Постанова
іменем України
21 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 212|282|20
провадження № 51-1476км 21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Лагнюка М.М.,
суддів Короля В.В., Маринича В.К.,
за участю:
секретаря судового
засідання Чорнобривця В.В.,
прокурора Шевченко О.О.,
захисника Солодовника О.А.
в режимі відеоконференціїї:
засудженого ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_1 - Солодовника О.А. на вирок Дніпровського апеляційного суду від 11 лютого 2021 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019040730002241, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, такого, що судимості не мав,
у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 121 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_1 засуджено за частиною 1 статті 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі статті 75 КК ОСОБА_1 звільнено від призначеного покарання та встановлено іспитовий строк тривалістю 3 роки з покладенням на нього обов`язків, передбачених статтею 76 КК.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за таких обставин.
06 жовтня 2019 року в невстановленому місці, у невстановлений час, але не пізніше 21:45 у ОСОБА_1 виник злочинний умисел на спричинення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_2, з яким у нього склались неприязні стосунки на фоні ревнощів до дружини ОСОБА_2 - ОСОБА_3 . У зв`язку із чим, ОСОБА_1 для реалізації свого злочинного умислу, усвідомлюючи суспільну небезпечність свого діяння, підшукав собі знаряддя злочину - металеву палицю, електрошокер та кухонний ніж.
Того ж дня близько 21:45, ОСОБА_1 прийшов до місця мешкання ОСОБА_2 на АДРЕСА_2, де на майданчику 5-го поверху чекав потерпілого. Близько 22:00 ОСОБА_2 вийшов з квартири, а ОСОБА_1 з мотивів гострої неприязні до нього, умисно завдав потерпілому не менше 3-х ударів у голову, а саме в ліву тім`яну, лобову та потиличну ділянки, не переслідуючи за мету заподіяти останньому смерть.
Після цього ОСОБА_1 припинив свої злочинні дії, досягнувши своєї злочинної мети, та покинув місце злочину. У результаті протиправних дій ОСОБА_1 потерпілому було спричинено тілесні ушкодження, які згідно з висновком судово-медичної експертизи за своїм характером відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.
Апеляційний суд, розглядаючи апеляційні скарги прокурора, 11 лютого 2021 року ухвалив новий вирок, яким скасував вирок Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області щодо засудженого ОСОБА_1 у частині призначеного покарання та стягнення моральної шкоди. ОСОБА_1 за частиною 1 статті 121 КК призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 190 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
В іншій частині вирок районного суду залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник просить змінити рішення апеляційного суду та призначити його підзахисному покарання із застосуванням статті 75 КК, посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості.
Захисник вважає, що суд апеляційної інстанції не врахував обставин, що пом`якшують покарання, а саме визнання вини його підзахисним, щирого каяття, активного сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданої матеріальної шкоди та часткового відшкодування моральної шкоди.
Крім того, захисник посилається на те, що суд повною мірою не зважив на особу засудженого, який не є асоціальною особою, а внаслідок призначення покарання з його реальним відбуттям він потрапить до кримінального середовища, що явно не буде нести позитивних наслідків.
Також захист вважає, що суд не зважив на думку потерпілого, який не наполягав на покаранні, пов`язаному з реальним його відбуттям, а тому просить суд призначити його підзахисному покарання без позбавлення волі, оскільки він не становить високої небезпеки для суспільства.
Заслухавши доповідь судді, доводи засудженого та захисника, які підтримали касаційну скаргу, думку прокурора, яка заперечувала проти задоволення касаційної скарги та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Мотиви Суду
Захисник не оспорює та не заперечує висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо доведеності винуватості його підзахисного за частиною 1 статті 121 КК.
Доводи захисника про надмірну суворість обраного його підзахисному заходу примусу колегія суддів визнає неприйнятними з огляду на таке.
Відповідно до приписів статті 65 КК особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації це покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. Під час вибору заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують та обтяжують.
Згідно із статтею 75 КК, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
У цьому кримінальному провадженні районний суд, звільнив ОСОБА_4 від призначеного покарання та поклав обов`язки, передбачені статтею 76 КК.
Суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі із застосуванням статті 75 КК, врахував ступінь тяжкості кримінального правопорушення, який відноситься до категорії тяжких злочинів, дані про особу засудженого, який раніше не судимий, характеризується задовільно, офіційно працевлаштований, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває, неповнолітніх дітей на утриманні не має, не є особою з інвалідністю, відшкодував матеріальні збитки в повному обсязі.
Обставинами, які пом`якшують покарання, суд визнав щире каяття та відшкодування збитків, обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено.
При цьому суд врахував досудову доповідь органу пробації, який зробив висновки, що ОСОБА_1 може виправитись без ізоляції від суспільства та не становить високої небезпеки.
Перевіряючи та оцінюючи доводи прокурора та потерпілого, суд апеляційної інстанції не погодився з висновками районного суду щодо звільнення особи від призначеного покарання за вчинення злочину, передбаченого частиною 1 статті 121 КК.
Суд апеляційної інстанції вважав, що місцевий суд у своїх висновках зазначив про тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, навів дані про особу засудженого, врахував пом`якшуючі та обтяжуючи покарання обставини, однак районний суд не звернув уваги на обставини та спосіб вчиненого кримінального правопорушення, а саме той факт, що ОСОБА_1 заздалегідь готувався до вчинення злочину, зокрема підшукав собі знаряддя - металеву палицю, елекрошокер та кухонний ніж. Поряд із цим усвідомлював небезпечність та наслідки своїх дій та завдав потерпілому не менше трьох ударів у життєво важливий орган - у голову.
Разом із цим суд апеляційної інстанції врахував щире каяття винного, відшкодування матеріальної шкоди потерпілому та збільшив розмір моральної шкоди.
Задовольняючи апеляційні скарги прокурора та потерпілого, суд апеляційної інстанції зазначив, що не вбачає будь-яких виключних обставин, які б свідчили про можливість виправлення ОСОБА_1 без відбування покарання, та призначив покарання з урахуванням вчинення тяжкого злочину, зважив на особу винного, який за місцем помешкання характеризується позитивно, офіційно працевлаштований, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває, неповнолітніх дітей на утриманні не має, не є особою з інвалідністю, відшкодував матеріальні збитки в повному обсязі.
Колегія суддів вважає обґрунтованими висновки апеляційного суду щодо виду та строку відбування засудженим покарання, оскільки обмеження порядку реалізації кримінальної відповідальності наглядовими та соціально-виховними заходами повинно бути достатнім для реальної корекції соціальної поведінки та запобігання продовженню злочинної діяльності.
Під час обрання засудженому виду покарання має бути врахована сукупність обставин, передбачених у наведеній нормі закону України про кримінальну відповідальність, а саме тяжкість злочину, особа винного та інші обставини кримінального провадження.
Доводи захисника про можливість звільнити особу від призначеного покарання у цьому випадку унеможливлюють досягнення мети покарання.
Твердження захисника про щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та відшкодування в повному обсязі матеріальної шкоди та часткове відшкодування моральної шкоди не вказують на можливість звільнення засудженого від призначеного покарання, тобто суд апеляційної інстанції правильно врахував обставини вчиненого злочину, а саме заподіяння ударів у життєво важливий орган, наслідки вчиненого ним діяння, а тому правильно дійшов висновку про необхідність призначити покарання в межах санкції частини 1 статті 121 КК та правомірно призначив покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. З огляду на це сумнівів у правильності таких висновків колегія суддів не вбачає.
Інші доводи захисника не є такими, що мають суттєвий вплив на прийняте апеляційним судом рішення, оскільки судом апеляційної інстанції було враховано визнання вини ОСОБА_1, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, позитивну характеристику та його соціальний статус.
До того ж зі змісту касаційної скарги вбачається, що сторона захисту фактично порушує питання про недотримання судом визначених законом вимог, що стосуються призначення покарання та пов`язані із суддівським розсудом.
Поняття суддівського розсуду або судової дискреції у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин кримінального провадження, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Відповідно до частини 1 статті 414 КПК невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.
Переконливих доводів, які б спростовували висновок суду апеляційної інстанції щодо призначеного покарання або невмотивованість такого рішення, а також свідчили б про суворість призначеного покарання, у касаційних скаргах не зазначено.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками другої інстанції, оскільки такі висновки є обґрунтованими та належним чином вмотивованими,призначене ОСОБА_1 покарання є достатнім та співмірним із вчиненим кримінальним правопорушенням та правильно вплине на його перевиховання. Вирок апеляційного суду відповідає вимогам статті 420 КПК.
Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги захисника.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд