механізмові події, дії водія ВАЗ-21213 НОМЕР_1 ОСОБА_1 не відповідали вимогам п. 10.1 Правил дорожнього руху, що з технічної точки зору знаходилося в причинному зв`язку з настанням цієї ДТП. При заданому механізмі пригоди в діях водія мотоцикла "Мустанг 200-6", державний номер НОМЕР_2 ОСОБА_2 не вбачається невідповідності вимог п. 1.5 Правил дорожнього руху України (т. 1 а.п. 146-147); та іншими письмовим доказам, детально викладеними у вироку.
Як було встановлено судами попередніх інстанцій, наявність у потерпілого тілесних ушкоджень середньої тяжкості повністю підтверджується висновком експерта № 244 від 18 жовтня 2019 року та висновком комісійної судово-медичної експертизи № 125 від 21 липня 2020 року. При цьому експертами встановлено, що виявлені у потерпілого тілесні ушкодження могли виникнути за обставин та в термін, який відповідає даті ДТП, а саме 23.07.2019, тобто експертами визначався ступінь тяжкості тілесних ушкоджень потерпілого, отриманих ним саме внаслідок ДТП, що підтвердила допитана в судовому засіданні експерт ОСОБА_3 . До того ж, ОСОБА_3 зауважила, що в цьому випадку інвалідність потерпілого та його втрата працездатності ніяким чином не впливають на ступінь тяжкості тілесних ушкоджень спричинених під час ДТП. Крім того, дані з приводу інвалідності в питаннях про призначення повторної експертизи не ставилися. Пункт 4.7 "Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень", затверджених Наказом МОЗ України від 17 січня 1995 року № 6 ніяким чином не стосується цього випадку.
Перевіряючи вказані доводи, апеляційний суд вказав про те, що з дослідницької частини цих експертиз видно, що експертам на дослідження було надано, зокрема 2 амбулаторні карти, медичну карту стаціонарного хворого та 2 рентгенограми потерпілого. До того ж, потерпілий підтвердив, що для проведення експертизи він надавав експертній установі повну медичну картку, в якій міститься інформація про всі його діагнози та лікування.
Таким чином, судом першої інстанції були дослідженні всі обставини кримінального провадження, кожен перелічений доказ оцінено з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, що слугувало для ухвалення обвинувального вироку щодо ОСОБА_1 .
У касаційній скарзі не наведено доводів про допущення під час розслідування чи судового розгляду провадження таких істотних порушень КПКУкраїни, які б могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення або спростовували б правильність висновків суду щодо доведеності винуватості обвинуваченого, правильності кваліфікації дій за ч. 1 ст. 286 КК України та призначеного покарання. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
За таких обставин відсутні обґрунтовані підстави для задоволення вимог касаційної скарги засудженого, а постановлені судові рішення щодо ОСОБА_1 слід залишити без зміни.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд