Постанова
Іменем України
23 вересня 2021 року
м. Київ
Справа № 127/9613/20
Номер провадження в апеляційному суді 11-кп/801/272/2021
Провадження № 51 - 2547 км 21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Наставного В.В.,
суддів: Марчука О.П., Яковлєвої С.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Замкового І.А.,
прокурора Матюшевої О.В.,
захисника засудженого ОСОБА_1 адвоката Шеремет Г.А. у режимі відеоконференції,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020020020000502 від 12 березня
2020 року, щодо
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Енергодара Запорізької області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, останній раз вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від
04 грудня 2019 року за ст. 185 ч. 2 КК України до покарання у виді арешту на строк
5 місяців, звільненого 09 січня 2020 року по відбуттю покарання,
за ст. 15 ч. 3, ст. 185 ч. 3 КК України,
за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката Шеремет Г.А. на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 23 лютого 2021 року щодо ОСОБА_1 .
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 17 грудня 2020 року ОСОБА_1 засуджено за ст. 15 ч. 3, ст. 185 ч. 3 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
До набрання вироком законної сили ОСОБА_1 залишено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Строк відбування покарання ОСОБА_1 вказано рахувати з моменту проголошення вироку.
На підставі ст. 72 ч. 5 КК України зараховано ОСОБА_1 у строк покарання попереднє ув`язнення з 12 березня 2020 року по день набуття вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 653 гривні 76 копійок процесуальних витрат за проведення судової експертизи.
Прийнято рішення щодо речових доказів.
Вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він
12 березня 2020 року об 11 годині 30 хвилин біля гастроному "Сигнал" на Привокзальній площі в м. Вінниці, діючи повторно, відчинив незачинені на замок передні водійські дверцята автомобіля марки "Форд" державний номерний знак
НОМЕР_1, який знаходиться в користуванні ОСОБА_2, та таємно викрав мобільні телефони марок "Huawei" та "Prestigio" загальною вартістю 1 587 гривень, однак розпорядитись викраденим майном ОСОБА_1 не зміг, оскільки був помічений і затриманий ОСОБА_2 на місці вчинення кримінального правопорушення.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 23 лютого 2021 року зазначений вирок суду першої інстанції за апеляційною скаргою захисника Шеремет Г.А. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 змінено, перекваліфіковано дії ОСОБА_1 з ст. 15 ч. 3, ст. 185 ч. 3 КК на ст. 15 ч. 3, ст. 185 ч. 2 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців.
У решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Шеремет Г.А. в інтересах засудженого ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості, просить змінити ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 та пом`якшити призначене йому апеляційним судом покарання за ст. 15 ч. 3, ст. 185 ч. 2 КК України в межах санкції зазначеної норми. Указує на те, що ОСОБА_1 визнав свою вину, його діями шкоду не заподіяно, потерпілий ОСОБА_2 не наполягав на суворому покаранні. Вважає, що судом апеляційної інстанції належним чином призначене
ОСОБА_1 покарання не вмотивовано.
Заперечень на касаційну скаргу захисника Шеремет Г.А. від учасників судового провадження не надходило.
Позиції учасників судового провадження
Захисник Шеремет Г.А.у судовому засіданні висловила доводи на підтримання своєї касаційної скарги та просила її задовольнити.
Прокурор у судовому засіданні вважала касаційну скаргу захисника Шеремет Г.А. необґрунтованою і просила залишити її без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, та кваліфікація вчиненого за ст. 15 ч. 3, ст. 185 ч. 2 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.
Доводи касаційної скарги про невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості є необґрунтованими.
Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання "може", "вправі"; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема "особа винного", "щире каяття" тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК України), визначенні "інших обставин справи", можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст. 75 КК України тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб`єкта.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа "Довженко проти України"), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
Відповідно до вимог статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Згідно зі ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.
Термін "явно несправедливе покарання" означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини КК, видом та розміром покаранням та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
Санкція ст. 185 ч. 2 КК України передбачає покарання у виді арешту на строк до шести місяців або обмеження волі на строк п`ять років або позбавлення волі на той самий строк.
При призначені покарання ОСОБА_1 за ст. 15 ч. 3,
ст. 185 ч. 3 КК України суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу ОСОБА_1, який раніше неодноразово судимий за корисливі злочини проти власності, характеристику за місцем проживання, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває. Обставин, які пом`якшують покарання, судом не встановлено, а обставиною, яка обтяжує покарання, суд визнав рецидив злочинів.
Суд апеляційної інстанції, перекваліфікувавши дії ОСОБА_1 зі ст. 15 ч. 3,
ст. 185 ч. 3 КК на ст. 15 ч. 3, ст. 185 ч. 2 КК України, зважаючи на вартість майна, яке намагався викрасти ОСОБА_1, враховуючи положення ст. 68 КК України, дійшов до обґрунтованого висновку про призначення ОСОБА_1 більш м`якого покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ст. 185 ч. 2 КК України, мотивувавши таке рішення.
Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Покарання, призначене ОСОБА_1 апеляційним судом, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень, воно відповідає вимогам ст. 65 КК України. Переконливих доводів, які б спростовували висновки суду апеляційної інстанції щодо призначеного покарання ОСОБА_1 захисник у касаційній скарзі не навела і таких даних за матеріалами кримінального провадження не встановлено.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для зміни чи скасування судового рішення, не виявлено.
За таких обставин, колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги захисника Шеремет Г.А. та зміни ухвали апеляційного суду щодо ОСОБА_1 не знаходить.
Керуючись ст.ст. 436, 438 КПК України, Суд