Постанова
Іменем України
23 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 753/11845/18
провадження № 61-4025св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_2 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 19 листопада 2019 року у складі судді Коренюк А. М. та постанову Київського апеляційного суду від 04 лютого 2020 року колегії суддів: Сушко Л. П., Гуля В. В., Мельника Я. С., а також на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 19 листопада 2019 року у складі судді Коренюк А. М. та постанову Київського апеляційного суду від 18 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Сушко Л. П., Гуля В. В., Мельника Я. С.,
ВСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог
У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди.
На обґрунтування позовних вимог зазначав, що 12 грудня 2016 року о 09 год.
50 хв. на автодорозі "Проспект Броварський - село Зазим`я" (2,2 км від дорожнього знаку село "Зазим`я") сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобіля марки "Тойота", реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2, та автомобіля марки "Тойота", реєстраційний номер НОМЕР_2, яким керував він.
Постановою Деснянського районного суду м. Києві від 04 вересня 2017 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та закрито провадження на підставі статті 38 КУпАП - за закінченням строків накладення адміністративного стягнення.
Відповідно до звіту № 113/Ф/2017 від 26 січня 2017 року, проведеного суб`єктом оціночної діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю "Незалежна експертна компанія" розмір матеріального збитку, завданого власнику автомобілю марки "Тойота", реєстраційний номер НОМЕР_2, становить 392 334,75 грн.
Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 574/Е від 19 квітня 2017 року, внаслідок ДТП йому завдані легкі тілесні ушкодження: забої та садна лобної ділянки зліва, закрита травма головного мозку, пошкодження лівої легені, лівобічний гемопневмоторакс, забій грудного відділу хребта, лівого ліктьового суглобу, лівої кисті та лівої гомілки.
Посилаючись на те, що Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ) виплатило йому страхове відшкодування у розмірі 100 000,00 грн, а тому різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) становить 292 334,57 грн, яку він просив стягнути з відповідача, а також витрати з оплати послуг з визначення майнової шкоди - 1 000,00 грн, витрати на евакуацію автомобіля у розмірі 987,00 грн, та на відшкодування заподіяної внаслідок протиправних дій відповідача моральної шкоди -
41 230,00 грн.
У жовтні 2019 року ОСОБА_2 подав до суду зустрічну позовну заяву до
ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок завідомо неправдивого повідомлення ОСОБА_1 про вчинення злочину та відшкодування моральної шкоди.
ІІ. Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 19 листопада 2019 року зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 повернуто заявнику.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що зустрічний позов подано з пропуском строку, визначеного частиною першою статті 193 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), що є підставною для його повернення заявнику відповідно до положень частини третьої статті 194 ЦПК України. Суд зазначив, що відповідач та його представник були належно повідомлені про час та місце розгляду справи, ОСОБА_2 був присутній у підготовчому судовому засіданні, однак не зазначав про свій намір подати зустрічний позов, який надійшов до суду після закінчення підготовчого провадження та розгляду справи по суті.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 19 листопада 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування: майнової шкоди 292 334,57 грн, витрати на проведення оцінки пошкодженого майна - 1 000,00 грн, витрати, понесені на евакуацію автомобіля - 978,00 грн, та на відшкодування моральної шкоди 25 000,00 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП є обґрунтованими. Визначаючи розмір заподіяної позивачеві моральної шкоди, суд урахував вимоги розумності, справедливості та співмірності заподіяних позивачеві душевних страждань завданих внаслідок пошкодження його майна та отриманих ним тілесних ушкоджень, а також відшкодовані МТСБУ витрати на лікування у розмірі 639,96 грн та моральну шкоду у розмірі 32,00 грн, у зв`язку з чим вважав, що 25 000,00 грн є достатнім та справедливим розміром відшкодування такої шкоди.
Постановою Київського апеляційного суду від 04 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 19 листопада 2019 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновок суду першої інстанції про повернення зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 на підставі частини третьої статті 194 ЦПК України є обґрунтованим, оскільки відповідач мав право на пред`явлення зустрічного позову у строк для подання відзиву (частина перша статті 193 ЦПК України), який встановлено судом до 20 березня 2019 року (дата підготовчого судового засідання), тоді як зустрічний позов пред`явив
28 жовтня 2019 року, тобто з пропуском строку, передбаченого частиною першою статті 193 ЦПК України.
Постановою Київського апеляційного суду від 18 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Дарницького районного суду м. Києва від 19 листопада 2019 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції правильно застосував до спірних правовідносин положення статей 23, 1166, 1167, 1187 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), повно з`ясував обставини справи, надав належну оцінку наявним у справі доказам та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 частково.
ІІІ. Аргументи учасників справи
3.1. Узагальнені доводи касаційної скарги ОСОБА_2 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 19 листопада 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 лютого 2020 року
У березні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 19 листопада 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 лютого 2020 року, у якій заявник просив скасувати зазначені судові рішення, справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.
Касаційна скарга мотивована посиланням на наявність обов`язкових підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, передбачених пунктами 1, 2, 4, 8 частини першої статті 411 ЦПК України. Зокрема вказував, що розгляд справи в суді апеляційної інстанції здійснено неповноважним складом суду, оскільки заміна судді-доповідача Сліпченка О. І. на суддю-доповідача Мельника Я. С. була здійснена з порушенням порядку визначення судді для розгляду справ, передбаченого ЦПК України, а про заміну складу суду його не повідомлено в установленому законом порядку.
Суддя Сушко Л. П. не мала права розглядати справу, оскільки підлягала відводу на підставі частини другої статті 37 ЦПК України, у зв`язку з тим, що вже розглядала зазначену справу та брала участь у врегулюванні спору у цій справі за участю судді. Ухвалені суддею Сушко Л. П. судові рішення є незаконними, оскільки викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді, він три рази подавав заяви про її відвід (10 січня, 03 лютого та 04 лютого 2020 року), однак у їх задоволенні було відмовлено.
Він до теперішнього часу не отримав копію позовної заяви та доданих до неї документів, а тому висновок апеляційного суду про те, що йому було відомо про розгляд справи ще у 2018 році, а відтак мав достатньо часу для подання зустрічної позовної заяви у визначений частиною першою статті 193 ЦПК України строк є помилковим. Про наявність зазначеної справи його було повідомлено судовою повісткою-повідомленням судді Київського апеляційного суду Ратнікової В. М.
від 16 листопада 2018 року, яку він отримав 26 листопада 2018 року. Він неодноразово подавав заяви про видачу йому копії ухвали про відкриття провадження, копії позовної заяви та доданих до неї документів, однак відповіді на них не отримав. При ознайомленні з матеріалами справи він не мав змоги їх сфотографувати, оскільки його телефон робив неякісні фото. Також вказував на порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині постановлення ухвали Дарницького районного суду м. Києва від 19 листопада 2019 року про повернення зустрічного позову за його відсутності.
3.2. Узагальнені доводи касаційної скарги ОСОБА_2 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 19 листопада 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 лютого 2020 року
У березні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 у якій він просив скасувати рішення Дарницького районного суду м. Києва
від 19 листопада 2019 року та постанову Київського апеляційного суду
від 18 лютого 2020 року, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Як на підставу касаційного оскарження, заявник посилався на наявність обов`язкових підстав для скасування судових рішень, передбачених частиною першою статті 411 ЦПК України.
Касаційна скарга у зазначеній частині мотивована посиланням на те, що справу розглянуто та вирішено неповноважним складом суду, оскільки суддя Дарницького районного суду м. Києва Коренюк А. М. та суддя Київського апеляційного суду Сушко Л. П. підлягали відводу, він чотири рази заявляв відвід судді Дарницького районного суду м. Києва Коренюк А. М. (12 березня, 18 червня, 16 липня та 28 жовтня 2019 року) та три рази - судді Київського апеляційного суду Сушко Л. П. (10 січня, 03 лютого та 04 лютого 2020 року), однак у задоволенні зазначених заяв суди безпідставно відмовили.
Підставою для відводу судді Дарницького районного суду м. Києва Коренюк А. М. зазначав наявність обґрунтованого сумніву в її неупередженості та об`єктивності, оскільки вона відкрила провадження у справі у порушення вимог статей 128, 130, 190 ЦПК України, а саме не надіслала йому копію ухвали про відкриття провадження у справі разом з копією позовної заяви та доданими до неї документами, призначила справу до розгляду з порушенням передбачених частиною третьою статті 189 ЦПК України строків, та започаткувала злочинну схему з незаконного заволодіння його майном, що свідчить про конфлікт інтересів у зазначеної судді з ним.
Суддя Київського апеляційного суду Сушко Л. П. підлягала відводу (самовідводу) на підставі частини другої статті 37 ЦПК України, оскільки брала участь у врегулюванні спору у справі за участю судді, а тому не могла брати участь у перегляді справи по суті або перегляді будь-якого ухваленого у справі судового рішення, що підтверджується ухвалами від 17 квітня 2019 року та 18 квітня
2019 року у справі № 753/11845/18.
Суд першої інстанції у порушення норм процесуального права розглянув справу за його відсутності, не повідомивши його про дату, час та місце судового засідання. Судова повістка в судове засідання, призначене на 19 листопада
2019 року йому не була вручена, поштовий конверт з відмітками "за закінченням терміну зберігання", "адресат відсутній" повернувся на адресу суду. Посилання судів попередніх інстанцій на те, що про розгляд справи був повідомлений його адвокат Карасьов В. М., який діяв на підставі доручення про надання безоплатної вторинної правової допомоги від 14 березня 2019 року є помилковим, оскільки адвокат Карасьов В. М. не був його представником у цій справі, надане йому доручення про надання безоплатної вторинної правової допомоги від 14 березня 2019 року, на підставі якого Карасьов В. М. ознайомлювався з матеріалами цієї справи, стосувалося представництва його інтересів у Дарницькому районному суді м. Києва у справі про оскарження дій державного виконавця. Його представником у зазначеній справі є адвокат Семенюк К. В., на звернення якого суд не надав відповіді на питання, чи надсилалася ОСОБА_2 копія ухвали суду про відкриття провадження у справі разом з копією позовної заяви та копіями доданих до неї матеріалів.
Зазначав про необ`єктивність та упередженість перевірки обставин дорожньо-транспортної пригоди, за наслідками якої поза межами строку накладення адміністративного стягнення, відносно нього було неправомірно складено протокол про адміністративне правопорушення, та в порушення статей 38, 247, 268 КУпАП розглянуто справу про адміністративне правопорушення за його відсутності, у якій суд закриваючи провадження у справі з підстав спливу строку притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченого статтею 38 КУпАП, одночасно помилково зробив висновок про визнання його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.
Він не був належним чином повідомлений про розгляд справи в суді апеляційної інстанції, зокрема судову повістку у судове засідання, призначене на 18 лютого 2020 року отримав 19 лютого 2020 року. Про проведення судового засідання
18 лютого 2020 року його було повідомлено телефоном з невідомого його номеру, а тому оскільки суд не мав відомостей про належне його повідомлення про розгляд справи, судове засідання апеляційного суду відбулося з грубим порушенням вимог процесуального законодавства.
3.3. Узагальнені доводи відзиву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 .
У травні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив представника
ОСОБА_1 - ОСОБА_4 на касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 19 листопада 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 лютого 2020 року, з доданим до нього клопотанням про поновлення строку на подання відзиву, посилаючись на те, що він був пропущений у зв`язку з встановленням карантину та запровадженням Кабінетом Міністрів України обмежувальних заходів, з метою запобігання поширення респіраторної хвороби COVID-19, та отриманням ОСОБА_1 копії ухвали суду про відкриття касаційного провадження з доданою до неї копією касаційної скарги 12 травня 2020 року.
Відповідно до частини другої статті 127 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином (пункт 3 розділу XII "Прикінцеві положення" ЦПК України).
Ураховуючи, що пропуск встановленого судом строку для подання відзиву є незначним та зумовлений обмеженнями, викликаними встановленим карантином та обмежувальними заходами з метою запобіганню поширення респіраторної хвороби COVID-19, Верховний Суд дотримуючись принципу рівності сторін, вимог розумності та справедливості, вважає необхідним продовжити представнику ОСОБА_1 - ОСОБА_4 строк для подання відзиву на касаційну скаргу та прийняти його до розгляду.
Відзив на касаційну скаргу мотивований тим, що касаційна скарга є необґрунтованою, а оскаржувані судові рішення - законними, обґрунтованими, такими, що прийняті відповідно до вимог чинного законодавства. Вказував на те, що відповідач усіма можливими способами затягує судовий процес про відшкодування завданої ним шкоди. ОСОБА_2 мав можливість слідкувати за розглядом справи маючи вільний доступ до ресурсу "Судова влада", підстави для відводу суддів є безпідставними, а тому суди попередніх інстанцій обґрунтовано відмовили у їх задоволенні. Вина ОСОБА_2 у вчиненні ДТП є доведеною, його твердження про неправдивість показань ОСОБА_1 та створення ним "злочинної схеми" з метою заволодіння майном відповідача є надуманими, а посилання відповідача на протиправність дій інспектора патрульної служби безпідставними.
ІV. Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 01 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 19 листопада 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 лютого 2020 року, витребувано справу з місцевого суду.
Ухвалою Верховного Суду від 04 травня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 19 листопада 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 лютого 2020 року.
Матеріали справи надійшли до Верховного Суду 05 травня 2020 року.
За змістом частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
V. Установлені судами фактичні обставини справи
Судами попередніх інстанцій установлено, що12 грудня 2016 року о 09 год. 50 хв. на автодорозі "Проспект Броварський - село Зазим`я" (2,2 км від дорожнього знаку село "Зазим`я") сталася ДТП, у якій ОСОБА_2, керуючи автомобілем марки "Тойота", реєстраційний номер НОМЕР_1, не вибрав безпечну швидкість для руху, не врахував дорожньої обстановки, при зміні напрямку руху не переконався, що це буде безпечним, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки "Тойота", реєстраційний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_1, що призвело до пошкодження транспортних засобів та отримання ОСОБА_1 тілесних ушкоджень.
Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 574/Е від 19 квітня 2017 року, внаслідок ДТП ОСОБА_1 завдано легкі тілесні ушкодження: забої та садна лобної ділянки зліва, закрита травма головного мозку, пошкодження лівої легені, лівобічний гемопневмоторакс, забій грудного відділу хребта, лівого ліктьового суглобу, лівої кисті та лівої гомілки.
Постановою слідчого Деснянського УП НП у м. Києві від 26 квітня 2017 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань по факту даної дорожньо-транспортної пригоди закрито з направленням матеріалів щодо вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення до суду для вирішення питання про притягнення його до адміністративної відповідальності.
Постановою Деснянського районного суду м. Києві від 04 вересня 2017 року, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КпАП України, із закриттям провадження по справі на підставі статті 38 КпАП України - за закінченням строків накладення адміністративного стягнення.
Згідно зі звітом № 113/Ф/2017 від 26 січня 2017 року, виконаним суб`єктом оціночної діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю "Незалежна експертна компанія", вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки "Тойота", реєстраційний номер НОМЕР_2, становить 392 334,57 грн.
Позивачем підтверджені витрати на проведення оцінки пошкодженого майна у розмірі 1 000,00 грн, а також на евакуацію пошкодженого автомобіля у розмірі 978,00 грн.
МТСБУ виплатило ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі
100 000,00 грн, різниця між фактичними розміром заподіяного внаслідок пошкодження автомобіля майнового збитку та виплаченим страховим відшкодуванням становить 292 334,57 грн.
VI. Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування
Установлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційних скарг ОСОБА_2 правильність висновків судів не спростовують.
6.1. Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі ОСОБА_2 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 19 листопада 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 лютого 2020 року
Відповідно до частин першої - третьої статті 193 ЦПК України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об`єднуються в одне провадження з первісним позовом.
Судами попередніх інстанцій установлено, що ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 14 серпня 2018 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та відшкодування моральної шкоди. Призначено підготовче засідання та встановлено строк для подання відзиву до 20 березня 2019 року.
Супровідним листом Дарницького районного суду міста Києва від 16 серпня
2018 року учасникам справи направлено судову повістку про виклик в судове засідання на 20 березня 2019 року, а також ухвали суду від
14 серпня 2018 року про відкриття провадження у справі та від 12 липня 2018 року про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову та позовну заяву з доданими до неї документами.
Відповідно до частини третьої статті 194 ЦПК України зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи.
28 жовтня 2019 ОСОБА_2 подав зустрічний позов до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок завідомо неправдивого повідомлення ОСОБА_1 про вчинення злочину та відшкодування моральної шкоди.
У доводах касаційної скарги ОСОБА_2 зазначав, що про розгляд справи йому стало відомо 26 листопада 2018 року при отриманні судової повістки-повідомлення Київського апеляційного суду про розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 12 липня
2018 року про відмову у забезпеченні позову у зазначеній справі.
Зважаючи на те, що ОСОБА_2 був обізнаний про розгляд справи з листопада
2018 року, а отже мав можливість реалізувати свої права, визначені цивільним процесуальним законодавством на подання зустрічного позову у визначений ЦПК України строк, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про повернення зустрічного позову.
У цьому аспекті суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що суд першої інстанції визначив досить тривалий строк для подання відзиву та зустрічного позову - 7 місяців з дати відкриття провадження (до 20 березня 2019 року), а тому дізнавшись про розгляд справи у листопаді 2018 року, відповідач за умови добросовісного користування своїми процесуальними правами мав реальну можливість подати зустрічний позов. Натомість, свої процесуальні дії спрямував на затягування розгляду справи, неодноразово подаючи однотипні заяви про відвід судді та оскаржуючи ухвали суду першої інстанції, які не підлягають апеляційному оскарженню. Він особисто приймав участь у двох судових засіданнях 05 червня та 28 жовтня 2019 року, суд роз`яснював йому процесуальні права, він отримував копії ухвал суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяв про відвід судді та зупинення провадження у справі.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.
За змістом статей 43, 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Під добросовісністю необхідно розуміти користування правами за призначенням, здійснення обов`язків у межах визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживання процесуальними правами.
Узагальнюючи наведене, Верховний Суд вважає аргументи ОСОБА_2 про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права в частині вирішення питання про прийняття зустрічного позову необґрунтованими.
6.1.1. Щодо доводів відповідача про неналежний склад суду апеляційної інстанції
Відповідно до частин першої-третьої статті 33 ЦПК України визначення судді, а в разі колегіального розгляду - судді-доповідача для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою під час реєстрації документів, зазначених у частині другій статті 14 цього Кодексу, а також в інших випадках визначення складу суду на будь-якій стадії судового процесу, з урахуванням спеціалізації та рівномірного навантаження для кожного судді, за принципом випадковості та в хронологічному порядку надходження справ. Справа, розгляд якої відповідно до цього Кодексу здійснюється колегією суддів в обов`язковому порядку, розглядається постійною колегією суддів відповідного суду, до складу якої входить визначений Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою суддя-доповідач. Персональний склад постійних колегій суддів визначається зборами суддів відповідного суду.
Результати автоматизованого розподілу (повторного розподілу) справи оформлюються протоколом.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи №753/11845/18 між суддями від 13 грудня 2019 року визначено склад суду: суддя-доповідач Сушко Л. П., судді: Сліпченко О. І., Гуль В. В.
Протоколом автоматизованої зміни складу колегії суддів від 13 січня 2020 року здійснено заміну судді Сліпченка О. І. на суддю Мельника Я. С. у зв`язку з запланованою відпусткою на дату призначення судового засідання.
Відповідно до частини 11 статті 33 ЦПК України справа, розгляд якої розпочато одним суддею чи колегією суддів, повинна бути розглянута цим же суддею чи колегією суддів, за винятком випадків, що унеможливлюють участь судді у розгляді справи, та інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Пунктом 4 розділу VIII Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого Рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року
№ 30 (далі - Положення про автоматизовану систему документообігу суду), передбачено, що не розподіляються щодо конкретного судді судові справи та матеріали кримінального провадження, що надійшли: за шістдесят календарних днів включно до закінчення повноважень судді; у день припинення (відсутності) повноважень судді; за три календарні дні включно до початку відпустки або відрядження судді, якщо її тривалість становить чотирнадцять календарних днів або менше, а у табелі обліку робочого часу щодо такого судді наявні відповідні відомості, підтверджені первинними документами; за чотирнадцять календарних днів включно до початку відпустки або відрядження судді, якщо її тривалість становить більше чотирнадцяти календарних днів, а у табелі обліку робочого часу щодо такого судді наявні відповідні відомості, підтверджені первинними документами; у день відсутності судді на робочому місці - за наявності у табелі обліку робочого часу щодо нього відомостей про підстави відсутності на роботі (із нез`ясованих причин; через виклик повісткою до суду, правоохоронних органів, військових комісаріатів, за листком тимчасової непрацездатності, за наказом про відрядження, про надання відпустки, про притягнення до дисциплінарної відповідальності, про звільнення тощо), підтверджених первинними документами.
Ураховуючи, що суддя Сліпченко О. І. на дату призначення справи до розгляду перебував у відпустці, його заміна відбулася з дотриманням пункту 4 розділу VIII Положення про автоматизовану систему документообігу суду.
Згідно з положеннями пункту 1 розділу Х Положення про автоматизовану систему документообігу суду результатом роботи модулю автоматизованого розподілу є протокол заміни судді в колегії або основного судді запасним. Всі протоколи автоматично створюються модулем автоматизованого розподілу та невідкладно публікуються на веб-порталі.
Протокол підписується електронним цифровим підписом модуля автоматизованого розподілу з міткою часу та не підлягає редагуванню. Доступ до перегляду протоколів на веб-порталі не може бути обмежений. Копія протоколу в електронній чи паперовій формі підписується уповноваженими особами апарату суду та видається (надсилається) заінтересованій особі не пізніше наступного дня після подання до суду відповідної заяви. З протоколу роздруковується, підписується та додається до матеріалів судової справи витяг (пункти 12-15 розділу Х Положення про автоматизовану систему документообігу суду).
Посилання заявника на те, що суд неправомірно не повідомив його про заміну судді Сліпченка О. І. є безпідставними, оскільки він, як відповідач у справі, мав право на ознайомлення з відповідним протоколом на веб-порталі "Судова влада", або у матеріалах справи.