Постанова суду № 395/263/18 від 23.09.2021 про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі...

Постанова

Іменем України

23 вересня 2021 року

м. Київ

Справа № 395/263/18

Номер провадження в апеляційному суді 11-кп/4809/9/21

Провадження № 51 - 1642 км 21

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Наставного В.В.,

суддів: Марчука О.П., Яковлєвої С.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Замкового І.А.,

прокурора Матюшевої О.В.,

засудженого ОСОБА_1,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018120220000055 від 23 січня

2018 року, щодо

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Гурівка Долинського району Кіровоградської області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда від 07 квітня 2016 року за

ст. 15 ч. 3, ст. 185 ч. 3 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк

3 роки, звільненого 15 грудня 2017 року по відбуттю покарання,

за ст. 186 ч. 2, ст. 185 ч. 2 КК України,

за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 07 листопада 2018 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 11 лютого 2021 року щодо ОСОБА_1 .

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від

07 листопада 2018 року ОСОБА_1 засуджено:

- за ст. 186 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки

6 місяців;

- за ст. 185 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ст. 70 ч. 1 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців.

До набрання вироком законної сили ОСОБА_1 залишено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 вказано рахувати з часу його затримання 26 січня 2018 року.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 715 гривень процесуальних витрат за проведення судової експертизи.

Прийнято рішення щодо речових доказів.

Вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він 23 січня

2018 року о 08 годині 30 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, шляхом вільного доступу з вітрини кіоску, розташованого в приміщенні автостанції за адресою: АДРЕСА_2, повторно таємно викрав банку кави "Jacobs monarh" вартістю 218 гривень 03 копійки, чим заподіяв матеріальну шкоду ФОП " ОСОБА_2 .

Крім того, 23 січня 2018 року приблизно о 13 годині ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, з метою придбання горілки прийшов до домоволодіння за адресою:

АДРЕСА_2, де, діючи повторно, шляхом ривка відкрито викрав у власниці зазначеного домоволодіння ОСОБА_3 мобільний телефон марки "Samsung GT-E12001", чим заподіяв потерпілій матеріальну шкоду на суму 216 гривень.

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 11 лютого 2021 року апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні Любченко В.В. та захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката Тимошенко А.А. залишено без задоволення, зазначений вирок суду першої інстанції за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_1 змінено, виключено із мотивувальної частини вироку посилання на вчинення ОСОБА_1 злочинів у стані алкогольного сп`яніння.

У решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі та доповненнях до неї засуджений ОСОБА_1, посилаючись на неповноту судового розгляду, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості, просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо нього і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Зазначає, що висновки суду про доведеність його винуватості є незаконними та необґрунтованими, оскільки вони ґрунтуються на припущеннях та недопустимих доказах. Вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій при призначенні йому покарання не достатньо врахували конкретні обставини вчинення кримінальних правопорушень, зокрема, що насильства він не застосовував і не погрожував його застосуванням. Указує на те, що суд апеляційної інстанції не перевірив належним чином доводів його апеляційної скарги та не надав на них вичерпних відповідей, у тому числі про застосування незаконних методів слідства, а також безпідставно відмовив у повторному допиті потерпілих та свідків. Крім того, указує на порушення апеляційним судом розумних строків розгляду кримінального провадження, яке тривало з грудня 2018 року по 11 лютого 2021 року, чим порушено його право на захист.

Заперечень на касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 від учасників судового провадження не надходило.

Позиції учасників судового провадження

Засуджений ОСОБА_1 у судовому засіданні висловив доводи на підтримання своєї касаційної скарги та просив її задовольнити.

Прокурор у судовому засіданні вважала касаційну скаргу засудженого

ОСОБА_1 необґрунтованою і просила залишити її без задоволення.

Мотиви Суду

Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Обставини щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях 410 та 411 КПК України та на які є посилання в касаційній скарзі, не є відповідно до вимог ст. 438 ч. 1 КПК України предметом дослідження та перевірки касаційним судом.

Відповідно до ст. 94 КПК України оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок. Касаційний суд при перевірці матеріалів кримінального провадження встановив, що суди дотримались зазначених вимог закону.

Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 у таємному викраденні чужого майна, вчиненому повторно, та відкритому викраденні чужого майна, вчиненому повторно, відповідає встановленим обставинам та підтверджується безпосередньо дослідженими та оціненими судом першої інстанції доказами.

Суд першої інстанції ретельно дослідив докази, що мають значення для з`ясування змісту і спрямованості умислу ОСОБА_1 та на підтвердження його винуватості обґрунтовано послався, у тому числі: на показання потерпілої ОСОБА_2 про обставини крадіжки з прилавку її торгової точки банки кави "Jacobs monarh" ОСОБА_1, якого вона потім впізнала під час пред`явлення особи для впізнання; на показання потерпілої ОСОБА_3 про те, що на території її домоволодіння раніше незнайомий ОСОБА_1 шляхом ривка відкрито викрав у неї її мобільний телефон, якого вона потім впізнала під час пред`явлення особи для впізнання; на показання свідка ОСОБА_4 про викрадення у його сусідки

ОСОБА_3 мобільного телефону, саме він викликав працівників поліції та до їх приїзду виявив чоловічу сумку, яку пізніше вилучили працівників поліції; на показання свідка ОСОБА_5, яка підтвердила факт крадіжки кави з торгової точки ОСОБА_2 ; на дані, які містяться в: протоколі прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 23 січня 2018 року ОСОБА_3 ; протоколі огляду місця події за місцем проживання потерпілої ОСОБА_3, в ході якого виявлено та вилучено рюкзак сірого кольору з речами, серед яких була банка кави "Jacobs monarh"; протоколі огляду місця події від 23 січня 2018 року, в ході якого на території міського ринку м. Новомиргород виявлено та вилучено мобільний телефон марки "Samsung"; протоколі пред`явлення особи для впізнання від 24 січня 2018 року, в ході якого ОСОБА_3 впізнала і вказала на ОСОБА_1 як на особу, яка вирвала у неї з рук мобільний телефон; протоколі пред`явлення речей для впізнання від 24 січня 2018 року, в ході якого ОСОБА_3 вказала на мобільний телефон, який ОСОБА_1 вирвав у неї з рук; на дані, які містяться в: протоколі прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 24 січня 2018 року ОСОБА_2 ; протоколі огляду місяця події від 24 січня 2018 року, в ході якого оглянуто торгову точку на автостанції м. Новомиргород, де було вчинено крадіжку банки кави; протоколі пред`явлення особи для впізнання від 25 січня 2018 року, в ході якого ОСОБА_2 впізнала і вказала на ОСОБА_1 як на особу, яка вчинила крадіжку банки кави "Jacobs monarh" з прилавку торгової точки; дані актів ревізії та інвентаризації ФОП ОСОБА_2 від 24 січня 2018 року, відповідно до яких засвідчено відсутність однієї банки кави "Jacobs monarh" вагою 190 грамів; на висновок судової товарознавчої експертизи від 07 червня 2018 року № 1935/18-27 про вартість викраденого мобільного телефону та банки кави.

Суд першої інстанції належним чином перевірив версію сторони захисту щодо непричетності ОСОБА_1 до вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень та про наявність у нього алібі, у тому числі шляхом оцінки показань свідків захисту ОСОБА_6 і ОСОБА_7, та обґрунтовано не погодився з такою версією захисту.

Встановивши фактичні обставини, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази у їх сукупності, надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_1 зазначених кримінальних правопорушень та правильно кваліфікував його дії за ст. 186 ч. 2, ст. 185 ч. 2 КК України. При цьому всім наявним доказам суд відповідно до вимог КПК України дав оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Доводи касаційної скарги про невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості є необґрунтованими.

Відповідно до вимог статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

При призначені покарання суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, передбачених ст. 186 ч. 2, ст. 185 ч. 2 КК України, які згідно зі ст. 12 КК України (в редакції на час ухвалення вироку) відповідно є тяжким злочином та злочином середньої тяжкості, дані про особу ОСОБА_1, який раніше судимий за корисливі злочини проти власності, вчинив нові кримінальні правопорушення через незначний час після звільнення з місць позбавлення волі, за місцем проживання характеризується посередньо, не працює, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває. Обставин, які пом`якшують покарання, судом не встановлено, а обставиною, яка обтяжує покарання, суд визнав вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку. Крім того, судом було враховано висновок досудової доповіді органу пробації.

Врахувавши всі зазначені обставини в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про неможливість виправлення ОСОБА_1 без його ізоляції від суспільства і обґрунтовано призначив йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкцій ст. 186 ч. 2, ст. 185 ч. 2 КК України, мотивувавши таке рішення.

Суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні Любченко В.В., обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Тимошенко А.А. на вирок місцевого суду, належним чином перевірив викладені у них доводи, у тому числі доводи обвинуваченого ОСОБА_1 про недоведеність його винуватості, недопустимість доказів, застосування до нього незаконних методів слідства та суворість призначеного покарання, визнав їх безпідставними, мотивувавши своє рішення та зазначивши підстави, з яких апеляційну скаргу ОСОБА_1 в цій частині визнано необґрунтованою. За наслідками розгляду, апеляційний суд задовольнив апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 частково, змінив вирок, виключивши із мотивувальної частини вироку посилання на вчинення

ОСОБА_1 злочинів у стані алкогольного сп`яніння.

Відповідно до вимог ст. 404 ч. 3 КПК України за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

Із журналу судового засідання від 19 березня 2019 року та аудіозапису цього судового засідання, який міститься на технічному носії фіксації кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, вбачається, що за клопотанням прокурора було прийняте рішення про повторне дослідження даних про особу ОСОБА_1 . Обвинувачений ОСОБА_1 апеляційному суду також повідомив про застосування до нього під час затримання фізичного і психологічного тиску з боку працівників поліції. Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 19 березня

2019 року за вказаною заявою ОСОБА_1 в.о. директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в м. Миколаєві, доручено внести відповідні відомості до ЄРДР та провести належну перевірку.

У судовому засіданні від 14 січня 2021 року судом апеляційної інстанції розглянуто клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про повторний допит потерпілих та свідків, яке підтримала також його захисник Троянська І.В. У задоволенні зазначеного клопотання апеляційним судом з наведенням відповідного обґрунтування відмовлено, оскількині обвинувачений ОСОБА_1, ні його захисник - адвокат Троянська І.В. відповідно до вимог ст. 404 ч. 3 КПК України не зазначали про дослідження цих доказів судом першої інстанції неповно або з порушенням, а тому доводи касаційної скарги засудженого в цій частині безпідставні.

Що стосується доводів касаційної скарги про неналежну перевірку апеляційним судом доводів про застосування до ОСОБА_1 незаконних методів слідства, то вони також є необґрунтованими.

На підставі зазначеної ухвали Кропивницького апеляційного суду від 19 березня 2019 року Першим слідчим відділом Слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в м. Миколаєві,

27 березня 2019 року внесені відповідні відомості до ЄРДР за № 62019150000000203 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 365 ч. 2 КК України.

Постановою слідчого Першого слідчого відділу Слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в

м. Миколаєві, від 26 грудня 2019 року кримінальне провадження

ст. 365 ч. 2 КК України.

Ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 26 червня 2020 року зазначену ухвалу про закриття кримінального провадження за скаргою адвоката Тимошенко А.А. в інтересах ОСОБА_1 скасовано.

м. Миколаєві, від 21 вересня 2020 року кримінальне провадження

№ 62019150000000203 від 27 березня 2019 року закрито, у зв`язку з відсутністю в діянні працівників Новомиргородського ВП і Маловисківського ВП ГУНП у Кіровоградській області та прокуратури Кіровоградської області складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 365 ч. 2 КК України. Зазначена постанова набрала законної сили і була предметом дослідження судом апеляційної інстанції.

Крім того, під час досудового розслідування та розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції ні ОСОБА_1, ні його захисники не заявляли про застосування незаконних методів слідства. Таким чином, перевірку щодо застосування незаконних методів слідства в межах повідомлення в суді апеляційної інстанції проведено з дотриманням вимог КПК України та повно в розумінні ст. 6 Конвенції про захист прав люди та основоположних свобод.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Щодо твердження засудженого ОСОБА_1 про порушення апеляційним судом розумних строків судового розгляду колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення (ст. 6 Конвенції).

Статтею 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.

Відповідно до вимог ст. 318 ч. 1 КПК України судовий розгляд має бути проведений і завершений протягом розумного строку.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на необхідності дотримання розумних строків розгляду. Високий суд зауважив, що розумний строк у кримінальному провадженні починається з того часу, коли особі "пред`явлено обвинувачення", тобто з моменту офіційного повідомлення заявника компетентним органом про те, що він обвинувачується у вчиненні злочину. Це визначення також застосовується до питання, чи мало місце суттєве погіршення становища підозрюваного чи ні. Розумність тривалості провадження має оцінюватись у світлі конкретних обставин справи та з урахуванням таких критеріїв як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів. Вимоги оперативності розгляду кримінальних проваджень у справах, по яких підсудний тримається під вартою, ґрунтуються на підвищених вимогах до розумного строку розгляду. Тривалість судового розгляду навіть понад п`ять років два місяці високий суд не визнав надмірним для розгляду складної справи (рішення ЄСПЛ у справі "Рінгайзен проти Австрії").

Апеляційне провадження за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні Любченко В.В., обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Тимошенко А.А. відкрито 22 грудня 2018 року ухвалою судді Кропивницького апеляційного суду.

З моменту відкриття апеляційного провадження до постановлення ухвали Кропивницького апеляційного суду від 11 лютого 2021 року минуло понад два роки.

Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що апеляційний розгляд у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1 було призначено у строк, передбачений ст. 401 КПК України, судові засідання апеляційного розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_1 призначалися регулярно раз на місяць, суд вживав заходів до виклику осіб у судове засідання, однак тривалість кримінального провадження в суді апеляційної інстанції була обумовлена такими причинами: судові засідання відкладалися неодноразово за клопотанням сторін, які не могли прибути в судове засідання, та у зв`язку з їх неявкою, у тому числі сторони захисту, у зв`язку із відмовою ОСОБА_1 від захисника, призначення йому нового захисника та надання часу стороні захисту для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, а також з об`єктивних поважних причин змінювався склад суду в зв`язку із задоволенням заяви суді-доповідача про самовідвід. Крім того, за дорученням суду апеляційної інстанції проводилось тривале розслідування за заявою ОСОБА_1 про застосування до нього незаконних методів слідства, на отриманні результатів якого для прийняття законного рішення, наполягала сторона захисту.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що у даному конкретному кримінальному провадженні строки апеляційного провадження не створили суттєвого погіршення становища ОСОБА_1, не мали негативних для нього наслідків і не вплинули на законність та обґрунтованість судових рішень.

У процесі перевірки матеріалів кримінального провадження колегія суддів не встановила процесуальних порушень при збиранні, дослідженні і оцінці доказів, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків судів про доведеність вини

ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 186 ч. 2, ст. 185 ч. 2 КК України, та правильність кваліфікації його дій.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суди нижчих інстанцій дотрималися вимог статей 10, 22 КПК України та врахували практику Європейського суду з прав людини, створивши необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов`язків і здійснення наданих їм прав. Сторони користувалися рівними правами та свободою у наданні доказів, дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом. Клопотання всіх учасників процесу розглянуто у відповідності до вимог КПК України.

Покарання, призначене ОСОБА_1, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень, воно відповідає вимогам ст. 65 КК України. Переконливих доводів, які б спростовували висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо призначеного покарання ОСОБА_1 засуджений у касаційній скарзі не навів і таких даних за матеріалами кримінального провадження не встановлено.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для зміни чи скасування судових рішень, не виявлено.

За таких обставин, колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 та скасування судових рішень щодо нього не знаходить.

Керуючись ст.ст. 436, 438 КПК України, Суд

................

Перейти до повного тексту