Постанова
Іменем України
21 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 235/2121/18
провадження № 51-2246км21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого
Бущенка А.П.,
суддів
Антонюк Н.О., Шевченко Т.В.,
за участю секретаря судового засідання
Червінської М.П.,
прокурора засудженого захисника
Єременка М.В., ОСОБА_1, Шевчука В.С.,
розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на ухвали Димитровського міського суду Донецької області від 19 травня 2020 року та Донецького апеляційного суду від 27 січня 2021 року про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Апеляційного суду Донецької області від 03 листопада 2005 року щодо нього.
Обставини справи
1. Вироком Апеляційного суду Донецької області від 03 листопада 2005 року ОСОБА_1 було засуджено за сукупністю злочинів, передбачених пунктами 6, 12, 13 частини 2 статті 115, частиною 4 статті 187, частиною 1 статті 263 Кримінального кодексу України (далі - КК), до покарання у виді довічного позбавлення волі. Вирок був залишений без змін ухвалою Верховного Суду України від 18 січня 2007 року.
2. Ухвалою від 19 травня 2020 року Димитровський міський суд Донецької області відмовив у задоволенні заяви засудженого про перегляд вироку за нововиявленими обставинами.
3. Донецький апеляційний суд ухвалою від 27 січня 2021 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Вимоги і доводи касаційної скарги
4. У касаційній скарзі, за її змістом, заявник просить скасувати згадані судові рішення через істотні порушення кримінального процесуального закону і призначити новий розгляд заяви в суді першої інстанції.
5. На обґрунтування своєї позиції заявник стверджує, що суд не забезпечив йому можливості допитати свідка ОСОБА_2, який відмовився давати показання, пославшись на статтю 63 Конституції України. Такожвін вважає, що суд безпідставно не визнав показання свідка ОСОБА_3 нововиявленими обставинами.Крім того, він зазначає, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні його клопотання про виклик судово-медичного експерта для надання пояснень.
6. Крім того, скаржник наводить доводи щодо незаконності вироку Апеляційного суду Донецької області від 03 листопада 2005 року.
Позиції учасників судового провадження
7. У судовому засіданні засуджений та його захисник підтримали касаційну скаргу та просили її задовольнити.
8. Прокурор заперечив проти задоволення касаційних вимог засудженого, просив залишити судові рішення без зміни.
Оцінка Суду
9. Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені у скарзі доводи, Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення на таких підставах.
10. Системне тлумачення положень статті 459, пунктів 4, 5 статті 462, статті 91 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) вказує на те, що перегляд судових рішень, що набрали законної сили, за нововиявленими обставинами є екстраординарною процедурою, яка може бути використана у виняткових випадках, коли після завершення розгляду кримінальної справи в звичайному порядку (в судах першої, апеляційної і касаційної інстанцій) виявлені обставини, які:
1) об`єктивно існували на момент ухвалення відповідних судових рішень, але не були відомі і не могли бути відомі суду та особі, яка вимагає перегляду за нововиявленими обставинами;
2) перебувають в органічному зв`язку з предметом доказування в цьому кримінальному провадженні, тобто можуть мати значення для оцінки обставин, які підлягають доказуванню, або доказів, покладених в основу судового рішення;
3) мають істотне значення, тобто самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.
11. Обставини, які існували і про які сторона знала або мала знати на момент постановлення рішення, але з тих чи інших причин не представила суду, не можуть вважатися нововиявленими. Також не можуть вважатися підставами для перегляду за нововиявленими обставинами докази, які були доступні стороні і які вона мала можливість представити при сумлінному використанні своїх процесуальних можливостей.
12. Перегляд за нововиявленими обставинами не може використовуватися як прихована апеляція на судове рішення, яке набрало законної сили, тобто для повторного розгляду справи і отримання нової оцінки її обставин. Таке використання екстраординарної процедури підриває принцип сталості судового рішення (res judicata).[1]
13. Крім того, законодавство може передбачати значно вужчі гарантії для особи, яка звертається за переглядом, порівняно з обвинуваченою особою під час судового розгляду обвинувачення по суті. Гарантії статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зазвичай не застосовуються до розгляду, що стосується виключних або нововиявлених обставин, оскільки особа, щодо якої вирок набув законної сили і яка звертається за екстраординарним переглядом справи, не є "обвинуваченим у вчиненні кримінального правопорушення" в значенні цієї статті Конвенції.[2]
14. Згідно з вироком Апеляційного суду Донецької області від 03 листопада 2005 року ОСОБА_1 засуджено за два епізоди злочинної діяльності.
15. У цьому провадженні ОСОБА_1 не ставитьпитання про перегляд вироку в частині, що стосується розбійного нападу та умисного вбивства ОСОБА_4, вчиненого 12 жовтня 2003 року.
16. Заява стосується перегляду вироку лише в частині засудження за епізодом розбійного нападу та умисного вбивства потерпілого ОСОБА_5, вчиненого 12 січня 2004 року.
17. Відповідно до встановлених у вироку фактичних обставин, 12 січня 2004 року приблизно о 23:00 ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 та особа, справа щодо якої виділена в окреме провадження, привезли ОСОБА_5 за межі м. Родинського Донецької області, де біля дороги заздалегідь була викопана яма. Після того, як ОСОБА_3 та особа, справа щодо якої виділена в окреме провадження, від`їхали на автомобілі від місця події, ОСОБА_1 у присутності ОСОБА_2 наказав потерпілому віддати гроші та зняти одяг, а потім зіштовхнув його в яму та тричі вистрілив йому в голову з пістолета.
18. У заяві про перегляд вироку ОСОБА_1 стверджує, що показання свідка ОСОБА_3, якому ОСОБА_2 повідомив про те, що в потерпілого стріляв саме він, є нововиявленою обставиною, яка дає підстави для зміни вироку та пом`якшення йому покарання.
19. Суд зазначає, що аби визнати обставину, на яку посилається заявник, нововиявленою у значенні частини 2 статті 459 КПК, необхідно не лише впевнитися, що вона не була відома заявнику і суду, але й що вона могла суттєво позначитися на законності та обґрунтованості судового рішення, про перегляд якого зазначається в заяві. Якщо йдеться про доказ, який не був досліджений під час винесення судового рішення, слід довести, що в сукупності з іншими доказами він міг довести невинуватість особи або необхідність іншої кваліфікації кримінального правопорушення чи істотним чином позначитися на призначеному покаранні.
20. Під час розгляду заяви про перегляд Димитровський міський суд Донецької області викликав у судове засідання ОСОБА_3, надавши сторонам можливість його допитати. Також був викликаний ОСОБА_2, який відмовився давати показання.
21. Під час допиту ОСОБА_3 в цілому не заперечив своїх показань, наданих на досудовому розслідуванні та під час розгляду справи по суті у 2004 році. Зокрема, він підтвердив, що не був очевидцем події, адже вночі 12 січня 2004 року на місці вчинення вбивства разом із потерпілим залишались лише ОСОБА_2 і ОСОБА_1 .
22. Також ОСОБА_3 повідомив суду, що у 2004 році ОСОБА_2 одного разу йому казав, що стріляв у потерпілого він, а іншого разу - що стріляв ОСОБА_1 .
23. З вироку, про перегляд якого йдеться в заяві, вбачається, що ОСОБА_1 засуджено за розбійний напад та вбивство ОСОБА_5, вчинені ним за попереднім зговором у співучасті з ОСОБА_3, ОСОБА_2 та особою справа, щодо якої виділена в окреме провадження.
24. Відповідно до судової практики, узагальненої, зокрема, у пункті 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 7 лютого 2003 року № 2"Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи", умисне вбивство вважається вчиненим за попередньою змовою групою осіб (пункт 12 частини 2 статті 115 КК) тоді, коли в позбавленні потерпілого життя брали участь декілька (дві і більше) осіб, які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовилися про спільне його виконання. За цей злочин несуть відповідальність і ті особи, котрі хоча й не вчинювали дій, якими безпосередньо була заподіяна смерть потерпілому, але, будучи об`єднаними з іншими співвиконавцями вбивства єдиним умислом, спрямованим на позбавлення потерпілого життя, виконали хоча б частину того обсягу дій, який група вважала необхідним для реалізації цього умислу.
25. Таким чином, Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що за обставин цієї справи неконкретні показання ОСОБА_3 з чужих слів про те, що в потерпілого, можливо, стріляв ОСОБА_2, не мають вирішального значення для доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому злочинів та кваліфікації його дій.
26. Також Суд погоджується з тим, що обставини, на які посилається заявник, не могли б позначитися, у випадку їх доведення, на розмірі призначеного йому покарання.
27. Вироком Апеляційного суду Донецької області від 06 вересня 2004 року ОСОБА_2 було засуджено до покарання у виді довічного позбавлення волі за сукупністю злочинів, включаючи співучасть у вбивстві ОСОБА_5 та ОСОБА_7 . Верховний Суд України в ухвалі від 23 серпня 2005 року визнав недоведеною співучасть ОСОБА_2 у вбивстві ОСОБА_7 . У зв`язку із значним зменшенням обсягу обвинувачення ОСОБА_2 було пом`якшено остаточне покарання.
28. Однак, ураховуючи вимоги до кваліфікації злочину, викладені в пункті 24 вище, обставина, на яку посилається ОСОБА_1, а саме, що в ОСОБА_5 стріляв не він, а ОСОБА_2, не виключає його відповідальності за це вбивство. Таким чином, ця обставина не ставить під сумнів правильність його засудження за два вбивства - ОСОБА_5 і ОСОБА_7, а тому не може істотним чином позначитися на справедливості призначеного покарання.
29. Крім того, з показань ОСОБА_3 вбачається, що про зміст своїх розмов з ОСОБА_2 він повідомив ОСОБА_1 ще у 2004 році. Отже, ця обставина була відома останньому, однак ні під час досудового розслідування, ні в ході судового розгляду та перегляду вироку він про неї не заявляв.
30. Що стосується викликаного до суду ОСОБА_2, то, як зазначено в касаційній скарзі, він відмовився давати будь-які показання, пославшись на статтю 63 Конституції України.
31. Суд відхиляє доводи касаційної скарги про те, що суд був зобов`язаний примусити ОСОБА_2 давати показання.
32. Відповідно до частини 1 статті 63 Конституції України, особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе. Захист цього конституційного положення поширюється на будь-яку особу, незалежно від будь-яких обставин, у тому числі від статусу, у якому особа перебуває під час будь-якої юридичної процедури.
33. Таким чином, посилання в касаційній скарзі на обов`язок суду примусити ОСОБА_2 давати показання прямо суперечать згаданим положенням закону.
34. У будь-якому разі жодних відомостей про обставини, які можуть розглядатися як нововиявлені, ОСОБА_2 не надав. Саме лише припущення, що він може володіти інформацією про такі обставини, не може стати підставою для перегляду справи за нововиявленими обставинами.
35. Суд не вбачає порушення вимог кримінального процесуального закону у відмові суду першої інстанції викликати в судове засідання судово-медичного експерта. Як випливає з матеріалів провадження, клопотання про виклик експерта було зумовлено не тим, що він має інформацію про обставини, що могли б вважатися нововиявленими, а бажанням з`ясувати питання, пов`язані з проведенням експертизи. Однак питання достовірності висновку експерта вирішувалося під час розгляду справи по суті і виходить за межі питань, які з`ясовуються при розгляді заяви про перегляд справи за нововиявленими обставинами.
36. Інші доводи касаційної скарги, які стосуються неповноти досудового та судового слідства, а також невідповідності висновків, викладених у вироку Апеляційного суду Донецької області від 03 листопада 2005 року, фактичним обставинам справи, не можуть бути предметом розгляду у провадженні за нововиявленими обставинами, а тому Суд не дає їм оцінки.
37. Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для перегляду вироку за нововиявленими обставинами і обґрунтовано залишив ухвалу суду першої інстанції без змін, надавши умотивовані відповіді на всі аргументи, наведені в апеляційній скарзі засудженого, які майже повністю повторюються в його касаційній скарзі. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статті 419 КПК.
38. Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б безумовною підставою для скасування судових рішень по справі, не виявлено. Тому касаційна скарга засудженого задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись статтями 433, 436, 441, 442 КПК, Суд