ПОСТАНОВА
Іменем України
14 вересня 2021року
м. Київ
справа № 235/1874/18
провадження № 51-612км21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Кишакевича Л. Ю.,
суддів Остапука В.І., Щепоткіної В.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Костюченка К.О.,
прокурора Гошовської Ю.М.,
захисника Безрука В.Л. (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Донецького апеляційного суду від 10 листопада 2020 року щодо
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки та мешканки АДРЕСА_1, громадянки України, пенсіонерки, інваліда ІІІ групи, раніше не судимої,
- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 24 грудня 2019 року ОСОБА_1 визнано невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, та виправдано за недоведеністю вчинення нею кримінального правопорушення, в якому вона обвинувачується.
Як встановив суд, органом досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачувалась у вчиненні умисного вбивства за наступних обставин. Так, 19 листопада 2017 року близько 19 години ОСОБА_1 разом зі своїм чоловіком ОСОБА_2, перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1, під час сварки на ґрунті особистих неприязних стосунків, після спільного вживання алкогольних напоїв, з метою вбивства, умисно завдала кухонним ножем два удари в ділянку тулуба та один удар у праве стегно своєму чоловіку ОСОБА_2, від чого останній помер на місці події. Причиною смерті ОСОБА_3 є два колото - різаних поранення живота, проникаючі в черевну порожнину, що ускладнилися зовнішньою кровотечою в черевну порожнину з розвитком гіповолемічного шоку.
Ухвалою Донецького апеляційного суду від 10 листопада 2020 року вирок Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 24 грудня 2019 року щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення кримінального процесуального закону та неправильне застосування кримінального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду, призначивши новий розгляд кримінального провадження в суді апеляційної інстанції. Зокрема, прокурор вважає, що суд першої інстанції безпідставно визнав недопустимими доказами протокол огляду місця події від 18 листопада 2017 року та протокол огляду речей від 19 листопада 2017 року, що призвело до необґрунтованого виправдання ОСОБА_1 за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК. Крім того, прокурор зазначає, що апеляційний суд, у порушення вимог ст. ст. 370, 412, 419 КПК, належним чином не перевірив всіх доводів апеляційної скарги та безпідставно залишив вирок суду першої інстанції без зміни, належним чином своє рішення не мотивувавши.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні:
- прокурор не підтримав касаційну скаргу прокурора та просив залишити її без задоволення;
- захисник Безрук В.Л. заперечив щодо задоволення касаційної скарги прокурора тапросив залишити судове рішення без зміни, посилаючись на його законність та обґрунтованість.
Мотиви Суду
Заслухавши учасників провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження і доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він уповноважений лише перевіряти правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції керується статтями 412 - 414 КПК.
Статтею 370 КПК передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК.
Згідно з положеннями ст. 374 КПК, у мотивувальній частині виправдувального вироку зазначається формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, і з яких суд відкидає докази обвинувачення. Отже, суд при розгляді справи повинен дослідити докази як ті, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого, проаналізувати та дати їм відповідну оцінку.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що прокурор, не погоджуючись із висновком суду першої інстанції про недоведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, подав на цей виправдувальний вирок апеляційну скаргу.
Свою позицію прокурор мотивував невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки вони були зроблені внаслідок неповного, однобічного дослідження доказів, наявних в матеріалах кримінального провадження, і без належного з`ясування дійсних обставин події. При цьому, на думку прокурора, суд першої інстанції не мотивував, чому надає перевагу одним доказам перед іншими, не навів підстав для виправдання обвинуваченої ОСОБА_1 з зазначенням мотивів, і з яких суд відкидає докази обвинувачення. Звертав увагу апеляційного суду на те, що суд першої інстанції безпідставно визнав недопустимими доказами протокол огляду місця події від 18 листопада 2017 року та протокол огляду речей від 19 листопада 2017 року.
За змістом положень ст. 418, ч. 2 ст. 419 КПК судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому КПК. Ухвала суду апеляційної інстанції має містити короткий зміст доводів особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення, в ухвалі мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Перевіривши зміст оскарженої ухвали апеляційного суду щодо ОСОБА_1, колегія суддів касаційного суду прийшла до висновку, що апеляційний суд, хоч і виклав доводи прокурора, наведені в апеляційній скарзі, однак, залишаючи скаргу без задоволення - не зазначив мотивованих підстав свого рішення.
Зокрема, апеляційний суд, погодившись з висновками суду першої інстанції про недоведеність винуватості ОСОБА_1, належним чином не перевірив всіх матеріалів провадження, а лише обмежився перерахуванням доказів, на які є посилання у вироку, навів загальні формулювання про правильність висновків суду першої інстанції щодо невинуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй злочину, не розкривши при цьому суті зібраних у провадженні доказів та не проаналізувавши їх у контексті з конкретними доводами апеляційної скарги, не розглянув доводи прокурора щодо наявності в матеріалах провадження достатніх та допустимих доказів винуватості ОСОБА_1 .
Як встановила колегія суддів касаційного суду, в апеляційній скарзі прокурор ставив питання про безпідставне визнання судом першої інстанції недопустимими доказами протоколу огляду місця події від 18 листопада 2017 року та протоколу огляду речей від 19 листопада 2017 року.
За змістом кримінального процесуального закону, суд повинен оцінити докази з боку належності та допустимості. З метою з`ясування належності і допустимості доказів суд має здійснити аналіз змісту кожного доказу з точки зору його повноти, несуперечливості, логічної послідовності, порівняння доказу з іншими зібраними доказами, дослідження джерел доказів, а також одержання інших доказів про ті ж обставини кримінального провадження.
Виходячи з системного аналізу кримінального процесуального закону, питання про достатність належних, допустимих і достовірних доказів є надзвичайно важливим, оскільки дозволяє суду апеляційної інстанції встановити неповноту, неточність та суперечності в доказовому матеріалі. Апеляційна інстанція має з`ясувати, чи достатньо було у розпорядженні суду першої інстанції доказів для того, щоб ухвалити законне рішення.
Так, зі змісту вироку суду першої інстанції вбачається, що протокол місця огляду події від 18 листопада 2017 року був визнаний судом першої інстанції недопустимим доказом з надуманих, не передбачених КПК підстав, а саме через те, що ОСОБА_1 не була присутня до закінчення вказаної слідчої дії.
Втім, не зважаючи на те, що положеннями ст. 237 КПК не передбачено обов`язкової участі підозрюваного при проведені огляду місця події, апеляційний суд, не зважаючи на доводи апеляційної скарги прокурора, необґрунтовано погодився з висновком суду першої інстанції про недопустимість даного протоколу огляду місця події з цих підстав, не навівши при цьому мотивів на їх спростування.
За змістом статей 214, 223, 237 КПК огляд є слідчою (розшуковою) дією, спрямованою на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні, яка проводиться в межах досудового розслідування кримінального провадження. Огляд місця події є однією з перших та невідкладних слідчих дій та може бути проведений до внесення відомостей до ЄРДР, що здійснюється після огляду. Підставою для проведення огляду місця події слугує інформація про вчинення кримінального правопорушення, зафіксована у певній процесуальній формі. Огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами цього Кодексу, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи.
Відповідно до вимог ст. 13 КПК не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим судовим рішенням, окрім випадків, передбачених цим Кодексом.
Як виняток ч. 3 ст. 30 Конституції України передбачає, що у невідкладних випадках, пов`язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, можливий інший, встановлений законом, порядок проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду і обшуку.
Такий виняток встановлено саме у ч. 3 ст. 233 КПК. Слідчий, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов`язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину. У такому випадку прокурор, слідчий за погодженням із прокурором зобов`язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися з клопотанням про проведення обшуку до слідчого судді.
Однак законодавцем окрім можливості проникнення до житла чи іншого володіння особи на підставі судового рішення, передбачено іншу процесуальну гарантію захисту прав особи, а саме можливість проникнути до житла чи іншого володіння особи за добровільною згодою особи, яка ним володіє.
У кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1 судами було встановлено, що підставою для проведення огляду місця події (житла) стало повідомлення про смерть потерпілого ОСОБА_2 . З метою перевірки вказаної інформації та з`ясування події, що відбулася, було здійснено огляд житлового будинку на підставі письмової згоди ОСОБА_1, під час якого було виявлено труп потерпілого з ознаками насильницької смерті.
У своїй апеляційній скарзі прокурор зазначав, що ОСОБА_1 добровільно надала згоду на проникнення до житла, про що свідчить її власний підпис, отже підстав сумніватися у законності проведення слідчої дії немає, як і підстав вважати протокол огляду місця події недопустимим доказом.
Втім, апеляційний суд, переглядаючи кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 не звернув уваги на те, що проведений органом досудового розслідування огляд місця події (житла) здійснений відповідно до вимог кримінального процесуального закону, а тому згідно з ч. 1 ст. 233 КПК встановлені внаслідок таких слідчих дій докази є допустимими та можуть бути використані при винесенні процесуальних рішень. При цьому, як вбачається зі змісту ухвали, апеляційний суд не проаналізував та не перевірив належним чином доводи апеляційної скарги прокурора щодо безпідставного визнання протоколу огляду місця події недопустимим доказом та невмотивовано відкинув їх.
Крім того, необґрунтованим є висновок суду першої інстанції, з яким незаконно погодився і суд апеляційної інстанції, про неможливість використання в якості доказу даних протоколу огляду речей від 19 листопада 2017 року, проведеного під час досудового розслідування за участю ОСОБА_1, оскільки в цьому протоколі фактично містяться показання, які надані слідчому, що, на думку судів першої та апеляційної інстанцій, є порушенням вимог ч. 4 ст. 95 КПК.
Втім, неврахування пояснень, які ОСОБА_1 надавала під час вказаної слідчої дії, не може нівелювати та автоматично тягнути за собою визнання недопустимим доказом весь протокол огляду речей, враховуючи те, що огляд речей та показання підозрюваної є окремими процесуальними джерелами доказів у розумінні ст. 84 КПК.
Як встановила колегія суддів касаційного суду, оцінюючи допустимість протоколів за результатами процесуальних дій, апеляційний суд такі доводи апеляційної скарги прокурора, а також ряд інших доводів його скарги не прийняв до уваги та прийшов до незаконного висновку про визнання недопустимим доказом всього протоколу огляду речей.
Крім того, як вбачається зі змісту ухвали, апеляційний суд однією з підстав виправдання ОСОБА_1 незаконно вказав - можливу причетність до вбивства іншої конкретної особи, а саме ОСОБА_4 та погодився з неприйнятними припущеннями суду першої інстанції про те, що "органом досудового слідства не перевірено причетність до скоєння злочину сина потерпілого ОСОБА_4, який раніше притягувався до кримінальної відповідальності за скоєння вбивства, але в зв`язку з психічним захворюванням до нього застосуванні заходи медичного характеру з поміщенням до психіатричної установи. Одяг ОСОБА_4 вилучений не був, на наявність тілесних ушкоджень він не обстежений". Втім, зважаючи на те, що вказані обставини не були предметом дослідження суду першої та апеляційної інстанції, а матеріали провадження не містять будь-яких даних про особу ОСОБА_4, колегія суддів касаційного суду прийшла до висновку, що цим порушено одну із засад кримінального провадження, передбачену КПК, а саме: презумпцію невинуватості.
Отже, зважаючи на наведене, касаційний суд приходить до висновку, що суд апеляційної інстанції, належним чином не перевірив доводи прокурора, вичерпних та конкретних відповідей на них не дав, не провів ретельного аналізу і оцінки обставин, на які він посилався. Колегія суддів апеляційного суду зосередилась виключно на висновках суду першої інстанції, та обмежилась переліченням доказів, які наведені у вироку, не проаналізувавши їх у контексті з доводами прокурора. Обґрунтованих мотивів залишення апеляційної скарги прокурора без задоволення, так само як і спростування обставин, на які він посилався, в ухвалі не навів.
Таким чином, апеляційний суд порушив вимоги ст. 419 КПК при розгляді апеляційної скарги прокурора і дійшов передчасного висновку про законність вироку суду першої інстанції щодо ОСОБА_1, необґрунтовано залишивши його без змін.
Допущені порушення вимог кримінального процесуального закону є істотними, оскільки перешкодили суду прийняти законне і обґрунтоване судове рішення, що у відповідності до вимог ст. 438 КПК, є підставою для скасування такого рішення.
За таких обставин, касаційну скаргу прокурора слід задовольнити, ухвалу апеляційного суду скасувати у зв`язку з невідповідністю її вимогам ст. 419 КПК, з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції. Під час апеляційного перегляду слід усунути зазначені порушення, повно та всебічно перевірити доводи поданої на вирок апеляційної скарги, та постановити рішення, яке буде відповідати вимогам закону.
Керуючись статтями 412, 419, 433, 434, 436, 439, 440, 441, 442 КПК, колегія суддів