Постанова
Іменем України
22 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 766/16629/18
провадження № 61-7604св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач),
Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
відповідач -Державний вищий навчальний заклад "Херсонський державний аграрний університет",
третя особа - Первинна профспілкова організація викладачів Херсонського державного аграрного університету,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Державного вищого навчального закладу "Херсонський державний аграрний університет" на постанову Херсонського апеляційного суду від 30 березня 2021 року у складі колегії суддів: Майданіка В. В.,
Кутурланової О. В., Орловської Н. В.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2018 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до суду із позовом до Державного вищого навчального закладу "Херсонський державний аграрний університет" (далі - ДВНЗ "ХДАУ") третя особа: Первинна профспілкова організація викладачів Херсонського державного аграрного університету про визнання незаконним та скасування наказів про скорочення чисельності штатів та звільнення, про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позовна заява мотивована тим, що були відсутні реальні зміни в організації виробництва і праці, не дотримано переважних прав позивачів на залишення на роботі.
ОСОБА_2 має безперервний науково-педагогічний стаж майже 16 років, ступень кандидата сільськогосподарських наук та доктора філософії, більше 50 науково-методичних публікацій, постійно підвищує рівень своєї кваліфікації, здобула другу освіту вчителя математики та інформатики, має почесну грамоту, неодружена, має доньку, що навчається на денній формі навчання і не має самостійного заробітку.
ОСОБА_1 має тривалий безперервний науково-педагогічний стаж 30 років, кандидат економічних наук, доцент, має понад 90 науково-методичних публікацій та розробок, навчалася за тренінговою програмою, отримала другу повну вищу освіту за кваліфікацією юрист.
ОСОБА_3 має тривалий безперервний стаж роботи 37 років, ступень кандидата сільськогосподарських наук, доцент, обсяг публікацій науково-методичного характеру становить понад 60 робіт, підвищив кваліфікацію за профілем економічного факультету.
Скорочення їх посад не було погоджено з профспілковим комітетом, не запропоновано вакантних посад, які належать до їх кваліфікації. Через 4 дні після їх звільнення оголошено конкурс на заміщення вакантних посад, з яких 6 посад підходять за кваліфікацією. Також, порушено їх право на поворотний прийом на роботу та лише запропоновано реалізацію шляхом обрання за конкурсом,
а ОСОБА_1 запропоновано укласти трудовий договір до обрання за конкурсом.
З урахуванням зазначеного з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог просили:
- визнати протиправним та скасувати наказ ДВНЗ "ХДАУ" від 26 червня 2018 року № 409/3 у частині, яка стосується прав та обов`язків ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 ;
- визнати протиправним та скасувати наказ ДВНЗ "ХДАУ" від 29 серпня 2018 року № 528/3 про звільнення ОСОБА_1 з посади доцента кафедри економіки та фінансів ДВНЗ "ХДАУ" у зв`язку із скороченням штату працівників;
- поновити ОСОБА_1 на посаді доцента кафедри економіки та фінансів Державного вищого навчального закладу "Херсонський державний аграрний університет" з 29 серпня 2018 року;
- стягнути з ДВНЗ "ХДАУ" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 30 серпня 2018 року по день прийняття рішення суду по справі із розрахунку 486,72 грн за кожен робочий день за час вимушеного прогулу;
- визнати протиправним та скасувати наказ ДВНЗ "ХДАУ" від 29 серпня 2018 року № 524/3 про звільнення ОСОБА_2 з посади доцента кафедри технології переробки та зберігання сільськогосподарської продукції ДВНЗ "ХДАУ" у зв`язку із скороченням штату працівників;
- поновити ОСОБА_2 на посаді доцента кафедри технології переробки та зберігання сільськогосподарської продукції Державного вищого навчального закладу "Херсонський державний аграрний університет" з 29 серпня 2018 року;
- стягнути з ДВНЗ "ХДАУ" на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 29 серпня 2018 року по день прийняття рішення суду по справі із розрахунку 335,18 грн за кожен робочий день за час вимушеного прогулу;
- визнати протиправним та скасувати наказ ДВНЗ "ХДАУ" від 28 серпня 2018 року № 523/3 про звільнення ОСОБА_3 з посади доцента кафедри загальноекономічних дисциплін ДВНЗ "ХДАУ" у зв`язку із скороченням штату працівників;
- поновити ОСОБА_3 на посаді доцента кафедри загальноекономічних дисциплін ДВНЗ "ХДАУ" з 28 серпня 2018 року;
- стягнути з ДВНЗ "ХДАУ" на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 28 серпня 2018 року по день прийняття рішення суду по справі із розрахунку 497,15 грн за кожен робочий день за час вимушеного прогулу.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 09 листопада
2020 року у задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги про скасування наказу
№ 409/3 від 26 червня 2018 року ДВНЗ "ХДАУ""Про зміни в організації виробництва та праці" є неналежним способом захисту, оскільки питання щодо визначення структури підприємства чи установи, про зміну в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, відносяться до виключної компетенції власника такого підприємства чи установи або уповноваженого ними органу.
Відповідачем у встановлений частиною першою статті 49-2 КЗпП України строк повідомлено позивачів про наступне вивільнення, а також запропоновано вакантні посади, серед яких були відсутні науково-педагогічні посади.
Посилання позивачів на наявність у штатному розписі 184,9 ставок
є необґрунтованими з огляду на те, що фінансування здійснюється за загальним, а не спеціальним фондом. На 01 січня 2018 року фінансування за загальним фондом затверджено на 127,9 ставок.
Посилання позивачів на переважне право на залишення на роботі
є безпідставними, оскільки переважне право на залишення працівника на роботі враховується лише в разі скорочення однорідних професій та посад, у цьому випадку мало місце скорочення саме посад позивачів.
Профспілкова організація надала згоду на скорочення посад позивачів, рішення про відмову у звільненні позивачів третьою особою у встановлений КЗпП України строк не прийнято та про це не повідомлено позивачів. З моменту надання відповіді профспілковою організацією 27 червня 2018 року, якою не прийнято рішення про відмову у звільненні позивачів за скороченням штату, власник або уповноважений ним орган мав право розірвати трудовий договір не пізніш як через місяць з дня одержання відповіді виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника). Вказаний строк відповідачем дотримано.
За таких обставин суд дійшов висновку про дотримання відповідачем процедури звільнення позивачів, а тому вимоги про визнанні незаконними наказів, поновлення позивачів на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволенню не підлягають.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Херсонського апеляційного суду від 30 березня 2021 року рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 09 листопада 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ДВНЗ "ХДАУ", третя особа: Первинна профспілкова організація викладачів Херсонського державного аграрного університету, про визнання незаконним та скасування наказу про скорочення чисельності штатів та звільнення, про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено.
Визнано протиправним та скасовано наказ ДВНЗ "ХДАУ" від 26 червня 2018 року №409/3 у частині, яка стосується прав та обов`язків ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 .
Визнано протиправним та скасовано наказ ДВНЗ "ХДАУ" від 29 серпня 2018 року №528/3 про звільнення ОСОБА_1 з посади доцента кафедри економіки та фінансів ДВНЗ "ХДАУ" у зв`язку із скороченням штату працівників.
Визнано протиправним та скасовано наказ ДВНЗ "ХДАУ" від 28 серпня 2018 року № 524/3 про звільнення ОСОБА_2 з посади доцента кафедри технології переробки та зберігання сільськогосподарської продукції ДВНЗ "ХДАУ" у зв`язку із скороченням штату працівників.
Визнано протиправним та скасувати наказ ДВНЗ "ХДАУ" від 28 серпня 2018 року № 524/3 про звільнення ОСОБА_3 з посади доцента кафедри загальноекономічних дисциплін ДВНЗ "ХДАУ" у зв`язку із скороченням штату працівників.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді доцента кафедри економіки та фінансів Державного вищого навчального закладу "Херсонський державний аграрний університет" з 30 серпня 2018 року.
Поновлено ОСОБА_2 на посаді доцента кафедри технології переробки та зберігання сільськогосподарської продукції ДВНЗ "ХДАУ" з 29 серпня 2018 року.
Поновлено ОСОБА_3 на посаді доцента кафедри загальноекономічних дисциплін ДВНЗ "ХДАУ" з 29 серпня 2018 року.
Стягнуто з ДВНЗ "ХДАУ"на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 30 серпня 2018 року по 11 серпня 2020 року із розрахунку 486,72 грн за кожен робочий день за час вимушеного прогулу, що складає 237 032,64 грн.
Зобов`язано ДВНЗ "ХДАУ" при виконанні судового рішення нарахувати та утримати з нарахованої суми 237 032,64 грн податок з доходів фізичних осіб та інші обов`язкові збори та внески.
Стягнуто з ДВНЗ "ХДАУ"на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 29 серпня 2018 року по 11 серпня 2020 року із розрахунку 335,18грн за кожен робочий день за час вимушеного прогулу, що складає 163 567,84 грн.
Зобов`язано ДВНЗ "ХДАУ" при виконанні судового рішення нарахувати та утримати з нарахованої суми 163 567,84 грн податок з доходів фізичних осіб та інші обов`язкові збори та внески.
Стягнуто з ДВНЗ "ХДАУ" на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 29 серпня 2018 року по 11 серпня 2020 року із розрахунку 497,15 грн за кожен робочий день за час вимушеного прогулу, що складає 242 609,20 грн.
Зобов`язано ДВНЗ "ХДАУ" при виконанні судового рішення нарахувати та утримати з нарахованої суми 242609,20грн податок з доходів фізичних осіб та інші обов`язкові збори та внески.
Стягнуто з ДВНЗ "ХДАУ"на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 судові витрати в розмірі - по 1 057,20 грн на користь кожного.
Суд апеляційної інстанції не погодився звисновком суду першої інстанції про неналежний спосіб захисту прав позивачів пред`явлення вимоги про скасування оскарженого наказу № 409/3 від 26 червня 2018 року ДВНЗ "ХДАУ". При цьому суд апеляційної інстанції врахував те, що вказаним наказом позивачі попереджені про можливе вивільнення у зв`язку із скороченням чисельності та штату, отже, у випадку доведеності незаконності звільнення, вказаним наказом будуть порушені їх права.
Звільнення позивачів проведено з порушенням закону, оскільки вже через
4 календарних дні (2 робочих дні) після їх звільнення за скороченням чисельності та штату відповідач оголосив конкурс на вакантні посади науково-педагогічних працівників, у тому числі і тих, що знаходились у межах їх кваліфікації. Посилання при цьому представника відповідача при апеляційному розгляді справи на те, що конкурс було оголошено для працівників, у яких закінчувалися строки контрактів, не можуть бути прийняті до уваги з огляду на те, що належних доказів щодо цього не надано, позивачі працювали за безстроковими трудовими договорами. Саме скорочення чисельності та штату проведено непрозоро, не було проведено порівняння працівників один з одним з метою визначення працівників з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці, зокрема, і з урахуванням того, що позивачі з серпня 2017 року по початок квітня 2018 року не працювали, оскільки були судом поновлені на роботі. Кількість посад доцентів станом на початок року та після їх звільнення залишалась сталою, навіть було збільшено (104,9 та 106,6 відповідно), що спростовує доводи відповідача про скорочення штату працівників й необхідність звільнення позивачів.
На відповідних кафедрах, де працювали позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, кількість посад доцентів до скорочення штату та після становила: відповідно 11,2 та 7, 6,75 та 5,75, 4,55 та 4,30. Однак матеріали справи не містять доказів того, що напередодні видання наказу № 409/3 від 26 червня 2018 року "Про зміни в організації виробництва та праці" відповідачем була проведена робота з метою визначення працівників з більш високою кваліфікацією
і продуктивністю праці. Відповідні службові записки завідувачів кафедр не можуть свідчити про таке порівняння й визначення, оскільки вони складені вже на виконання розпорядження від 26 червня 2018 року, тобто вже після визначення позивачів як таких, що підлягають звільненню у зв`язку зі скороченням штату. Посилання ж у оспорюваному наказі № 409/3 від 26 червня 2018 року на службові записки завідувачів кафедр не підтверджуються належними доказами і не свідчать про встановлення дійсного факту того, що
в результаті проведеного аналізу виявилось, що саме позивачі є працівниками
з найменшою кваліфікацією і продуктивністю праці.
Таким чином відповідачем не доведено наявність реального скорочення чисельності або штату працівників, і, крім того, саме звільнення позивачів
у зв`язку із скороченням штату працівників проведено з порушенням трудового законодавства.
Аргументи учасників справи
29 квітня 2021 року ДВНЗ "ХДАУ" звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції; судові витрати покласти на позивача.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції, не погоджуючись із посиланням суду першої інстанції на правовий висновок Верховного Суду
у постанові від 28 березня 2019 року у справі № 755/3495/16-ц, не лише не визначив яке саме право позивачів порушено відповідним наказом,
а й автоматично порушив права відповідача, надані йому Законом України "Про вищу освіту", ГК України та КЗпП України.
Чинним законодавством не передбачено оскарження працівником рішення про визначення структури підприємства чи установи, про зміну в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, оскільки прийняття такого рішення є виключною компетенцією власника такого підприємства чи установи або уповноваженого ними органу та є складовою частиною права на управління діяльністю підприємством чи установою. Право роботодавця самостійно визначати чисельність працівників і штатний розпис не потребує додаткового доведення, і судові органи не можуть вимагати обґрунтування доцільності скорочення чисельності або штату, оскільки до повноважень суду входить перевірка правильності проведення та дотримання роботодавцем процедури звільнення. Відповідно, скасування рішення про скорочення штату працівників підприємства чи установи є втручанням
у здійснення внутрішньої діяльності такої юридичної особи.
Встановлювати відповідність професійної кваліфікації викладача дисциплінам кафедри, що він викладає, здійснювати підбір в установленому порядку співробітників кафедри є прямим обов`язком завідувача кафедри, що передбачено його посадовою інструкцією. Херсонський апеляційний суд не дослідив матеріали справи та, зайнявши позицію позивачів, не звернув уваги на неодноразові твердження представника відповідача щодо наявності у матеріалах службових записок завідувача кафедри економіки та фінансів ОСОБА_4 (а.с. 262 - 266 т.1), завідувача кафедри технології переробки та зберігання сільськогосподарської продукції ОСОБА_5 (а. с. 205 - 207 т.1), а також завідувача кафедри економічної теорії та аналізу (загальноекономічних дисциплін) ОСОБА_6 (а. с. 208 т.1), з яких вбачається, що ними була проведена робота щодо визначення працівників з більш низькою кваліфікацією та продуктивністю праці серед інших працівників кафедр. Саме ці службові записки стали підставою для винесення вказаного наказу № 409/3 від 26 червня 2018 року Державним вищим навчальним закладом "Херсонський державний аграрний університет" "Про зміни в організації виробництва та праці".
Позивачі не відповідали при цьому необхідному рівню в силу дереалізації ними
в повному обсязі на належному рівні професійної активності, визначеної пунктом 30 Ліцензійних вимог, про що зазначено вище та підтверджується відповідними службовими записками завідувачів кафедр; не відповідали спеціалізації за посадами доцентів, які залишались у штатному розкладі після змін в організації виробництва, адже не мали відповідної спеціалізації та кваліфікації у необхідних галузях знань та не відповідали деталізованому колу професійних завдань та обов`язків за посадами доцентів, які не були скорочені. Суд апеляційної інстанції не звернув уваги на назву посади - не доцент, не доцент університету, а саме доцент кафедри економіки і фінансів, або доцент кафедри загальноекономічних дисциплін. Це підтверджує різну професійну кваліфікацію доцентів різних кафедр залежно від галузевого напряму їх професійної активності (адже очевидно, що доцент кафедри свинарства і доцент кафедри математики мають різну спрямованість, хоча й дійсно мають однакове вчене звання доцент).
У зв`язку із ліцензуванням освітньої діяльності на інших факультетах, відкриттям нових спеціальностей університет для забезпечення надання якісних освітніх послуг студентам потребував викладачів у галузі архітектури, харчових технологій, садівництва та виноградарства, а не економіки або зооінженерії. Тому на момент скорочення позивачів 28 серпня 2018 року дійсно в університеті відбулось введення нових посад доцентів інших кафедр, на яких могли працювати особи з іншою професійною кваліфікацією та спеціалізацією, ніж мали позивачі. За результатами вступної кампанії відкореговано обсяг навантаження по університету та затверджено в розмірі 101 551 годин, що на 7 036 годин менше, ніж планувалось. Це підтверджує реальне скорочення годин роботи викладачів
з 108 587 до 101 551 годин загалом по університету, та на економічному і біолого- технологічному факультетах зокрема. Судом апеляційної інстанції вказана обставина не була досліджена, внаслідок чого він прийняв незаконне рішення.
Розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягає обчисленню, виходячи з середньоденної заробітної плати, помноженої на число робочих днів (пункт 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100
з наступними змінами). Середньомісячне число робочих днів в свою чергу розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації. Однак, апеляційний суд при розрахунку суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу ОСОБА_3, виходив з постанови Херсонського апеляційного суду від 16 липня 2019 року у справі № 766/12431/18, що не передбачено жодною нормою закону.
Відповідно до частини другої статті 235 КЗпП України оплата середнього заробітку за весь час понад один рік провадиться за вимушений прогул і за умови, що заява про поновлення на роботі розглядалась більше одного року і в цьому не було вини працівника. При частковій вині працівника оплата вимушеного прогулу за період понад один рік може бути відповідно зменшена. Висновок суду про наявність вини працівника (не з`являвся на виклик суду, вчиняв інші дії по зволіканню розгляду справи) або її відсутність, про межі зменшення розміру виплати має бути мотивованим.
Суд апеляційної інстанції, приймаючи рішення про стягнення середнього заробітку за 488 робочих днів, не дослідив наявні в матеріалах справи ураховуючи, що є вина і позивачів, що справа розглядалась у суді такий тривалий час, тому розмір середньоденного заробітку підлягає стягненню не більше, ніж за 1 рік.
Зважаючи, що з 28 серпня 2018 року по 28 серпня 2019 року було 250 робочих днів, правильний розрахунок є наступний: ОСОБА_1 - із розрахунку 486,72 грн за кожен робочий день за 1 рік, що складає 486,72 *250 робочих днів = 121 680 грн; ОСОБА_2 - із розрахунку 335,18 грн за кожен робочий день 1 рік, що складає 335,18*250 робочих днів = 83 795 грн; ОСОБА_3 - із розрахунку 112,06 грн за кожен робочий день 1 рік, що складає 112,06*250 робочих днів =
= 28 015 грн.
Апеляційний суд не дослідив трудові книжки позивачів, з яких вбачається, що: ОСОБА_1 з 01 жовтня 2019 року по 25 вересня 2019 року перебувала на обліку та отримувала виплати по безробіттю у Херсонському міському центрі зайнятості; ОСОБА_2 з 17 грудня 2018 року по 12 вересня 2018 року перебувала на обліку та отримувала виплати по безробіттю у Херсонському міському центрі зайнятості; з 28 грудня 2020 року по 23 квітня 2020 року працювала у ТОВ "Медикгруп" на посаді касир та отримувала заробітну плату. При присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав в цей час. Відтак законним рішенням щодо стягнення заробітку за час вимушеного прогулу була б сума їх середньоденного заробітку з урахуванням отриманих виплат по безробіттю, заробітної плати та не більше, ніж за 1 рік.
У липні 2021 року Первинна профспілкова організація викладачів Херсонського державного аграрного університету подала до суду пояснення щодо касаційної скарги, у якому просила задовольнити касаційну скаргу та скасувати рішення суду апеляційної інстанції, оскільки вважає проведену процедуру скорочення посад такою, що відбулась згідно норм діючого законодавства. Зміна навчального навантаження науково-педагогічних працівників в університеті
є звичайним робочим процесом, який відбувається наприкінці кожного навчального року. Відповідно до пункту 6.12 Колективного договору, конкретний обсяг навчального навантаження кожному викладачеві затверджується завідувачем кафедри. Конкретний розмір ставки кожного викладача визначається виходячи із його навчального навантаження. Тому очевидно, що якщо навантаження на наступний навчальний рік не заплановано, то конкретний викладач не виконуватиме роботу та не може отримувати заробітну плату. Логічно, що посада такого викладача підлягає скороченню незалежно від штатного розпису по університету в цілому.
У липні 2021 року ОСОБА_1 подала до суду відзив, у якому просила постанову апеляційного суду залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість її доводів.
Зазначала, що у цій справі позивачі оскаржували не саму зміну в організації праці, а наказ уповноваженого органу власника, який порушив їх трудові права, оскільки жодних змін в організації праці не було. Доводи касаційної скарги зводиться до незгоди відповідача із оцінкою доказів та фактичних обставин справи, яку надав апеляційний суд. Доводи про наявність/відсутність у позивачів належної кваліфікації виходять поза межі предмету позову, оскільки невідповідність їх кваліфікації не була правовою підставою для звільнення; їх звільнили у зв`язку із скороченням штатів. Щодо низької продуктивності праці доводи
є необґрунтованими, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що порівняльна характеристика продуктивності праці взагалі проводилась,
а службові записки завідувачів кафедр, на які посилається відповідач, датуються після того, як відповідач прийняв наказ про попередження позивачів про звільнення за скороченням штатів. Проведення конкурсу на заміщення вакантних посад у межах кваліфікації позивачів через 3 дні після їх звільнення свідчить про наявність вакантних посад на момент звільнення та незаконність звільнення за скороченням штатів. Апеляційний суд дійшов правильного висновку про відсутність скорочення штатів, оскільки штатна чисельність працівників на момент їх звільнення лише зросла. Доводи відповідача про введення нових посад не підтверджені та не заслуговують на увагу, адже рішення про скорочення посад позивачів приймалось виходячи із розрахунку ставок та навчального навантаження на весь університет, що прийнятий вченою радою ДВНЗ "ХДАУ" протоколом від 21 червня 2018 року, однак кількість ставок у вказаному розрахунку, була меншою ніж та, що вказана у штатному розписі протягом
2018 року. Розрахунок середнього заробітку за період, що перевищує один рік, здійснено обґрунтовано, оскільки розгляд справи затягнувся не з їх вини,
а відповідач не надав доказів про зворотне. Отримання допомоги по безробіттю та/або заробітної плати за час, коли вони були незаконно звільненні, не впливає на розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Крім того, встановлені у справі №766/12431/18 обставини стосовно заробітку
ОСОБА_3 за останні 2 місяці роботи перед звільненням у 2018 році - не підлягають додатковому доказуванню.