Постанова
Іменем України
21 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 755/6362/20
провадження № 51-1190км21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Слинька С. С.,
суддів Марчука О. П., Матієк Т. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Гапон С. А.,
прокурора Вараниці В. М.,
захисника Вилкова С. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020100040002054
від 15 березня 2020 року, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця
с. Сальково Гайворонського району Кіровоградської області, жителя
АДРЕСА_1 ), на підставі ст. 89 КК України такого, що судимості не мав,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,
за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Київського апеляційного суду від 03 грудня 2020 року.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 14 липня 2020 року
ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання
з випробуванням та встановлено іспитовий строк тривалістю 2 роки.
Київський апеляційний суд 03 грудня 2020 року скасував згаданий вирок районного суду в частині призначеного покарання і звільнення від його відбування
з випробуванням на підставі ст. 75 КК України та ухвалив новий вирок, яким призначив ОСОБА_1 покарання за ч. 3 ст. 185 цього Кодексу у виді позбавлення волі
на строк 3 роки. В іншій частині вирок суду залишив без зміни.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, за таких обставин.
15 березня 2020 року близько 04:45 ОСОБА_1, зустрівшись зі своїм знайомим ОСОБА_2 в районі Дарницької площі у м. Києві, попросив останнього підвезти його на АДРЕСА_2 . Прибувши за вказаною адресою, ОСОБА_1 направився до АДРЕСА_3 у нього
виник злочинний умисел на таємне викрадення чужого майна, поєднане
з проникненням у житло.
Дочекавшись, поки хтось із мешканців будинку вийде на вулицю, ОСОБА_1 зайшов до зазначеного під`їзду та, відкривши за допомогою заздалегідь підготовленого предмета типу "відмичка" двері квартири АДРЕСА_4, проник до неї. Після цього
ОСОБА_1 таємно заволодів майном, яке належить ОСОБА_3, загальною вартістю 20 053,83 грн, заподіявши потерпілій матеріальної шкоди на вказану суму.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
Засуджений у касаційній скарзі просить змінити оскаржуваний вирок апеляційного суду щодо нього в частині призначеного покарання та звільнити від його відбування з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.
При цьому засуджений посилається на неправильне застосування апеляційним судом закону України про кримінальну відповідальність та, як наслідок, призначення йому надміру суворого покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення. Вважає, що суд апеляційної інстанції
не врахував повною мірою конкретних обставин справи, усіх даних про особу засудженого, а також того, що всі викрадені речі були повернуті потерпілій.
Позиції учасників судового провадження в судовому засіданні суду касаційної інстанції
Прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги засудженого, вважав оскаржуване судове рішення законним та обґрунтованим, просив залишити його без змін.
Захисник підтримав касаційну скаргу засудженого та просив її задовольнити.
Мотиви Суду
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах вимог, викладених у касаційних скаргах.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 та правильність кваліфікації його дій за ч. 3 ст. 185 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.
Доводи засудженого про неправильне застосування апеляційним судом закону України про кримінальну відповідальність та можливість його звільнення
від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України є безпідставними.